Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.08.2020 року у справі №320/4138/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 року

м. Київ

справа № 320/4138/19

адміністративне провадження № К/9901/18670/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Желтобрюх І. Л.,

суддів: Білоуса О. В., Блажівської Н. Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2020 року (головуюча суддя Балась Т. П. ) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2020 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Губська Л. В., судді - Епель О. В., Оксененко О. М. ) у справі №320/4138/19 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Оріхівський хлібокомбінат" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

У вересні 2019 року Товариство з додатковою відповідальністю "Оріхівський хлібокомбінат" (далі - ТДВ "Оріхівський хлібокомбінат", Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 липня 2019 року № 0020541413.

На обґрунтування позову Товариство посилалось на те, що господарські операції з ТОВ "Торговий дім "АСПО" здійснювались на підставі належним чином оформлених первинних документів, які дають можливість встановити реальність цих операцій, та які призвели до змін в майновому стані учасників господарських відносин, чим спростовується висновок податкового органу про порушення позивачем положень податкового законодавства.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2020 року, позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто на користь ТДВ "Оріхівський хлібокомбінат" судові витрати зі сплаті судового збору в сумі 14716,27 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 17500,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Київській області.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами (судом) норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 4 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У касаційній скарзі її заявник посилається на те, що позивачем не доведено належними документами первинного бухгалтерського та податкового обліку реальності здійснення господарських операцій з ТОВ "Торговий дім "АСПО". Вважає, що суди не врахували правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 31 січня 2020 року у справі №520/10953/18, від 28 жовтня 2019 року у справі №400/2670/18, від 9 серпня 2018 року у справі №826/14878/13-а, від 31 березня 2020 року у справі №824/434/15-а, від 28 лютого 2018 року у справі №826/7986/13-а, від 25 квітня 2019 року у справі №825/1/13-а. Також, відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, оскільки не надано належної правової оцінки доводам, якими відповідач обґрунтовував свою позицію, та неповно з'ясовано усі обставини справи, що мають значення для її правльного вирішення. Окрім того, відповідач вважає, що судами безпідставно стягнуто на користь позивача витрати на правничу допомогу, оскільки такі витрати необґрунтовано завищені та документально не підтверджені.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами контролюючого органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТДВ "Оріхівський хлібокомбінат" з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість в частині здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ "Торговий Дім "АСПО" за період з 1 по 31 серпня 2018 року, результати якої оформлені актом від 3 червня 2019 року.

Перевіркою виявлено, зокрема, порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України), абзацу 8 статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 5,7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 981084,00 грн.

На підставі встановлених перевіркою порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 липня 2019 року №0020541413, яким Товариству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 981084,00 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивачем підтверджено реальність господарських операцій з реалізації продукції контрагентові, а відповідач, своєю чергою, не довів порушення позивачем вимог податкового обліку доходів.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З аналізу положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" суди дійшли висновку, що будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта.

За приписами пункту 138.2 статті 138 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта; на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Зі змісту наведених положень суди зробили висновок, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Як з'ясували суди попередніх інстанцій спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем у зв'язку відсутністю реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Торговий дім "АСПО", оскільки такі відносини не підтверджені документально та здійсненні без мети настання реальних наслідків.

Надаючи правову оцінку означеним доводам податкового органу суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

10 січня 2018 року між ТДВ "Оріхівський хлібокомбінат" як постачальником та ТОВ "Торговий Дім "АСПО" як покупцем укладено договір поставки продукції №03-1118, за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити хлібобулочні вироби та/або муку фасовану та/або крихту із сухарів відповідно до специфікації, а покупець - прийняти та оплатити їхню вартість. У специфікації до договору сторони домовились про поставку товару - крихта із сухарів, одиниця виміру в кг, ціна з ПДВ 15,60 грн, у зв'язку із чим позивачем складені видаткові накладні.

Судами з'ясовано, що за умовами договору доставка продукції здійснювалась на умовах самовивозу - EXW, склад постачальника, пров. Пісочний, 3, м. Оріхів.

Перевезення товару здійснювалось ПП "Фітеко Груп", що підтверджується товарно-транспортними накладними на відпуск хлібопекарських виробів. Оплата за товар здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується виписками по рахунку ТДВ "Оріхівський хлібокомбінат" та оборотно-сальдовою відомістю за серпень 2018 року.

Так, наполягаючи на безтоварності означеного правочину податковий орган посилався на відсутність ресурсів у перевізника на надання послуг з перевезення та пояснення водія ОСОБА_1, який заперечував свою участь у перевезенні вантажу.

Перевіряючи наведені доводи відповідача суди попередніх інстанцій встановили, що 3 серпня 2018 року між ТОВ "Торговий Дім "АСПО" (Замовник) та ПП "Фітеко Груп" (Перевізник) було укладено договір перевезення автомобільним транспортом, за умовами якого перевізник зобов'язався надати замовнику послуги з перевезення (доставки) вантажу (зернові культури та продукти їх переробки, інші вантажі за домовленістю сторін). На підставі акта надання послуг ПП "Фітеко Груп" було надано ТОВ "Торговий Дім "АСПО" послуги з перевезення вантажу (крихта із сухарів) на суму 77587,34 грн (у т. ч. ПДВ 15517,47 грн). При цьому, як з'ясували суди з інформації, наявної у товарно-транспортних накладних, послуги з перевезення надавались іншими водіями, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Більш того, суди врахували, що перелічені вище водії були уповноважені на прийняття товарно-матеріальних цінностей на підставі відповідних довіреностей, у зв'язку із чим визнали необґрунтованими посилання відповідача на можливість прийняття придбаного товару лише директором ТОВ "ТД "АСПО".

Також, на спростування доводів податкового органу про нереальність спірних господарських операцій судами з'ясовано, що транспортування товару (крихта із сухарів) зі складу позивача до нежитлових складських приміщень за адресою: АДРЕСА_1, які ТОВ "Торговий Дім "АСПО" використовує на праві оренди, здійснювалось ПП "Фітеко Груп" на підставі належним чином підтверджених документів.

На противагу доводам контролюючого органу суди також зазначили, що товаросупроводжувальні документи не можуть слугувати підставою для висновку про нереальність чи безтоварність укладеної угоди позивача з його контрагентом, оскільки спірні правовідносини не стосуються сфери транспортування, позаяк основна їх мета - купівля-продаж товару. Окрім того, надаючи оцінку аргументам відповідача щодо відсутності у перевізника достатніх матеріальних та трудових ресурсів, суди вважали, що це не виключає можливості реального виконання ним господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.

Аналізуючи посилання податкового органу щодо непідтвердження подальшого використання контрагентом позивача придбаного товару, суди з'ясували, що 1 жовтня 2017 між ТОВ "Торговий Дім "АСПО" (замовник) та ТОВ "Промтехагроторг" (виконавець) укладено договір на переробку олійних культур, за умовами якого виконавець зобов'язався виконати роботу з обробки, збагачення або переробки давальницької сировини: насіння соняшнику, сої, люпину, гороху, рапсу тощо у готову продукцію, а замовник зобов'язався прийняти готову продукцію і оплатити проведену роботу. Виготовлення готової продукції проводиться з давальницької сировини замовника на підставі технологічних умов. Своєю чергою, відповідно до пункту 3.3.1 Технічних умов 15.4-32687324-001:2009 "Жмих соєвий кормовий", для виготовлення жмиху використовують певні види сировини та матеріалів: зокрема, сухарі (згідно ДСТУ 8708).

Отже, як встановили суди, придбаний у позивача ТОВ "Торговий Дім "Аспо" товар був використаний як сировина для виробництва жмиху соєвого (макухи соєвої), яке здійснювало ТОВ "Промтехаграторг" на замовлення ТОВ "Торговий Дім "Аспо".

Окрім того, за встановленими у справі обставинами ТОВ "ТД "АСПО" відповідно до даних Єдиного державного реєстру податкових накладних за період з 1 серпня 2018 року реалізовувало, зокрема, макуху соєву (код КТЗЕД 2304000000), що також спростовує викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу щодо непідтвердження факту використання ТОВ "Торговий Дім "АСПО" у власній господарській діяльності товарів, придбаних у позивача та, відповідно, нереальності господарської операції з позивачем.

Також судами не прийнято до уваги посилання контролюючого органу на обставини щодо проведення слідчих дій у кримінальному провадженні відносно ТОВ "ТД "АСПО", оскільки доказів ухвалення судом вироку стосовно посадових осіб контрагента позивача або самого позивача, відповідачем не надано, а факт реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується необхідними первинними документами.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі в сумі 17500,00 грн суд першої інстанції, висновок якого погодив й апеляційний суд, виходив з того, що надані позивачем докази на підтвердження факту дійсного понесення таких витрат дають змогу встановити зміст наданих послуг та їх вартість, а заявлені витрати на правничу допомогу адвоката є співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами). Судами також взято до уваги, що відповідачем не заявлялось обґрунтованого клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та не було подано доказів неспівмірності цих витрат.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди повно й правильно встановили обставини справи, не допустили неправильного застосування норм матеріального права, чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з'ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, із вказівкою про незастосування висновків, викладених у постановах Верховного Суду за подібних, на переконання відповідача, правовідносин.

Однак, відповідач посилається при цьому на правові позиції Верховного Суду, пов'язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права, без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду.

Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених скаржником рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення.

Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені позивачем в судах обох інстанцій, і з урахуванням яких як суд першої, так і апеляційної інстанцій вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених пункту 138.2 статті 138 ПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

У зв'язку з цим, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив:

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2020 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. Л. Желтобрюх

Судді О. В. Білоус

Н. Є. Блажівська