Замовник не може вимагати повернення виконаного за договором підряду в порядку безпідставно набутого майна, мотивуючи порушенням підрядника і саме з цієї причини здійснивши односторонню відмову від договору. (ВС КГС № 910/16684/19 від 27.10.2021 р.)

У замовника за договором підряду є декілька безумовних підстав для здійснення односторонньої відмови від договору, проте всі ці підстави мають різні умови їх реалізації - та наслідки такого розірвання. В даному випадку, ВС КГС проаналізував - за яких підстав замовник може вести мову про повернення авансу, як безпідставно набутого майна (за статтею 1212 ЦК України), у зв’язку із одностороннім розірванням ним договору.

Фабула судового акту: ТОВ та ФОП уклали договір підряду, за яким ТОВ (відповідач) замовив у ФОП (позивача) послуги/роботи у сфері інформатизації по програмним продуктам "1С:Підприємство" - з виконанням у п'ять етапів. Позивач перерахував відповідачу 1 120 000 грн., які становлять повну вартість послуг по першому етапу та передплату 50% за другий етап. Потім, ТОВ заявило в листі про відмову від договору та повернення грошей посилаючись на невиконання ФОП своїх зобов'язань. У відповідь ФОП направив лист де посилався на невиконання ТОВ умов договору, зокрема закриття доступу до електронних ресурсів, що унеможливлює виконання робіт за договором і долучив до повідомлення акти надання послуг по першому та другому етапу, разом із рахунком на остаточну оплату за етапом №2. Проте ТОВ відмовилося від підписання актів приймання-передачі робіт та проведення оплати робіт по етапу 2, посилаючись на невиконання робіт за договором взагалі.

ТОВ подало позов. Стверджуючи, що відповідач (ФОП) після укладення договору не приступив до виконання робіт, він відмовився від договору та вимагав повернення 1 120 000 грн. попередньої оплати. Правовою підставою позову позивач визначив частину 4 статті 849 та статтю 1212 ЦК України.

ФОП подав зустрічний позов, зазначивши про те, що не отримував повідомлення позивача про відмову від договору, вказавши що виконав роботи по першим двом етапам та вимагав стягнення з ТОВ збитків у формі упущеної вигоди, які становлять різницю між повною вартістю робіт за договором та сумою вже сплачених позивачем коштів (2 240 000,00 грн.), стверджуючи, що неможливість повного виконання робіт спричинена протиправними діями позивача.

Суд першої інстанції погодився з доводами ФОП (задовольнив зустрічний позов), дійшовши висновку про недотримання ТОВ порядку одностороннього розірвання договору. Взакав що ФОП виконував роботи, а неможливість повного їх виконання спричинена протиправними діями ТОВ. Суд апеляційної інстанції, навпаки, погодився з ТОВ та констатував реалізацію ним безумовного права на односторонню відмову від договору. Натомість ФОП не довів реального виконання робіт на суму авансу, ятому такий, у зв’язку із розірванням договору підлягає поверненню як безпідставно набуте майно.

ВС КЦС розглянувши справу - відмовив і у зустрічному, і у первісному позові. Мотивуючи своє рішення, суд зазначив наступне:

- чи реалізував позивач право на односторонню відмову від договору підряду?

Відповідно до частин 1 та 3 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору). Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

Підстави для реалізації замовником права на односторонню відмову від договору підрядувизначено положеннями частин 2 - 4 статті 849, частини 2 статті 852, частиною 3 статті 858 ЦК України. Так, відповідно до статті 849 ЦК України:

- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті);

- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя статті);

- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта статті).

Так, частинами 2, 3 вказаної статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначених законодавством умов, які напряму залежать від наявності порушень умов договору в діях підрядника, при цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника. Натомість частина 4 зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов), але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору.

Позивач, вимагаючи стягнення з відповідача авансового платежу, підставою позову визначив положення частини 4 статті 849 , посилаючись при цьому на те, що відповідач взагалі не виконав жодних робіт за договором і саме це стало підставою для реалізації позивачем свого права на односторонню відмову від договору. Водночас ВС керуючись принципом jura novit curia ("суд знає закони"), самостійно здійснив кваліфікацію спірних правовідносин, у зв`язку з чим зазначив, що за змістом наведених позивачем доводів одностороння відмова від договору підряду реалізована ним з підстав, передбачених частиною 2 статті 849 ЦК України.

- чи вправі позивач вимагати повернення виконаного ним за договором як безпідставно набутого майна, обґрунтовуючи право на відмову від договору невиконанням відповідачем своїх зобов`язань?

Частиною 2 статті 849 ЦК Українипрямо передбачено такий спосіб захисту прав та інтересів замовника, як стягнення завданих порушенням зобов`язання збитків, якщо замовник відмовився в односторонньому порядку від договору і така відмова спричинена протиправними діями підрядника. Натомість застосування способу захисту прав замовника у вигляді повернення підрядником передоплати як безпідставно набутого майна у порядку статті 1212 ЦК Україниє можливим у випадку реалізації замовником безумовного права на відмову від договору у порядку частини 4 статті 849 ЦК України, тобто за відсутності прострочення з боку підрядника.

Отже у цій справі:замовник не може вимагати повернення виконаного за договором підряду в порядку статті 1212 ЦК України (в порядку безпідставно набутого майна), мотивуючи свої вимоги порушенням підрядником умов договору підряду і саме з цієї причини реалізувавши своє право на односторонню відмову від договору.

Аналізуйте судовий акт: Встановлено факт перебування позивача у трудових відносинах з підприємством оскільки саме директор цього підприємства організовував трудову діяльність, тоді як підрядник виконує її на власний ризик (ВС/КЦС,№ 350/403/16-ц, 18.01.18);

Доказування очевидності невиконання належним чином роботи за підрядним договором покладається на замовника (ВС/КГС № 911/1570/18 від 19.12.2019);

Вимога підрядника про зобов’язання замовника підписати акти виконаних робіт НЕ є правильним способом захисту права незважаючи на те, що такий обов’язок замовника передбачений договором підряду (ВГСУ у справі № 922/4783/16 від 13 вересня 2017р.;

Підрядник не працює та не повертає авансу. Замовник стягує аванс на підставі статті 849 ЦК України (ВГСУ у справі № 910/13621/16 від 28 березня 2017р.).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/16684/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФізичної особи - підприємця Стрижака Вікентія Вікентійовича

на постановуПівнічного апеляційного господарського суду від 14 червня 2021 року (головуючий - Пономаренко Є. Ю., судді: Руденко М. А., Корсак В. А.), якою скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 22 лютого 2021 року (суддя Мельник В. І.), у справі

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина"

доФізичної особи - підприємця Стрижака Вікентія Вікентійовича

простягнення 1 299 967,12 грн,

за зустрічним позовомФізичної особи - підприємця Стрижака Вікентія Вікентійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина"

простягнення 2 240 000,00 грн

(за участю представників: позивача - Мастюгін Д.І.; відповідача - Басс О.О.)

Вступ

1. Сторонами даного спору є Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" (далі - ТОВ "Укравтозпапчастина", позивач) та Фізична особа - підприємець Стрижак Вікентій Вікентійович (далі - ФОП Стрижак В.В., відповідач).

2. За договором підряду відповідач замовив позивачу послуги у сфері інформатизації з виконанням у п`ять етапів. Позивач перерахував відповідачу 1 120 000 грн., які становлять повну вартість послуг по першому етапу та передплату 50% за другий етап.

3. Позивач стверджує, що відповідач після укладення договору не приступив до виконання робіт, у зв`язку з чим позивач відмовився від договору та вимагає повернення 1 120 000 грн. здійсненої попередньої оплати. Правовою підставою позову позивач визначив частину 4 статті 849 та статтю 1212 Цивільного кодексу України.

4. Відповідач у зустрічному позові зазначає про те, що не отримував повідомлення позивача про відмову від договору, вказує на виконання робіт по першим двом етапам та вимагає стягнення з позивача збитків у формі упущеної вигоди, які становлять різницю між повною вартістю робіт за договором та сумою вже сплачених позивачем коштів, стверджуючи, що неможливість повного виконання робіт спричинена протиправними діями позивача.

5. Суд першої інстанції погодився з доводами відповідача, дійшовши висновку про недотримання позивачем порядку одностороннього розірвання договору, тоді як відповідач виконував роботи за договором, які оплачувались позивачем у встановленому договором порядку, а неможливість повного виконання робіт спричинена протиправними діями позивача.

6. Суд апеляційної інстанції навпаки погодився з позивачем та констатував реалізацію ним безумовного права на односторонню відмову від договору. Натомість відповідач не довів реального виконання робіт за договором на суму перерахованого авансу, який у зв`язку з розірванням договору підлягає поверненню позивачу як безпідставно набуте майно.

7. При перегляді судового рішення Верховний Суд має відповісти на питання:

- чи реалізував позивач право на односторонню відмову від договору підряду;

- якщо так, то чи вправі позивач вимагати повернення виконаного ним за договором як безпідставно набутого майна, обґрунтовуючи право на відмову від договору невиконанням відповідачем своїх зобов`язань.

Історія справи

Фактичні обставини справи, встановлені судами

1. 22.12.2018 між ТОВ "Укравтозапчастина" (замовник) та ФОП Стрижаком В.В. (виконавець) укладено договір про надання послуг у сфері інформатизації № 1768 (далі - договір), за умовами якого виконавець зобов`язується надавати замовнику інформаційно-консультаційні послуги у сфері інформатизації по програмним продуктам "1С:Підприємство", а Замовник зобов`язується приймати надані послуги та оплачувати їх на умовах договору.

2. У пунктах 2.1, 2.2 договору передбачено, що найменування та кількість послуг, строки та порядок їх надання визначаються в додатку № 1 до договору, за змістом якого послуги надаються у 5 етапів, кожен з яких має погоджену вартість та орієнтовний строк виконання, зокрема: етап 1 "Перенесення історії і заповнення довідників" вартістю 840 000 грн; етап 2 "Модуль продажів і закупівель" вартістю 560 000 грн.

3. У розділі 4 договору сторони погодили, що здача-приймання і оплата послуг здійснюється поетапно: надання послуг по кожному етапу завершується підписанням акту здачі-приймання наданих послуг та оплатою замовником наданих послуг у повному обсязі (пункт 4.3); замовник здійснює попередню (50%) оплату вартості за кожен етап надання послуг протягом 5 робочих днів з моменту отримання рахунку-фактури за кожним з етапів (пункт 4.5).

4. Згідно з пунктами 7.4, 7.5 договору будь-яка із сторін має право розірвати договір, письмово попередивши іншу сторону за один місяць до початку наступного етапу надання послуг. При цьому по поточному етапу сторони проводять повні взаєморозрахунки. Договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або чинному законодавстві України.

5. 03.01.2019 позивач здійснив попередню оплату (50%) першого етапу послуг в сумі 420 000 грн. на підставі рахунку відповідача від 28.12.2018 № 128.

6. У подальшому в період з 19.06.2019 по 27.08.2019 позивач здійснив наступні оплати за договором: на загальну суму 420 000 грн., вказавши в призначенні платежу - остаточна оплата за етап 1 "Перенесення історії і заповнення довідників" згідно рахунку від 21.05.2019 № 142; на загальну суму 280 000 грн., вказавши в призначенні платежу - передплата за етап "Модуль продажів та закупівель" згідно рахунку від 21.05.2019 № 143.

7. 12.11.2019 позивач направив відповідачу повідомлення від 11.11.2019 №0020-177/19 про відмову від договору та повернення грошових коштів у сумі 1 120 000 грн., посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов`язань.

8. 14.11.2019 позивач отримав від відповідача лист, в якому останній послався на невиконання позивачем умов договору, зокрема закриття доступу до електронних ресурсів, що унеможливлює виконання робіт за договором, долучивши до повідомлення акти надання послуг № 152 від 21.05.2019 (по першому етапу робіт) та № 167 від 17.09.2019 (по другому етапу робіт), а також рахунок № 165 від 17.09.2019 на остаточну оплату робіт по етапу №2.

9. У відповідь на повідомлення відповідача позивач в листі від 18.11.2019 № 0020-181/19 відмовився від підписання актів приймання-передачі робіт та проведення оплати робіт по етапу 2, посилаючись на невиконання робіт за договором взагалі. Також позивач повторно повідомив відповідача про розірвання договору шляхом односторонньої відмови та пред`явив вимогу про повернення грошових коштів в розмірі 1 120 000 грн.

Короткий зміст позовних вимог

8. У листопаді 2019 року ТОВ "Укрзапчастина" звернулося до суду з позовом до ФОП Стрижака В.В. про стягнення 1 120 000 грн. авансу та 179 967 грн. пені.

9. Позов мотивований тим, що відповідач взагалі не приступив до виконання робіт, внаслідок чого позивач відмовився від договору в односторонньому порядку, а отже сума не використаної відповідачем попередньої оплати підлягає поверненню як безпідставно набуте майно. Правовою підставою позову позивач визначив частину 4 статті 849 та статтю 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

10. Відповідач подав до позивача зустрічний позов про стягнення 2 240 000 грн. збитків у формі упущеної вигоди, що складає повну вартість робіт за п`ятьма етапами (за вирахуванням сплачених позивачем коштів), посилаючись на неотримання повідомлення позивача про відмову від договору, протиправну відмову останнього від прийняття виконаних робіт за першими двома етапами та безпідставне перешкоджання подальшому виконанню робіт.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

11. Рішенням господарського суду міста Києва від 22 лютого 2021 року у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволений. Стягнуто з позивача на користь відповідача 2 240 000 грн. збитків.

12. Суд першої інстанції констатував, що позивач не дотримався встановленого порядку одностороннього розірвання договору. Доводи про невиконання відповідачем робіт спростовуються проведеними позивачем протягом тривалого періоду оплатами на підставі рахунків відповідача та з відповідним призначенням платежу, що узгоджується з погодженим сторонами порядком розрахунків за виконані роботи. При цьому відповідач вживав усіх заходів з метою виконання договірних зобов`язань, а неможливість завершення робіт спричинена виключно протиправними діями позивача. Отже, відповідач з вини позивача був позбавлений можливості отримання очікуваного прибутку за договором.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанцій

13. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14 червня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення яким первісний позов задоволений, у зустрічному позові відмовлено.

14. Апеляційний суд виходив з того, що позивач реалізував безумовне право на односторонню відмову від договору підряду в порядку частини 4 статті 849 ЦК України шляхом надсилання 12.11.2019 повідомлення на юридичну адресу відповідача, за якою він отримує в тому числі і судову кореспонденцію. Проте відповідач не довів реального виконання робіт за договором на суму сплаченого авансу, оскільки єдиним доказом цього за умовами договору є акт здачі-приймання робіт, від підписання якого позивач мотивовано відмовився. З припиненням договору сплачена за договором сума втрачає ознаки авансу та стає безпідставно набутими коштами, які підлягають поверненню замовнику на підставі статті 1212 ЦК України.

15. З огляду на наведене зустрічний позов відповідача задоволенню не підлягає, оскільки відповідач не довів наявності в діях позивача складу цивільного правопорушення, як обов`язкової передумови для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, у тому числі вчинення позивачем дій, які спричинили неможливість виконання відповідачем зобов`язань.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи, відповідача який подав касаційну скаргу (узагальнено)

17. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину 4 статті 849 ЦК України без урахування правового висновку Верховного Суду у справі №910/2051/19. Позивач повністю оплатив виконану роботу по етапу 1 та здійснив передплату за етап 2, безпідставно відмовившись від підписання актів здачі-приймання виконаних робіт, не висловлюючи при цьому будь-яких зауважень щодо якості та обсягу виконаних робіт як протягом дії договору, так і після отримання актів виконаних робіт. У зв`язку з чим відмова позивача від договору не може бути підставою для повернення авансу, оскільки відповідач не допустив порушення умов договору.

18. При цьому апеляційний суд помилково встановив обставину направлення позивачем відмови від договору за належною адресою відповідача. У свою чергу відповідач довів понесення ним збитків у формі упущеної вигоди у зв`язку з неможливістю повного виконання зобов`язань за договором та отримання прибутку в очікуваному розмірі внаслідок протиправних дій позивача.

Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу

19. Наведений скаржником в касаційній скарзі висновок Верховного Суду у справі №910/2051/19 зроблений за інших фактичних обставин справи, а тому не є релевантним до спірних правовідносин. Натомість висновки апеляційного суду про невиконання відповідачем робіт за договором, що стало підставою для відмови позивача від договору є законними та обґрунтованими.

Заяви з процесуальних питань

20. 27.08.2021 до Верховного Суду надійшла заява ТОВ "Укравтозапчастина" про закриття касаційного провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 296 ГПК України. Позивач зазначає, що касаційну скаргу у даній справі підписано не ФОП Стрижаком В.В., а іншою особою, що підтверджується висновком проведеної на замовлення позивача почеркознавчої експертизи.

21. Верховний Суд відхиляє подане клопотання з огляду на таке.

22. Згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

23. Вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги містяться у статті 290 ГПК України, відповідно до частини 3 якої касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження.

24. Відповідно до норм процесуального закону Верховний Суд при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження перевіряє відповідність форми і змісту касаційної скарги вимогам статті 290 ГПК України, яка передбачає зокрема наявність підпису особи, яка подає касаційну скаргу.

25. Так, касаційна скарга у даній справі підписана особисто відповідачем - ФОП Стрижаком В.В., тобто у цій частині відповідає вимогам частини 3 статті 290 ГПК України.

26. Натомість згідно з пунктом 2 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

26.1. Тобто, закриття касаційного провадження на підставі цієї процесуальної норми може мати місце у випадку, якщо касаційна скарга не підписана взагалі або ж у особи, яка підписала касаційну скаргу, відсутні повноваження на її подання. Проте щодо касаційної скарги ФОП Стрижака В.В. Верховним Судом таких обставин не встановлено. При цьому ФОП Стрижак В.В. як до, так і після відкриття касаційного провадження не заперечував факт подання ним касаційної скарги.

27. Перевірка справжності підпису особи на касаційній скарзі не входить до повноважень суду касаційної інстанції, який вправі перевірити її виключно на предмет дотримання формальних вимог процесуального закону щодо форми та змісту такого документа. Встановлення ж підробки документів віднесено до компетенції відповідних правоохоронних органів.

Позиція Верховного Суду

Щодо меж перегляду справи судом касаційної інстанції

28. Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

29. З огляду на встановлені статтею 300 ГПК України межі перегляду судового рішення Верховний Суд переглядає постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України та які стосуються застосування частини 4 статті 849 ЦК України (пункт 17 Постанови).

30. В іншій частині касаційної скарги (пункт 18 Постанови) відповідач лише викладає обставини справи та висловлює свою незгоду з висновками апеляційного суду, не наводячи ні норм права, які порушені чи неправильно застосовані судом, ні висновків Верховного Суду, які не були враховані апеляційним судом. У зв`язку з чим такі доводи скаржника Верховним Судом не розглядаються та не оцінюються.

Щодо суті спору

31. Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

31.1. За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

32. Положеннями статті 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

32.1. Відповідно до частин 1 та 3 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

33. Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

34. Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. Верховний Суд звертається до власних правових висновків у постанові від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16.

35. Суди попередніх інстанцій встановили, що між сторонами виникли правовідносини у сфері виконання підрядних робіт на підставі договору про надання послуг у сфері інформатизації по програмним продуктам "1С:Підприємство".

36. Згідно з частинами 1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

37. Глава 61 ЦК України у параграфах 2 - 4 регулює окремі різновиди договорів підряду. Тому загальні норми параграфа 1 глави 61 цього Кодексу можуть застосовуватись до окремих видів договорів підряду, передбачених Кодексом.

38. Юридичний аналіз зазначених правових положень дозволяє зробити висновок про те, що договір підряду є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

39. Підстави для реалізації замовником права на односторонню відмову від договору підряду визначено положеннями частин 2 - 4 статті 849, частини 2 статті 852, частиною 3 статті 858 ЦК України.

40. Як встановлено судом, позивач, вимагаючи стягнення з відповідача авансового платежу, підставою позову визначив положення частини 4 статті 849, статті 1212 ЦК України, посилаючись при цьому на те, що відповідач взагалі не виконав жодних робіт за договором і саме це стало підставою для реалізації позивачем свого права на односторонню відмову від договору.

41. При цьому апеляційний суд встановив, що відповідно до направленого відповідачу 12.11.2019 повідомлення від 11.11.2019 №0020-177/19 позивач реалізував своє право на розірвання договору підряду в односторонньому порядку з підстав, передбачених частиною 4 статті 849 ЦК України та, констатувавши недоведення відповідачем факту виконання робіт, дійшов висновку про виникнення у останнього обов`язку повернути позивачу сплачений аванс, як безпідставно отримані кошти.

42. Проте такі висновки суду апеляційної інстанції здійснено без належної правової оцінки підстав відмови замовника в односторонньому порядку від договору підряду та, як наслідок, невірного визначення правової природи заявленої до стягнення суми, з огляду на таке.

43. Так, права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 ЦК України, відповідно до якої:

- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина перша статті);

- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті);

- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя статті);

- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта статті).

44. Правовий аналіз частин 2 - 4 статті 849 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

45. Так, частинами 2, 3 вказаної статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначених законодавством умов, які напряму залежать від наявності порушень умов договору в діях підрядника, при цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.

46. Натомість частина 4 зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов), але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору. Тобто, вказана правова норма презюмує правомірність дій підрядника при виконанні договору і саме тому в разі відмови від договору виникає обов`язок замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати його збитки, на відміну від пункту 2 цієї норми, яка врегульовує право замовника на відмову якраз у випадку невиконання зобов`язань підрядником.

47. Отже, в залежності від підстави розірвання договору підряду настають різні правові наслідки захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

48. Подібні за замістом висновки наведені в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.03.2020 у справі №910/2051/19.

49. У даному випадку позивач в якості правової підстави позову посилається на реалізацію ним безумовного права на відмову від договору в порядку частини 4 статті 849 ЦК України, проте мотивує підстави такої відмови невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором (підрядник не розпочав роботу), тобто зазначає обставини, існування яких виключає застосування до спірних правовідносин положень частини 4 статті 849 ЦК України, на що не звернув уваги суд апеляційної інстанції.

50. Водночас, виходячи з принципу судочинства jura novit curia - "суд знає закони", неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм, а суд має самостійно перевірити доводи сторін щодо застосування закону, який регулює спірні правовідносини, та надати правильну правову кваліфікацію цим відносинам і зобов`язанням сторін.

51. У цьому висновку Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду в постановах від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, та у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 905/2419/18.

52. Тому Верховний Суд, керуючись принципом jura novit curia ("суд знає закони"), самостійно здійснює кваліфікацію спірних правовідносин, у зв`язку з чим зазначає, що за змістом наведених позивачем доводів одностороння відмова від договору підряду реалізована ним з підстав, передбачених частиною 2 статті 849 ЦК України.

53. Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

54. Верховний Суд зазначає, що частиною 2 статті 849 ЦУ України прямо передбачено такий спосіб захисту прав та інтересів замовника, як стягнення завданих порушенням зобов`язання збитків, якщо замовник відмовився в односторонньому порядку від договору і така відмова спричинена протиправними діями підрядника.

55. Натомість застосування способу захисту прав замовника у вигляді повернення підрядником передоплати як безпідставно набутого майна у порядку статті 1212 ЦК України є можливим у випадку реалізації замовником безумовного права на відмову від договору у порядку частини 4 статті 849 ЦК України, тобто за відсутності прострочення з боку підрядника.

56. Отже, замовник не може вимагати повернення виконаного за договором підряду в порядку статті 1212 ЦК України, мотивуючи свої вимоги порушенням підрядником умов договору підряду і саме з цієї причини реалізувавши своє право на односторонню відмову від договору.

57. Щодо обставин виконання відповідачем робіт, то за умовами договору оплата по кожному з етапів робіт здійснюєтьсяшляхом перерахування замовником 50% попередньої оплати (протягом 5 днів після отримання рахунку-фактури підрядника), а остаточний розрахунок здійснюється на підставі відповідного рахунку-фактури підрядника протягом 5 робочих днів з моменту підписання акту здачі-приймання наданих послуг по кожному з етапів (пункти 4.5, 4.6 договору).

