Переплата, навіть якщо вона здійснена як платіж за договором, стягується з як безпідставно набуті кошти (за ст. 1212 ЦК України) (ВС КГС, справа №903/357/21 від 25.08.2022 р.)

Фабула судового акту: Між сторонами було укладено договір за змістом якого комунальне підприємство (КП) передало розповсюджувачу зовнішньої реклами у тимчасове користування місце для розташування засобу зовнішньої реклами. За договором - розмір оплати за тимчасове користування, встановлювався виконкомом та оплачувався на підставі договору та/або рахунків-фактур. Але рішення виконкому, яким збільшувався базовий тариф за таке користування, було скасоване - тому, утворилась переплата, яку КП так і не повернуло розповсюджувачу реклами. Той подав позов, в якому вимагав, стягнення на підставі положень ст. 1212 ЦК України безпідставно набутих коштів,а також 3 % річних, з інфляційними втратами.

Рішенням суду першої інстанції позов було задоволено - і кошти переплати стягнені як безпідставні (зі 3 % й інфляційними). Проте із цим не погодилась апеляційна інстанція, яка вказувала, що не можуть такі кошти визнаватися набутими безпідставно, коли є договір між сторонами. Приймаючи справу до розгляду ВС КГС погодився із судом першої інстанції. Не дивлячись на малозначність справи, ВС, звернув увагу на декілька протилежних рішень судів апеляційної інстанції з того ж самого питання і з тим же КП (тільки різні розповсюджувачі) і вказав наступне:

Відповідно до ст. 1212 ЦК Українибезпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Загальна умова ч.1 ст. 1212 ЦК Українизвужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК Україниможе бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 ЦК України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1. повернення виконаного за недійсним правочином;
2. витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3. повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4. відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов:

• збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння);
• втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;
• причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою;
• відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами ст. 11 ЦК України.

Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень ст. 1212 ЦК України.

Отже у цій справі: З огляду на зазначене та встановлені місцевим судом обставини у цій справі, суд першої інстанції, на думку ВС КГС, дійшов правильного висновку, що скасування в судовому порядку рішень виконкому про збільшення базового тарифу - фактично скасовує правову підставу для утримання відповідачем коштів, які були перераховані йому позивачем на підставі зазначених рішень, а тому, в розумінніст. 1212 ЦК України, такі кошти підлягають стягненню з відповідача як безпідставно отримані.

Наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для висновку про віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами, оскільки сплата однією стороною грошових коштів другій стороні поза межами платежів, передбачених договором, зокрема переплата понад визначену в договорі суму, не може бути визнана такою, що здійснена на підставі такого договору.

Аналізуйте судовий акт: Замовник не може вимагати повернення виконаного за договором підряду в порядку безпідставно набутого майна, мотивуючи порушенням підрядника і саме з цієї причини здійснивши односторонню відмову від договору. (ВС КГС № 910/16684/19 від 27.10.2021 р.);

«Гонорар адвоката» чи «безпідставно отримані кошти»: ВС повернув гроші введеному в оману клієнту з процентами (ВС/КЦС у справі №756/6373/18 від 12.01.2021 р.);

«АВАНС» чи «БЕЗПІДСТАВНО НАБУТІ КОШТИ» (ВС/КГС, у справі № 910/21154/17 від 15 лютого 2019 р.);

Після розірвання договору виникає право вимагати через суд повернення безпідставно набутого майна за розірваним договором на підставі ст. 1212 ЦК України (ВС/КАС, № 910/13271/18 від 06 лютого 2020 р.).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2022 року

м. Київ

cправа № 903/357/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Жукова С.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосеть Україна",

напостанову Північно-західного апеляційного господарського суду

від08.12.2021

у складіколегії суддів: Тимошенко О.М. (головуючий), Крейбух О.Г., Юрчук М.І.,

у справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосеть Україна"

до Комунального підприємства "Луцькреклама"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Луцька міська рада

Виконавчий комітет Луцької міської ради

про стягнення 144 505,97 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосеть Україна" (далі - позивач, ТОВ "Енергосеть Україна") звернулось до господарського суду з позовом до Комунального підприємства "Луцькреклама" (далі - відповідач, КП "Луцькреклама") про стягнення на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) 142 100,97 грн. безпідставно набутих коштів, 6 199,15 грн. - 3 % річних, 15 021,35 грн. - інфляційні втрати.

1.1.Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним утриманням відповідачем сплачених позивачем коштів за тимчасове договірне користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами на підставі рішень Виконавчого комітету Луцької міської ради № 111-1 від 21.02.2018 та № 854-1 від 18.12.2018 "Про збільшення базового тарифу в розрахунку плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька", оскільки такі рішення були скасовані в судовому порядку.

1.2.Крім того, заявою від 18.08.2021 позивач просив зменшити позовні вимоги в частині 3% річних та інфляційних втрат до нарахованих за період з 04.02.2020 по 30.04.2021 на суму 17 818,19 грн., у зв`язку з чим просив стягнути з відповідача 144 505,97 грн., з яких: 142 100,97 грн. безпідставно набуті кошти, 660,62 грн. 3% річних, 1 744,38 грн. інфляційних втрат. Зазначена заява була подана в підготовчому провадженні, підписана представником позивача, прийнята судом, нова ціна позову становила 144 505,97 грн.

Розгляд справи місцевим судом та прийняте ним рішення

2.Рішенням від 01.09.2020 Господарський суд Волинської області позов задовольнив;

стягнув з КП "Луцькреклама" (код ЄДРПОУ 32964234) на користь ТОВ "Енергосеть Україна" (код ЄДРПОУ 39042027) - 142 100,97 грн. безпідставно набутих коштів, 660,62 грн. - 3% річних, 1 744,38 грн. - інфляційних втрат та 2 270,00 грн. витрат по сплаті судового збору, 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу а всього 161 775,97 грн. (том 1, а. с. 246 - 252).

2.1.Під час розгляду справи місцевим судом встановлено такі обставини:

- рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради № 629-1 від 20.09.2012 затверджено порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька;

- рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради № 414-1 від 16.07.2014 доповнено Порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів пунктом 5, згідно якого, рішенням Виконавчого комітету може визначатись (змінюватись) розмір плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька, на визначений термін в розмірі до 50% базового тарифу;

- рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради № 111-1 від 21.02.2018 збільшено на період з 01.03.2018 по 31.12.2018 на 49 % величину базового тарифу плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, встановленого Порядком визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька;

- 06.09.2018 між КП "Луцькреклама" (уповноважена особа) та ТОВ "Енергосеть Україна" (розповсюджувач зовнішньої реклами) укладено договір № 01-02/11ТК, згідно умов якого уповноважена особа передала розповсюджувачу зовнішньої реклами у тимчасове користування місце для розташування засобу зовнішньої реклами; розмір оплати за тимчасове користування місцем розміщення ЗЗР встановлюється Виконавчим комітетом Луцької міської ради та сплачується розповсюджувачем на підставі цього договору та/або рахунків-фактур, наданих КП "Луцькреклама" (п. 3.1);

- додатками № 1 від 06.09.2018, № 2 від 05.11.2018 на виконання рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради № 629-1 від 20.09.2012 сторони визначили плату за тимчасове користування місцями розміщення засобу зовнішньої реклами, а на підставі виставлених відповідачем рахунків, актів здачі-приймання робіт (надання послуг) відповідачем здійснено оплату наданих послуг за період з 01.09.2018 по 31.12.2018, що підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями;

- постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 №803/433/18, залишеною в силі постановою Верховного Суду від 27.02.2020, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.05.2018 скасовано та прийнято нову постанову, якою заявлений ТОВ "Брендборд" позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради № 111-1 від 21.02.2018 "Про збільшення базового тарифу в розрахунку плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька";

- рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради № 854-1 від 18.12.2018 збільшено на період з 01.01.2019 по 31.12.2019 на 48 % величину базового тарифу за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, встановленого Порядком визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька;

- 02.01.2019 між КП "Луцькреклама" (уповноважена особа) та ТОВ "Енергосеть Україна" (розповсюджувач зовнішньої реклами) укладено договір № 01-02/35ТК, згідно умов якого уповноважена особа передала розповсюджувачу зовнішньої реклами у тимчасове користування місцем для розташування засобу зовнішньої реклами; розмір оплати за тимчасове користування місцем розміщення ЗЗР встановлюється Виконавчим комітетом Луцької міської ради та сплачується розповсюджувачем на підставі цього договору та/або рахунків-фактур, наданих КП "Луцькреклама" (п. 3.1);

- Додатками № 1 від 02.01.2019, № 2 від 01.02.2019, № 3 від 02.04.2019, № 4 від 07.05.2019, № 5 від 29.07.2019, № 6 від 01.10.2019, № 7 від 28.12.2019 на виконання рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради № 629-1 від 20.09.2012 сторони визначили плату за тимчасове користування місцями розміщення засобу зовнішньої реклами, а на підставі виставлених відповідачем рахунків, актів здачі-приймання робіт (надання послуг) позивачем здійснено оплату наданих послуг за період з 01.09.2019 по 31.12.2019, що підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями;

- позивачем сплачено 54 183,86 грн. за договором від 06.09.2018 та 383 203,06 грн. за договором від 02.01.2019.

2.2.Судом встановлено, що у зв`язку із скасуванням в судовому порядку рішень ВК Луцької міської ради № 111-1 від 21.02.2018, від 18.12.2018 № 854-1 "Про збільшення базового тарифу в розрахунку плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луцька", відпала відповідна правова підстава для утримання відповідачем коштів, які були перераховані йому позивачем на підставі зазначених рішень.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем сума 142 100,97 грн. безпідставно отриманих грошових коштів є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, а тому підлягає стягненню з відповідача на підставі статті 1212 ЦК України.

2.3.З урахуванням положень статей 625 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), суд також зазначив про обґрунтованість нарахування інфляційних втрат та 3 % річних за період з лютого 2020 року по квітень 2021 року. При цьому, судом враховано, що нарахування штрафних санкцій здійснено позивачем починаючи з одинадцятого дня після отримання відповідачем вимоги № 37 від 22.01.2020 на суму 17 818,90 грн. (дата отримання позначена на відповідному штемпелі КП "Луцькреклама" - 22.01.2020).

2.4.Суд також зауважив, що судовий розгляд є наслідком дій відповідача, тому витрати по сплаті судового збору на суму 2 270, 00 грн. покладено на нього.

2.5.Крім того, місцевий суд також зазначив, що докази на підтвердження заявленої суми витрат на правничу допомогу наявні в матеріалах справи та були надіслані учасникам справи, а також, що договором встановлена фіксована сума витрат на правничу допомогу. Відтак, місцевий суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення 15 000,00 грн. на правничу допомогу з відповідача на користь позивача також є обґрунтованими.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення

3.Постановою від 08.12.2022 Північно-західний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу КП "Луцькреклама" задовольнив;

рішення Господарського суду Волинської області від 01.09.2021 скасував;

прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Енергосеть Україна" відмовив;

стягнув з ТОВ "Енергосеть Україна" (ЄДРПОУ 39042027) на користь КП "Луцькреклама" (код ЄДРПОУ 32964234) 3 405,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги (том 2, а. с. 54 - 57).

3.1.Апеляційний суд, з посиланням на положення частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України, зазначив, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). При цьому, суд зауважив, що між позивачем та відповідачем були укладені, діяли та нечинними у судовому порядку не визнавались договори № 01-02/11ТК та 01-02/35ТК, тому позивач підставно сплачував кошти згідно умов діючих договорів, а відповідач правомірно їх отримував, а відтак, в цьому випадку грошові кошти не можуть вважатися отриманими відповідачем без достатньої правової підстави в розумінні статті 1212 ЦК України та положення зазначеної статті застосуванню не підлягають.

З огляду на зазначене апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга КП "Луцькреклама" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Волинської області від 01.09.2021 у справі № 903/357/21 - скасуванню.

3.2. За результатами розгляду апеляційної скарги суд здійснив новий розподіл судових витрат та поклав витрати зі сплати судового збору за апеляційний перегляд рішення місцевого суду від 01.09.2021 у цій справі на ТОВ "Енергосеть Україна".

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

4.ТОВ "Енергосеть Україна" 03.06.2022 звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2021, подавши при цьому клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

5.Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 903/357/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Білоус В.В., Васьковський О.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.06.2022.

6.Ухвалою Верховного Суду від 27.06.2022 поновлено ТОВ "Енергосеть Україна" строк на касаційне оскарження;

прийнято касаційну скаргу ТОВ "Енергосеть Україна" у справі № 903/357/21 Господарського суду Волинської області до провадження та ухвалено здійснити перегляд постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи;

надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 19.07.2022;

витребувано з Господарського суду Волинської області та Північно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 903/357/21.

7.05.07.2021 засобами електронного зв`язку від Луцької міської ради до Касаційного господарського суду надійшла заява про відвід колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я., головуючий, Білоуса В.В., Васьковського О.В. від розгляду справи № 903/357/21.

7.1.Автоматизованою системою документообігу суду у зв`язку із перебуванням судді у відпустці для розгляду справи № 903/357/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Жуков С.В., Васьковський О.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2022.

7.2.Ухвалою від 11.07.2022 Верховний Суд заяву Луцької міської ради про відвід суддів Погребняка В.Я., Білоуса В.В., Васьковського О.В. від розгляду справи № 903/357/21 визнав необґрунтованою, справу № 903/357/21 передав на авторозподіл для визначення судді з розгляду заяви Луцької міської ради про відвід суддів Погребняка В.Я., Білоуса В.В., Васьковського О.В.

7.3.Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду цієї заяви про відвід суддів визначено суддю Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Краснова Є.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2022.

7.4.Ухвалою Верховного Суду від 14.07.2022 у задоволенні заяви Луцької міської ради про відвід колегії суддів у складі: Погребняка В.Я., Білоуса В.В., Васьковського О.В. від розгляду справи № 903/357/21 відмовлено.

8. Справа № 903/357/21 у кількості 2 т. надійшла до Верховного Суду з Господарського суду Волинської області 05.07.2022 із супровідним листом від 30.06.2022 № 01-19/903/357/21/3541/22.

9.Від уповноваженої особи Луцької міської ради 18.07.2022 надійшов відзив, у якому представник міської ради просив у задоволенні касаційної скарги позивача відмовити, постанову апеляційного суду від 08.12.2021 у цій справі залишити без змін.

10. Суддя Васьковський О. В. перебував у відпустці з 01.08.2022 по 08.08.2022 та з 09.08.2022 по 11.08.2022 (підстава: наказ КГС ВС від 28.07.2022 № 61-кв).

11.18.07.2022 від уповноваженого представника Луцької міської ради надійшло клопотання про закриття провадження у справі, у якому представник міської ради з посиланням на статтю 293 Господарського процесуального кодексу України просив закрити касаційне провадження у цій справі у зв`язку з відсутністю підстав для його відкриття.

12.26.07.2022 від уповноваженого представника позивача надійшла заява про розподіл судових витрат.

13.З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (від 22.05.2022 № 2263-IX), з урахуванням обставин, зазначених в п. п. 7 - 7.4., 9, 10 цієї постанови, Верховний Суд розглянув справу № 903/357/21 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(ТОВ "Енергосеть Україна)

14.Скаржник аргументував наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з огляду на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 1212 ЦК України та за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування зазначеної норми за умови скасування в судовому порядку рішення органу місцевого самоврядування, яке фактично визначає розмір та порядок набуття коштів за договором у більшому розмірі.

14.1.Також скаржник зазначив, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становить значний суспільний інтерес, посилаючись на наявність судових рішень, що набрали законної сили, у справах № 903/511/19, № 903/358/21 та № 903/359/21, з різним застосуванням однієї правової норми в аналогічних правовідносинах та при аналогічних обставинах.

14.2.Скаржник зазначив про необґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про те, що договір є достатньою та належною підставою набуття майна (отримання грошей), оскільки в пункті 3.1 Договору визначено, що формування розміру плати саме на підставі відповідних рішень Виконавчого комітету Луцької міської ради. Позивач наголосив, що формування плати за розміщення засобів зовнішньої реклами встановлювалось в Договорі не в чіткій грошовій сумі, а фактично утворювалося окремо від Договору на підставі рішень Виконавчого комітету Луцької міської ради.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж та підстав розгляду справи судом касаційної інстанції

15.Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16.Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

17.Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

18.Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів", а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами попередніх інстанцій, та/або переоцінювати їх.

19.Верховний Суд звертає увагу, що його призначення як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, формування обґрунтованої правової позиції щодо застосування усіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акту законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

20.Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

21.Верховний Суд звертає увагу, що у Висновку № 20 (2017) Консультативної ради європейських суддів про роль судів у забезпеченні єдності застосування закону від 10.11.2017 зазначено, що однакове й уніфіковане застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Однакове (єдине) застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя. Натомість ухвалення суперечливих судових рішень, особливо судами останньої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд в пункті 1 статті 6 Конвенції (VIII. Основні висновки та рекомендації).

22.Однакове (єдине) застосування закону є визначальним задля дотримання принципу рівності перед законом. Окрім того, питання правових визначеності й передбачуваності є невід`ємною складовою верховенства права. У державі, яка керується принципом верховенства права, громадяни виправдано очікують, що до них будуть ставитися, як до всіх інших, та що вони можуть покладатися на попередні судові рішення в подібних справах, і таким чином громадяни можуть передбачати юридичні наслідки своїх дій чи бездіяльності.

22.1.Разом з тим, ухвалення судових рішень, які суперечать одне одному, може створити ситуацію юридичної невизначеності, що спричинить зменшення довіри до судової системи, у той час як ця довіра є важливим елементом держави, що керується принципом верховенства права. Тобто однакове застосування закону за подібних обставин справи та доказової бази обумовлює довіру громадськості до судів та покращує громадську думку стосовно справедливості та правосуддя.

23.Колегія суддів звертає увагу на те, що у випадку, коли доступ до верховних судів перестає бути питанням права і стає питанням винятку, саме апеляційні суди є вищою інстанцією для більшості справ, тому апеляційні суди повинні здійснювати свої повноваження щодо забезпечення якості правосуддя, що також включає потребу в забезпеченні єдності застосування закону. Досягнення послідовності судової практики може потребувати певного часу, і тому суперечливість судової практики може бути прийнятною, якщо при цьому не порушується принцип правової визначеності .

Отже, однакове й уніфіковане застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя. Разом з тим, ухвалення суперечливих судових рішень, особливо судами останньої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини.

24.Як вбачається зі змісту касаційної скарги, скаржник обґрунтовував подання скарги, зокрема, тим, що існує низка подібних справ (справи № 903/511/19, № 903/357/21, № 903/358/21 та № 903/359/21), які у розумінні статті 12 ГПК України є малозначними справами, у яких є однаковий предмет розгляду та обставини, однак при цьому здійснено неоднакове (не єдине) застосування положень статті 1212 ЦК України до правовідносин, які виникли між їх учасниками.

25.З наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації вбачається, що Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 20.01.2020 (Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.03.2020 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою комунального підприємства "Луцькреклама" на рішення господарського суду Волинської області від 05.11.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 у справі № 903/511/19 з посиланням на статті 12 287 ГПК України) залишив без задоволення апеляційну скаргу КП "Луцькреклама" на рішення Господарського суду Волинської області від 05.11.2019 у справі № 903/511/19, яким позов ФОП Голубовича І.І. задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти на суму 92 249,91 грн., 1 921,00 грн. витрат зі сплати судового збору та 6 100,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, судами було встановлено, що на момент сплати ФОП Голубовичом І.І. коштів за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 його розмір визначався КП "Луцькреклама" в рахунках, які виписувались на підставі Рішення № 111-1 виконавчого комітету Луцької міської ради, тобто, на момент сплати позивачем коштів у збільшеному, понад затвердженому сторонами в Договорі розмірі існувала підстава їх нарахування та сплати.

25.1.Разом з тим, внаслідок прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування зазначеного рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради, така підстава відпала, тому апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про набуття КП "Луцькреклама" грошових коштів позивача в розмірі 92 249,91 грн. без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача грошових зазначеної суми коштів підлягає задоволенню відповідно до статті 1212 ЦК України.

26. Також, з наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації вбачається, що Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 20.09.2021 у справі № 903/358/21 (рішення в касаційному порядку не переглядалось, набрало законної сили 20.09.2021) залишив без задоволення апеляційні скарги КП "Луцькреклама", Луцької міської ради на рішення Господарського суду Волинської області від 06.08.2021, яким позов ТОВ "Брендборд" задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 268 491,41 грн. безпідставно набутих грошових коштів, 17 698,34 грн. трьох відсотків річних та 34 297,06 грн. суми інфляційних нарахувань, а всього 320 486,81 грн., 4 807,31 грн. витрат зі сплати судового збору та 15 000,00 грн. витрат за надану професійну правничу допомогу.

