Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.02.2018 року у справі №818/928/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 серпня 2018 року

Київ

справа №818/928/17

адміністративне провадження №К/9901/9457/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року (суддя - Кунець О.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року (головуючий суддя - Калиновський В.А., судді - Бондар В.О., Кононенко З.О.) у справі

за позовом ОСОБА_2

до т.в.о. начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області Хобота Михайла Вікторовича, Головного управління Національної поліції в Сумській області

про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 29 червня 2017 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.) звернувся до суду з позовом до т.в.о. начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області Хобота Михайла Вікторовича, Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі - ГУНП в Сумській області), яким, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: - визнати неправомірною бездіяльність т.в.о. начальника Лебединського ВП Хобота Михайла Вікторовича, щодо ненадання інформації викладеної у питанні 3 заяви ОСОБА_2 №237 від 06.06.2017 року; - визнати неправомірною бездіяльність т.в.о. начальника Лебединського ВП Хобота Михайла Вікторовича, щодо невиконання вимог ОСОБА_2 викладених у пункті 4 заяви №237 від 06.06.2017 р., а саме: незалучення ОСОБА_2 до перевірки, позбавлення позивача взяти участь у цій перевірці та бути присутнім ОСОБА_2 при розгляді його заяви; - зобов`язати т.в.о. начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області Хобота Михайла Вікторовича надати відповідь на питання 3 заяви ОСОБА_2 від 06.06.2017р. №237.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що 06.06.2017р. він звернувся до начальника Лебединського відділу поліції ГУНП України в Сумській області із заявою №237 в якій повідомив про злочин та просив вчинити певні дії, але наданий у відповідь лист №К-96/8625/63/01-17 від 16.06.2017р., не містить відповіді на пункти 3 та 4 заяви ОСОБА_2 №237 від 06.06.2017р., чим було порушено та обмежено його право на участь у перевірці та на своєчасне отримання обґрунтованої відповіді.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено, визнано неправомірною бездіяльність т.в.о. начальника Лебединського ВП Хобота Михайла Вікторовича, щодо ненадання інформації викладеної у питанні 3 заяви ОСОБА_2 №237 від 06.06.2017 року, визнано неправомірною бездіяльність т.в.о. начальника Лебединського ВП Хобота Михайла Вікторовича, щодо невиконання вимог ОСОБА_2 викладених у пункті 4 заяви №237 від 06.06.2017 р., а саме: незалучення ОСОБА_2 до перевірки, позбавлення ОСОБА_2 права взяти участь у цій перевірці та бути присутнім ОСОБА_2 при розгляді його заяви, щобов`язано т.в.о. начальника Лебединського ВП Хобота Михайла Вікторовича надати відповідь на питання 3 заяви ОСОБА_2 від 06.06.2017р. №237. Також вирішено питання про судові витрати.

4. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції зазначив, що в порушення вимог ст.19 Закону України «Про звернення громадян», позивачу не надано відповідь щодо всіх порушених у заяві питань, а саме: не названі особи, які ініціювали та виконали перевірку, не вказані Закони, якими вони керувались при проведенні перевірки. Таким чином, заява позивача не розглянута по суті, заявнику не надано повну та обґрунтовану відповідь на поставлені у зверненні питання. Крім того, позивач мав бажання бути присутнім під час проведення перевірки, яке передбачене статтею 18 Закону України «Про звернення громадян». Проте, відповідач не забезпечив ОСОБА_2 реалізацію цих прав, не зазначивши жодних причин.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ГУНП в Сумській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

6. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

7. Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

8. ГУНП в Сумській області (далі - скаржник) у січні 2018 року звернулось до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року.

9. В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

10. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, що містять достатні об'єктивні дані, з яких можливо дізнатись про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення та дійти висновку про попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення. Посилається на те, що відповідно до Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015р. №1377, та враховуючи відсутність достатніх даних, які б вказували на наявність ознак кримінального правопорушення, інформація за заявою ОСОБА_2 не вносилася до ЄРДР, заявнику була надана відповідь у порядку Закону України «Про звернення громадян». В заяві ОСОБА_2 від 06.06.2017р. №237 учасниками події є треті особи, повноваження ОСОБА_2, як представника цих осіб, нічим не підтверджені, факти, які б вказували на порушення законних прав та інтересів заявника - відсутні, а тому заявника не було залучено до розгляду його заяви. Натомість ОСОБА_2 була надана відповідь про відсутність підстав для внесення відповідної інформації до ЄРДР, а також повідомлено про реєстрацію даного факту в ЖЕО №2378 від 06.06.2017р.

11. Касаційна скарга не містить клопотання ГУНП в Сумській області про розгляд справи за участі його представника.

12. ОСОБА_2 надав відзив на касаційну скаргу, яким просить залишити касаційну скаргу без задоволення. Зазначає, що його позов не пов'язаний з Кримінальним процесуальним кодексом України і повідомленням про злочин. Вважає, що наведені у касаційній скарзі обставини підтверджують правильність рішень судів попередніх інстанцій.

13. Відзив на касаційну скаргу не містить клопотання ОСОБА_2 про розгляд скарги за його участі.

14. Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2018 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

15. 06 червня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до начальника Лебединського ВП ГУНП України в Сумській області із заявою №237, у якій просив: внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення за ст.383 КК України по факту невиконання працівниками Будильської сільської ради постанови Лебединського районного суду від 16.09.2011р. (пункт 1); якщо слідчий Лебединського ВП складатиме висновок про відсутність в його заяві ознак кримінального правопорушення, просив вказати у висновку статтю закону яка дає право слідчому робити такі висновки без проведення слідчих дій в досудовому розслідуванні, та назвати докази і обставини на підставі яких слідчий дійшов такого висновку (пункт 2); якщо до внесення зазначених ним відомостей в ЄРДР буде проведена будь-яка перевірка з даного приводу, просив назвати осіб які ініціювали та виконали цю перевірку, а також вказати закони якими вони керувались при проведенні перевірки (пункт 3); якщо Лебединський ВП все ж таки буде проводити перевірку, без внесення відомостей до ЄРДР, просив залучити його до цієї перевірки (пункт 4).

16. За результатом розгляду вказаної заяви, листом від 16.06.2017 року №К-96/8625/63/01-17 Лебединське ВП ГУНП в Сумській області повідомило ОСОБА_2 про те, що по його заяві було проведено перевірку, в ході якої встановлено, що у зв'язку з відсутністю в даній події достатніх даних які б вказували на наявність ознак кримінального правопорушення, та неможливістю внесення відповідної інформації до ЄДР, - перевірку припинено.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

17. Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Стаття 12 Закону України від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР «Про звернення громадян»: дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про доступ до судових рішень», Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про засади запобігання і протидії корупції", "Про виконавче провадження".

19. Частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України: завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

20. Пункт 2 частини 3 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України: юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи: що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

21. Частина 1 статті 1 Кримінального процесуального кодексу України: порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

23. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

24. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

25. Зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин випливає, що ОСОБА_2 подав заяву від 06.06.2017р. №237 про вчинення кримінального правопорушення. При цьому, пункти 2-4 цієї заяви безпосередньо пов'язані з вирішенням питання про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

26. У пп.4.2 п.4 рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року №6-рп/2001 зазначено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської &?я;…&?м;. Положення статті 55 Конституції України щодо можливості громадянина звернутись за захистом своїх прав і свобод однаково стосується можливості судового оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури, оскільки ними можуть порушуватись його права і свободи. Недосконалість інституту судового контролю за досудовим слідством не може бути перепоною для оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб зазначених органів.

27. У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 вказано, що положення статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України в аспекті конституційного звернення і конституційного подання та в системному зв'язку з положеннями частини другої статті 55 Конституції України, частини третьої статті 110, частини п'ятої статті 234, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України, частини другої статті, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти так, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві.

28. Також у пп.4.3 п.4 вказаного рішення зазначено, що імперативний припис пункту 2 частини третьої статті 17 КАС України виключає юрисдикцію адміністративних судів щодо справ, які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства. &?ж;…&?т; Компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд скарг щодо прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ.

29. Публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

30. Суд звертає увагу на те, що органи досудового розслідування під час перевірки заяви про злочин та її вирішення, а також розгляду скарг на рішення, дії та бездіяльність щодо розгляду цих заяв, виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Тому такі спори не випливають із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, та, відповідно, не належать до юрисдикції адміністративних судів.

31. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що розглядаючи справу, суди всіх інстанцій помилково виходили з того, що спір у цій справі належить до юрисдикції адміністративних судів.

32. Пунктом 5 ч.1 ст.349 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

33. Відповідно до ч.1 ст.354 КАС України (в чинній редакції) встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

34. Оскільки у справі, що розглядається, суди помилково прийняли до свого провадження і розглянули справу, яка не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, ухвалені в цій справі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в ній.

35. Керуючись статтями 238, 239, 341, 345, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

36. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області задовольнити частково.

37. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року скасувати, а провадження у справі закрити.

38. Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку кримінального судочинства.

39. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

В.М. Шарапа