Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.07.2019 року у справі №640/3880/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2019 року

м. Київ

справа №640/3880/19

адміністративне провадження №К/9901/17804/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: Желтобрюх І. Л.,

суддів: Білоуса О. В., Блажівської Н. Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2019 року (суддя: Качур І. А.) та на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року (судді: Кузьменко В. В., Василенко Я. М., Шурко І. О.) у справі №640/3880/19 за заявою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків,

встановив:

06 березня 2019 року Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, заявник) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" (далі -ТОВ "Сільпо-Фуд", відповідач), в якій просило підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна ТОВ "Сільпо-Фуд", застосованого рішенням керівника контролюючого органу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року, заяву ГУ ДФС у м. Києві залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішенням, податковий орган звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняте нове рішення. В обґрунтування вимог касаційної зазначає, що звернувся до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна в межах передбаченого Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) строку.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до наказу від 13.02.2019 року № 1760 про проведення фактичних перевірок з 27.02.2019 року призначено перевірку ТОВ "СІЛЬПО- ФУД" за адресою: м. Київ, пров. Карельський, 3 (магазин), з метою перевірки порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі на виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

27 лютого 2019 року посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві з метою вручення копії наказу про проведення фактичної перевірки та ознайомлення з направленням про проведення перевірки ТОВ "СІЛЬПО-ФУД" здійснено виїзд до магазину за адресою: м.

Київ, пров. Карельський, 3.

Однак, посадові особи ГУ ДФС у м. Києві до проведення фактичної перевірки магазину, розташованого по пров. Карельському, 3 у м. Києві, допущені не були, у зв'язку з чим складено Акт про недопуск до проведення фактичної перевірки від
27.02.2019. Посадові особи ГУ ДФС у м. Києві відмовилися його підписувати, про що також складено відповідний Акт.

27 лютого 2019 року вищеозначені акти направлено поштою на адресу ГУ ДФС у м. Києві, що підтверджується копіями чеків поштових послуг, наданих відповідачем.

05 березня 2019 року ГУ ДФС у м. Києві було здійснено повторний виїзд для проведення перевірки за адресою: м. Київ, пров. Карельський, 3 (магазин). Проте, керуючим магазином, Яковенком Д. С, було відмовлено у наданні документів, які є предметом перевірки та у допуску посадових осіб до обстеження приміщень, про що було складено Акт про відмову допуску до фактичної перевірки від 05.03.2019.

Враховуючи наявність підстав для застосування адміністративного арешту, передбачених статтею 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ГУ ДФС у м. Києві винесено рішення № 42113 від 06 березня 2019 року про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.

Того ж дня податковий орган звернуся до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, застосованого на підставі рішення начальника податкового органу від 06 березня 2019 року № 42113.

Залишаючи таку заяву без розгляду суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заявником пропущено присічний строк звернення із заявою, передбачений частиною 2 статті 283 КАС України.

З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується і колегія суддів суду касаційної інстанції, виходячи з такого.

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно з підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до пункту 94.6 статті 94 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Обґрунтованість арешту, накладеного на майно платника податків рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, має бути перевірена судом протягом 96 годин.

Особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків регламентовані статтею 283 КАС України.

Так, частиною 2 статті 283 КАС України визначено, що заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими частиною 2 статті 283 КАС України.

При цьому відповідно до частини 1 статті 270 КАС України на обчислення строків, встановлених частини 1 статті 270 КАС України, не поширюються правила частини 1 статті 270 КАС України.

Строки, встановлені у справах, визначених цією статтею, обчислюються календарними днями і годинами (частина 2 статті 270 КАС України).

Днем подання позовної заяви є день їх надходження до відповідного суду. Строки подання позовних заяв, встановлені у справах, визначених цією статтею, не може бути поновлено. Позовні заяви, подані після закінчення цих строків, суд залишає без розгляду (частина 5 статті 270 КАС України).

В даному випадку обставиною, яка мала б зумовити звернення відповідача до суду, є відмова Товариства від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної планової виїзної перевірки, що підтверджується відповідним актом від 27.02.2019.

За таких обставин, граничним строком подання заяви про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків, відповідно до частини 2 статті 283 КАС України, є 28.02.2019.

Між тим, із заявою про підтвердження умовного адміністративного арешту майна платника податків ГУ ДФС у м. Києві звернулося лише 06.03.2019 о 16:08, тобто з пропуском строку, встановленого частиною 2 статті 283 КАС України.

У контексті наведеного, суд вважає за необхідне зауважити, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Таким чином, враховуючи пропуск заявником присічного строку звернення із заявою та неможливість поновлення такого строку, - колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для залишення заяви ГУ ДФС у м. Києві про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків без розгляду.

Посилання скаржника на те, що підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом став саме другий (повторнй) недопуск посадових осіб до обстеження приміщень позивача, який мав місце 05 березня 2019 року, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки як перший, так і другий вихід на адресу магазину ТОВ "СІЛЬПО- ФУД" було здійснено на підставі наказу на проведення перевірки від 13.02.2019 року № 1760. В свою чергу, норми податкового законодавства не передбачають повторної реалізації наказу на проведення перевірки, у разі неможливості його виконання, у зв'язку із недопуском посадових осіб податкового органу до перевірки вперше.

Таким чином, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2019 року та на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач: І. Л. Желтобрюх

Судді: О. В. Білоус

Н. Є. Блажівська