15.04.2019 | Автор: Веб-ресурс "Протокол"
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram youtube

ВС/КЦС: При наполяганні боржника на непідписанні кредитного договору чи іншого правочину суд повинен роз’яснити йому право на клопотання про призначення почеркознавчої експертизи (ВС/КЦС у справі № 1512/2-234/11 від 20 лютого 2019р.)

Фабула судового акту: Неоднозначна постанова ВС, яка вносить дисонанс у вже сталу судову практику щодо реагування на заяву боржника у відношенні кредитного договору «це не мій підпис, я нічого не підписував, подивиться як я насправді розписуюсь, банківські працівники – шахраї, тощо». Зазвичай суди із посмішкою відносяться до такої поведінки боржника, особливо коли подібні заяви озвучує адвокат боржника, а сам боржник не наважується прийти до суду. У переважній більшості випадків навіть якщо заявлене клопотання судді відмовляють і у призначенні почеркознавчої експертизи посилаючись на  відсутність умовно-вільних зразків підпису боржника та і взагалі не бажають серйозно ставитися до таких заперечень.     

Так було і у цій справі. Поручитель (відповідач)  заявляв суду, що не знайомий с боржником та не підписував договір поруки і клопотав про витребування у кредитора оригіналу кредитного договору та договору поруки. Суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів, а саме клопотання зникло з матеріалів справи. Окрім того відповідач надав суду інформацію про відкриття кримінального провадження за фактом підроблення його підпису та  надавав для огляду свій паспорт з несхожим підписом, який був виданий йому вже після дати укладання зазначеної на договорі поруки. Ці доводи були проігноровані судами.    

У підсумку суд першої інстанції задовільнив позов кредитора про стягнення з нібито поручителя суми боргу, а суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні апеляційної скарги. Суд касаційної інстанції скасував постанову суду апеляційної інстанції та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

ВС констатував істотні процесуальні порушення у справі – ст. 12 ЦПК України  та ст. 103 ЦПК України,  а саме не роз’яснення судами попередніх інстанцій право відповідачу заявити клопотання про призначення почеркознавчої експертизи у випадку, коли відповідач заявляє про непідписання ним договору поруки – правочину, внаслідок порушення умов якого і присуджується стягнення коштів.      

Так, «суд зобов'язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов'язків.»

Звичайно в цьому конкретному випадку експертиза підпису на договорі поруки необхідна для правильного вирішення спору, проте якщо така практика буде відбуватися у кожному випадку наполягання боржником на непідписанні кредитних та фінансових документів, то це може вилитися в технологію затягування справи та латентного зловживання процесуальними правами.   

Користуйтеся консультацієюВсе про почеркознавчу експертизу

Читайте статтю: Аналіз практики оскарження призначення судових експертиз 

ТЕМА: ВГСУ: Про деякі питання, пов'язані зі строками проведення судових експертиз (Лист Вищого господарського суду України № 01-8/348)

Аналізуйте судовий акт: Навіть якщо де-факто НЕ брав гроші, але написав розписку, то де-юре це позика, яка після визначеної у розписці дати стає боргом і стягується судом (ВСУ у справі № 309/3458/14-ц від 13 грудня 2017р.)

Висновок про тимчасову недієздатність учасника правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи В МОМЕНТ вчинення правочину (ВС/КЦС, справа № 1111/4895/12, 06.03.18)

    

Постанова

Іменем України

20 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 1512/2-234/11

провадження № 61-37345св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В., УсикаГ.І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 лютого 2012 року у складі головуючого-судді Коваленко О. Б. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 05 квітня 2018 року у складі суддів: Заїкіна А. П., Калараш А. А., Погорєлової С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У  червні 2010 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 13 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України», (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України») та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, згідно із яким останній надано кредитні кошти в розмірі 39 600 дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних, терміном до 13 липня 2010 року. У забезпечення цього договору, того ж дня між банком та ОСОБА_5 був укладений договір поруки.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачами зобов'язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів, унаслідок чого станом на 23 січня 2012 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 50 273,80 доларів США, ПАТ «Державний ощадний банк України» просило стягнути на свою користь вказану суму заборгованості з відповідачів в солідарному порядку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29 лютого 2012 року позов ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено. Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором від 13 липня 2007 року у розмірі 36 475,88 дол. США та 113 979,77 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору у позичальника утворилась заборгованість, яка відповідно до вимог статей 52653055361061110501052,1054 ЦК України підлягає стягненню, як з боржника, так і з поручителя в солідарному порядку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 05 квітня 2018 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 залишено без задоволення, заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 лютого 2012 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що рішення місцевого суду відповідає вимогам закону, при його ухваленні повно і всебічно встановлено обставини справи й визначено правовідносини, зумовлені встановленими фактами, правильно застосовано правові норми. При цьому апеляційний суд зазначив про те, що ОСОБА_5 не доведено, що він договір поруки не підписував.

Апеляційний суд переглядав рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення заборгованості з поручителя, в іншій частині рішення місцевого суду не переглядалось, оскільки сторонами не оскаржувалось.  

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У червні 2018 року ОСОБА_5 подав до  Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції в частині стягнення заборгованості з поручителя.  