58. Відповідно до встановлених у справі обставин позивач 03.01.2019 перерахував відповідачу 420 000 грн. в якості попередньої оплати за етап 1 на підставі рахунку відповідача від 28.12.2018 № 128. У подальшому у період з червня 2019 року по серпень 2019 року позивач послідовно здійснював оплату робіт за договором, спочатку здійснивши повний розрахунок за етапом 1 на підставі рахунку відповідача від 21.05.2019 №142 в сумі 420 000 грн. (що відповідає погодженій в договорі вартості робіт по цьому етапу), а потім здійснив попередню оплату робіт по етапу 2 в загальній сумі 280 000 грн., знову ж таки на підставі рахунку відповідача від 21.05.2019 №143.

59. Такі дії сторін повністю узгоджуються з встановленим договором порядком розрахунків за виконані роботи. При цьому протягом усього періоду перерахування коштів позивач не пред`являв жодних зауважень щодо строків виконання робіт, їх обсягу та якості.

60. Натомість суд апеляційної інстанції у порушення вимог статті 86 ГПК України, констатуючи не доведення відповідачем виконання робіт за договором, зосередився виключно на обставині не підписання позивачем актів здачі-приймання робіт, не врахувавши у сукупності: (1) погоджений сторонами у договорі алгоритм оплати виконаних робіт, зокрема те, що повний розрахунок за етапом робіт, окрім підписання актів виконаних робіт, здійснюється на підставі відповідного рахунку підрядника; (2) ту обставину, що предметом укладеного між сторонами договору є надання послуг у сфері інформатизації, а відповідач здійснював налаштування програмного забезпечення на обладнанні позивача.

61. У свою чергу місцевий господарський суд навпаки, дослідив правовідносини сторін у сукупності, співставивши обопільні дії сторін із установленим договором порядком розрахунків за виконані роботи та дійшов мотивованого висновку про те, що позивач не довів виникнення у відповідача обов`язку з повернення заявленої до стягнення суми як безпідставно набутих коштів невикористаного авансу в порядку статті 1212 ЦК України.

62. Разом із тим, з огляду на наведені вище особливості правового регулювання правовідносин підряду, а також установлену судом апеляційної інстанції обставину реалізації позивачем права на односторонню відмову від договору, протилежний висновок місцевого суду про недотримання позивачем встановленого договором порядку розірвання договору є помилковим. Однак у даному випадку неправильне застосування норм матеріального права, допущене судом першої інстанції, не призвело до ухвалення цим судом неправильного по суті спору рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову.

63. Верховний Суд не переглядає застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права в частині розгляду зустрічного позову в силу встановлених статтею 300 ГПК України меж перегляду справи судом касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

64. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про застосування повноважень, передбачених статтею 312 ГПК України, скасування постанови суду апеляційної інстанції в частині задоволення первісного позову як такої, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права та залишення в силі у цій частині законного по суті рішення суду першої інстанції.

65. Разом з тим у частині розгляду зустрічного позову оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін.

66. У зв`язку з чим касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково.

Щодо судових витрат

67. Відповідно до статті 129 ГПК України внаслідок часткового задоволення касаційної скарги та скасування судового рішення в частині первісного позову витрати відповідача зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у відповідній частині підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись статтями 129 300 301 306 308 309 312 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Стрижака Вікентія Вікентійовича задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 червня 2021 року у справі № 910/16684/19 в частині первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" до Фізичної особи - підприємця Стрижака Вікентія Вікентійовича про стягнення 1 299 967,12 грн. скасувати. Рішення Господарського суду міста Києва від 22 лютого 2021 року у справі № 910/16684/19 у зазначеній частині залишити в силі.

3. В іншій частині Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 червня 2021 року у справі № 910/16684/19 залишити без змін.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" (02088, м. Київ, вул. Першого Травня, 1-А; ідентифікаційний код 307222204) на користь Фізичної особи - підприємця Стрижака Вікентія Вікентійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 38 999 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.