Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 липня 2018 року

Київ

справа №810/1318/16

провадження №К/9901/8867/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т.Г.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 810/1318/16

за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Київської області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Губської О.А., суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.) від 29 вересня 2016 року,

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Прокуратури Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, у якому просила:

1.1. визнати протиправними дії прокуратури Київської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 02.07.2015 по 03.12.2015 включно, відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру";

1.2. стягнути з прокуратури Київської області на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітній платі у розмірі 37697,61 грн. за період з 02.07.2015 по 03.12.2015 включно, відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру";

1.3. зобов'язати прокуратуру Київської області відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100000 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на момент звільнення позивача з органів прокуратури відповідачем не виплачено в повному обсязі заробітну плату відповідно до ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", натомість заробітна плата нараховувалася і виплачувалася позивачу виходячи з посадового окладу, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 23 травня 2016 року Київський окружний адміністративний суд вирішив адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Прокуратури Київської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 02.07.2015 по 03.12.2015 включно відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру".

Зобов'язати прокуратуру Київської області здійснити перерахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_1 за період з 15 липня 2015 року по 03 грудня 2015 року включно відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу, з врахуванням вже здійснених виплат за цей період без урахування обов'язкових податків та зборів.

В решті позовних вимог відмовити.

4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 2 липня 2015 року по 3 грудня 2015 року заробітна плата ОСОБА_1 та її складові повинні нараховуватись відповідно до ст.81 Закону України "Про прокуратуру", тому застосування Прокуратурою Київської області підзаконного нормативного акта Кабінету Міністрів України при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 заробітної плати є незаконним та протиправним. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості таких вимог позивача, недоведеності їх розміру та існування моральних страждань.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 29 вересня 2016 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу Прокуратури Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Київської області, за участю третьої особи - Головного управління Державного казначейства України в Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року скасувати у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині.

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року залишити без змін.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що нарахування та виплату заробітної плати позивачу за період з 2 липня 2015 року по 3 грудня 2015 року здійснено Прокуратурою Київської області відповідно до нормативних актів, які регулюють порядок оплати праці працівників прокуратури, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Також апеляційним судом зазначено, що в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 100000 грн., постанова суду першої інстанції сторонами не оскаржена і колегією суддів не встановлено підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 17 жовтня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1.

8. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року.

9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року.

10. У листопаді 2016 року Прокуратура Київської області направила заперечення на касаційну скаргу.

11. 24 січня 2018 року вказана касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (позивача у справі)

12. Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Скаржник зазначає, що відсутність механізму реалізації права працівників прокуратури на заробітну плату в розмірі, передбаченому Законом України "Про прокуратуру", у зв'язку з невнесенням відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505, не є підставою для зменшення їх посадових окладів.

Б. Доводи відповідача у справі

13. У запереченнях на касаційну Прокуратура Київської області просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Вказує, що доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду апеляційної інстанції, рішення якого прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених у скарзі .

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. Починаючи з 20.11.2012 ОСОБА_1, працювала на різних посадах в органах прокуратури України.

15. Наказом прокурора Київської області № 2222к від 11.12.2015 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади та органів прокуратури Київської області у зв'язку з реорганізацією органів прокуратури та скорочення кількості прокурорів прокуратури Київської області, на підставі па підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України та п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру".

16. При цьому, за період з липня 2015 року по грудень 2015 року, заробітна плата позивачу нараховувалася і виплачувалася виходячи з посадового окладу, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури".

17. Позивач, вважаючи, що відповідач у названий період виплачував їй заробітну плату у розмірі меншому, ніж передбачено законом, звернулася до суду із даним позовом.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

19. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

20. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. 14 жовтня 2014 року прийнято Закон України "Про прокуратуру" №1697-VII (далі - Закон №1697-VII), який набрав чинності 15 липня 2015 року.

22. Відповідно до частини третьої статті 81 Закону України "Про прокуратуру" посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

23. Отже, з липня 2015 року відбулися зміни в оплаті праці працівників прокуратури.

24. Разом з тим, відповідно до положень статей 8 та 13 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону. Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

25. Частиною 9 статті 81 Закону № 1697-VII передбачено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

26. Згідно зі статтями 89 та 90 Закону №1697-VII фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України. Фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

27. Частинами 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

28. Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року №80-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2015 рік" встановлено, що положення частини другої статті 33, статті 81 Закону України "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

29. Тобто, Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", як спеціальним законом, який регулює бюджетні відносини, у тому числі й питання заробітної плати працівників органів прокуратури, які фінансуються з державного бюджету, надано повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір та порядок виплати заробітної плати працівників органів прокуратури.

30. Постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" від 31.05.2012 року №505 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 року №763) надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів та інші виплати. Видатки, пов'язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури (пункти 2, 6).

31. Підпунктом 1 пункту 13 Перехідних положень Закону України "Про прокуратуру" доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.

32. Водночас, Кабінетом Міністрів України цього зроблено не було, тоді як реалізація положень Закону України "Про прокуратуру" є неможливою без внесення відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України №505 та Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" щодо заробітної плати працівників органів прокуратури.

33. При цьому, Законом України від 28 грудня 2014 року №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" внесено зміни до Бюджетного кодексу України, розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" якого доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

34. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання збільшення видатків Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у розмірі, встановленому Законом України "Про прокуратуру".

35. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

36. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій.

37. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

38. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

39. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року у справі №810/1318/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх