02.01.2020 | Автор: Почерняк Ірина Сергіївна
Задати питання автору
Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

ВС/КГС: «АВАНС» чи «БЕЗПІДСТАВНО НАБУТІ КОШТИ» (ВС/КГС, у справі № 910/21154/17 від 15 лютого 2019 р.)

Фабула судового акту: У правозастосовчій практиці щодо питання повернення авансу з’явилася цікава позиція – так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав наступне (Постанова у справі №910/21154/17 від 15.02.2019 року):

«Місцевим та апеляційним судами встановлено, що у зв'язку з невиконанням відповідачем (підрядником) взятих на себе зобов'язань щодо виготовлення, поставки та монтажу меблів по індивідуальному замовленню в обумовлені строки, позивачем на адресу відповідача направлено претензію з вимогою виготовити та змонтувати всі меблі у визначений строк та/або повернути замовнику сплачені кошти на суму 764 550 грн. та/або відмовитися від укладеного договору, а в подальшому позивач направив на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору.

Відтак, позивач як замовник скористався власним безумовним правом, передбаченим частиною 4 статті 849 ЦК України, щодо розірвання договору підряду в односторонньому порядку, а до суду звернувся з позовною вимогою про повернення передоплати як безпідставно набутого майна.

Верховний Суд вказав, що необґрунтованими є посилання господарських судів на прострочення кредитора у спірних правовідносинах відповідно до статті 613 ЦК України як на одну з підстав відмови в позові, оскільки ці обставини мають значення для визначення підстав для стягнення збитків за порушення зобов'язання і не входять до предмета доказування у спорі про застосування наслідків припиненого правочину (повернення авансу за договором підряду).

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що підрядник не приступив до виконання замовлення, мотивуючи це тим, що замовник прострочив з оплатою авансу. Разом з тим, замовником сплачено підряднику 764 550 грн. авансу.

Відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов'язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

З огляду на зазначене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду застосувала до спірних правовідносин положення частини 4 статті 849 ЦК України в сукупності з приписами статті 1212 ЦК України, скасувала рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняла у справі нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 764 550 грн. безпідставно отриманих коштів та витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Аналогічних правових висновків щодо застосування положень частини 4 статті 849 ЦК України та можливість стягнення з відповідача на користь позивача коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у Постановах від 10.05.2018 у справі №916/1591/17, від 11.11.2018 у справі №910/13332/17 та від 14.06.2018 у справі №912/2709/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 910/21154/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тейлормейд",

відповідач - Приватне підприємство "Торговий дім "Євротрейд"

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тейлормейд"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 11.09.2018

у складі колегії суддів: Чорна Л.В. (головуючий), Куксов В.В., Разіна Т.І.

та рішення Господарського суду міста Києва

від 16.04.2018

у складі судді Плотницької Н.Б.

у справі № 910/21154/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тейлормейд"

до Приватного підприємства "Торговий дім "Євротрейд"

про стягнення 764 550 грн.

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 07.12.2018 поштовим відправленням Товариство з обмеженою відповідальністю "Тейлормейд" звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 у справі №910/21154/17 в порядку статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та клопотало про поновлення строку на касаційне оскарження.

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/21154/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 21.12.2018.

3. У зв'язку з відпусткою судді Білоуса В.В., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/21154/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2018.

4. Ухвалою від 28.12.2018 Верховний Суд поновив Товариству з обмеженою відповідальністю "Тейлормейд" строк на касаційне оскарження, відкрив касаційне провадження у справі №910/21154/17 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тейлормейд" та ухвалив здійснити перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

5. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

6. Товариство з обмеженою відповідальністю "Тейлормейд" (далі - позивач, ТОВ "Тейлормейд", скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Торговий дім "Євротрейд" (далі - ПП "Євротрейд", відповідач) про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 764 550 грн. за договором на виготовлення меблів по індивідуальному замовленню №2480-С від 14.04.2016.

6.1. В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Тейлормейд" зазначило, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору на виготовлення меблів по індивідуальному замовленню №2480-С від 14.04.2016 не виконав взятих на себе зобов'язань з виготовлення, поставки і монтажу меблів у встановлений договором строк, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість з повернення позивачу суми попередньої оплати на суму 764 550 грн.

Короткий зміст рішення першої інстанції

7. Рішенням від 16.04.2018 Господарський суд міста Києва у задоволенні позову ТОВ "Тейлормейд" про стягнення з ПП "Торговий дім "Євротрейд" попередньої оплати в розмірі 764 550 грн. за договором на виготовлення меблів по індивідуальному замовленню №2480-С від 14.04.2016 відмовив.

7.1. Суд першої інстанції встановив обставини укладення договору на виготовлення меблів по індивідуальному замовленню №2480-С 14.04.2016 між ТОВ "Тейлормейд" (замовник за договором) та ПП "Торговий дім "Євротрейд" (виконавець за договором), відповідно до умов якого замовник доручає виконавцю виконати роботи по виготовленню меблів за індивідуальним замовленням з матеріалів виконавця за ескізами (додаток №2 до цього договору) і специфікації (додаток угода №1 до цього договору), згідно з технологією і в обумовлений термін. При цьому, як встановлено місцевим судом, на виконання умов договору позивачем здійснено попередню оплату за договором в розмірі 764 550 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №266 від 15.04.206 на суму 200 000 грн., №268 від 21.04.2016 на суму 187 000 грн. та №283 від 18.05.2016 на суму 377 550 грн. Крім того, місцевим судом встановлено, що у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо виготовлення поставки та монтажу меблів по індивідуальному замовленню в обумовлені строки, 13.04.2017 кур'єрською доставкою "КСД" позивачем на адресу відповідача направлено претензію вих. №130417 з вимогою виготовити та змонтувати всі меблі у строк до 31.05.2017 та/або повернути замовнику сплачені кошти на суму 764 550 грн. у строк до 07.05.2017 та/або відмовитися від укладеного договору, а 06.11.2017, у зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань в обумовлені строки, позивач направив на адресу відповідача повідомлення №06-11/17 про розірвання договору в односторонньому порядку.

7.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд, з посиланням на статті 11, 509, 526, 612, 613, 629, 651, 653, 837, 843, 846, частину 2 статті 849 ЦК України, статтю 193 ГК України, виходив з того, що замовник в порушення умов договору не виконав взятих на себе зобов'язань в частині здійснення попередньої оплати на суму 202 950 грн., у зв'язку з чим в силу норм статті 613 ЦК України та положень розділу 2 договору термін виготовлення меблів збільшується на кількість днів затримки оплати авансу до обумовленого розміру передоплати. При цьому, місцевий суд зазначив, що оскільки замовником порушено умови договору, у виконавця, з огляду на приписи статей 612, 613 ЦК України, не виникло обов'язку здійснювати передбачені договором роботи в обумовлений строк, що свідчить про відсутність у позивача права на відмову від договору підряду та відсутність права вимагати повернення здійсненої передоплати за договором.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

8. Постановою від 11.09.2018 Київський апеляційний господарський суд, з посиланням на статті 610, 629, 653, 843, 846, 849, 853, 854 ЦК України та статтю 188 ГК України, апеляційну скаргу залишив без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 залишив без змін .

8.1. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- згідно з абзацом 1 розділу 2 договору сторони погодили, що базовий строк виготовлення меблів за позиціями відповідно до додатка №1: №11, №25, №27 - до 30.06.2016, №1 - №10, №12 - №24, №26, №28 - №30 - до 31.07.2016. При цьому, сторони погодили, що термін виготовлення меблів збільшується на кількість днів затримки доплати авансу до обумовленого розміру передоплати, неготовності самого приміщення до проведення такого виміру, ненадання замовником виконавцю повних даних про вбудовану в меблі техніку, а також окремо стоячої техніки, комунікаціях в місці розташування меблів, виникнення змін за результатами технологічного виміру або з ініціативи замовника, до моменту їх погоджень, ненадання повної інформації про вбудовану техніку, мийку і комунікації в місці розташування меблів, а також інформацію про товщину і матеріали стін, затверджених зразків (кольору, виду, фактури, конструкції, іншого);

- судом встановлено, що позивач в порушення умов договору здійснював попередню оплату з порушенням встановлених строків (387 000 грн. до 20.04.2016, 387 000 грн. до 15.05.2015 та 196 500 грн. до 15.06.2015 включно з ПДВ), оскільки фактично було перераховано: 200 000 грн. (15.04.2016) + 187 000 грн. (21.04.2016) + 377 550 грн. (18.05.2016) = 764 550 грн.

Однак, суму авансу, яка мала бути сплачена до 15.06.2015, а саме 202 950 грн., позивач взагалі не вніс, що відповідно до умов договору надає відповідачу право збільшити термін виготовлення меблів.

Апеляційний суд зазначив, що оскільки позивач сам прострочив виконання зобов'язання, то прострочення відповідача не настало, що унеможливлює розірвання договору №2480-С від 14.04.2016 в односторонньому порядку відповідно до статті 849 ЦК України. Також, за висновком апеляційного суду, позивач нормативно не обґрунтував вимогу про повернення попередньої оплати.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (позивач у справі)

9. Скаржник доводив, що зосередившись на з'ясуванні підстав для відмови позивача від договору підряду відповідно до частини 2 статті 849 ЦК України, суди залишили поза увагою частину 4 статті 849 ЦК України, яка передбачає безумовне право замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитись від договору підряду, виплативши підряднику плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. Крім того, скаржник зазначив, що посилання господарських судів на прострочення кредитора в спірних правовідносинах як на одну з підстав відмови в задоволенні позову є безпідставним, оскільки такі обставини мають значення для визначення підстав для стягнення збитків за порушення зобов'язання і не входять до предмета доказування у спорі про повернення авансу за договором підряду.

9.1. Скаржник, з посиланням на статті 651, 653, 849 ЦК України, аргументував, що одностороння відмова від договору не потребує узгодження з відповідачем, а договір №2480-С від 14.04.2016 є припиненим з моменту надіслання підряднику повідомлення про розірвання договору підряду, тому суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що прострочення позивача є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

10. Цивільний кодекс України

Частина 1 статті 651 - зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 3 статті 651 - у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частина 1 статті 653 - у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Частина 2 статті 653 - у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Частина 3 статті 653 - у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Частина 4 статті 653 - сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 5 статті 653 - якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Частина 1 статті 837 - за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 2 статті 837 - договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частина 2 статті 849 - якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Частина 4 статті 849 - замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

11. Господарський процесуальний кодекс України

Частина 1 статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 3 статті 74 - докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частина 4 статті 74 - суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Частина 1 статті 76 - належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частина 2 статті 76 - предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частина 1 статті 77 - обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 79 - достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частина 2 статті 79 - питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частина 1 статті 86 - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частина 2 статті 86 - жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частина 3 статті 86 - суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частина 1 статті 236 - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частина 5 статті 236 - обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

12. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів позивача про неправильне застосування судами положень статей 651, 653, 849 ЦК України.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

13. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в позивача не було підстав для відмови від договору за частиною 2 статті 849 ЦК України, оскільки прострочення виконання зобов'язання мало місце з боку саме позивача, який не сприяв відповідачу у виконанні робіт, не надав відповідачу оновленого технічного завдання, а невиконання зі сторони замовника передбачених договором зобов'язань виключало можливість підрядника приступити до виконання своєї частини робіт. При цьому, в обґрунтування необхідності відмови в позові суди послалися також на частину 4 статті 612, частину 1 статті 613 ЦК України.

Залишаючи рішення місцевого господарського суду в силі, апеляційний господарський суд зазначив про те, що сторони погодили, що базовий строк виготовлення меблів за позиціями відповідно до додатка №1: №11, №25, №27 - до 30.06.2016, №1 - №10, №12- №24, №26, №28 - №30 - до 31.07.2016. При цьому, сторони погодили, що термін виготовлення меблів збільшується на кількість днів затримки доплати авансу до обумовленого розміру передоплати, а позивач в порушення умов договору здійснював попередню оплату з порушенням встановленого строку, а суму 202 950 грн. взагалі не вніс, що відповідно до умов договору надає відповідачу право збільшити термін виготовлення меблів.

14. Верховний Суд звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій, зосередившись на з'ясуванні підстав для відмови позивача від договору підряду відповідно до частини 2 статті 849 ЦК України, залишили поза увагою частину 4 статті 849 ЦК України, яка передбачає безумовне право замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підряднику плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін, тому предметом судового дослідження у справі мало бути: чи мала місце одностороння відмова замовника від договору, чи був повідомлений підрядник про цю відмову, чи оплачена замовником виконана підрядником частина робіт, які правові підстави існують для неповернення підрядником замовнику частини авансу, що перевищує вартість виконаних ним за договором робіт.

Саме про таку правову підставу розірвання договору зазначав позивач у поданій ним позовній заяві 27.11.2017 про повернення передоплати за вже розірваним в односторонньому порядку договором (т. 1, а.с. 6). Отже, предметом спору є можливість застосування наслідків припиненого в односторонньому порядку правочину, а зокрема передоплати на суму 764 550 грн. як способу безпідставного користування відповідачем коштами позивача.

15. Місцевим та апеляційним судами встановлено, що у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо виготовлення, поставки та монтажу меблів по індивідуальному замовленню в обумовлені строки, 13.04.2017 кур'єрською доставкою "КСД" позивачем на адресу відповідача направлено претензію вих. №130417 з вимогою виготовити та змонтувати всі меблі у строк до 31.05.2017 та/або повернути замовнику сплачені кошти на суму 764 550 грн. у строк до 07.05.2017 та/або відмовитися від укладеного договору, а 06.11.2017 позивач направив на адресу відповідача повідомлення №06-11/17 про розірвання договору.

Відтак, позивач як замовник скористався власним безумовним правом, передбаченим частиною 4 статті 849 ЦК України, щодо розірвання договору на виготовлення меблів по індивідуальному замовленню №2480-С від 14.04.2016 в односторонньому порядку, а до суду звернувся з позовною вимогою про повернення передоплати як безпідставно набутого майна.

16. Верховний Суд вважає необґрунтованими посилання господарських судів на прострочення кредитора у спірних правовідносинах відповідно до статті 613 ЦК України як на одну з підстав відмови в позові, оскільки ці обставини мають значення для визначення підстав для стягнення збитків за порушення зобов'язання і не входять до предмета доказування у спорі про застосування наслідків припиненого правочину (повернення авансу за договором підряду).

17. У справі, яка розглядається, судами встановлено, що підрядник не приступив до виконання замовлення, мотивуючи це тим, що замовник прострочив з оплатою авансу. Разом з тим, замовником сплачено підряднику 764 550 грн. авансу.

Відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов'язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

18. З огляду на зазначене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положення частини 4 статті 849 ЦК України в сукупності з приписами статті 1212 ЦК України, скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти у справі нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 764 550 грн. безпідставно отриманих коштів та витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Аналогічних правових висновків щодо застосування положень частини 4 статті 849 ЦК України та можливість стягнення з відповідача на користь позивача коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у Постановах від 10.05.2018 у справі №916/1591/17, від 11.11.2018 у справі №910/13332/17 та від 14.06.2018 у справі №912/2709/17.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

19. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 9-9.1. описової частини даної постанови, Суд вважає обґрунтованими з підстав, зазначених у пунктах 13-18 мотивувальної частини цієї постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

20. Відповідно до частин 1, 3 статті 311 ГПК України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на встановлене касаційним судом неправильне застосування норм цивільного права (незастосування частини 4 статті 849 та статті 1212 ЦК України), колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за можливе застосувати зазначені норми права до фактичних обставин, які були встановлені судами, скасувати рішення місцевого та апеляційного судів та прийняти у справі нове рішення про задоволення позову, стягнення з відповідача на користь позивача 764 550 грн. безпідставно отриманих коштів та витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій на загальну суму 51 607, 13 грн. (11 468, 25 грн.+17 202, 38 грн.+22 936, 50 грн.).

На підставі викладеного та керуючись статтями 301, 308, 311, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тейлормейд" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 у справі №910/21154/17 скасувати, прийняти у справі №910/21154/17 нове рішення:

"1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тейлормейд" до Приватного підприємства "Торговий дім "Євротрейд" задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Торговий дім "Євротрейд" (04074, місто Київ, вулиця Новозабарська, будинок 2/6, літ. "А", код ЄДРПОУ 32107721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тейлормейд" (03039, місто Київ, провулок Руслана Лужевського, будинок 14, корпус 3А, офіс 6, код ЄДРПОУ 39467431) 764 550 (сімсот шістдесят чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн. безпідставно набутих коштів.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Торговий дім "Євротрейд" (04074, місто Київ, вулиця Новозабарська, будинок 2/6, літ. "А", код ЄДРПОУ 32107721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тейлормейд" (03039, місто Київ, провулок Руслана Лужевського, будинок 14, корпус 3А, офіс 6, код ЄДРПОУ 39467431) 51 607 (п'ятдесят одну тисячу шістсот сім) грн. 13 (тринадцять) коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.".

Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк

7387
Переглядів
0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення
ЕСПЧ
0