26.1.При цьому, судами було встановлено, що рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 111-1 "Про збільшення базового тарифу в розрахунку плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька" (на підставі якого у період з 01.03.2018 по 31.12.2018 позивач здійснював оплату відповідних визначених договором № 116/ТК послуг) постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 у справі № 803/433/18, визнано протиправним та скасовано, відтак підстава, на якій були сплачені позивачем кошти, відпала, тому суди дійшли висновку, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача грошових зазначеної суми підлягає задоволенню відповідно до статті 1212 ЦК України.

27.З наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації вбачається, що Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 15.12.2021 у справі № 903/359/21 апеляційну скаргу КП "Луцькреклама" задовольнив, рішення Господарського суду Волинської області від 09.09.2021 у справі № 903/359/21 скасував, прийняв нове рішення, яким у позові відмовив. При цьому, апеляційний суд зазначив, що між позивачем та відповідачем укладено договір № 01-02/95ТК, який в судовому порядку недійсним не визнавався, а тому, незважаючи на те, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 у справі № 140/38628/19 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19.06.2020 скасовано та визнано протиправним та нечинним рішення від 18.12.2018 № 854-1 "Про збільшення базового тарифу в розрахунку плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луцька", суд дійшов висновку, що грошові кошти, сплачені скаржником у період дії скасованого рішення № 854-1, не можуть вважатися отриманими відповідачем без достатньої правової підстави в розумінні статті 1212 ЦК України та положення зазначеної статті застосуванню не підлягають.

27.1.Водночас, Постановою Верховного Суду від 04.05.2022 у зазначеній справі Верховний Суд касаційну скаргу ТОВ "Брендборд" задовольнив, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 у справі №903/359/21 скасував, рішення Господарського суду Волинської області від 09.09.2021 у справі № 903/359/21 залишив в силі.

Відкриваючи 20.01.2022 касаційне провадження у справі № 903/359/21, Верховний Суд з огляду на те, що в касаційній скарзі заявник посилався на фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики, визнав доводи Касатора щодо можливості розгляду касаційної скарги у цій справі обґрунтованими.

Отже, з урахуванням зазначеного, положень частини першої статті 14 ГПК України, та повноважень суду касаційної інстанції, визначених положеннями статті 300, частини першої статті 301 ГПК України, а також враховуючи подібність предмету судового розгляду, суб`єктного складу та наявність неоднакового застосування положень статті 1212 ЦК України апеляційним судом у справі № 903/357/21, Верховний Суд, з метою забезпечення сталості та єдності судової практики застосування положень статті 1212 ЦК України, вважає що касаційне провадження за цією касаційною скаргою має бути відкрито, а саму касаційну скаргу прийнятною щодо доводів скаржника, зазначених в пунктах 13 - 13.2. описової частини цієї постанови.

Розгляд заяв та клопотань учасників справи

28. 18.07.2022 від представника Луцької міської ради надійшло клопотання про закриття провадження у справі. Заявник в обґрунтування зазначеного клопотання зазначив, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї ж особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення, тому у суду не було законних підстав для відкриття провадження у справі.

Верховний Суд, надаючи оцінку доводам заявника, звертає увагу, крім зазначеного у пунктах 15 - 27.1. цієї Постанови, ще й на таке.

28.1.Зі змісту наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що відповідач був учасником справ № 903/511/19, № 903/357/21, № 903/358/21 та № 903/359/21, у яких є однаковий предмет розгляду та обставини, однак при цьому Північно-західним апеляційним господарським судом здійснено неоднакове (не єдине) застосування положень статті 1212 ЦК України до правовідносин, які виникли між їх учасниками.

28.1.1.Так, постановою апеляційного суду від 20.01.2020 апеляційну скаргу КП "Луцькреклама" на рішення Господарського суду Волинської області від 05.11.2019 залишено без задоволення, рішення місцевого суду від 05.11.2019 у справі № 903/511/19, яким задоволено позовні вимоги ФОП Голубовича І.І., стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 92 249,91 грн., 1 921,00 грн. витрат по сплаті судового збору та 6 100,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, залишено без змін.

28.1.2. Постановою апеляційного суду від 30.09.2021 (головуючий суддя - Демидюк О.О., судді - Павлюк І.Ю., Савченко Г.І.) апеляційні скарги КП "Луцькреклама", Луцької міської ради на рішення Господарського суду Волинської області від 06.08.2021 у справі № 903/358/21 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Волинської області від 06.08.2021, яким задоволено позовні вимоги ТОВ "Брендборд", стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти на загальну суму 268 491,41 грн. безпідставно набутих грошових коштів, 17 698,34 грн. трьох відсотків річних та 34 297,06 грн. суми інфляційних нарахувань, а всього 320 486,81 грн., 4 807,31 грн. витрат по сплаті судового збору та 15 000,00 грн. витрат по оплаті за надання професійної правничої допомоги - залишено без змін.

28.1.3.Разом з тим, постановою від 15.12.2021 Північно-західний апеляційний господарський суд (головуючий суддя Бучинська Г.Б., судді - Філіпова Т.Л., Василишин А.Р.) апеляційну скаргу КП "Луцькреклама" задовольнив, рішення Господарського суду Волинської області від 09.09.2021 у справі № 903/359/21, яким позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти на загальну суму 310 579,12 грн. безпідставно набутих грошових коштів, 4 658,69 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору, 15 000,00 грн. витрат на правову (правничу) професійну допомогу - скасував, прийняв нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив.

28.1.4.У справі, що розглядається (№ 903/357/21) постановою Північно-західного апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Тимошенко О.М., судді - Крейбух О.Г., Юрчук М.І.) від 08.12.2021 апеляційну скаргу КП "Луцькреклама" задоволено, рішення Господарського суду Волинської області від 01.09.2021 у справі № 903/357/21 скасоване, прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Енергосеть Україна" відмовлено.

28.1.5.При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що відповідач у цій справі (№ 903/357/21) є також відповідачем у справах № 903/511/19, № 903/358/21 та № 903/359/21, у яких також однаковий предмет розгляду та подібні обставини. Однак апеляційним судом здійснено неоднакове (не єдине) застосування положень статті 1212 ЦК України до правовідносин, які виникли між їх учасниками.

28.2.Зі змісту наявної у Єдиному державному реєстрі судових рішень постанови Верховного Суду від 04.05.2022 у справі № 903/359/21 вбачається, що Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ТОВ "Брендборд", постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 скасував, рішення Господарського суду Волинської області від 09.09.2021 залишив в силі.

28.2.1.Також на момент прийняття ухвал від 27.01.2022 та 13.04.2022, якими Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Енергосеть Україна" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 у справі № 903/357/21, постанова Верховного Суду від 04.05.2022 у справі №903/359/21 не була прийнята та не була наявна у відкритому доступі.

28.3.Колегія суддів звертає увагу на те, що за наявності у цій справі ознак малозначності, апеляційний суд фактично є вищою інстанцією для більшості таких справ, тому апеляційні суди повинні здійснювати свої повноваження щодо забезпечення якості правосуддя, що також включає потребу в забезпеченні єдності застосування закону. Досягнення послідовності судової практики може потребувати певного часу, і тому суперечливість судової практики може бути прийнятною, якщо при цьому не порушується принцип правової визначеності .

28.4. Разом з тим, з огляду на неоднакове застосування закону (положень статті 1212 ЦК України) та наявність сумнівів щодо забезпечення загальнообов`язковості закону, рівності перед законом та правову визначеність у цій справі, такі обставини можуть спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини.

З огляду на зазначене та положень частини першої статті 14 ГПК України, повноваження суду касаційної інстанції, визначені положеннями статті 300, частини першої статті 301 ГПК України, а також з урахуванням подібності предмету судового розгляду, суб`єктного складу та наявність неоднакового застосування положень статті 1212 ЦК України апеляційним судом, Верховний Суд, з метою забезпечення сталості та єдності судової практики застосування положень статті 1212 ЦК України відмовляє у задоволенні клопотання представника Луцької міської ради від 18.07.2022 про закриття касаційного провадження у цій справі.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

29.Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

30.Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

31.Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

32.У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

33.Положення глави 83 ЦК України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

34.Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

35.Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 ЦК України.

36.З огляду на зазначене та встановлені місцевим судом обставини у цій справі, сул першої інстанції дійшов правильного висновку, що скасування в судовому порядку рішень ВК Луцької міської ради № 111-1 від 21.02.2018 та від 18.12.2018 № 854-1 "Про збільшення базового тарифу в розрахунку плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луцька", фактично скасовує правову підставу для утримання відповідачем коштів, які були перераховані йому позивачем на підставі зазначених рішень, а тому, в розумінні статті 1212 ЦК України, такі кошти підлягають стягненню з відповідача як безпідставно отримані.

36.1.Водночас колегія суддів вважає необґрунтованим висновок апеляційного суду про наявність підстав для сплати позивачем спірних грошових коштів та правомірність їх отримання відповідачем з огляду на саму лише наявність укладеного між ними Договору. Верховний Суд звертає увагу, що наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для висновку про віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами, оскільки сплата однією стороною грошових коштів другій стороні поза межами платежів, передбачених договором, зокрема переплата понад визначену в договорі суму, не може бути визнана такою, що здійснена на підставі такого договору.

36.2При цьому, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що апеляційний господарський суд, обмежившись посиланням на наявність між сторонами Договору, на підставі наявних у справі доказів не встановив обставини сплати позивачем спірної суми грошових коштів саме в межах платежів, що передбачені умовами Договору з урахуванням додатків до нього, в яких визначені, зокрема, розміри плати за тимчасове користування відповідними місцями розміщення засобів зовнішньої реклами.

37.Суд першої інстанції встановив обставини, які підтверджують сплату позивачем згідно з наданими відповідачем рахунками грошових коштів за тимчасове користування місцями розміщення засобів зовнішньої реклами в більшому розмірі, ніж передбачено умовами укладеного між ними Договору, у зв`язку з чим відбулася переплата в розмірі спірної суми грошових коштів. При цьому, місцевим судом встановлено, що між сторонами справи відсутні інші зобов`язальні правовідносини як підстави для сплати спірних коштів.

38.Суд приймає до уваги викладені в касаційній скарзі доводи позивача, що за умовами пункту 3.1. Договору формування розміру плати за тимчасове користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами відбувається у порядку, визначеному Виконавчим комітетом Луцької міської ради, а також звертає увагу, що пунктом 3.8. зазначеного Договору сторони погодили, що у разі змін в ціновій політиці сторони зобов`язані укласти додатковий договір.

38.1.Тобто ані умовами Договору, ані положеннями рішень Виконавчого комітету Луцької міської ради № 111-1 від 21.02.2018 та № 854-1 від 18.12.2018 не передбачено автоматичної зміни величини базового тарифу без належного врегулювання сторонами існуючих між ними договірних правовідносин.

39.Зі змісту прийнятих судами попередніх інстанцій рішень вбачається, що ні судом першої, ні апеляційної інстанцій на підставі наданих учасниками справи та оцінених судами доказів не встановлено обставини щодо внесення сторонами змін до Договору у зв`язку зі зміною цінової політики за рішеннями ВК Луцької міської ради № 111-1 від 21.02.2018 та №854-1 від 18.12.2018 (визнаних у подальшому протиправними і нечинними). При цьому, суди встановили, що визначення плати за тимчасове користування місцями розміщення засобу зовнішньої реклами врегульовано Додатками № 1 від 06.09.2018, № 2 від 05.11.2018, № 1 від 02.01.2019, № 2 від 01.02.2019, № 3 від 02.04.2019, № 4 від 07.05.2019, № 5 від 29.07.2019, № 6 від 01.10.2019, № 7 від 28.12.2019 на виконання рішення ВК Луцької міської ради № 629-1 від 20.09.2012.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок апеляційного суду (який підтримує у відзиві відповідач) про набуття відповідачем спірних коштів на достатніх правових підставах, а також вважає правильним висновок місцевого суду про стягнення таких коштів на підставі положень статті 1212 ЦК України.

40.Крім того, Суд вважає необґрунтованими викладені у відзиві на касаційну скаргу доводи Третьої особи про чинність РішеньВиконавчого комітету Луцької міської ради № 111-1 та № 854-1 у спірний період через визнання його нечинним у судовому порядку з моменту набрання рішенням законної сили. Колегія суддів звертає увагу, що частина друга статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним (пункт 84 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).

41.Водночас за вимогами частин 1-3 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права; суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші (крім Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

42. Суд вважає, що застосування нормативно-правового акта, який не відповідає принципу верховенства права (є протиправним), прийнятий суб`єктом владних повноважень поза межами його повноважень та всупереч встановленому законом порядку, що вже встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили, суперечитиме вимогам частин 1-3 статті 11 ГПК України та не відповідатиме статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, дотримання якої є однією з обов`язкових умов допустимого втручання у право на мирне володіння майном, а також становитиме порушення принципу належного урядування.

Такого висновку також дійшов Верховний Суд у постанові від 04.05.2022 у справі № 903/359/21 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такої правової позиції у цій справі.

Щодо розгляду заяви про розподіл судових витрат

43. За приписами пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

44.Зокрема, підпункт (б) пункту 4 частини першої статті 315 ГПК України передбачає зазначення у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції.

45.За приписами пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України, якщо судом не вирішено питання про судові витрати, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення.

46.Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (стаття 123 ГПК України).

47.Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша та друга статті 126 ГПК України). Зокрема, згідно з частиною четвертою статті 129 зазначеного Кодексу такі судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

48.Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 126 ГПК України).

49.Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України). При цьому разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (частина перша статті 124 ГПК України).

50.Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, якщо до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 129 ГПК України).

51.Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

52.У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

53.Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовується як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

54.При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

55. Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити надані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображення у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

56.Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц звернула увагу не те, що: 1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; 2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

56.1.Разом із тим, чинне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу; 3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

57. Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції скаржник у касаційній скарзі просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 500,00 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції та 25 000,00 грн. за розгляд справи у суді касаційної інстанції.

57.1. При цьому позивач послався на те, що за умовами укладеного між ним та Адвокатським об`єднанням "Матвіюк, Смоленський, Місюк і партнери" договору про надання правової допомоги від 24.03.2021, додаткової угоди № 1 від 24.03.2021 до зазначеного договору сума гонорару (винагороди) за надання правової допомоги клієнту у Північно-західному апеляційному господарському суді становить 7 500,00 грн., оплата здійснюється клієнтом у формі розрахунку в повному обсязі у день підписання вказаної додаткової угоди. Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 24 від 24.09.2021 АО "Матвіюк, Смоленський, Місюк і партнери" прийняло від позивача кошти на суму 7 500,00 грн.

57.2.На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі Позивач до відзиву на апеляційну скаргу додав: копії додаткової угоди № 1 від 24.09.2021 до договору про надання правової допомоги від 24.03.2021; копію квитанції до прибуткового касового ордера № 24 від 24.09.2021. Разом з тим, копія договору про надання правової допомоги від 24.03.2021 надана позивачем до матеріалів справи під час розгляду справи судом першої інстанції разом із заявою про компенсація витрат на професійну правничу допомогу від 31.08.2021.

57.3.Зазначений відзив на апеляційну скаргу підписаний представником позивача адвокатом Смоленським Д.П. (ордер серія АС № 1025995, виданий АО "Матвіюк, Смоленський, Місюк і партнери" на підставі відповідного договору від 24.03.2021 з урахуванням додаткової угоди).

Розглянувши наведені позивачем у заяві обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням наданих на їх підтвердження доказів, а також з урахуванням наявної судової практики (додаткова постанова від 23.06.2022 та ухвала від 29.06.2022 у справі № 903/359/21, де за подібних обставин та суб`єктного складу на користь позивача Верховний Суд додатковою стягнув з відповідача на користь позивача 7 500,00 грн. за надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції), Суд дійшов висновку про підтвердження здійснення зазначених витрат у розмірі 7 500,00 грн., а також їх розумність, справедливість, співмірність зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

58.Також з матеріалів справи вбачається, що15.12.2021 між Адвокатським об`єднанням "Матвіюк, Смоленський, Місюк і партнери" та ТОВ "Енергосеть Україна" укладено додаткову угоду № 2 до Договору про надання правової допомоги від 24.03.2021.

58.1.Згідно п. 1-2 додаткової угоди № 2 від 15.12.2021 до Договору про надання правової допомоги від 24.03.2021, сума гонорару (винагороди) за надання правової допомоги Клієнту у Верховному Суді становить - 25 000,00 грн. Сторони погодили такий порядок розрахунків: оплата послуг за надану правову допомогу здійснюється Клієнтом у формі розрахунку в повному обсязі в розмірі 25 000,00 грн. у день підписання цієї Додаткової угоди.

58.2.Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 15 від 15.12.2021 Адвокатським об`єднанням "Матвіюк, Смоленський, Місюк і партнери", на підставі договору про надання правової допомоги від 24.03.2021 та додаткової угоди № 2 від 15.12.2021 до останнього, було прийнято від ТОВ "Енергосеть Україна" кошти в розмірі 25 000,00 грн.

60.За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

60.1.Тобто розмір відшкодування таких витрат, крім судового збору, повинен бути співрозмірним, та не повинен бути явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для цієї справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

60.2.Верховний Суд звертає увагу, що у цьому випадку справа у касаційному суді розглядалась у письмовому провадженні без виклику сторін та їх представників. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що представником позивача Смоленським Д.П. було підписано та подано касаційну скаргу на 9 аркушах та додатками, а також підготовлено та подано заяву про розподіл судових витрат. Інших процесуальних документів та дій представником позивача у справі не здійснювалось, будь-яких розрахунків та пояснень щодо необхідності сплати саме визначеної ним суми не надав.

60.3.Також колегія суддів звертає увагу на наявність усталеної судової практики та наявність судових рішень, прийнятих за подібних правовідносин, з відповідним суб`єктним складом та правовим регулюванням. Так, у касаційній скарзі представник позивача також не заперечував про обізнаність наявності судової практики, зокрема, судових рішень у справі № 903/511/19, а також у справах, № 903/358/21 та № 903/359/21, в яких інтереси позивача також приймали адвокати АО "Матвіюк, Смоленський, Місюк і партнери", що вбачається зі змісту постанов від 15.12.2021, від 23.06.2022 у справі № 903/359/21, від 20.09.2021 та від 30.09.2021 у справі № 903/358/21.

Відтак, за наявності усталеної судової практики та неодноразового здійснення адвокатами Адвокатського Об`єднання "Матвіюк, Смоленський, Місюк і партнери" представництва саме у цій категорії спорів - такий спір для представників позивача у цій справі не спором з високим рівнем складності.

60.4.Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

60.5.Європейського суд з прав людини неодноразово зазначав, зокрема, у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

60.6.Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

60.7. З огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову та розгляд касаційної скарги у порядку письмового провадження, Верховний Суд вважає неспівмірною та такою, що не є розумною заявлена сума за надану правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн., а також дійшов висновку, що заявником не доведено, що такі витрати є не лише фактичними, але й неминучими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

61.Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

62.Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 ГПК України).

63.З огляду на зазначене колегія суддів вважає наведені у касаційній скарзі доводи частково обґрунтованими, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду від 08.12.2021 із залишенням у силі рішення місцевого суду від 01.09.2021.

Судові витрати

64.Зважаючи на залишення в силі судового рішення, яким задоволені позовні вимоги, судові витрати відповідно до вимог статті 129 ГПК України підлягають покладенню на відповідача у визначеному розмірі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 301 308 312 315 317 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосеть Україна" задовольнити.

2.Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 у справі № 903/357/21 скасувати.

3.Рішення Господарського суду Волинської області від 01.09.2021 у справі №903/357/21 залишити в силі.

4.Стягнути з Комунального підприємства "Луцькреклама" (місто Луцьк, вул. Лесі Українки, 28, код ЄДРПОУ 32964234) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосеть Україна" (місто Луцьк, пр. Перемоги, 1, код ЄДРПОУ 37572766) 4 899 (чотири тисячі вісімсот дев`яносто дев`ять) гривень 38 копійок судового збору за подання касаційної скарги. Видачу наказу доручити Господарському суду Волинської області.

5. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосеть Україна" про розподіл судових витрат задовольнити частково.

6.Стягнути з Комунального підприємства "Луцькреклама" (м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 28, код ЄДРПОУ 32964234) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосеть Україна" (м. Луцьк, пр. Перемоги, 1, код ЄДРПОУ 39042027) 7 500 (сім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок судового збору за надання правової допомоги у Північно-західному апеляційному господарському суді. Видачу наказу доручити Господарському суду Волинської області.

7.Стягнути з Комунального підприємства "Луцькреклама" (м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 28, код ЄДРПОУ 32964234) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосеть Україна" (м. Луцьк, пр. Перемоги, 1, код ЄДРПОУ 39042027) 7 500 (сім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок судового збору за подання касаційної скарги. Видачу наказу доручити Господарському суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В. Васьковський

С.В. Жуков