Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 травня 2018 року

Київ

справа №800/507/17

адміністративне провадження №А/9901/39/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні заяву ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 листопада 2017 року у справі за його позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про скасування ухвали та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (який набрав чинності 15 грудня 2017 року; далі - Закон № 2147-VIII) внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України та викладено його в новій редакції.

Пунктом 1 частини першої розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII) встановлено, що заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив скасувати ухвалу ВРП від 12 жовтня 2017 року № 3279/1дп/15-17, а також зобов'язати ВРП розглянути по суті його скаргу, за результатами якої постановлена зазначена ухвала ВРП та надати оцінку по суті всім наведеним у скарзі доводам і аргументам.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що ним на адресу відповідача скеровано дисциплінарну скаргу про порушення суддями Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Марущак С.Л., Татарчук Л.О., Корягіною Н.О. норм процесуального права при розгляді кримінальної справи № 200/25455/15-к.

Проте, ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 жовтня 2017 року № 3279/1дп/15-17 відмовлено у відкритті дисциплінарної справи стосовно зазначених суддів, оскільки викладені позивачем доводи зводяться до незгоди із судовим рішенням та не можуть бути достатньою підставою для прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи.

Не погоджуючись з такими діями ВРП, ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17 листопада 2017 року відмовив у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року).

При цьому Вищий адміністративний суд України виходив із того, що чинним законодавством не передбачено можливості оскарження заявником рішення Дисциплінарної палати ВРП про відмову у відкритті дисциплінарної справи щодо судді (суддів).

Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернувся із заявою про її перегляд з підстави, установленої пунктом 4 частини першої статті 237 КАС України, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та направити справу до Вищого адміністративного суду України для розгляду по суті.

На підтвердження вимог заяви зазначає те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Заявник вважає, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.

Перевіривши наведені у заяві доводи, суд приходить до висновку, що заява підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Згідно із частиною третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (частина перша статті 2 КАС України).

Відповідно до частини четвертої статті 18 КАС України Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, ВРП, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів передбачені статтею 171-1 КАС України.

Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП стосовно розгляду скарг та здійснення дисциплінарного провадження щодо судді визначаються Конституцією України, Законами №№ 1402-VIII і 1798-VIІI.

Частиною десятою статті 131 Конституції України встановлено, що відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення добору суддів, прокурорів, їх професійної підготовки, оцінювання, розгляду справ щодо їх дисциплінарної відповідальності, фінансового та організаційного забезпечення судів.

В Україні діє ВРП, яка розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора (пункт 3 частини першої статті 131 Конституції України).

Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ) врегульовано порядок дисциплінарного провадження щодо судді.

Так, відповідно до частини першої статті 107 цього Закону право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи - через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування - через своїх керівників або представників.

Згідно зі статтею 108 Закону № 1402-VIII дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ «Про вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VІІІ) та з урахуванням вимог цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 42 Закону № 1798-VІІІ дисциплінарне провадження розпочинається за скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарна скарга), поданою відповідно до Закону № 1402-VIII, або за ініціативою Дисциплінарної палати чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом. Дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя.

Частиною третьою статті 43 Закону № 1798-VІІІ передбачено, що дисциплінарне провадження включає: 1) попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги; 2) відкриття дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з частиною другою статті 50 Закону № 1798-VІІІ за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

Порядок подання та розгляду скарг на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді визначено статтею 51 Закону № 1798-VІІІ, а порядок оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, врегульовано статтею 52 цього Закону.

Згідно частини другої статті 45 Закону № 1798-VІІІ рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи ухвалюється Дисциплінарною палатою та оскарженню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що чинним законодавством не передбачено можливості оскарження ОСОБА_2 рішення Дисциплінарної палати ВРП про відмову у відкритті дисциплінарної справи щодо суддів.

Щодо висновків суду першої інстанції, що цей позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, колегія суддів зазначає, що поняття «спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити у світлі частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому суд першої інстанції правильно не зазначив суд, до юрисдикції якого мав би, за аргументами скаржника, належати розгляд цієї справи.

З огляду на зміст та юридичну природу обставин, зазначених у позовній заяві, Вищий адміністративний суд України в оскаржуваній ухвалі від 17 листопада 2017 року дійшов правильного висновку про те, що цю адміністративну справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, рішення Вищого адміністративного суду України про відмову у відкритті провадження ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а наведені у заяві доводи не спростовують правильності викладених у ньому висновків, тому відповідно до частини першої статті 244 КАС України у задоволенні заяви ОСОБА_2 слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року), пунктом 1 частини першої Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич