Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.12.2020 року у справі №826/11685/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 826/11685/16

адміністративне провадження № К/9901/31512/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В. П.,

суддів: Васильєвої І. А., Пасічник С. С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2017 (колегія суддів: Епель О. В., Кобаль М. І., Карпушова О. В. ) у справі № 826/11685/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Апрілекс" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Апрілекс" (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.05.2016 р. № 0022111201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у податкового органу були відсутні підстави щодо проведення перевірки. Прийняте за наслідками перевірки податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2017 (суддя - Смолій І. В. ) в задоволенні адміністративного позову було відмовлено, з підстав правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Натомість суд апеляційної інстанції, постановою від 06.09.2017 рішення суду першої інстанції скасував і позов задовольнив. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.05.2016 № 0022111201.

Рішення судів мотивовані тим, що у контролюючого органу не було правових підстав проводити камеральну перевірку позивача, враховуючи приписи Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIII від 28.12.2014 (далі - ~law12~). При цьому суд апеляційної інстанцій зауважив, що при прийняті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, податковим органом, окрім іншого, було неправильно застосовано норми п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України при визначенні розміру штрафних санкцій та завищено їх на 9485,00 грн., що було визнано й самим відповідачем.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та відмовити у задоволені позову.

Вказується, що ~law13~ не визначає заборони проведенню камеральної перевірки податкової звітності та своєчасності її подання, тому що при її проведенні не здійснюється втручання в господарську діяльність підприємства, а проведення такої перевірки не потребує винесення наказу, ознайомлення платника з таким наказом.

В письмових запереченнях, які надійшли до Вищого адміністративного суду України, позивач просить залишити вказану касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані нею рішення - без змін.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено перевірку ТОВ "Апрілекс", за результатами якої складено акт від 24.02.2016 № 474/26-54-11-01-11.

У висновку зазначеного акту перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ "Апрілекс" граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, виписаних за жовтень 2015 року та зареєстрованих з порушенням вимог п.120-1.1 ст.120-1 ПК України.

На підставі висновків акту перевірки від 24.02.2016 № 474/26-54-11-01-11 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.05.2016 р. № 0022111201, яким до позивача за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних на 22 і менше календарних днів на суму ПДВ 94849,90 грн., застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 28454,98 грн.

Надаючи оцінку законності проведення контролюючим органом камеральної перевірки податкової звітності позивача, суд апеляційної інстанції прийшов до висновків про її неправомірність.

Разом з тим, касаційний суд вважає висновки суду апеляційної інстанції є передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України, камеральна перевірка проводиться у приміщенні податкового органу виключно на підставі податкових декларацій (розрахунків), поданих платником податків. Об'єктом перевірки за положеннями цього підпункту є серед іншого дані Єдиного реєстру податкових накладних. Саме аналізуючи дані цього реєстру податковий орган встановив порушення реєстрації податкових накладних позивачем за грудень 2015 року, що і стало підставою для застосування штрафу.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності. Мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості, які призвели до заниження або завищення податкового зобов'язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення. Камеральна перевірка проводиться на систематичній основі, тобто перевіряються всі без винятку податкові декларації та уточнюючі розрахунки, подані платником, якого перевіряють.

Камеральна перевірка є одним із способів реалізації контрольної функції податкового органу, шляхом якої здійснюється систематичний контроль за своєчасністю нарахування та відображення всіх відомостей, які впливають на правильність декларування платником податків.

28 грудня 2014 року Верховною Радою України прийнято ~law14~, відповідно до ппункту 3 Прикінцевих положень якого встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

- з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Аналізуючи зміст наведених норм, якими встановлений спеціальний порядок проведення перевірок суб'єктів господарювання за певними умовами, суд касаційної інстанції вважає, що запроваджені наведеним Законом обмеження не стосуються камеральних перевірок, які є функцією здійснення повноважень контролюючим органом.

Разом з тим, об'єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу, будь-які інші дані не можуть бути предметом дослідження податковим органом.

На користь такого висновку свідчить і мета, з якою був прийнятий Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", а саме зменшення адміністративного навантаження на суб'єктів господарювання з річним оборотом менше 20 мільйонів грн, а також із метою ефективного використання ресурсів фіскальних органів було тимчасово обмежено здійснення щодо таких платників податків окремих видів податкових перевірок, проведення яких потребувало значних зусиль як із боку контролюючих органів, так і платників податків.

Водночас, проведення камеральних перевірок через їх спрощену процедуру не вимагає від платників податків будь-яких витрат часу та ресурсів, не створює для платників будь-якого додаткового адміністративного навантаження та не заважає нормальному перебігу їх господарської діяльності.

Аналогічна правова позиція вже була викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 808/918/17, від 23 червня 2018 року у справі № 803/552/17, від 21 червня 2018 року у справі 813/448/17, а також від 24 квітня 2020 року у справі №803/477/17.

Враховуючи протилежний висновок суду апеляційної інстанції, Верховний Суд вважає, що належним способом для розгляду даної справи у судовому порядку є необхідність дослідження на предмет законності винесення спірного податкового повідомлення-рішення, якому суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки.

Підсумовуючи наведене Суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2017 скасувати, справу направити на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ. П. Юрченко І. А. Васильєва С. С. Пасічник