Історія справи
Ухвала КАС ВП від 03.10.2018 року у справі №640/5082/17
ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
02 жовтня 2018 року
справа №640/5082/17
адміністративне провадження №К/9901/43883/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської митниці ДФС на постанову Київського районного суду м. Харкова від 23 червня 2017 року (суддя Бородіна Н.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року (судді Тацій Л.В., Подобайло З.Г., Григоров А.М.) у справі №640/5082/17 за позовом ОСОБА_1 до Харківської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови по справі про порушення митних правил,
У С Т А Н О В И В
У квітні 2017 року ОСОБА_1 (далі - декларант, позивач у справі) звернулася до суду з адміністративним позовом до Харківської митниці ДФС (далі - митний орган, відповідач у справі), у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову №957/80700/17 від 09 березня 2017 року про визнання її винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України - з мотивів її безпідставності.
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 23 червня 2017 року позов задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову Харківської митниці ДФС від 09 березня 2017 року у справі про порушення митних правил №957/80700/16 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 485 Митного кодексу України і накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 816,39 грн. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Харківської митниці ДФС витрати на оплату судового збору в розмірі 640 грн.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року постанову суду першої інстанції скасовано в частині стягнення судового збору, в решті постанову залишено без змін.
У листопаді 2017 року митним органом подана касаційна скарга на судові рішення судів попередніх інстанцій, 17 листопада 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Голяшкін О.В..) відкрито касаційне провадження, витребувано справу №640/5082/17 з суду першої інстанції.
21 березня 2018 року справу №640/5082/17 передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а саме: положень статей 69, 264, 266. 466, 485 Митного кодексу України, статей 86 та 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в позові.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили.
Позивачем як декларантом (митний брокер) юридичної особи-імпортера на підставі договору від 04 липня 2014 року №50 -ДФТ про надання послуг з декларування товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України, укладеним з TOB «СКІНЕСТ РАЙЛ УКРАЇНА», для митного контролю та митного оформлення подано електронну митну декларацію №807100000/2016/049124 на імпортований товар (запасні частини для тепловозів).
Рішенням відповідача від 16 рудня 2016 року № КТ-807000013-0449-2016 змінено код частини задекларованого товару, внаслідок чого збільшився розрахунок належних до сплати митних платежів.
26 грудня 2016 року у відношенні позивача складений протокол № 957/80700/16 за статтею 485 Митного кодексу України.
09 березня 2017 року винесено спірну постанову, якою позивача визнано винною у порушенні митних правил, передбачених статтею 485 Митного кодексу України та накладено на неї адміністративне стягнення у розмірі трьохсот відсотків несплаченої суми митних платежів 816,39 грн.
З постанови вбачається, що на думку митного органу, правопорушення позивача полягає у заявленні в графі 31 митної декларації неправдивих відомостей щодо оподаткування товару, тобто дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.
Суди попередніх інстанцій, здійснивши правовий аналіз положень частини шостої статті 69 Митного кодексу України у її сукупності з положеннями статті 485 цього кодексу, дійшли висновку про відсутність в діях позивача складу відповідного адміністративного правопорушення.
З такими висновками погоджується Суд.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 69 Митного кодексу України під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.
Штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.
Судами встановлено, що з метою перевірки правильності заявлених позивачем відомостей у митній декларації та на виконання контрольних функцій митним органом документи були передані до відділу класифікації товарів відповідача, тобто до осіб зі спеціальними знаннями.
Внаслідок такого контролю було змінено код частини товару, що призвело до збільшення розрахунку належних до сплати митних платежів. Разом з тим судами встановлено, а відповідачем не спростовано, що позивач заявила у декларації відомості згідно наявних товаросупровідних документів, що виключає в її діях склад адміністративного правопорушення.
Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність у позивача умислу, спрямованого на ухилення від сплати митних платежів, оскільки факт неправильного визначення коду згідно з УКТ ЗЕД (який декларант вказав на основі наявних в нього товаросупровідних документів, не маючи можливості при декларуванні перевірити достовірність цих відомостей з фактично поставленим товаром), не є достатньою підставою для кваліфікації дій позивача як порушення митних правил відповідно до статті 485 Митного кодексу України.
Оскільки судами не встановлено подання позивачем неправдивих відомостей та документів чи приховування важливих для правильної класифікації товару даних, а декларування товару здійснювалось на основі наявних товаросупровідних документів та його технічного опису, то у митного органу не було підстав визнавати дії позивача такими, що спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, що являє собою об'єктивну сторону передбаченого статтею 485 Митного кодексу України правопорушення.
Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Суд визнає, що суди попередніх інстанцій вирішили справу відповідно до встановлених обставин, їх висновки є правильними, внаслідок чого касаційна скарга митного органу задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Харківської митниці ДФС залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Харкова від 23 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року у справі №640/5082/17 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф.Ханова
Судді: І.А.Гончарова
І.Я.Олендер