Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.11.2019 року у справі №815/5339/16

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 року

Київ

справа №815/5339/16

адміністративне провадження №К/9901/20711/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А. Г.,

суддів - Єресько Л. О., Соколова В. М.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року (суддя Єфіменко К. С. ) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року (головуючий суддя Бойко А. В., судді: Танасогло Т. М., Яковлєв О. В. )у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИЛ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду першої інстанції з позовом до Одеської митниці ДФС, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Одеської митниці ДФС №951-о від 13 вересня 2016 року, поновити ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста "Чорноморськ" Одеської митниці ДФС з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивовано тим, що звільнення відбулося не на підставі правових норм КЗпП України та Закону України "Про Дисциплінарний статут митної служби України" від 06 вересня 2005 року, що дає підстави вважати припинення його перебування на державній службі в митних органах - протиправним, у зв'язку з відсутністю жодних підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за скоєння дисциплінарного правопорушення з послідуючим звільненням.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України Одеської митниці ДФС №951-о від 13 вересня 2016 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста "Чорноморськ" Одеської митниці ДФС з 13 вересня 2016 року. Стягнуто з Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 вересня 2016 року по день фактичного поновлення на посаді, виходячи з середньомісячного розміру заробітної плати 4199,49 грн. В частині поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 4199,49 грн допустити негайне виконання постанови суду.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що відповідач при винесенні оскарженого наказу діяв з порушенням принципу пропорційності без врахування позитивної службової характеристики позивача та відсутності за ним дисциплінарних стягнень, застосувавши до останнього найсуворіший вид дисциплінарного стягнення - звільнення, який може застосовуватися тільки у крайніх випадках, коли дисциплінарне порушення містить ознаки саме такого порушення, а інші заходи дисциплінарного стягнення є недостатніми чи попереднє їх вжиття не дало бажаного результату.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судом попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити а задоволенні позовних вимог повністю.

Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що в постанові суд першої інстанцій помилково посилається на Дисциплінарний статут митної службу України, затверджений Законом України від 06 вересня 2005 року № 2805-IV, який втратив чинність 11 серпня 2013 року на підставі Закону України від 04 липня 2013 року № 406-VІІ. Тому безпідставним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що відповідач в наказі від 13 вересня 2016 року № 951-0 не навів мотивування неможливості застосування щодо позивача положень Дисциплінарного статуту митної служби України, що є порушенням порядку звільнення та підставою для поновлення державного службовця на службі.

Скаржник зазначає, що суди дійшли помилкових висновків про те, що відповідачем не вжито заходів щодо об'єктивного та явного встановлення обставин, зазначених у п.п. 9.10, 12 частини 2 статті 73 Закону України "Про державну службу", висновок дисциплінарного провадження про порушення позивачем вимог посадової інструкції здійснений без оцінки свідчень наданих безпосередньо позивачем.

На переконання скаржника, не відповідає положенням законодавства висновок судів попередніх інстанцій про те, що передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного проступку, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності мають бути порушення встановлені внаслідок ретельного службового розслідування.

Також на думку скаржника, суди протиправно стягнули на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу з 13 вересня 2016 року та невірно здійснили розрахунок виплати за час вимушеного прогулу.

Скаржник заявляв клопотання про розгляд справи за його участю.

Позиція інших учасників справи.

Заперечення на касаційну скаргу від позивача до суду не надходили, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Від інших учасників справи не надходило клопотань про розгляд справи за їх участі.

Рух касаційної скарги.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

15 грудня 2017 року припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України, у зв'язку із початком роботи Верховного Суду.

На виконання пп. 4 п. 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції з 15 грудня 2017 року, дану касаційну скаргу разом з матеріалами адміністративної справи передані на розгляд Касаційному адміністративному суду у складі Верховного Суду.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, касаційне провадження №К/9901/20711/18 (адміністративна справа № 815/5339/16) визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі: судді - доповідача - Желтобрюх І. Л., суддів: Білоуса О. В., Стерелець Т. Г.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 31 травня 2019 року № 561/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І.

Л.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: судді - доповідача Загороднюка А. Г., суддів: Єресько Л. О., Соколова В. М.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19 листопада 2019 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

У судове засідання 28 листопада 2019 року сторони не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно приписів частини 1 статті 345 КАС України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) перегляду ухвал судів першої та апеляційної інстанцій; 4) перегляду рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

ОСОБА_1 проходив службу в митних органах України з 01 лютого 1996 року та з 22 квітня 2016 року перебував на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста "Чорноморськ" Одеської митниці ДФС.

Відповідно до Закону України "Про державну службу", Положення про Дисциплінарну комісію з розгляду дисциплінарних справ Одеської митниці ДФС, затвердженого наказом Одеської митниці ДФС від 20 травня 2016 року №182, на підставі доповідної записки начальника ВМО №3 митного поста "Чономорськ" ОСОБА_3. від 26 травня 2016 року №1830/15-70-62 та службової записки заступника начальника управління боротьби з митними правопорушеннями Одеської митниці ДФС Чернявської О. М. від 24 червня 2016 року №5721/15-70-20-01 щодо можливих порушень чинного законодавства під час переміщення через митний кордон України автомобілів в зоні діяльності митного поста "Чорноморськ" Одеської митниці ДФС, наказом Одеської митниці ДФС від 08 липня 2016 року №235 "Про здійснення дисциплінарного провадження", розпочато здійснення дисциплінарного провадження стосовно старшого державного інспектора ВМО №3 митного поста "Чорноморськ" Одеської митниці ДФС ОСОБА_1 та встановлений термін проведення дисциплінарного провадження до 05 серпня 2016 року.

На виконання вимог наказу Одеської митниці ДФС від 08 липня 2016 року №235 "Про здійснення дисциплінарного провадження" дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ Одеської митниці ДФС надано подання щодо звільнення старшого державного інспектора відділу митного оформлення ВМО №3 митного поста "Чорноморськ" Одеської митниці ДФС ОСОБА_1 з посади державної служби за порушення Присяги державного службовця, у якому було зазначено про те, що виходячи з доповідної записки начальника відділу митного оформлення №3 митного поста "Чорноморськ" Одеської митниці ДФС ОСОБА_3 від 26 травня 2016 року №1830/15-70-62 встановлено, що в період з грудня 2015 року по 24 травня 2016 року в зоні діяльності митного поста "Чорноморськ" Одеської митниці ДФС на митну територію України (з митної території України) було пропущено 590 (360 на в'їзд та 230 на виїзд) транспортних засобів особистого користування у тому числі: 41 транспортний засіб в режимі транзит, 259 - в режимі тимчасового ввезення до 1 року, 6 - в режимі тимчасового ввезення до 60 днів, 4 - в режимі тимчасового ввезення до 20 днів, 166 транспортних засобів іноземної реєстрації, що вибували за кордон, 129 транспортних засобів української реєстрації, що вибували/надходили з-за кордону.

Метою підтвердження або спростування фактів переміщення через митний кордон України вищезазначених транспортних засобів на адресу агентських підприємств ПАТ "Пласке" та ТОВ "Феррітранссервіс" Одеською митницею ДФС направлено відповідні запити від 24 травня 2016 року №4408/10/15-70-20-01 та №4409/10/15-70-20-01. За результатами опрацювання отриманих відомостей встановлено, що у випадках з транспортними засобами: ВМW 330, р/н НОМЕР_2, митне оформлення, відповідно до інформації про переміщення даних транспортних засобів в ЄАІС ДФС, здійснював старший державний інспектор відділу митного оформлення №3 митного поста "Чорноморськ" Одеської митниці ДФС ОСОБА_1 (ОНГІ 416). Факт перетину митного кордону України не підтверджено, а також відсутні документи та дані про переміщення через митний кордон України. У випадках з транспортними засобами: ТОYОТА МАRК X (р/н НОМЕР_3), НAMMER НЗ (р/н НОМЕР_1) митне оформлення здійснював старший інспектор відділу митного оформлення №3 митного поста "Чорноморськ" Одеської митниці ДФС ОСОБА_1 (ОНП 416). Відсутні документи та дані про переміщення через митний кордон України у справах Державної прикордонної служби України, ІФ ДП "АМПУ ". При цьому, митний пост "Чорноморськ" Одеської митниці ДФС та ТОВ "Феррінтранссервіс" підтверджує факт переміщення через митний кордон України.

У зв'язку з цим, Дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ Одеської митниці ДФС дійшла висновку, що старший інспектор відділу митного оформлення. 3 митного поста "Чорноморськ" Одеської митниці ДФС ОСОБА_1 підлягав притягненню до дисциплінарної відповідальності відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 65 та частини 5 статті 66 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" - у вигляді звільнення з посади державної служби.

Наказом Одеської митниці ДФС від 13 вересня 2016 року №951-о "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" за порушення Присяги державного службовця, у відповідності до вимог пункту 1 частини 2 статті 65 Закону України "Про державну службу", ОСОБА_1 звільнено з 13 вересня 2016 року з посади старшого державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста "Чорноморськ" Одеської митниці ДФС.

Не погоджуючись з оскаржуваним наказом, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Частина 6 статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно пункту 342.6 статті 342 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, Конституцією України та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - Законом України "Про державну службу" та іншими законами.

Відповідно до п. 342.4 цієї ж статті цього ж Кодексу у вказаній редакції посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців регламентувався Кодексом законів про працю України та Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави; державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Службова дисципліна - неухильне додержання Присяги державного службовця, сумлінне виконання службових обов'язків та правил внутрішнього службового розпорядку (пункт 10 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну службу").

За вимогами статті 4 Закону України "Про державну службу" державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів, зокрема: законності - обов'язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; професіоналізму - компетентне, об'єктивне і неупереджене виконання посадових обов'язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону; доброчесності - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень; ефективності - раціональне і результативне використання ресурсів для досягнення цілей державної політики.

Державний службовець, відповідно до приписів частини 1 статті 8 Закону України "Про державну службу", зобов'язаний, зокрема: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки.

Відповідно до частини 1 статті 64 Закону України "Про державну службу" за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених частини 1 статті 64 Закону України "Про державну службу" та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому частини 1 статті 64 Закону України "Про державну службу".

Нормами статті 65 Закону України "Про державну службу" встановлені особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців. Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених статті 65 Закону України "Про державну службу" та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 65 Закону України "Про державну службу" дисциплінарними проступками є порушення Присяги державного службовця.

Згідно з частиною 1 статті 66 Закону України "Про державну службу" до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 41 КЗпП України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) трудовий договір може бути розірвано з керівником підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення, іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також із службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів контролю за цінами за одноразове грубе порушення трудових обов'язків.

Згідно статті 148 цього ж Кодексу дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Вимогами пункту 1 частини 1 статті 41 КЗпП України визначено порядок застосування дисциплінарних стягнень. Так, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Згідно з частинами 1 , 9 -11 статті 69 Закону України "Про державну службу" для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому частинами 1 , 9 -11 статті 69 Закону України "Про державну службу" порядку.

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення.

Суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

частинами 1 , 9 -11 статті 69 Закону України "Про державну службу" встановлено, що результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення.

Відповідно до частини 1 статті 75 Закону України "Про державну службу" перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.

Рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення (частини 1 і 2 статті 77 Закону України "Про державну службу").

За частиною 5 статті 74 Закону України "Про державну службу" дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення.

Згідно з частиною 5 статті 74 Закону України "Про державну службу" рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

За змістом пункту 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147 (1), 148,149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Частиною 1 статті 1 Митного кодексу України встановлено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, Конституції України, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у Конституції України, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання Конституції України та інших законодавчих актів.

Згідно зі статтею 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено статтею 246 Митного кодексу України.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з частиною 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15 грудня 2017 року).

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 159 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року), відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справ, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, з огляду на таке.

З тексту Присяги державного службовця (як у редакції, яка діяла на час складення позивачем присяги, так і в чинній редакції Закону України "Про державну службу") випливає, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов'язання державного службовця.

За такого правового врегулювання порушення Присяги слід розуміти, як скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Присяга державного службовця передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.

Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

За таких обставин, звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення можуть бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення, які є санкціями різних рівнів відповідальності і не можуть застосовуватись як альтернативні.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою.

Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби.

Верховний Суд неодноразово, аналізуючи текст Присяги державних службовців, зазначав, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги.

Тобто, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення, можуть бути наслідком недодержання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби.

Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень. Однак, вони не є ідентичними, а є заходами різних видів відповідальності.

Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов'язання державного службовця.

Аналогічний висновок міститься у рішенні Конституційного Суду України від 11 березня 2011 року у справі № 2-рп/2011.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на підставі пропозицій Дисциплінарної комісії, наказом Одеської митниці ДФС №951-о від 13 вересня 2016 року застосовано до старшого державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста "Чорноморськ" Одеської митниці ДФС ОСОБА_1. у вигляді звільнення з посади державної служби за порушення Присяги, на підставі частини 1 , пункту 1 частини 2 статті 65, пункту 4 частини 1 статті 66, статті 75 Закону України "Про державну службу".

З аналізу норм чинного законодавства, яке регулює особливості проходження державної служби та особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців вбачається, що державний службовець повинен сумлінно виконувати службові обов'язки та у разі вчинення дисциплінарного проступку може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок можна кваліфікувати як порушення Присяги.

Неправомірно здійснене позивачем митне оформлення 6-ти транспортних засобів старшим державним інспектором відділу митного оформлення № 3 митного поста "Чорноморськ" ОСОБА_1 через не складання протоколів про митні правопорушення, нанесено шкоду бюджету країни у розмірі від 5100,00 до 102000,00 грн.

Старший державний інспектор відділу митного оформлення № З митного поста "Чорноморськ" Одеської митниці ДФС ОСОБА_1 як особа, яка склала Присягу державного службовця, мав би дотримуватися норм Митного кодексу України, вимог законів та інших нормативних актів України, сприяти втіленню їх у життя, сумлінно виконувати свої обов'язки, що побудовані на принципах професіоналізму, компетентності, чесності, відданості справі, персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни, повинен був діяти в межах своїх повноважень. Але, ОСОБА_1 всупереч наведеному вище допустив несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, що призвело до порушення вимог Митного кодексу України, низки нормативних актів України, наказів та розпоряджень керівництва ДФС України та зумовило невиконання завдань ДФС, визначених Положенням про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21 травня 2014 року № 236.

Аналізуючи матеріали службового розслідування колегія суддів Верховного Суду вбачає, що вони доводять порушення позивачем Присяги.

Відповідач, кваліфікуючи дії позивача як порушення Присяги, навів відповідні мотиви, що вказаний проступок вчинений позивачем можна кваліфікувати саме як порушення Присяги.

Колегія суддів також, погоджується з доводами скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно посилався на Дисциплінарний статут митної службу України, затверджений Законом України від 06 вересня 2005 року № 2805-IV, який втратив чинність 11 серпня 2013 року на підставі Закону України від 04 липня 2013 року № 406-VІІ.

За таких обставин і правового врегулювання Верховний Суд вважає необґрунтованими з висновки суду першої та апеляційної інстанції щодо визнання незаконним та скасування наказу Державної фіскальної служби України Одеської митниці ДФС №951-о від 13 вересня 2016 року.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

На наведені вище обставини суди попередніх обставин уваги не звернули, у зв'язку з чим дійшли помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Таким чином, доводи касаційної скарги спростовують висновки судів попередніх інстанцій та приймаються судом в якості належних.

Стаття 351 КАС України визначає підстави для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби необхідно задовольнити, скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року і прийняти нову про відмову у задоволенні повних вимог.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: А. Г. Загороднюк

Судді Л. О. Єресько

В. М. Соколов