Постанова

Іменем України

25 березня2020 року

м. Київ

справа № 642/2539/18-ц

провадження № 61-5609св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради,

третя особа - Друга Харківська державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2018 року в складі судді Вікторова В. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року в складі колегії суддів: Бурлака І. В., Бровченко І. О., Колтунової А. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради та просив визначити двомісячний додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_2 .

Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його далекий родич ОСОБА_2 , який у 2001-2007 роках постійно проживав разом з ним та його батьками в квартирі АДРЕСА_1 . У 2007 році він переїхав на постійне проживання до Харківського геріатричного пансіонату ветеранів праці, який розташований по вулиці Муратова , буд. 7, в м. Харкові, при цьому частину своїх особистих речей залишив у квартирі родичів.

У травні 2018 року, перебираючи речі, він знайшов заповіт ОСОБА_2 , відповідно до якого останній все належне йому майно заповідав йому.

22 травня 2018 року він звернувся до Другої Харківської державної нотаріальної контори з метою подання заяви про прийняття спадщини, де йому повідомили про неможливість прийняття від нього заяви про прийняття спадщини.

Посилаючись на те, що до травня 2018 року він не знав, що являється спадкоємцем ОСОБА_2 та не міг скористатися правом на прийняття спадщини, просив задовольнити його позов.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивачемне зазначено поважних причин пропуску строку для подання заяви для прийняття спадщини, при цьому посилання позивача на те, що він не знав про існування заповіту не є тими причинами, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій з прийняття спадщини.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи спір суди безпідставно відмовили в задоволенні позову, оскільки не врахували, що необізнаність спадкоємця про існування заповіту є поважною причиною для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, про що свідчить постанова Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року в справі № 6-1320цс17.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

09 квітня 2019 року справа № 642/2539/18-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Судувід 16 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що 08 вересня 2003 року ОСОБА_2 склав заповіт, яким все належне йому майно заповів позивачу ОСОБА_1 . Заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Покровської сільради Краснопільського району Сумської області Бесараб Н. А.

Згідно з інформаційною довідкою Другої Харківської державної нотаріальної контори від 27 червня 2018 року заповіт є чинним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Відповідно до довідки Комунальної установи Харківський геріатричний пансіонат ветеранів праці № 03/02-462 від 06 липня 2018 року, ОСОБА_2 дійсно з 24 січня 2007 року (наказ № 13) проживав і був постійно зареєстрований в Комунальній установі Харківський геріатричний пансіонат ветеранів праці Харківської обласної ради за адресою: вулиця Муратова (колишня Тінякова), буд. 7 , м . Харків .

22 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Другої Харківської державної нотаріальної контори з метою подання заяви про прийняття спадщини.

Листом Другої Харківської державної нотаріальної контори від 22 травня 2018 року позивачу повідомлено, що він пропустив строк для прийняття спадщини.

Згідно з відповіддю Другої Харківської державної нотаріальної контори № 1103/01/16 від 27 червня 2018 року, наданої на запит суду першої інстанції, після смерті ОСОБА_2 заяв від спадкоємців про прийняття, видачу або відмову від спадщини до Другої Харківської державної нотаріальної контори не надходило, спадкова справа не заводилася, свідоцтва про спадщину не видавалися.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року в справі № 6-496цс17.

Відповідно до положень статті 63 Закону України «Про нотаріат» в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини, нотаріус, який отримав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Згідно з пунктами 7, 209, 188, 214 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 283/8882 (чинних на час виникнення спірних правовідносин), довідки про заповіти (про наявність заповіту, його зміст та ін.) видаються особам, щодо яких було складено заповіт, а також органам, переліченим в абзаці третьому пункту 7, та спадкоємцям за законом тільки після смерті заповідача за умови подання свідоцтва про його смерть. При підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом шляхом витребування відповідних доказів перевіряє: факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, наявність та чинність спадкового договору, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво; перевіряє коло осіб, які мають право на обов`язкову частку в спадщині. Нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це в пресі.

Отже, Закон пов`язує виникнення у нотаріуса обов`язку здійснювати дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, з моментом заведення спадкової справи, чому передує звернення спадкоємця із заявою про прийняття спадщини.

У справі, яка переглядається, встановлено, що шестимісячний строк для прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 сплив 13 березня 2011 року, а із відповідною заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 звернувся в травні 2018 року.

Обґрунтовуючи поважність причин пропущення строку для подання заяви про прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилався на те, що за життя ОСОБА_2 склав на його користь заповіт, однак про його існування він дізнався лише в травні 2018 року, оскільки останні роки життя спадкодавець проживав в інтернаті, позивач з ним не спілкувався, у зв`язку з чим не міг знати про існування заповіту.

Отже, наведена позивачем причина пропущення строку для подання заяви про прийняття спадщини є поважною для надання судом додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки необізнаність позивача про наявність заповіту призвела до неможливості подати ним заяву про прийняття спадщини у строк, передбачений статтею 1270 ЦК України.

Суди попередніх інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , не врахували вказаних обставин та помилково вважали, що необізнаність позивача про наявність заповіту не свідчить про поважність причин пропуску ним строку для прийняття спадщини.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, враховуючи, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанції не відповідають вимогам щодо законності й обґрунтованості, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 , скасування рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2018 року та постанови Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2019 рокуі ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року скасувати і ухвалити нове.

Позов ОСОБА_1 до територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради, третя особа: Друга Харківська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю два місяці з моменту набранням судовим рішенням законної сили.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Ю. ТітовСудді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук