ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/1591/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Студенець В.І., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - Кожухара В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення Господарського суду Одеської області

(суддя - Оборотова О.Ю.)

від 20.09.2017

та постанову Одеського апеляційного господарського суду

(головуючий - Філінюк І.Г., судді - Лавриненко Л.В., Лашин В.В.)

від 14.11.2017,

за позовом державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Південна енергетична компанія"

про стягнення 3 472 023,73 грн

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 3 472 023,73 грн на підставі ст. 1212 ЦК України у зв'язку з тим, що підстава, на якій вони були набуті, відпала.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач як замовник за договором підряду від 21.12.2007 № 367/01-07 сплатив відповідачу (підряднику) аванс у розмірі 9 900 000 грн. Відповідачем були виконані роботи на суму 6 427 976,27 грн. Залишок авансу, що не освоєний відповідачем, становить 3 472 023,73 грн.

Листом від 17.03.2017 № 02-1-1/02-1-1-4-3/2886 позивач повідомив відповідача про розірвання договору шляхом односторонньої відмови від нього та запропонував повернути невикористану суду авансу, проте відповідач спірну суму не повернув.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.09.2017, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.11.2017, в задоволенні позову відмовлено.

22.11.2017 позивач подав касаційну скаргу на ці судові рішення, в якій просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 204, 525, 612, 613, 849, 887,888, 1212 ЦК України, 188 ГК України.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на законність та обгрунтованість судових рішень, просить залишити їх в силі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч.1 ст. 837 ЦК України).

Статтею 849 ЦК України встановлено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Тобто, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення робіт і визначене цією нормою право не може бути обмежене.

Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього замовником, що тягне припинення зобов'язань сторін за договором.

Під час розгляду справи судами встановлено, що 21.12.2007 між ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" (замовник) та ТОВ "Південна енергетична компанія" (підрядник) укладено договір підряду № 367/01-07 (далі - договір).

Відповідно до ст.1 договору підрядник прийняв на себе зобов'язання виконати за завданням замовника архітектурно-проектні роботи з "Розробки проектно-кошторисної документації по об'єкту "ПЛ 330 кВ Новоодеська-Арциз" (роботи), а замовник прийняв на себе зобов'язання прийняти виконані Підрядником проектні роботи і оплатити їх згідно умов договору. Результатом роботи є проектно-кошторисна документація, що складається з таких розділів: проект, робоча документація, матеріали щодо розробки нових конструкторських рішень по ПЛ 330 кВ для конкретних кліматичних умов та проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно п. 3.1 договору (в редакції від 21.12.2007) загальна ціна робіт з урахуванням ПДВ становить 16 500 000 (шістнадцять мільйонів п'ятсот тисяч) грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 9 договору розрахунки за договором здійснюються замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника таким чином: сплата авансу у розмірі 60% від вартості договору, здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту підписання договору сторонами (п. 9.1.1 договору). Подальші розрахунки за кожним етапом замовник здійснює протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт за відповідним етапом шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Підрядника (з урахуванням авансу).

На виконання умов договору 11.05.2008 ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" перерахувало на користь ТОВ "Південна енергетична компанія" авансовий платіж в сумі 9 900 000,00грн.

Приписами п. 2.1 договору встановлено, що виконання робіт підрядником проводиться поетапно. Строки виконання окремих етапів робіт визначаються календарним планом робіт (додаток № 1 до договору).

Пунктом 1 додаткової угоди №9 від 10.12.2014 сторони узгодили таке: "У зв'язку зі створенням Нижньодністровського національного природного парку (Указ Президента України від 13.11.2008 № 1033/200), відсутності встановлених на місцевості меж земель природно-заповідногофонду, враховуючи незавершення виконання вимог п. 5 Указу Президента України "Про заходи щодо дальшого розвитку природно-заповідної справи в України" від 23.05.2005 № 838/2005 щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж територій природно-заповідного фонду України, листа Міністерства екології та природних ресурсів України № 5/1-9/14022-14 від 20.11.2014, сторони дійшли до спільної згоди внести зміни до розділу 13 договору "строк дії договору" та викласти його в такій редакції:

" 13.1. Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2015 року.

13.2. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, передбачених цим договором" (а.с.56-57, т.1).

Згідно п. 13.1 договору (в редакції додаткової угоди від 29.12.2015р.) договір діє до 31 грудня 2016 року (а.с.60-61, т.1).

ТОВ "Південна енергетична компанія" на виконання умов договору згідно актів здачі - приймання виконаних робіт (а.с. 62, 64, 66, 69,т.1) виконало та здало позивачу чотири етапи робіт на загальну суму 6 427 976,27 грн.

Відповідно до календарного плану робіт (в редакції додаткової угоди №5 від 25.05.2010) строк виконання п'ятого етапу виконання робіт за договором становить 3 місяці з моменту отримання розпорядчого документу про встановлення меж заповідного урочища "Дністровські плавні" Нижньодністровського національного природного парку". Останній етап робіт (IX "Виготовлення матеріалів по землевідведенню") за договором мав бути виконаний підрядником протягом 9 місяців з моменту отримання розпорядчого документу про встановлення меж заповідного урочища "Дністровські плавні" Нижньодністровського національного природного парку та висновку комплексної державної експертизи (а.с.45-48, т.1).

Невизначеність термінів виконання комплексу робіт за договором, а також той факт, що розроблення проекту землеустрою щодо встановлення меж території природно-заповідного фонду "Дністровські плавні", винесення їх у натурі і закріплення межовими знаками та нанесення на планово-картографічні матеріали залежить від рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, унеможливили виконання робіт за договором, у зв'язку з чим, керуючись ч. 2 ст. 849 ЦК України ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" листом від 17.03.2017 №02-1-1/02-1-1-4-3/2886, повідомило відповідача про відмову від договору та просило повернути 3 472 023,73 грн невикористаного авансу (а.с.71-72, т.1). Проте відповідач ці кошти не повернув, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що підставою набуття відповідачем спірної суми є укладений між сторонами договір і ця сума була перерахована як передплата за виконання архітектурно-проектних робіт за договором, тобто кошти набуто за наявності правової підстави, а тому їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення, адже договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути позивачу авансовий платіж; у позивача не було підстав для відмови від договору за ч.2 ст. 849 ЦК України, оскільки прострочення виконання зобов'язання мало місце з боку саме позивача, який не сприяв відповідачу у виконанні робіт, не надав відповідачу оновленого технічного завдання, а невиконання зі сторони замовника передбачених договором зобов'язань виключало можливість підрядника приступити до виконання своєї частини робіт. При цьому на обгрунтування необхідності відмови у позові суди послалися також на ч. 4 ст. 612, ч. 1 ст. 613 ЦК України.

Залишаючи рішення місцевого господарського суду в силі, апеляційний господарський суд зазначив про те, що спір між сторонами у даній справі стосується виконання умов договору підряду, а відтак предметом дослідження й встановлення є обставини щодо характеру та обсягу робіт, які є предметом договору, строків їх виконання; аналіз доказів, поданих на підтвердження виконання та передання цих робіт, відповідність вказаних робіт, їх об'єму та вартості умовам договору; порядок проведення розрахунків; встановлення фактів порушення господарського зобов'язання обома сторонами у даних спірних правовідносинах.

Проте, погодитися з такими висновками неможливо, оскільки суди дійшли їх внаслідок неправильного застосування норма матеріального права та порушення норм процесуального права, без належного з'ясування характеру і суті спірних правовідносин.

Зокрема, зосередившись на з'ясуванні підстав для відмови позивача від договору підряду згідно з ч.2 ст. 849 ЦК України, суди залишили поза увагою ч. 4 ст. 849 ЦК України, яка передбачає безумовне право замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підряднику плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

При цьому необхідно враховувати, що при відсутності в договорі умови про те, що закінчення строку його дії тягне припинення зобов'язань сторін за цим договором ( що має місце в цьому випадку), договір вважається чинним до визначеного в ньому моменту закінчення виконання сторонами зобов'язань. При відсутності такої вказівки - момент закінчення зобов'язань визначається суттю самого зобов'язання.

А тому предметом судового дослідження у справі мало бути: чи мала місце одностороння відмова замовника від договору, чи був повідомлений підрядник про цю відмову, чи оплачена замовником виконана підрядником частина робіт, які правові підстави існують для неповернення підрядником замовнику частини авансу, що перевищує вартість виконаних ним за договором робіт.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були виконані роботи на суму 6 427 976,27 грн, а позивачем сплачено аванс у розмірі 3 472 023,73 грн.

Як ч.1 ст. 837, ч.4 ст. 849 ЦК України, що містяться в загальних положеннях про підряд, так і ч. 1 ст. 887 ЦК України, яка регулює договір підряду на проведення проектних та пошукових робіт, передбачають обов'язок замовника оплатити лише виконані підрядником роботи.

Відповідно до ч.1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За таких обставин, відмовляючи в задоволенні позову, господарські суди мали зазначити норму, в силу якої у позивача існує обов'язок сплатити відповідачу суму понад вартість виконаних ним підрядних робіт.

Також безпідставним є посилання господарських судів на прострочення кредитора в спірних правовідносинах як одну з підстав відмови у позові, оскільки ці обставини мають значення для визначення підстав для стягнення збитків за порушення зобов'язання, і не входять до предмету доказування у спорі про повернення авансу за договором підряду.

Що стосується посилання позивача на ст. 1212 ЦК України як на правову підставу для задоволення позову, то необхідно зазначити, що під підставами позову, які відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) може змінити лише позивач, необхідно розуміти обставини, якими обгрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону, яку суд з метою ефективного захисту порушених прав може замінити, якщо її дія не поширюється на спірні правовідносини.

Зазначення судом апеляційної інстанції на постанови Верховного суду України в конкретних справах, в яких викладені правові позиції можливості щодо застосування ст. 1212 ЦК України за наявності між сторонами договірних правовідносин як на обгрунтування відмови у позові, Верховний Суд вважає необгрунтованими, оскільки вказані судові рішення не є постановленими в подібних правовідносинах, тобто в таких, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин, як і в цій справі.

Отже, висновки судів про відсутність правових підстав для задоволення позову є передчасними, зроблені без з'ясування всіх істотних обставин справи, тому прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 300 ГПК України Верховний Суд розглядає справи за правилами перегляду судових рішень у касаційному порядку, тому не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухвалити нове рішення, а тому справу слід передати на новий розгляд суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, більш ретельно з'ясувати характер і суть спірних відносин, права і обов'язки сторін у зв'язку з відмовою замовника від договору підряду та норми права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин. В залежності від встановленого постановити законне і обгрунтоване рішення.

У зв'язку з тим, що справа передається на новий розгляд, відповідно до ч.14 ст. 129 ГПК України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 310, 314 - 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задовольнити частково

Рішення Господарського суду Одеської області від 20.09.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 у справі за № 916/1591/17 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді В. Студенець

І. Ткач