Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 жовтня 2018 року

Київ

справа №822/3354/14

адміністративне провадження №К/9901/25623/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.07.2015 (суддя - Польовий О.Л.)

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.09.2015 (головуючий суддя - Сапальова Т.В., судді - Гонтарук В.М., Залімський І.Г.)

у справі № 822/3354/14

за позовом Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

до ОСОБА_2

про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2014 року Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому (далі - ДПІ) звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення 46290,33 грн. в рахунок погашення податкового боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача наявний податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, який виник внаслідок несплати узгодженої суми податкового зобов'язання відповідно до податкової декларації.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 13.07.2015, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.09.2015, адміністративний позов задовольнив: стягнув з ОСОБА_2 податковий борг у сумі 46 290,33 грн. на користь Державного бюджету України.

Судові рішення мотивовані тим, що за відповідачем рахується податковий борг у сумі 46 290,33 грн. з податку на доходи фізичних осіб, що виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 14.11.2012 № 0003451702 та № 0003451702, які в судовому порядку не скасовані. З огляду на те, що відповідачем доказів сплати податкового боргу не надано, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити ДПІ у задоволенні позовних вимог.

При цьому в обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що подання адміністративного позову у даній справі є передчасним, без дотримання законодавчо визначених передумов для цього, а саме надіслання податкової вимоги на податковий борг із зазначенням конкретного розміру податкового боргу та сплив 60 днів з дня надіслання такої податкової вимоги.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення, навівши доводи, аналогічні тим, що були викладені в позовній заяві.

20.02.2018 справу в порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (в редакції, що діє з 15.12.2017) передано до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, за відповідачем рахується податковий борг у сумі 46290,33 грн. з податку на доходи фізичних осіб, який складається з суми грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні №0003451702 від 14.11.2012 у сумі 510 грн. (штрафні санкції) та податковому повідомленні-рішенні №0003451702 від 14.11.2012 у сумі 41175,00 грн. (у тому числі 32940,00 грн. - основний платіж, 8235,00 грн. - штрафні санкції), а також донарахованої пені в сумі 4605,33 грн.

Вказані вище податкові повідомлення-рішення оскаржувались відповідачем у судовому порядку. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.07.2013 у справі № 822/1995/13-а адміністративний позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення №0003451702 від 14.11.2012 на суму 510,00 грн., у решті позовних вимог відмовлено. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013 скасовано постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.07.2013 та прийнято нову, якою відмовлено в задоволені позовних вимог повністю.

Таким чином, з 08.08.2013 сума грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні №0003451702 від 14.11.2012 у сумі 510 грн. (штрафні санкції) та податковому повідомленні-рішенні №0003451702 від 14.11.2012 у сумі 41175,00 грн. (у тому числі 32940,00 грн. - основний платіж, 8235,00 грн. - штрафні санкції), набула статусу узгодженого.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ, на виконання вимог пункту 59.1 статті 59 ПК України, 04.12.2012 надіслала відповідачу податкову вимогу форми «Ф» №741 від 04.12.2012, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією конверта з повідомленням про вручення.

Вказане поштове відправлення повернулось до відправника із зазначенням причини невручення «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до положень пункту 58.3 статті 58 ПК України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Враховуючи зміст вищенаведеної норми, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що податкова вимога від 04.12.2012 № 741 вважається врученою відповідачу, у зв'язку з чим обґрунтовано відхилив доводи ОСОБА_2 щодо відсутності в матеріалах справи доказів про надіслання податкової вимоги та, як наслідок, необізнаності відповідача з приводу останньої.

З матеріалів справи вбачається, що вказана податкова вимога оскаржувалась відповідачем у судовому порядку, однак ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.03.2015, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.05.2015, адміністративний позов ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування податкової вимоги залишено без розгляду.

Колегія суддів вважає неприйнятними доводи скаржника про те, що матеріали справи не містять доказів надіслання відповідачу податкової вимоги із зазначенням конкретного розміру податкового боргу, оскільки в силу приписів пункту 59.5 статті 59 ПК України, ДПІ не зобов'язана була направляти відповідачу нову податкову вимогу після збільшення суми податкового боргу.

Відповідно до пунктів 95.1, 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

З урахуванням вищевикладеного, а також того, що доказів сплати податкового боргу в добровільному порядку відповідачем не надано, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Інші доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права суд касаційної інстанції не бере до уваги, оскільки такі не свідчать про ухвалення судом незаконного рішення в розумінні частини другої статті 351 КАС України.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.07.2015 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.09.2015 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова