Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 листопада 2018 року

м. Київ

справа №495/10342/17

адміністративне провадження №К/9901/59775/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кравчука В.М.,

суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.04.2018 (суддя Прийомова О.Ю.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 (колегія суддів у складі Шеметенко Л.П., Димерлія О.О., Єщенка О.В.)

у справі №495/10342/17

за позовом ОСОБА_1

до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області,

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5

про визнання протиправним і скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

1. 07.12.2017 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом, в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення від 26.09.2013 №118/2013 Виконавчого комітету Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (далі - відповідач), яким присвоєно об'єкту нерухомого майна, що складається з магазину літ. «А», будинку відпочинку літ. «Б», будинку відпочинку літ. «А-2», будинку відпочинку літ. «Б-2», будинку відпочинку літ. «В-3», розташованому на території Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, за межами населених пунктів адресу: АДРЕСА_1 (далі - спірне рішення).

2. Третьою особою в позовній заяві зазначено ОСОБА_5 (далі - третя особа).

3. Позов обґрунтований тим, що вищевказаний об'єкт нерухомості є базою відпочинку «Колос», право власності на яку належить у відповідних частках позивачу та третій особі. Спірним рішенням він повністю заміщує об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1. Тому позивач вважає, що спірне рішення відповідача суттєво порушує його право власності.

4. На адресу суду від відповідача 10.04.2018 надійшла заява про визнання позовних вимог у повному обсязі.

5. Під час судового розгляду справи судом першої інстанції задоволено клопотання третьої особи про залишення без розгляду позову у зв'язку з пропущенням без поважних причин строків звернення до суду, про що постановлено ухвалу від 12.04.2018.

6. Зокрема, суд погодився з доводами третьої особи, що позивач дізнався про існування спірного рішення відповідача у 2015 році під час судового вирішення спору у цивільній справі №495/2912/15-а за його безпосередньої участі.

7. Суд врахував, що в апеляційній скарзі на те судове рішення, яким скасоване рішення відповідача від 10.03.2015 №28/2015 щодо внесення змін у рішення від 26.09.2013 №118/2013, позивач надавав оцінку постанові суду першої інстанції від 28.07.2015. Тому звернення позивача із цим позовом 07.12.2017 суд оцінив, як таке, що відбулося з пропуском строку більш, як на три роки.

8. Одеський апеляційний адміністративний суд погодився з такими висновками суду, зазначивши, що позивач дізнався про спірне рішення відповідача щонайменше з березня 2015 року, але причин, що об'єктивно і непереборно заважали оскаржити рішення суб'єкта владних повноважень, у позові не зазначив.

9. Вважаючи, що зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів справи не вбачаються поважні обставини, пов'язані із пропуском строку звернення із цим позовом, колегія суддів дійшла висновку, що за таких підстав суд позбавлений можливості застосувати приписи КАС України в частині визнання причин пропуску строку поважним. Тому постановою від 12.07.2018 Одеський апеляційний адміністративний суд залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.

10. Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати з підстав порушення ними норм процесуального права, а справу направити для продовження розгляду в суд першої інстанції.

11. У касаційній скарзі зазначає, що під час розгляду справи №495/4630/15-а суди давали оцінку правомірності рішення виконавчого комітету Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 10.03.2015 №28/2015, яким вносилися за його зверненням зміни в спірне рішення від 26.09.2013 №118/2013.

12. Зокрема, суд першої інстанції задовольнив позов ОСОБА_5 щодо скасування рішення №28/2015, а суд апеляційної інстанції, задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_1, рішення суду скасував. Водночас суд касаційної інстанції скасував це рішення, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, при цьому, своє рішення учасникам не надіслав.

13. Позивач стверджує, що про існування згаданого рішення Вищого адміністративного суду України дізнався у червні 2017 року після ознайомлення з запереченнями проти позову третьої особи у цій справі. Тому про факт чинності спірного рішення дізнався саме з цього часу. Вважає, що пропустив строк звернення до суду з поважних причин. Однак цим фактам суди не надали оцінки.

14. Жодних клопотань, у тому числі щодо бажання решти учасників взяти участь у судовому засіданні Суду не надходило.

15. Оцінивши доводи касаційної скарги, Суд дійшов таких висновків.

16. На час звернення позивача із позовом діяв Кодекс адміністративного судочинства України у редакції до 15.12.2017 (далі - КАС України).

17. Частиною другою ст.99 КАС України (у редакції до 14.12.2017) передбачено для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

18. Такий же строк на звернення до суду встановлений ч.2 ст.122 КАС України у редакції, що діє з 15.12.2017.

19. На час прийняття судами оскаржуваних рішень, відповідно до ч.3 ст.123 КАС України (у редакції, що діє з 15.12.2017), якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

20. Отже для вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду суди мали встановити, по-перше, дату, з якої позивач дізнався або міг дізнатися про порушення своїх прав, і, по-друге, за наявності - причини його пропуску.

21. Суд врахував, що питання залишення без розгляду позову у цій справі вирішувалося після відкриття провадження у справі, а отже суд мав повноваження витребувати докази для повного та правильного з'ясування питання строку, з якого позивач дізнався або міг дізнатися про порушення своїх прав, про причини його пропуску.

22. Натомість, ні суд першої інстанції, ні апеляційної не створили умов для надання позивачем доказів щодо питання поважності пропуску ним строку на звернення до суду.

23. Крім того, суди в оскаржуваних рішеннях не надали мотивованої оцінки твердженням позивача про те, що він не брав участі під час судового розгляду справи №495/4630/15-а в суді касаційної інстанції та не отримав ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.10.2016. Відсутність відомостей про цю ухвалу позивач вважає поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

24. Ці обставини мають значення для належної оцінки та правильного вирішення питання поважності причин пропуску строку звернення до суду. Проте мотивованих висновків щодо цих обставин судами не надано.

25. Отже твердження в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень судів про відсутність доказів щодо поважності причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду не відповідають дійсним обставинам і матеріалам судової справи.

26. Суди всупереч ст.ст.11, 86, 100 КАС України у редакції на час відкриття провадження у суді першої інстанції та ст.ст.80, 90, ч.3 ст.242, ст.ст.308, 320, ч.1 ст.322 КАС України у редакції на час прийняття судами оскаржуваних рішень не надали мотивованої оцінки неврахування доказів позивача, обмежуючись констатацією пропуску відповідного строку.

27. Отже вони прийняті з порушенням процесуального права, не відповідають вимогам ст.242 КАС України, не є обґрунтованими та перешкоджають подальшому провадженню у справі.

28. Оскільки доводи касаційної скарги підтверджені під час касаційного провадження, зважаючи що Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.341 КАС України у редакції з 15.12.2017).

29. Враховуючи наведене, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду, під час якого судам слід перевірити доводи позивача щодо не отримання ухвали Вищого адміністративного суду України від 19.10.2016 та мотивувати свої висновки щодо поважності або неповажності причин пропуску строку звернення до суду.

Керуючись ст.ст. 341, 349, 350- 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.04.2018 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 скасувати.

Справу №495/10342/17 направити в суд першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя О.П.Стародуб

Суддя Т.О. Анцупова