Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.01.2018 року у справі №804/16122/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 вересня 2019 року

Київ

справа №804/16122/14

адміністративне провадження №К/9901/9616/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л. О.,

суддів: Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 804/16122/14

за позовом ОСОБА_1 до державного виконавця Бабушкінського районного відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції в Дніпропетровській області Куземченка Андрія Сергійовича, треті особи - Бабушкінський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_2, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кулініч Андрій Сергійович про визнання протиправними дій та скасування постанов державного виконавця

за касаційною скаргою державного виконавця Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ Куземченка Андрія Сергійовича

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року, ухвалену суддею Луніною О. С.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року, постановлену колегією у складі: головуючого судді - Кругового О. О., суддів - Нагорної Л. М., Юхименко О. В. ;

УСТАНОВИЛ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державного виконавця Бабушкінського районного відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції в Дніпропетровській області Куземченка Андрія Сергійовича (надалі - відповідач, державний виконавець), треті особи Бабушкінський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області (надалі - Бабушкінський ВДВС), ОСОБА_2, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кулініч Андрій Сергійович (надалі - приватний нотаріус Кулініч А. С. ), де просив:

- визнати протиправними дії державного виконавця Бабушкінського ВДВС ДМУЮ Куземченка А. С. з відкриття 18 серпня 2014 року виконавчого провадження ВП № 44445160 з примусового виконання виконавчого напису № 186, виданого 16.08.2014 приватним нотаріусом Кулінічем А. С. про звернення стягнення на заставлене майно боржника ОСОБА_1 для погашення вимог стягувача ОСОБА_2 у розмірі 24 751,38 грн;

- визнати незаконним не направлення державним виконавцем Бабушкінського ВДВС ДМУЮ Куземченка А. С. постанови про відкриття виконавчого провадження від
18.08.2014 про примусове виконання виконавчого напису № 186, виданого 16 верпня 2014 року приватним нотаріусом Куліничем А. С. про звернення стягнення на заставлене майно боржника ОСОБА_1 для погашення вимог стягувача ОСОБА_2 у розмірі 24 751,38 грн;

- визнати незаконним не внесення державним виконавцем Бабушкінського ВДВС ДМУЮ Куземченко А. С. до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень постанови про відкриття виконавчого провадження від 18 серпня 2014 року, постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18 серпня 2014 року, постанови про розшук майна боржника від 19 серпня 2014 року по виконавчому провадженню ВП № 44445160;

- визнати протиправними дії державного виконавця Бабушкінського ВДВС ДМУЮ Куземченка А. С. вчинені при зверненні стягнення на автомобіль марки Hyundai модель Tucson, 2007 року випуску, тип легковий, кузов № VIN- НОМЕР_1, колір сіро-блакитний, реєстраційний номер НОМЕР_2 за виконавчим провадженням ВП № 44445160;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Бабушкінського ВДВС ДМУЮ Куземченка А. С. про відкриття виконавчого провадження від 18 серпня 2014 року ВП № 44445160;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Бабушкінського ВДВС ДМУЮ Куземченка А. С. від 18 серпня 2014 року ВП № 44445160 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

виконавця Бабушкінського ВДВС ДМУЮ Куземченка А. С. від 19 серпня 2014 року ВП № 44445160 про розшук майна боржника;

- визнати протиправними дії державного виконавця Бабушкінського ВДВС ДМУЮ Куземченка А. С. щодо складання акту б/н опису й арешту майна від 17 вересня 2014 року належного ОСОБА_1 (і. п. н. НОМЕР_3) автомобіля марки Hyundai модель Tucson, 2007 року випуску, тип легковий, кузов VIN- НОМЕР_1, колір сіро-блакитний, реєстраційний номер НОМЕР_2;

- зобов'язати державного виконавця Бабушкінського ВДВС ДМУЮ Куземченка А. С. вжити необхідних дій щодо виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про арешт належного ОСОБА_1 (і. п. н. НОМЕР_3) автомобіля модель Hyundai модель Tucson, 2007р. випуску, тип легковий, кузов VIN- НОМЕР_1, колір сіро-блакитний, реєстраційний номер НОМЕР_2, накладеного згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18 серпня 2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що державним виконавцем було протиправно відкрито виконавче провадження ВП № 44445160 та під час здійснення виконавчих дій відповідачем було порушено норми Закону України "Про виконавче провадженні" та допущено суттєві порушення прав боржника, зокрема, відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій не за підвідомчістю виконання рішення та не за місцем знаходження заставленого майна боржника, на яке звернено стягнення, на підставі виконавчого напису нотаріуса, який був скасований в судовому порядку, не повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження та відповідно не надання строку на добровільне виконання рішення, не внесення оскаржуваних постанов до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії державного виконавця Бабушкінського ВДВС Куземченка А. С. з відкриття 18 серпня 2014 року виконавчого провадження ВП № 44445160 з примусового виконання виконавчого напису № 186, виданого 16.08.2014 приватним нотаріусом Кулінічем А. С., про звернення стягнення на заставлене майно боржника для погашення вимог стягувача ОСОБА_2 у розмірі 24 751,38 грн;

- визнано протиправною бездіяльність державного виконавця Бабушкінського ВДВС Куземченка А. С. щодо не направлення боржнику ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 44445160 від 18 серпня 2014 року;

- визнано протиправною бездіяльність державного виконавця Бабушкінського ВДВС Куземченка А. С. щодо не внесення до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень постанови про відкриття виконавчого провадження від 18 серпня 2014 року, постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18 серпня 2014 року та постанови про розшук майна боржника від 19 серпня 2014 року по виконавчому провадженню ВП № 44445160;

- визнано протиправними дії державного виконавця Бабушкінського ВДВС Куземченка А. С., вчинені при зверненні стягнення на автомобіль марки Hyundai марки Tucson, 2007 року випуску, тип легковий, кузов VIN- НОМЕР_1, колір сіро-блакитний, реєстраційний номер НОМЕР_2 за виконавчим провадженням ВП № 44445160;

- визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Бабушкінського ВДВС Куземченка А. С. від 18 серпня 2014 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 44445160;

- визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Бабушкінського ВДВС Куземченка А. С. від 18 серпня 2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесену у виконавчому провадженні ВП № 44445160;

- визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Бабушкінського ВДВС Куземченка А. С. від 19 серпня 2014 року про розшук майна боржника, винесену у виконавчому провадженні ВП № 44445160;

- визнано протиправними дії державного виконавця Бабушкінського ВДВС Куземченка А. С. щодо складання акту б/н опису й арешту майна від 17 вересня 2014 року належного ОСОБА_1 автомобіля марки Hyundai марки Tucson, 2007 року випуску, тип легковий, кузов VIN- НОМЕР_1, колір сіро-блакитний, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Узадоволені іншої частини заявлених позовних вимог - відмовлено.

Вируючи спір між сторонами та задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем неправомірно відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого провадження оскільки позивач не проживає, та його майно не знаходиться на території на якій державний виконавець здійснює свою службову діяльність (Бабушкінський район м. Дніпропетровськ), відтак і наступні виконавчі дії мають протиправний характер, оскільки здійснені неповноважним державним виконавцем. Також, судом визнано протиправними дії відповідача з приводу не внесення до ЄДР виконавчих проваджень постанов державного виконавця.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року у справі № 804/16122/14 - залишена без змін.

Залишаючи постанову суду першої інстанції без змін суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

11 лютого 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга державного виконавця Бабушкінського районного відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції в Дніпропетровській області Куземченка Андрія Сергійовича на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права, що спричинило неправильне вирішення адміністративного спору, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в повному обсязі в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1.

У касаційній скарзі скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій дійшли до неправильного висновку внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, а саме частини 2 статті 11, статті 19, частин 1, 4, 5 статті 20, статті 25, пункту 4 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Зокрема, судами не враховано, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу. При цьому, стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (в тому числі місцезнаходження майна останнього). частини 2 статті 11, статті 19, частин 1, 4, 5 статті 20, статті 25, пункту 4 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачений порядок та спосіб перевірки зазначеної стягувачем інформації у заяві про примусове виконання рішення на стадії прийняття про відкриття виконавчого провадження. В спірній ситуації, порядок дій державного виконавця полягає в тому, що у випадку надходження до нього виконавчого документу за заявою стягувача, в якій останнім зазначено місцезнаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця та є всі підстави для відкриття виконавчого провадження, державний виконавець відкриває виконавче провадження та надає боржнику строк для самостійного виконання рішення. У випадку встановлення відсутності майна боржника на території, на яку поширюється його компетенція, державний виконавець закінчує виконавче провадження та надсилає виконавчий документ до іншого органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника, зазначеним у виконавчому документі.

