Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2019 року

Київ

справа №826/13842/15

адміністративне провадження №К/9901/27158/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 (судді Саприкіна І.В., Епель О.В., Карпушова О.В.)

у справі № 826/13842/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юркомцентр»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юркомцентр» (далі - позивач, ТОВ «Юркомцентр») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.02.2015 № 0000592205.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.2015 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.2015 та задоволено позовні вимоги.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.10.2015.

Позивач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржуване судове рішення законним, обґрунтованим, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 17.01.2015 по 20.01.2015 посадовою особою відповідача згідно із підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 19.11.2014 № 93 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Юркомцентр» з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам із ТОВ «Донна-Трейд» та ТОВ «Меріленд Сіті» за період з 01.08.2014 по 31.08.2014, за результатами якої складено акт від 27.01.2015 №296/26-56-22-04-04/32250229 та зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 244 952,00 грн., в т.ч. за серпень 2014 р. - 244 952,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 12.02.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000592205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 306 190 грн, з яких 244 952 грн - за основним платежем та 61 238 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з акту перевірки від 27.01.2015 №296/26-56-22-04-04/32250229 та доводів касаційної скарги підставами для визначення позивачу зазначених сум грошових зобов'язань слугували висновки перевіряючого про безпідставність формування позивачем складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Меріленд Сіті», які, за твердженнями відповідача, не спричиняють реального настання правових наслідків обумовлених ними, оскільки неможливо встановити факт походження товару, придбаного у ТОВ «Меріленд Сіті» надання послуг, та їх зв'язок з господарською діяльністю товариства. Крім того, позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність трудових ресурсів, основних фондів, доказів перевезення товарів, наявності спеціальних складських приміщень, сертифікатів відповідності товару, доказів, якими силами та засобами здійснювалося завантаження, розвантаження товару. Товариством не надано до перевірки товарно-транспортних накладних та доказів розрахунків в повному обсязі за придбані товари. Щодо взаємовідносин з ТОВ «Донна-Трейд» відповідачем зазначено, що до складу податкового кредиту віднесено 25 податкових накладних, виписаних ТОВ «Донна-Трейд» на адресу ТОВ «Юркомцентр» сума ПДВ у яких становить менше 10 000 грн, що свідчить про маніпулювання звітними даними. В даних до перевірки документах відсутні дані щодо виду, часу, змісту та обсягу господарської операції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що перевіркою не встановлено порушень щодо господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Донна-Трейд», разом з тим, такі встановлені між позивачем та ТОВ «Меріленд Сіті».

Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що із наданих позивачем документів неможливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, руху активів, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту є правомірними.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходив з такого.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду,зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ «Меріленд Сіті» (постачальник) та ТОВ «Юркомцентр» (покупець) укладено договір поставки № 6 від 01.08.2014, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується систематично постачати і передавати у власність покупця хімічну сировину, а покупець приймати товар та оплачувати на умовах даного договору. Кількість товару, згідно письмової або усної заявки покупця.

Відповідно до п. 7.1 договору постачання товару здійснюється автомобільним транспортом згідно із домовленістю між сторонами.

Приймання по кількості і якості проводиться покупцем згідно сертифікату відповідності та накладної (п. 7.2 договору).

Згідно видаткових накладних позивачем було придбано у контрагента ряд хімічних матеріалів, при цьому з даних документів достеменно вбачається які саме речовини та у якій кількості.

ТОВ «Меріленд Сіті» виписали ТОВ «Юркомцентр» ряд податкових накладних, правильність оформлення яких податковим органом не заперечується.

01.09.2014 між ТОВ «Меріленд Сіт» (первісний кредитор) та ТОВ «Діоніс еліт» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 8, відповідно до умов якого, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором поставки № 6 від 01.08.2014 року, укладеним між первісним кредитором та ТОВ «Юркомцентр» (далі - боржник) в сумі 88183,00 грн.

Новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання своїх зобов'язань за основним договором.

ТОВ «Меріленд Сіті» було повідомлено позивача про уступку права вимоги, що сторонами не заперечувалося.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що товариство не мало взаємовідносин з ТОВ «Донна-Трейд». Відповідно до наданої оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за серпень 2014 року позивачем не відображено взаємовідносин ТОВ «Юркомцентр» з ТОВ «Донна-Трейд». Так, 20.10.2014 до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві ТОВ «Юркомцентр» подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку із самостійно виявленими помилками по Декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року № 9060471096. У додатку до даного уточнюючого розрахунку здійснено заміну ТОВ «Донна-Трейд» на ТОВ «Меріленд Сіті».

Згідно з абз. 1 п. 11 підрозділу 2 розділу XX ПК України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить, зокрема, понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Відповідно до абз. 8 п. 11 підрозділу 2 розділу XX ПК України з 1 січня 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

Податкові накладні виписувалися продавцем ТОВ «Меріленд Сіті» у серпні 2014 року (до 01.01.2015 року) та сума ПДВ у всіх накладних не перевищувала 10000 грн., а тому згідно з нормами Податкового кодексу ці накладні не підлягали реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Таким чином, у діях ТОВ «Меріленд Сіті» щодо купівлі хімічної сировини і наступному продажу ТОВ «Юркомцентр» порушень не було.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Юркомцентр» виготовляє пластмасові вироби, а також фенолформальдегідні смоли. Для виробництва цієї продукції використовується хімічна сировина, у тому числі карбамід, фенол, формалін, розчинник марки ФС-Б, калій гідроокис, рідина промивна, моноетиленгликоль, розчинник марки ТК, сода акустична. Саме цю хімічну сировину ТОВ «Юркомцентр» купило у ТОВ «Меріленд Сіті» за Договором поставки №6 від 01.08.2014 р.

Виробничі потужності ТОВ «Юркомцентр» знаходяться у м. Рубіжному Луганської обл., пл. Хіміків, 2. Це підтверджується укладеним між ТОВ «Юркомцентр» і ТОВ «Рубіжанський краситель» Договором оренди відділення 28 цеху № 12 від 01.01.2009 року № 14. Із додатку № 1 до цього договору видно, що предметом оренди є чотири об'єкти, які розташовані окремо. Вони позначені під номерами 61, 62, 63, 64 у Переліку майна, що підлягає передачі: об'єкт 15.730/404-будівля 3-х поверхова поліефірних смол, об'єкт 730/404 Е-1-резервуари (у кількості 3 шт. №№9, 10, 11), об'єкті5.730/405-будівля складу сировини і готової продукції, об'єкт 16.730/404 Б-П.

На вказані виробничі потужності у м. Рубіжному ТОВ «Юркомцентр» має всі необхідні дозвільні документи для виготовлення пластмасових виробів: свідоцтво про державну реєстрацію об'єкта підвищеної небезпеки, висновок державно-епідеміологічної експертизи, дозвіл на виконання роботи підвищеної небезпеки, свідоцтво про реєстрацію потенційно небезпечного об'єкта. Як видно із дат видачі вказаних дозвільних документів, ТОВ «Юркомцентр» є виробником пластмасових виробів і фенолформальдегідних смол із 2006 року. Зі звіту форми 1-ДФ, який направляється у електронній формі до податкового органу, видно, що ТОВ «Юркомцентр» має найманих працівників.

А відтак, безпідставним є посилання податкового органу про непов'язаність придбаних хімічних речовин з господарською діяльністю позивача.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи містяться банківські виписки, з яких чітко видно, що 18.09.2014 р. ТОВ «Юркомцентр» сплатило ТОВ «Діоніс Еліт» 44183 грн., а 19.09.2014 р. - ще 44000 грн. Тобто ТОВ «Юркомцентр» сплатило ТОВ «Діоніс Еліт» 88143 грн., як це передбачено договором про відступлення права вимоги № 8 від 01.09.2014 р., укладеного між ТОВ «Меріленд Сіті» і ТОВ «Діоніс Еліт», що спростовує доводи податкового органу про те, що розрахунки за договором про відступлення права вимоги № 8 від 01.09.2014 р. (укладений на суму 88 183,00 грн.) здійснені лише у сумі 44 000,00 грн.

Крім того, у зв'язку із загостренням у серпні 2014 році військових дій у Луганській області, де у м. Рубіжному знаходяться виробничі потужності ТОВ «Юркомцентр», позивач і ТОВ «Меріленд Сіті» уклали договір про відповідальне зберігання № 10 від 01.08.2014 року щодо зберігання хімічної сировини, отриманої позивачем за договором поставки № 6 від 01.08.2014 року.

Колегія суддів зазначає, що всі доводи,які викладені в касаційній скарзі податкового органу, були спростовані судом апеляційної інстанції з посиланням на відповідні докази, які надані позивачем та наявні у матеріалах справи. Суд же касаційної інстанції в силу положень частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів.

Виходячи з наведеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Меріленд Сіті» за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 у справі № 826/13842/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. ЮрченкоЗ оригіналом згідно

Помічник судді Фурдичко Б.М.