Постанова

Іменем України

01 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 643/3049/16-ц

провадження № 61-39398св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

третя особа - Харківська державна нотаріальна контора № 11,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, подану його представником ОСОБА_6, на рішення Московського районного суду м. Харкова у складі судді Єрмак Н. В.

від 21 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенка І. С. від 30 травня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до

ОСОБА_5, третя особа - Харківська державна нотаріальна контора

№ 11, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його батько ОСОБА_7, після смерті якого відкрилась спадщина на Ѕ частину однокімнатної квартири АДРЕСА_1 у

м. Харкові. Спадкоємцями першої черги після смерті батька є він та його мати ОСОБА_5

Посилаючись на те, що він пропустив передбачений законом шестимісячний строк для звернення із заявою про прийняття спадщини через поважні причини, пов'язані із домовленістю з відповідачем та проходження військової служби, просив визначити їй додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у два місяці.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Харківської області

від 30 травня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він, з незалежних від нього обставин, не мав можливості у передбачений законом строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року, ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули уваги на те, що доказами поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини є його домовленість із матір'ю про неподання такої заяви в обмін на належну їй квартиру, а також призов на військову службу. Крім того, суди порушили його право на доведення позову шляхом відмови у задоволенні клопотання про допит свідків.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_7, після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 у

м. Харкові.

Спадкоємцями ОСОБА_7 є його син та дружина, сторони у справі:

ОСОБА_4 та ОСОБА_5

27 квітня 2015 року під час мобілізації ОСОБА_4 був призваний на військову службу, а з 14 березня по 13 вересня 2016 року проходив військову службу на контрактній основі.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Разом з тим Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови

від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Так, ОСОБА_4, в обґрунтування поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, посилався на наявність домовленості із матір'ю щодо неподання такої заяви в обмін на належну їй на праві власності іншу квартиру, яка не входить до спадкової маси, а також на призов на військову службу 27 квітня 2015 року.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій правильно виходили із того, що ОСОБА_4 не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявністьоб'єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання заяви у межах передбаченого законодавством шестимісячного строку про прийняття спадщини, а наявність чи відсутність домовленості із іншим спадкоємцем про неподання такої заяви, не може розцінюватися як об'єктивна обставина, яка утруднювала здійснення ним цих дій. При цьому судами надано належну правову оцінку доводам позивача про поважність причин пропуску такого строку з огляду на призов на військову службу 27 квітня 2015 року та правильно відхилено, як такі, що також не свідчать про наявність об'єктивних обставин, оскільки з моменту смерті батька (ІНФОРМАЦІЯ_1 року) і до призову на військову службу минув рік.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачем надано суду достатньо доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини не заслуговують на увагу, оскільки суди надали належну правову оцінку доводам сторін, висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Посилання позивача в касаційній скарзі на те, що судами необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про допит свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 є безпідставними, оскільки, як зазначалося вище, домовленість позивача із відповідачем щодо неподання заяви про прийняття спадщини, не є тією обставиною, яка б свідчила про об'єктивні, непереборні, істотні труднощі для спадкоємця на вчинення цих дій у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини у розумінні статті 1272 ЦК України.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів, якими у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану його представником ОСОБА_6, залишити без задоволення, а рішення Московського районного суду м. Харкова

від 21 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 30 травня 2018 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С.Ф. Хопта