Враховуючи, що суди першої та апеляційної інстанції задовольнили інші позовні вимоги - визнали протиправними та скасували постанови відповідача, винесені у виконавчому провадженні № 44445160, у зв'язку з визнанням протиправності постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки вказані позовні вимоги є похідними від позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо відкриття виконавчого провадження та скасування цієї постанови, яка на переконання скаржника за вищевикладених умов є законною та обґрунтованою, то суди допустили порушення застосування норм матеріального права.

Стосовно порушення судами норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції, автор касаційної скарги вказує на порушення вимог частини 1 статті 78 КАС України щодо оцінки належності доказів, оскільки в основу рішень покладено заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2015 року по цивільній справі № 200/17434/14-ц, якого на момент вчинення державним виконавцем оскаржуваних дій не існувало, а тому воно об'єктивно не містить інформації про предмет доказування по даній справі, оскільки ці обставини виникли пізніше.

Одночасно державний виконавець у своїй касаційній скарзі посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм частини 3 статті 50, частин 1, 3 КАС України в частині вирішення судами даної справи за участю неналежного відповідача, а саме державного виконавця замість органу державної виконавчої служби.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 березня 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою державного виконавця Бабушкінського районного відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції в Дніпропетровській області Куземченка Андрія Сергійовича на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ~law29~).

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції ~law30~, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

25 січня 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Білоус О. В., судді Желтобрюх І. Л., Стрелець Т. Г.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року № 523/0/78-19 у зв'язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Білоуса О. В. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л. О., судді Загороднюк А. Г., Соколов В. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л. О. від 13 вересня 2019 року прийнято до провадження справу за даною касаційною скаргою, закінчено підготовчі дії, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами на 30 вересня 2019 року.

Позиція інших учасників справи

Від позивача та третіх осіб письмові відзиви на касаційну скаргу не надходили, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ЗАТ "ОТП Банк" 23 листопада 2007 року був укладений кредитний договір № CL-301/807/2007 на суму 25 378,00 доларів США з фіксованою процентною ставкою 10,49% для купівлі автомобіля Hyundai Tucson, дата остаточного повернення кредиту 24.11.2014.

Між позивачем та ЗАТ "ОТП Банк" 23 листопада 2007 року був укладений кредитний договір № CL-301/807/2007 на суму 25 378,00 доларів США з фіксованою процентною ставкою 10,49% для купівлі автомобіля Hyundai Tucson, дата остаточного повернення кредиту 24.11.2014.

23 листопада 2007 року між позивачем та ЗАТ "ОТП Банк" був укладений договір застави автомобільного транспорту № PCL-301487/2007, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кулінічем А. С. та зареєстровано в реєстрі за № 15052, у відповідності до якого позивачем в заставу банку автомобіль Hyundai Tucson, 2007 року випуску, тип легковий, кузов VIN- НОМЕР_1, колір сіро-блакитний, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить йому на праві власності, заставною вартістю 142400 грн.

29 липня 2014 року між ПАТ "ОТП Банк ", який є правонаступником ЗАТ "ОТП Банк", (первісний кредитор) та ОСОБА_2 (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги за договором застави № PCL-301487/2007 від 23.11.2007, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. та зареєстровано в реєстрі за № 2880.

16 серпня 2014 року приватний нотаріус Кулініч А. С. у зв'язку із заявою ОСОБА_2 вчинив виконавчий напис, що зареєстрований в реєстрі за № 186, яким звернув стягнення на предмет застави, а саме на автомобіль Hyundai Tucson, 2007 року випуску, тип легковий, кузов VIN- НОМЕР_1, колір сіро-блакитний, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1, за рахунок коштів, отриманих від реалізації автомобіля, задовольнити вимоги ОСОБА_2 у розмірі: заборгованості за кредитом 1 977,62 доларів США, що становить 23 451,38 грн згідно офіційного курсу НБУ станом на 29.07.2014 та витрат по вчиненню виконавчого напису 1 300 грн, а всього у сумі - 24751,38 грн.

Державний виконавець Бабушкінського ВДВС ДМУЮ Куземченко А. С. на підставі виконавчого напису № 186 від 16 серпня 2014 року постановою від 18 серпня 2014 року відкрив виконавче провадження ВП № 44445160.

Також, 18 серпня 2014 року державним виконавцем Бабушкінського ВДВС ДМУЮ по виконавчому провадженню ВП № 44445160 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а саме накладено арешт на автомобіль Hyundai Tucson, 2007 року випуску, тип легковий, кузов VIN- НОМЕР_1, колір сіро-блакитний, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить боржнику ОСОБА_1, у межах суми звернення стягнення 24 751,38 грн та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми боргу.

Постановою від 19 серпня 2014 року відповідачем оголошено в розшук майно боржника, а саме автомобіль Hyundai Tucson, 2007 року випуску, тип легковий, кузов VIN- НОМЕР_1, колір сіро-блакитний, реєстраційний номер НОМЕР_2.

17 вересня 2014 року відповідачем складено акт опису й арешту майна, відповідно до якого ним за адресою: АДРЕСА_1 було проведено опис майна ОСОБА_1, а саме автомобіля Tucson, 2007 року випуску та передано зазначений автомобіль на відповідальне зберігання представнику ТОВ "Династія-Дніпро".

Постановою від 22 вересня 2014 року державний виконавець Бабушкінського ВДВС ДМУЮ Куземченко А. С. передав на відповідальне зберігання ОСОБА_2 майно боржника відповідно до акту опису та арешту майна боржника від 17 вересня 2014 року, а саме автомобіль Hyundai Tucson, 2007 року випуску, тип легковий, кузов VIN- НОМЕР_1, колір сіро-блакитний, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Ревалентні джерела.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приписами підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України обумовлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 181 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи), яка кореспондується з частиною 3 статті 287 КАС України в чинній редакції, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Cтаттeю 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24.03.1998 № 202/98-ВР (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон № 202/98-ВР) органами державної виконавчої служби визначалися:

1) Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень;

2) управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

3) районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи та висновки Верховного Суду.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017).

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 159 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017), відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Предметом спору у цій справі є законність постанов та дій державного виконавця у виконавчому провадженні, з підстав їх невідповідності вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що в цій категорії справ відповідачами можуть бути лише органи державної виконавчої служби, перелік яких у період виникнення спірних правовідносин визначався статтею 3 Закону 202/98-ВР.

Норми статті 181 КАС України прямо виключають можливість участі державних виконавців як відповідачів у таких справах.

Згідно статті 48 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що кореспондує нормам статті 43 КАС України (в редакції після
15.12.2017) здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить, зокрема, органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Враховуючи те, що наведений у статті 3 Закону № 202/98-ВР, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним, у разі подання позовної заяви до державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, необхідно за правилами статті 52 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) здійснювати заміну неналежного відповідача на належного.

Частиною 1 статті 52 КАС України (в редакції яка діяла на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, і яка кореспондується з діючою редакцією статті 48 КАС України) передбачено, що суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первісного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Отже вказаними нормами статті встановлено, що заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції.

Виходячи із зазначених положень закону, а також предмету позовних вимог, Верховний Суд дійшов висновку, що під час розгляду справи суд першої інстанції не врахував, що у цій справі позивач звернувся до неналежного відповідача та не допустив його заміну, чим допустив порушення норм процесуального законодавства.

Враховуючи те, що позовні вимоги пред'явлено до неналежного відповідача, судом першої інстанції порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В свою чергу суд апеляційної інстанції, здійснюючи перегляд рішення суду першої інстанції на склад учасників даного провадження уваги не звернув, більше того розглянув апеляційну скаргу Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ, незважаючи на те, що апеляційна скарга була подана саме державним виконавцем Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ Куземченком А. С. При цьому матеріали справи не містять доказів, що уповноваженим судом здійснена заміна неналежного відповідача на належного в порядку статті 52 КАС України.

Відтак, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення постановлені з порушенням норм процесуального права.

Отже, зважаючи на вимоги статті 353 КАС України, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державного виконавця Бабушкінського районного відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції в Дніпропетровській області Куземченка Андрія Сергійовича задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2016 року у справі № 804/16122/14 скасувати.

3. Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції - Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

Л. О. Єресько

А. Г. Загороднюк

В. М. Соколов

Судді Верховного Суду