Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2019 року

Київ

справа №813/3242/17

адміністративне провадження №К/9901/25163/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2018 (судді Богаченко С.І., Мікула О.І., Старунський Д.М.)

у справі № 813/3242/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробничої компанії «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе»

до Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС

про визнання протиправними і скасування вимоги про сплату недоїмки та рішення про застосування штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе» (далі - позивач, ТОВ «ТВК «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач, Львівське управління Офісу ВПП ДФС), в якому просило суд, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату недоїмки від 20 липня 2017 року № 0007024814 № Ю в частині сплати 6004,26 грн боргу, а також рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20 липня 2017 року № 007014814 в сумі 13 300,04 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2017 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2018 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року у справі № 813/3242/17 скасовано в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправними і скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20 липня 2017 року № 0007024814 № Ю в частині сплати 6004,26 грн боргу та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20 липня 2017 року № 0007014814 в частині 3002,13 грн штрафних санкцій та прийнято у цій частині нову постанову, якою позов в цій частині задоволено. Визнано протиправним та скасовано вимогу Львівського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про сплату боргу (недоїмки) від 20 липня 2017 року № 0007024814 № Ю в частині сплати 6004,26 грн боргу та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20 липня 2017 року № 0007014814 в частині 3002,13 грн штрафних санкцій. В решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року у справі № 813/3242/17 залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2018 та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2017.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що учні, слухачі професійно-технічних навчальних закладів, які проходять виробничу практику, не включаються до складу ( списку) робітників підприємства, однак на них в повній мірі розповсюджуються правила внутрішнього трудового розпорядку і положення інших внутрішніх актів і розпоряджень підприємства. Відповідач зазначає, що пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування» визначено, що базою нарахування єдиного внеску для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Відповідач в касаційній скарзі посилається на положення підпунктів 2.1.8, 2.3.4 пункту 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 27.01.2004 № 114/8713 оплата праці (включаючи гонорари) працівників, які не перебувають у штаті підприємства (за умови, що розрахунки проводяться підприємством безпосередньо з працівниками), за виконання робіт згідно з договорами між підприємствами про надання робочої сили (безробітним за виконання громадських робіт, учням та студентам, які проходять виробничу практику на підприємстві чи залучені на тимчасову роботу на період канікул).

Позивач у відзиві проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржуване судове рішення законним, обґрунтованим, а тому просив касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Львівським управлінням Офісу великих платників податків ДФС була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ ТВК «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 07 липня 2017 року №121/28-10-48-14/31978272.

Вказаний акт перевірки містить висновок про порушення позивачем вимог, зокрема, пунктів 1, 4 частини другої статті 6, пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження нарахування та утримання єдиного внеску в розмірі 26600,04 грн.

Такі висновки обґрунтовані тим, що позивачем занижено розмір єдиного внеску на суму 26600,04 грн, з них на 6004,26 грн з виплат за проживання в гуртожитку учням, які проходили виробничу практику на підприємстві, оскільки такі виплати є базою нарахування єдиного внеску.

На підставі вказаного вище акта перевірки Львівським управлінням Офісу великих платників податків ДФС винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20 липня 2017 року № 0007024814 № Ю у сумі 26600,04 грн та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20 липня 2017 року № 007014814 у сумі 13300, 02 грн, які за результатами адміністративного оскарження були залишені без змін.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що оплата за проживання у гуртожитку учнів, які проходили виробничу практику на підприємстві згідно з договором про навчально-виробничу практику, підлягає включенню до бази нарахування єдиного внеску, а тому відповідачем правомірно донараховано єдиний внесок та застосовано штрафні санкції.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги в оскаржуваній частині, з висновками якого погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходив з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Так, пунктом 1 частини першої статті 7 вказаного Закону визначено, що базою нарахування єдиного внеску для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до пункту 7 Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 1999 року № 992, учні, слухачі професійно-технічних навчальних закладів на час виробничого навчання та виробничої практики до складу (списку) і штатного розпису працівників підприємства не включаються.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ ТВК «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» у 2016 році укладено договори на проведення практики студентів з Кам'янець-Подільським коледжем харчової промисловості НУХГ від 14 березня 2016 року № 131, з Лохвицьким технологічним технікумом Полтавської державної аграрної академії від 28 березня 2016 року №22, Сумським коледжем харчової промисловості Національного університету харчових технологій від 26 лютого 2016 року № 01-а-16 відповідно до умов яких позивач зобов'язувався, зокрема, прийняти студентів на практику згідно з календарним планом, створити належні умови для виконання програм практики, забезпечити студентів житлом на час проходження практики, а навчальний заклад, зокрема, надати для погодження програму практики, список студентів, яких направляють на практику та забезпечити додержання студентами трудової дисципліни.

При цьому, ТОВ ТВК «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» було укладено договори про надання місць для тимчасового проживання студентів із Львівським державним коледжем харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій від 01 квітня 2016 року № 46, з ДНЗ «Львівське вище професійне політехнічне училище» від 01 березня 2016 року № 420 та з ВСП «Львівський автомобільно-дорожній коледж» Національного університету «Львівська політехніка» від 18 квітня 2016 року, відповідно до умов яких, позивач приймає у тимчасове користування житлові місця у гуртожитку та зобов'язується сплачувати плату за проживання в гуртожитку.

04 квітня 2016 року ТОВ ТВК «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» укладено договори про виконання робіт з студентами ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9., згідно з умовами яких студенти (виконавці) зобов'язувалися протягом терміну дії договорів виконувати роботи налагоджування приладів автоматичного контролю, обслуговування лінії розливу пива, проведення хімічно-лабораторних аналізів, а позивач (замовник) зобов'язується прийняти виконувані роботи та своєчасно оплачувати їх.

На підтвердження виконання вказаних робіт надано акти виконаних робіт від 27 квітня 2016 року, від 06 червня 2016 року, від 24 червня 2016 року, від 05 липня 2017 року.

Таким чином, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що з учнями практикантами трудові договори (контракти) не укладалися. Оплата за виконані роботи окремими учнями-практикантами здійснювалася на підставі цивільно-правових договорів. Вказані суми за виконані роботи були базою нарахування єдиного соціального внеску та сплачені позивачем.

Разом з тим, позивачем було надано договори про надання місць для тимчасового проживання, якими позивач підтверджував факт наявності господарських відносин з приводу оренди приміщень між позивачем та іншими юридичними особами. Відповідачем не доведено, що позивачем учням-практикантам було нараховано дохід у будь-якій формі за проживання у гуртожитках. Відтак, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що сума виплат за проживання у гуртожитку студентів-практикантів, з якими було укладено цивільно-правові договори, не є базою нарахування єдиного соціального внеску.

Колегія суддів, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про безпідставність посилання на положення підпункту 2.3.4 пункту 2.3 розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5, щодо включення до складу фонду оплати праці витрат інших виплат, що мають індивідуальний характер, зокрема, оплати за проживання в гуртожитках, оскільки пунктом 1.1 вказаної Інструкції передбачено, що Інструкція не застосовується для визначення складових фонду оплати праці, як бази (об'єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування».

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2018 у справі № 813/3242/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко