Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини (ВС КЦС справа №405/7058/19 від 26.07.2021 р.)

Фабула судового акту: При цьому опублікування нотаріусом оголошення у пресі про відкриття спадщини без зазначення особи спадкоємця за заповітом (особливо коли така особа не обізнана про існування заповіту) не є належним повідомленням або викликом - тому що жодним чином не дає можливості такому, зрозуміти про виникнення у нього права на спадщину.

Ситуація полягала в наступному: спадкоємець за заповітом дізнався про сам заповіт та свої права за ним (а саме - про спадок у вигляді земельної ділянки) - вже після спливу строку для прийняття спадщини. При чому, повідомив йому про це один із спадкоємців за законом - після того як сам вже отримав свідоцтво.

Приватний нотаріус, яка відкрила та вела спадкову справу, виконала свій обов‘язок повідомити про заповіт та викликати спадкоємця - шляхом опублікування оголошення у пресі про відкриття спадщини. Однак, в оголошенні не було зазначено, про те, що це оголошення стосується саме спадкоємця за заповітом, а отже не знаючи про наявність заповіту на її ім`я така була позбавлена можливості дізнатись про відкриття спадщини. Відповідно - спадкоємець за заповітом - подала позов про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Суд першої інстанції відмовив їй у задоволені позову визнавши причини неповажними. Апеляційний суд, все ж таки задовольнив позов частково (надав не три місяці, заявлені в позові - а два місяці додаткового строку для прийняття спадщини). Інші спадкоємці за законом подали касаційну скаргу.

ВС КЦС у задоволенні касаційної скарги відмовив, а постанову апеляційного суду залишив в силі.

На обґрунтування своєї позиції ВС зазначив: Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з для визначення додаткового строку (статті 1272 ЦК України).

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Однак - опублікування нотаріусом оголошення у пресі про відкриття спадщини без зазначення особи спадкоємця за заповітом (особливо коли такий спадкоємець не обізнаний про існування заповіту) не може вважатись належним повідомленням або викликом спадкоємця до нотаріуса так, як жодним чином не дає можливості спадкоємцю, який не знає про заповіт, зрозуміти про виникнення у нього права на спадщину та можливість його реалізувати.

Отже у цій справі: Внаслідок об'єктивних труднощів позивача для своєчасного прийняття спадщини за заповітом (оскільки вона не є родичем спадкодавця, не проживала з останнім, про існування заповіту дізналась вже після спливу шестимісячного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини) - додатковий строк підлягає встановленню.

Приватний нотаріус мала змогу за допомогою Єдиного демографічного реєстру встановити місце проживання спадкоємця за заповітом (позивачки), але не зробила цього, тому опублікування нею знеособленого повідомлення про відкриття спадщини не є належним виконанням вимог статті 63 Закону України «Про нотаріат», яке не гарантувало повідомлення відомого нотаріусу спадкоємця про відкриття спадщини та не сприяло у здійсненні особистого розпорядження спадкодавця.

Аналізуйте судовий акт: Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця у спільному сумісному майні подружжя (ВС КЦС справа №570/997/19 від 16.06.2021 р.);

Відсутність піклування зі сторони спадкоємців про хворого спадкодавця не стало підставою для усунення відповідачів від спадкування (КЦС/ВС у справі № 386/967/18 від 29.06.2021);

Реєстрація місця проживання із спадкодавцем не свідчить про постійне проживання разом та своєчасність прийняття спадщини (ВС/КЦС у справі № 937/10434/19-ц від 19.05.2021).;

ВС/КЦС: Юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини не є підставою для надання додаткового строку для прийняття спадщини (ВС/КЦС у справі № 720/1079/19 від 11.08.2021)

Постанова

Іменем України

26 липня 2021 року

м. Київ

справа № 405/7058/19

провадження № 61-18000св20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А.А., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Міська рада міста Кропивницького, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якої діє її законний представник - ОСОБА_4 ,

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Панчишина Світлана Станіславівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та законного представника неповнолітньої ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Карпенка О. Л., Дьомич Л. М., Єгорова С. М.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Міської ради міста Кропивницького, ОСОБА_2 , неповнолітньої ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Панчишина Світлана Станіславівна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

23 вересня 2019 року ОСОБА_5 звернулась до суду із позовом до Міської ради міста Кропивницького про визначення додаткового строку для подання нею заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що 01 вересня 2019 року від ОСОБА_2 їй стало відомо про смерть ОСОБА_6 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За життя ОСОБА_6 склав заповіт від 23 квітня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу Кіровоградської області Трошиною С. А. і зареєстрований в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 463, згідно якого він заповів ОСОБА_5 належну йому на праві власності земельну ділянку кадастровий номер 3520884200:02:000:0348, площею 6,9100 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Благодатненської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області та перебуває в оренді у ФГ «Габорця В. А.».

02 вересня 2019 року вона намагалася звернутися до нотаріуса Панчишиної С. С. із заявою про прийняття спадщини, але не змогла цього зробити через перебування нотаріуса у відпустці.

20 вересня 2019 року постановою приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Панчишиною С. С. їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв`язку з пропуском нею строку для прийняття спадщини.

Позивач вказувала, що внаслідок своєї необізнаності про відкриття спадщини та неналежного виконання нотаріусом своїх обов`язків щодо повідомлення спадкоємців вона не могла вчасно прийняти спадщину.

Також зазначала, що пропущений нею строк для подання заяви про прийняття спадщини є незначним.

Посилаючись на викладене, позивач просила суд визначити додатковий строк тривалістю три місяці для подання нею заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6 .

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2019 року (т. 1 а. с. 52 - 54) до участі у справі в якості співвідповідачів залучено ОСОБА_2 та неповнолітню ОСОБА_3 , в особі її законного представника - ОСОБА_4 .

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 лютого 2020 року (т. 1 а. с. 197 - 199) залучено до участі у справі на стороні відповідача третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Панчишину С. С.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 15 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка не довела наявність об`єктивних, непереборних та поважних причин, які перешкоджали їй звернутися із заявою про прийняття спадщини у шестимісячний строк з дня її відкриття, а необізнаність спадкоємця про смерть спадкодавця, не є поважною причиною пропуску строку для прийняття ним спадщини. Крім того, суд зазначив, що із заявою про прийняття спадщини позивач звернулася через 43 дні після спливу шестимісячного строку подання такої заяви і такий строк не можна вважати незначним.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про визначення додаткового строку для подання нею заяви про прийняття спадщини.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 15 липня 2020 року скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Визначено ОСОБА_5 додатковий строк, достатній для подання нею заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок смерті ОСОБА_8 , тривалістю у два місяці, починаючи із дати ухвалення цього судового рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_5 до Міської ради міста Кропивницького відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що cуд першої інстанції не врахував суттєві деталі і особливості цієї справи, формально підійшов до її розгляду та помилково констатував, що позивач була повідомлена нотаріусом про відкриття спадщини і не мала жодних об`єктивних перешкод для реалізації права на прийняття спадщини. Оскільки приватний нотаріус Панчишина С. С. мала змогу за допомогою Єдиного демографічного реєстру встановити місце проживання спадкоємця за заповітом (позивачки), але не зробила цього, то опублікування нею знеособленого повідомлення про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 не є належним виконанням вимог статті 63 Закону України «Про нотаріат», яке не гарантувало повідомлення відомого нотаріусу спадкоємця про відкриття спадщини та не сприяло здійсненню особистого розпорядження спадкодавця.

Замість нотаріуса обов`язок з повідомлення ОСОБА_5 про відкриття спадщини фактично виконав відповідач ОСОБА_2 , але вже після спливу строку на її прийняття та отримання ним й іншим спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину за законом, тобто після 26 серпня 2019 року.

Крім того, суд першої інстанції не врахував доводи позивача про те, що вона не була обізнана про заповіт та про відкриття спадщини, що нотаріус не повідомила її про це, та що вона пропустила строк на прийняття спадщини незначно. Однак, ці доводи підтверджуються наданими суду доказами та частково поясненнями інших учасників справи.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У грудні 2020 року, ОСОБА_2 та законний представник неповнолітньої ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернулись до суду з касаційними скаргами у яких, з урахуванням уточнень, просили скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_2 та законного представника неповнолітньої ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,витребувано цивільну справу № 405/7058/19 з Бобринецького районного суду Кіровоградської області.

01 лютого 2021 року до Верховного Суду надійшла витребовувана справа.

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

У касаційних скаргах, які є ідентичними за змістом, обґрунтовуючи неправильність застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявники, в аспекті підстав та випадків касаційного оскарження, посилаються на те, що:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права, зокрема статті 46-1, 63 Закону України «Про нотаріат» 1270 1272 ЦК України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду: від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17 (провадження № 61-41480св18), від 12 лютого 2018 року у справі № 712/656/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Зазначали, що твердження суду апеляційної інстанції щодо опублікування оголошення у пресі про відкриття спадщини являється неналежним повідомленням з причин того, що приватний нотаріус мала змогу за допомогою Єдиного демографічного реєстру встановити місце проживання спадкоємця за заповітом, але не зробила цього не відповідають фактичним обставинам справи. Оскільки приватний нотаріус відповідно до вимог законодавства не була уповноваженою особою для входу в Єдиний демографічний реєстр та не мала дозволу від ОСОБА_5 на обробку її персональних даних, а отже судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки щодо правомірності доступу нотаріусом до реєстру, що призвело до неправильного застосування норм процесуального та матеріального права.

Є не правильним твердження апеляційного суду про те, що відповідач ОСОБА_2 замість нотаріуса виконав обов`язок з повідомлення ОСОБА_5 про відкриття спадщини, оскільки суд не врахував суттєві деталі та особливості цієї справи. Саме на нотаріуса або особу, уповноважену на вчинення нотаріальних дій, закон покладає обов`язк здійснювати дії щодо сповіщення спадкоємців.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_5 , в інтересах якої діє адвокат Бем Ю. Ю., просила відмовити у задоволенні касаційної скарги. Вказувала, що суд першої інстанції не врахував доводи представника позивача адвоката Бема Ю. Ю. в позовній заяві, а також у судовому засіданні 15 липня 2020 року (протокол, запис 31, т. 1 а. с. 68) про те, що позивач не була обізнана про заповіт та про відкриття спадщини, що нотаріус не повідомила її про це, та що вона пропустила строк на прийняття спадщини незначно. Однак, ці доводи підтверджуються наданими суду доказами та частково поясненнями інших учасників справи.

Судами встановлено, що ОСОБА_5 не знала про існування заповіту на її ім`я. Суд взяв до уваги посилання представника відповідача, про те, що в заповіті зазначено прізвище, ім`я та по батькові, але не взято до уваги, що заповідачу ОСОБА_6 не було відомо місце проживання позивача, а тому і не було зазначено її адреси проживання у заповіті.

В процесі розгляду справи ОСОБА_2 підтвердив, що фактично після смерті його сина, він знав про існування укладеного договору оренди землі з СФГ «Габорець В. А.», а також зазначив про те, що на час оформлення спадщини, знав про існування заповіту на ім`я ОСОБА_5 . Вирішив повідомити про заповіт і відкриття спадщини лише після того, як останнім було отримано свідоцтво про спадщину, а саме 26 серпня 2020 року, після того як сплив термін на звернення із заявою про вступ в спадщину ОСОБА_5 . В цьому вбачається навмисне приховування факту смерті та наявність заповіту.

Також зазначала, що приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Панчишина С. С. шляхом опублікування оголошення у пресі повідомила про відкриття спадщини та заведення спадкової справи до майна померлого ОСОБА_6 та здійснила виклик спадкоємців померлого, що підтверджується оголошенням у всеукраїнській газеті «Голос України» № 72 (7078) субота, 13 квітня 2019 року (Т. 1 а. с. 219).

Однак, в оголошенні не було зазначено, про те, що це оголошення стосується саме ОСОБА_5 , а отже не знаючи про наявність заповіту на її ім`я остання була позбавлена можливості дізнатись про відкриття спадщини.

Нотаріусу та відповідачам було відоме фактичне місце роботи позивача, відоме місце проживання батьків позивача, але не скористалися цим правом на належне повідомлення про існування заповіту та відкриття спадщини.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23 квітня 2018 року ОСОБА_6 , на випадок своєї смерті, зробив розпорядження яким належну йому на праві власності земельну ділянку площею 6,9100 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Благодатненської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, кадастровий номер 3520884200:02:000:0348, заповів ОСОБА_5 .

Цей заповіт посвідчений приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу Кіровоградської області Кіровоградської області Трошиною С. А. і зареєстрований в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 463.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

19 березня 2019 року приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Панчишина С. С. на підставі заяв спадкоємців за законом завела спадкову справу № 15/2019 щодо майна померлого ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_2 у всеукраїнській газеті «Голос України» № 72 (7078) опубліковано оголошення приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Панчишиної С. С. про відкриття спадщини та заведення спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 та запропоновано спадкоємцям, які бажають прийняти спадщину або відмовитися від її прийняття, звернутися до нотаріуса.

26 серпня 2019 року приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Панчишина С. С. видала спадкоємцям за законом ОСОБА_2 (батьку померлого спадкодавця) та ОСОБА_3 (дочці померлого спадкодавця) свідоцтва про право на спадщину за законом, яка складається з 7/25 часток у праві власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

20 вересня 2019 року ОСОБА_5 звернулася до приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Панчишиної С. С. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 6,9100 га, кадастровий номер 3520884200:02:000:0348, розташовану на території Благодатненської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6 .

Постановою від 20 вересня 2019 року, № 698/02-31 приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Панчишина С. С. відмовила ОСОБА_5 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 з мотивів пропуску спадкоємцем встановленого частиною першою статті 1270 ЦК України шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.

Призначення спадкоємцем є правом заповідача, визначеним частиною першою статті 1235 ЦК України.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220 1222 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі №643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18), від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20), від 03 березня 2020 року у справі № 145/148/20 (провадження № 61-16153св20).

Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховним Судом України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.

Про свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у випадку доведеності факту необізнаності спадкоємця про існування заповіту вказано також у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17, від 06 червня 2018 року у справі № 315/765/14-ц, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Відповідно до положень статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. У разі наявності заповіту нотаріусу подається його оригінал чи дублікат. Повна інформація про заповіт, який було посвідчено іншим нотаріусом, витребовується нотаріусом шляхом направлення запиту. Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Необхідність нотаріусом вчинити дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснити виклик спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.

Апеляційний суд дав належну оцінку обставинам, на які посилався позивач на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини та дійшов обґрунтованого висновку про наявність у неї об`єктивних труднощів для своєчасного прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6 , оскільки вона не є родичкою спадкодавця, не проживала з останнім, про існування заповіту дізналась лише 01 вересня 2019 року, тобто вже після спливу шестимісячного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини.

Крім того, опублікування нотаріусом оголошення у пресі про відкриття спадщини без зазначення особи спадкоємця за заповітом (особливо коли такий спадкоємець не обізнаний про існування заповіту) не може вважатись належним повідомленням або викликом спадкоємця до нотаріуса так, як жодним чином не дає можливості спадкоємцю, який не знає про заповіт, зрозуміти про виникнення у нього права на спадщину та можливість його реалізувати.

Таким чином апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що приватний нотаріус Панчишина С. С. мала змогу за допомогою Єдиного демографічного реєстру встановити місце проживання спадкоємця за заповітом (позивачки), але не зробила цього, то опублікування нею знеособленого повідомлення про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 не є належним виконанням вимог статті 63 Закону України «Про нотаріат», яке не гарантувало повідомлення відомого нотаріусу спадкоємця про відкриття спадщини та не сприяло у здійсненні особистого розпорядження спадкодавця.

З урахуванням вказаного, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки позивач довела наявність перешкод, які впливали на своєчасність подання заяви до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини за заповітом.

Доводи касаційних скарг про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права, зокрема статті 46-1, 63 Закону України «Про нотаріат» 1270 1272 ЦК України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду: від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17 (провадження № 61-41480св18), від 12 лютого 2018 року у справі № 712/656/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України) є безпідставними, оскільки у вказаних справах інші обставини справи.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 та законного представника неповнолітньої ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 27 жовтня 2020 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. А. Калараш

О. С. Ткачук