Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.10.2018 року у справі №826/6247/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 жовтня 2018 року

справа №826/6247/15

адміністративне провадження №К/9901/6714/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І. Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2015 року у складі судді Гарник К. Ю. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року у складі колегії суддів Беспалова О. О., Грибан І. О., Губської О. А. у справі № 826/6247/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-1" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АТП-1" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 17 березня 2015 року № 0000302202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 558 994 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 139 524 грн., з мотивів безпідставності його прийняття.

16 червня 2015 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва позовні вимоги задоволено в повному обсязі, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2015 року № 0000302202.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції висновувався з того, що невиконання вимог підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 (безпідставне видання наказу про перевірку або його видання з порушеннями) та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України (невручення наказу до початку перевірки) призводять до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. При цьому суд першої інстанції підтвердив наявність у діях позивача складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

23 липня 2015 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду постанову суду першої інстанцій змінено в частині мотивування.

Змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з протиправності спірного податкового повідомлення-рішення, внаслідок відсутності складу податкового правопорушення та наявності у позивача права на звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання на підставі пункту 23 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України. Суд апеляційної інстанції також погодився з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових наслідків перевірки.

12 серпня 2015 року відповідачем до Вищого адміністративного суду України подано касаційну скаргу, в якій податковий орган посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме положень пункту 23 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 15 «Про затвердження переліків відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 1 січня 2015 року, звільняються від обкладення податком на додану вартість» (далі - Постанова № 15), Постанови Кабінету Міністрів України 05 лютого 2014 року № 43 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 15», пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568.

Податковий орган у касаційній скарзі доводить наявність податкового правопорушення та заниження Товариством податкового зобов'язання з податку на додану вартість, вказує на ненадання під час перевірки первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, а також зупинити виконання оскаржуваних судових рішень.

14 серпня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження та витребувано з Окружного адміністративного суду м. Києва справу № 826/6247/15. Цією ж ухвалою у задоволенні клопотання про зупинення виконання судових рішень відмовлено з підстав його необґрунтованості.

03 вересня 2015 року справа № 826/6247/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

03 листопада 2016 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями

22 січня 2018 року справу № 826/6247/15 разом з матеріалами касаційної скарги передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що у лютому 2015 року посадовими особами податкового органу проведено документальну виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по правомірністю користування суб'єктом господарювання пільгою з податку на додану вартість при реалізації відходів та брухту чорних і кольорових металів за період з 01 січня 2014 року по 28 лютого 2014 року, за результатами якої складено акт від 02 березня 2015 року № 120/26-57-22-05/37098523 (далі - акт перевірки).

17 березня 2015 року посадовою особою податкового органу на підставі акта перевірки та згідно з підпунктом 2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2015 року № 0000302202, яким за порушення вимог пункту 23 підрозділу 2 розділу ХХ, пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 201.1 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 558 994 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 139 524 грн.

Склад податкового правопорушення доводиться податковим органом на підставі того, що Товариством занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за січень-лютий 2014 року на загальну суму 558 094 грн., внаслідок безпідставного застосування пільги, передбаченої пунктом 23 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, впродовж 2013 - 2014 років між позивачем (як покупцем) та контрагентами укладались договори купівлі - продажу брухту, відходів чорних металів: від 19 лютого 2013 року № 190213-1 із Товариством з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд", від 01 січня 2014 року № 0110/14 із Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтермаркет", від 12 грудня 2013 року № 121213/1 із Приватним акціонерним товариством "Київський мотоциклетний завод", від 20 грудня 2011 року № 201201 із Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "СВ Голд", від 20 лютого 2013 року № 45 із Публічним акціонерним товариством "Уманьферммаш", від 14 січня 2013 року № 1401-01 з Інститутом Електрозварювання ім. Є. О. Патона, від 02 квітня 2013 року № 5/403-ПГ із Товариством з обмеженою відповідальністю "Посейдон-Трейд", від 01 лютого 2013 року № 38/13із Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська металургійна компанія", від 03 січня 2013 року № 1 із Кагарлицькою ПМК-3

За наслідками виконання договорів Товариством задекларовано відповідні податкові зобов'язання з податку на додану вартість за січень-лютий 2014 року.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що підставами проведення перевірки визначено підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 та підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті78 Податкового кодексу України, хоча фактично проведена документальна позапланова невиїзна перевірка (у приміщення контролюючого органу) без вручення суб'єкту господарювання копії наказу та направлення на проведення перевірки.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи касаційної скарги загалом зводяться до обґрунтування наявності складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції, спростовуючи наявність складу податкового правопорушення, та змінюючи в цій частині мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, висновувався з того, що норма Податкового кодексу України, якою передбачено нульову ставку з податку на додану вартість, діяла з 01 січня 2014 року, а відтак, право на звільнення від оподаткування позивач набув саме з цієї дати.

Верховний Суд погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з такого.

Відповідно пункту 23 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла до 01 січня 2014 року) від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00). Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

19 грудня 2013 року Законом України " Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставок окремих податків" № 713-VII, який набрав чинності 01 січня 2014 року, внесено зміни до пункту 23 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, та продовжено пільговий режим оподаткування податком на додану вартість до 01 січня 2015 року.

На момент внесення змін до Податкового кодексу України від 19 грудня 2013 року, Переліки відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції за якими тимчасово звільняються від обкладення податком на додану вартість, були визначені постановою Кабінетів Міністрів України № 15, яка обмежувала строк звільнення таких операцій до 01 січня 2014 року.

Отже, станом на 01 січня 2014 року редакція пункту 23 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України та Постанови №15 не співпадала в частині визначення строків звільнення операцій від оподаткування.

05 лютого 2014 року постановою Кабінету Міністрів України № 43, що набрала чинності 18 лютого 2014 року, внесено зміни до постанови № 15, зокрема, у назві та пункті 1 цієї постанови цифри і слово "1 січня 2014" замінено цифрами і словом " 1 січня 2015".

Внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 15 у лютому 2014 року здійснено Кабінетом Міністрів України на виконання вимог пункту 23 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України і у зв'язку із необхідністю приведення строку дії підзаконного нормативно-правового акта у відповідність із строком, встановленим Податковим кодексом України.

Відтак, у період з 01 січня 2014 року до 17 лютого 2014 року операції з постачання відходів та брухту чорних і кольорових металів, коди та найменування яких містяться у Переліках, звільнялись від оподаткування податком на додану вартість, на підставі положень пункту 23 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, що мають вищу юридичну силу.

Встановлюючи факт відсутності податкового правопорушення, суд апеляційної інстанції обґрунтовано висновувався з наявності законодавчо встановленого режиму звільнення від сплати податку на додану вартість операцій з постачання відходів та брухту чорних металів незалежно від волевиявлення конкретного суб'єкта господарювання.

Верховний Суд також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що з метою дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Верховний Суд, переглянувши постанови судів першої та апеляційної інстанцій, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції, змінивши постанову суду першої інстанції в частині мотивування судового рішення, не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року у справі № 826/6247/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер