ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 квітня 2019 року

справа №815/3302/16

адміністративне провадження №К/9901/40836/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фіскальної служби України

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року у складі суддів Тарасишиної О.М., Бжасса Н.В., Свиди Л.І.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року у складі суддів Скрипченка В.О., Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.

у справі № 815/3302/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛС Глобал»

до Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УЛС глобал» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до (з врахуванням уточнення позову) Державної фіскальної служби України (далі - податковий орган, відповідач у справі), Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (далі - другий відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними дії податкового органу щодо блокування податкової звітності, зобов'язати відновити реєстрацію податкової звітності позивача, зареєструвати податкову накладну.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 22 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року, позов задовольнив у повному обсязі. Визнав протиправними дії ДФС України щодо блокування прийняття податкової звітності та податкових накладних № 1 від 15 серпня 2016 року, № 2 від 31 серпня 2016 року. Зобов'язав ДФС України відновити реєстрацію податкової звітності Товариства в електронному вигляді, зареєструвати податкові накладні № 1 від 15 серпня 2016 року, № 2 від 31 серпня 2016 року. Суд зазначив, що оскільки державним реєстратором Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців не вносилися зміни щодо місцезнаходження позивача або запис про його відсутність за місцезнаходженням, то у другого відповідача відсутні правові підстави для розірвання договору про визнання електронної звітності підприємства в односторонньому порядку на підставі зміни Платником місця реєстрації. З огляду на вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій податкового органу щодо відмови в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних.

У червні 2017 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство зареєстровано за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна 41.

30 вересня 2015 року між податковим органом та Товариством укладено договір про визнання електронних документів № 4. Згідно з пунктом 1 договору предметом договору є визнання податкових документів поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях як оригіналу. В пункті 1.1 частини 3 договору передбачено, що платник податків зобов'язаний надсилати податкові документи в електронному вигляді у форматі (стандарті), затвердженому наказом.

Відповідно до пункту 4 частини 6 вказаного договору орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.

Товариство надіслало до податкового органу податкові накладні, а саме:

- податкову накладну № 1 від 21 червня 2016 року. Однак, як зазначено у квитанції № 1 податкова накладна доставлена до ДФС України та документ не прийнято «можливо, розірвано Договір про визнання електронної звітності»;

- податкову накладну № 2 від 31 серпня 2016 року. Однак як зазначено у квитанції № 2 податкова накладна доставлена до ДФС України та документ не прийнято «можливо, розірвано Договір про визнання електронної звітності».

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29 грудня 2010 року затверджений Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, (далі - Порядок), яким визначено механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї (далі - податкова накладна та/або розрахунок коригування), до Єдиного реєстру податкових накладних платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платником такого податку покупцям товарів (послуг) податкових накладних та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі.

У відповідності до пункту 1 Порядку подання податкової накладної та/або розрахунок коригування Державній податковій службі в електронній формі здійснюється відповідно до Порядку підготовки і подання податкових документів в електронній формі засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженого Державною податковою службою.

За приписами пункту 9 Порядку причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: наявність помилок; відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами.

Наказом Державної податкової адміністрації України № 233 від 10 квітня 2008 року затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (далі - Інструкція).

Пунктом 1 розділу III Інструкції визначено, що податкові документи в електронному вигляді можуть бути надіслані до органів ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку за звітні періоди у терміни, визначені законодавством для відповідних податкових документів у паперовій формі.

Зі змісту п.2 розділу II Інструкції вбачається, що для подання податкових документів до органів ДПС в електронному вигляді платник податків повинен мати: спеціалізоване програмне забезпечення для формування податкових документів в електронному вигляді у затвердженому форматі (стандарті); доступ до мережі Інтернет та можливість відправлення/приймання електронних повідомлень по електронній пошті; засіб КЗІ (сумісний за форматами даних із засобами КЗІ, що використовуються в органах ДПС); чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованим центром сертифікації ключів для платника податків та уповноважених посадових осіб платника податків, підписи яких є обов'язковими для податкової звітності у паперовій формі.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що на підставі договору про визнання електронних документів між контролюючим органом та платником податку, а також за умови проведення між останніми обміну посиленими сертифікатами відкритих ключів, сформованими акредитованим центром сертифікації ключів, платник податку може подавати податкову накладну та/або розрахунок коригування до контролюючого органу в електронній формі виключно засобами телекомунікаційного зв'язку.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не поставлено під сумнів доводами касаційної скарги, що будь-яких доказів на підтвердження розірвання договору № 4 про визнання електронних документів від 30 вересня 2015 року відповідачами до суду не надано.

Відповідач зазначив, що сума ПДВ в податковій накладній від 15 серпня 2016 року №1 (791666, 67 грн) на дату реєстрації в ЄРПН, перевищувала суму на яку платник має право зареєструвати податкові накладні або розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних.

Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що вказаний довід не підтверджується жодним належним та допустимим доказом. Такого доказу не додано й до касаційної скарги. Крім того, такої помилки не вказано і в квитанції про реєстрацію податкової накладної.

Таким чином оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що станом на момент подачі податкових накладних, 15 серпня 2016 року та 31 серпня 2016 року, договір про визнання електронних документів діяв, і цей факт не спростовано доводами касаційної скарги, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачами не доведено наявності законних підстав для не прийняття податкових документів Товариства.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом першої та апеляційної інстанцій, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, відповідачем не зазначено.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року у справі № 815/3302/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер