Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.09.2019 року у справі №826/15630/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 вересня 2019 року

Київ

справа №826/15630/16

касаційне провадження №К/9901/45685/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С. М.,

суддів: Стеценка С. Г., Шарапи В. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.05.2017 (головуючий суддя: Балась Т. П. ) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від
11.05.2017 (головуючий суддя: Губська О. А., судді: Парінов А. Б., Грибан І. О.) у справі №826/15630/16 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича (далі - Уповноважена особа Фонду), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

визнати бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо не включення повної інформації стосовно гарантованої суми, що підлягає виплаті ОСОБА_1 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

зобов'язати Уповноважену особу Фонду внести зміни та доповнення до Переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб шляхом внесення відомостей щодо рахунку ОСОБА_1, із зазначенням суми до виплати у розмірі 103 670,79 грн. ;

зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб внести зміни до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо ОСОБА_1, із зазначенням суми до виплати у розмірі 103 670,79 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є вкладником ПАТ "Банк Михайлівський" в розумінні положень Закону України від 23.02.2012 №4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ~law20~), а тому набув право бути включеним до Переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.05.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що позивач не є вкладником в розумінні ~law21~, оскільки кошти на рахунок ОСОБА_1 надійшли на умовах договору позики, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальності "Інвестиційно-розрахунковий цент" (далі - ТОВ "ІРЦ"), без участі Банку. Також суди зазначили про те, що кошти надійшли під час дії постанови Правління НБУ від
22.12.2015 №917/БТ, якою були встановлені обмеження щодо проведення Банком будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що кошти надійшли на поточний рахунок ОСОБА_1 відкритому на підставі договору банківського рахунку "Проточний рахунок для обслуговування строкового владу (депозиту)" від 05.05.2016 №980-019-000002497, що укладений між ним та ПАТ "Банк Михайлівський", а тому позивач є вкладником у розумінні ~law22~ та відповідно набув право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.

Скаржник також зазначив, що договір банківського рахунку недійсним у встановленому законом порядку не визнавався.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.05.2017 відкрито касаційне провадження у справі.

21.07.2017 від Уповноваженої особи Фонду на адресу Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення на касаційну скаргу, у яких останній просив суд касаційної інстанції залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін з посиланням на повне з'ясування судами обставин у справі та ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від
03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ~law23~), яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції зга~law24~ передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 18.07.2019 визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24.09.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Верховний Суд переглянув оскаржені судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з'ясував повноту фактичних обставин справи встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.05.2016 між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський" було укладено договір № 980-019-000002497 банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)", за умовами якого Банк відкриває клієнту на його ім'я поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривні для зберігання грошей клієнта і здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів, відповідно до вимог чинного законодавства України.

Цього ж дня, між позивачем та ТОВ "ІРЦ" було укладено договір №980-019-000233286 "Суперкапітал" (новий, з виплатою процентів в кінці строку), за умовами якого позивачем було передано у власність ТОВ "ІРЦ" на строк до 05.09.2016 грошові кошти у сумі 102 668 грн, з подальшим їх поверненням, з урахуванням нарахованих відсотків.

На виконання умов цього договору, платіжним дорученням від 05.05.2016 №634931 на розрахунковий рахунок ТОВ "ІРЦ" позивачем перераховано кошти у розмірі 102668,00
грн (банк платника - ПАТ "Банк Михайлівський").

19.05.2016 на поточний рахунок позивача № НОМЕР_1 з рахунку ТОВ "ІРЦ" було здійснено перерахування коштів в розмірі 102 668,00 грн. з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором №980-019-000233286 від 05.05.2016", а також в сумі 1002,79 грн. з призначенням платежу "Оплата процентів по договору № 980-019-000233286 від 05.05.2016".

На підставі рішення Національного банку України від 23.05.2016 №14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" Виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 23.05.2016 №812 "Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора", яким розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23.05.2016 до 22.06.2016. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення №991 від 13.06.2016 "Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський", яким продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" до 22.07.2016. Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" призначено Ірклієнка Ю. П.

Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" Ірклієнка Ю. П. №27/1 від 24.05.2016 створено комісію по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України №124-рш від
12.07.2016 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №1213 від 12.07.2016, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" з 13.07.2016 по 12.07.2018 включно; призначено Уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" Ірклієнку Ю. П. строком на два роки з 13.07.2016 по
12.07.2018.

Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" Ірклієнка Ю. П. №2 від 13.07.2016 продовжено роботу комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними на строк 6 місяців з дня початку ліквідаційної процедури ПАТ "Банк Михайлівський".

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1702 від
01.09.2016 змінено Уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський", призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" Волкову О. Ю. з 05.09.2016.

З 15.07.2016 розпочато виплати гарантованої суми вкладникам.

На звернення позивача щодо повідомлення про включення або не включення до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноважена особа Фонду листом від 05.09.2016 № 3Г1/1678/1 повідомила про нікчемність правочинів, а саме: переказів коштів, здійснених ТОВ "ІРЦ" 19.05.2016 в сумі 102 668 гр. з призначенням платежу "повернення коштів згідно з договором № 980-019-000233286 від 05.05.2016" та 1002,79 грн з призначенням платежу "оплата процентів по договору №980-019-000233286 від 05.05.2016" на рахунок, що належить ОСОБА_1, з підстав, передбачених пунктами 7, 8, 9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Вважаючи, що Уповноваженою особою Фонду порушено гарантоване державною право позивача на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені ~law26~.

~law27~ визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до ~law28~ Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Згідно з положеннями ~law29~ уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог ~law30~ та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр ", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до ~law31~.

Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченої ~law32~; для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (~law33~).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до ~law34~ системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн. ), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, 19.05.2016 на поточний рахунок позивача № НОМЕР_1 з рахунку ТОВ "ІРЦ" було здійснено перерахування коштів в розмірі 102
668 грн з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором №980-019-000233286 від 05.05.2016", а також в сумі 1002,79 грн з призначенням платежу "Оплата процентів по договору №980-019-000233286 від 05.05.2016".

Тобто, кошти на поточний рахунок позивача надійшли до прийняття Правлінням НБУ постанови від 23.05.2016 №14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних".

Разом з тим, Уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО.

Відповідно до ~law35~ Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому ~law36~, відповідно до ~law37~, є тимчасовою адміністрацією.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до ~law38~, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до ~law39~ з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту).

Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

~law40~ визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів ФГВФО не здійснюється.

Так, згідно з положеннями ~law41~ Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ~law42~.

Наказом Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" № 42/2, затверджені результати перевірки правочинів, викладені в акті № 2 від 01.06.2016 року, якими, зокрема, встановлена нікчемність правочину - транзакції з перерахування коштів ТОВ "ІРЦ" на рахунок позивача у ПАТ "Банк Михайлівський" та застосовано наслідки нікчемності до цього правочину на підставі положень ~law43~.

Відповідно до ~law44~ правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

При цьому, жодних повідомлень про нікчемність правочину з посиланням на конкретні підстави застосування наслідків нікчемності до вказаного правочину Уповноваженою особою Фонду позивачу не надсилалось.

У той же час, з наданих Уповноваженою особою Фонду під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій письмових пояснень вбачається, що відповідач в якості підстави нікчемності правочину зазначає, що спірна транзакція була здійснена під час дії обмежень запроваджених постановою Правління НБУ від 22.10.2015 № 917/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку", що фактично підпадає під ознаки ~law45~.

Згідно із ~law46~ нікчемність договорів (правочинів) банку за цим пунктом пов'язана з такими умовами:

1) здійснення операції у період віднесення банку до категорії проблемних;

2) укладення (переоформлення) договору призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку;

3) банківську операцію (укладення або переоформлення договору) здійснено з порушенням норм законодавства. Остання умова є обов'язковою для визнання договору (правочину) банківського вкладу (рахунку) або транзакцій, здійснених на підставі такого договору, нікчемними за ~law47~.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що транзакції, щодо яких Уповноваженою особою застосовано наслідки нікчемності, здійснено у період віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних.

Втім, суди не встановили, а відповідачем не доведено, що такі транзакції здійснені з порушенням норм законодавства.

Аналогічна правова позиція щодо застосування ~law48~ до правовідносин щодо виникнення наслідків нікчемності договорів банківського вкладу (рахунку), укладених з ПАТ "Банк Михайлівський", викладена у постанові Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 822/1083/17.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

В розумінні положень частини першої статті 2 Закону 4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Згідно із частиною 1 статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Отже, Верховний Суд зазначає, що на позивача у цій справі поширюється конституційний принцип "для особи приватного права дозволено все, що не заборонено законом".

За такого правового регулювання, застосовуючи ~law50~, Фонд або його уповноважена особа зобов'язані дотримуватися положень частини 2 статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Забезпечуючи виконання ~law51~ відповідач, фактично, позбавлений дискреційних повноважень, під якими слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин, оскільки дискреційним є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Згідно із статтею 13 Конституції України усі суб'єкти права власності рівні перед Законом. Крім того, стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Колегія судів враховує, що право громадянина на власність як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства закріплений в Конституції України та поширюється на грошові кошти, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника). При цьому режим права власності підтверджується положеннями статей 1058, 1066 ЦК України та статей 8, 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", відповідно до яких, зокрема, власник рахунку має право у будь-який час розпоряджатися коштами, які перебувають на такому рахунку на умовах та у порядку, встановленому Законом та договором.

Отже, дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина 1 статті 1058 ЦК України). У разі визнання банку неплатоспроможним гарантією забезпечення прав вкладників є поетапне відшкодування, в порядку передбаченому законом, суми за вкладом: Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в порядку загальних правил відшкодування за процедурами ліквідації.

Колегія суддів також враховує, що 15.11.2016 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" (набув чинності 19 листопада 2016 року; далі - ~law54~), яким, зокрема, статтю 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" доповнено частиною 5 такого змісту: "5 разі виконання банком функцій повіреного, агента, іншого представника або посередника із залучення коштів фізичних осіб на користь 3 осіб (включаючи небанківські фінансові установи) банк зобов'язаний попередньо ознайомити у письмовій формі фізичних осіб про те, що такі кошти не є банківським вкладом фізичної особи, на який поширюються гарантії, встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Крім того, ~law57~ розділ X "Прикінцевих та перехідних положень" ~law58~ доповнено пунктом 15 такого змісту:

"До вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг", а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника".

Таким чином, законом чітко встановлено, що на залучені від фізичної особи до небанківської фінансової установи кошти через банк, який виступив повіреним (агентом, іншим посередником) за відповідним договором, поширюються гарантії, визначені ~law61~, зокрема, за наявності таких умов: 1) вкладника не поінформовано під розпис, що на такі кошти не поширюються відповідні гарантії; 2) на дату набрання чинності ~law62~ банк віднесено до категорії неплатоспроможних.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що міститься у постанові від 12.12.2018 у справі № 761/12676/17.

Відтак, з огляду на відсутність повідомлення позивача Банком про те, що на кошти, які надійшли на його рахунок від третьої особи, не поширюються гарантії, визначені ~law63~, а також те, що станом на 19.11.2016 (дата набрання чинності ~law64~) ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії неплатоспроможних, відсутні підстави вважати, що позивач не набув статусу вкладника ПАТ "Банк Михайлівський" та на кошти, розміщені на рахунку позивача, не поширюються гарантії, визначені ~law65~.

Щодо висновків судів попередніх інстанцій про те, що спірні операції на рахунку позивача збільшили обсяг гарантованої Фондом суми грошових коштів, оскільки останні здійснені у період дії обмежень, встановлених постановою Правління НБУ від 22.12.2015 № 917/БТ "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" (зі змінами та доповненнями), Верховний суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність", рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею, а тому позивач не міг знати про встановлені для ПАТ "Банк Михайлівський" обмеження.

Таким чином, постанова Правління НБУ від 22.12.2015 № 917/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" стосується встановлених вимог та обмежень щодо діяльності самого Банку, а не його клієнтів.

Згідно із частиною 3 статті 3 КАС України (у чинній редакції) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень ~law67~ (у редакції Закону України від
16.07.2015 N 629-VIII, яка діє з 01.07.2016) уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог ~law68~ та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

За змістом розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14 (зі змінами та доповненнями; далі Положення №14) протягом дії тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та/або доповнення до переліків.

Зміни та/або доповнення до переліків надаються неплатоспроможним банком до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від
26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України" (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, Верховний Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи Фонду щодо невнесення до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, відомостей щодо рахунку ОСОБА_1 та зобов'язання Уповноважену особу Фонду внести зміни та/або доповнення до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у Банку за рахунок Фонду шляхом внесення відомостей про рахунок № НОМЕР_1, який відкритий на ім'я ОСОБА_1 із зазначенням суми до виплати у розмірі 103 670,79 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Верховний Суд враховує, що за час судового розгляду справи відбулась зміна законодавства в частині формування переліку до якого має бути внесений позивач для відшкодування коштів за вкладами, а тому з метою ефективного поновлення прав позивача у спірних правовідносин зміни та/або доповнення мають бути внесені саме до переліку рахунків, а не переліку вкладників. Такий спосіб захисту порушених прав у повній мірі відповідає вимогам справедливості та забезпечить безперешкодне виконання судового рішення.

Разом з тим, позовні вимоги щодо зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб внести зміни до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо ОСОБА_1, із зазначенням суми до виплати у розмірі 103 670,79 грн, колегія суддів касаційного суду вважає передчасними, оскільки Фонд складає зміни та/або доповнення до Загального реєстру, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду на підставі змін та/або доповнень до Переліку, прийнятих Фондом (пункт 3 розділу ІІІ Положення №14), а оскільки такі зміни до Фонду не подавалась, то відповідно у ФГВФО не виникло обов'язку внести зміни та/або доповнення до Загального реєстру щодо позивача.

Відповідно до частин 1 , 3 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За вказаних обставин постановлені у справі рішення підлягають скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.05.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017 у справі №826/15630/16 скасувати, прийняти нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" щодо невнесення відомостей про рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" внести зміни та/або доповнення до Переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у Банку за рахунок Фонду шляхом внесення відомостей про рахунок № НОМЕР_1, який відкритий на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2), із зазначенням суми до виплати у розмірі 103 670,79 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

С. Г. Стеценко

В. М. Шарапа