Касаційна скарга мотивована тим, що його не було належним чином повідомлено про розгляд справи судом першої інстанції, що призвело до ухвалення незаконного рішення на підставі доказів поданих лише позивачем. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, на вказані порушення уваги не звернув, не надав належної оцінки доводам відповідача ОСОБА_5 щодо того, що він договір поруки не підписував, з позичальником ОСОБА_4 не знайомий, за фактом підроблення підпису 23 жовтня 2017 року відкрито кримінальне провадження та внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Крім того, апеляційним судом безпідставно відхилено клопотання про витребування доказів по справі, а саме оригіналів кредитного договору та договору поруки для призначення судової почеркознавчої експертизи. В матеріалах справи вказане клопотання відсутнє, однак його наявність підтверджується його копією з відміткою суду про реєстрацію та протоколом судового засідання від 05 квітня 2018 року. Заявник вважає, що такі дії апеляційного суду призвели до порушення норм процесуального права, наслідком чого стало порушення принципу змагальності сторін, верховенства права та процесуальних прав ОСОБА_5 на доведення своєї позиції.        

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.

Сторони не скористалися своїм правом та не подавали до суду відзивів на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2018 року справу № 1512/2-234/11 за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК Українивизначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Фактичні обставини справи встановлені судами

Суди встановили, що 13 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є  ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, згідно з яким останній надано кредитні кошти в розмірі 39 600 дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних, терміном до 13 липня 2010 року.

Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, в цей же день між банком та ОСОБА_5 був укладений договір поруки, згідно з яким останній поручився перед кредитором за виконання боржником свого обов'язку за кредитним договором від 13 липня 2007 року.

Згідно розрахунку наданого позивачем, у зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору утворилась заборгованість, яка станом на 23 січня 2012 року становить 50 273,80 дол. США, з яких: кредит - 26 397,97 дол. США; заборгованість по процентах - 10 077,91 дол. США; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 11 071,57 дол. США, що еквівалентно 88 251,48 грн;  пеня за несвоєчасне погашення процентів - 2 726,35 дол. США, що еквівалентно 21 731,74 грн; комісійна винагорода - 3 120 грн та пеня за прострочену комісійну винагороду - 876,55 грн. , що еквівалентно 1 805,37 дол. США.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Як вбачається з матеріалів справи, у вказаній справі 29 лютого 2012 року Київським районним судом було ухвалено заочне рішення.

Ухвалою Київського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2017 року заяву ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення було залишено без задоволення.

Не погоджуючись із заочним рішенням, ОСОБА_5 оскаржив його в загальному порядку до апеляційного суду.

Цивільним процесуальним кодексом України визначені повноваження апеляційного суду.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.  

Згідно з частинами першою та другою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами  та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частина перша статті 55 Конституції України гарантує кожному громадянину право на оскарження в суді рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (№ 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 посилався на те, що договір поруки він не укладав і його не підписував, з позичальником ОСОБА_4 він не знайомий, його підпис в паспорті відрізняється від підпису, який міститься в договорі поруки.

Згідно із вимогами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Виходячи із характеру спірних правовідносин, у цій справі в першу чергу підлягала  встановленню обставина чи підписував відповідач договір поруки, а без встановлення цих обставин, рішення не може вважатися законним та обґрунтованим.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

На підтвердження того, що ОСОБА_5 не підписував договір поруки останній  зазначав про те, що банком до позовної заяви долучено копію його паспорта, який був виданий Київським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області лише 16 липня 2007 року, тобто через три дні після підписання договору поруки.

Крім того, ОСОБА_5 зазначав про те, що 23 жовтня 2017 року за його заявою були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017160500006721 за частиною четвертою статті 358 КК України (використання завідомо підробленого документа).

З огляду на викладене, висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_5 не довів, що він договір поруки не підписував, є таким, що ґрунтується на припущеннях, оскільки лише експерт може надати відповідь на питання, чи належить підпис  поручителя ОСОБА_5, який вчинений у договорі поруки саме відповідачу у справі ОСОБА_5, а без встановлення цих обставин, рішення не може вважатися законним та обґрунтованим.

Крім того, ОСОБА_5 звертався до суду з клопотанням про витребування оригіналів кредитного договору та договору поруки для призначення судової почеркознавчої експертизи, однак апеляційним судом було відмовлено в задоволенні заявленого клопотання, що підтверджується протоколом судового засідання від 05 квітня 2018 року.    

Отже, належним доказом у справі, який би підтвердив чи спростував факт підписання саме відповідачем ОСОБА_5 договору поруки, може бути висновок почеркознавчої експертизи.  

Відповідно до статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальної дії, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав,  передбачених цим Кодексом.

Отже, суд зобов'язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов'язків.

Тобто, враховуючи те, що відповідач заперечує факт підписання ним договору поруки, суди повинні були роз'яснити останньому його право заявити клопотання про призначення почеркознавчої експертизи для вирішення питання відповідності його підпису у договорі поруки, і тільки після отримання відповідного висновку експерта або відмови від проведення почеркознавчої експертизи вирішувати питання про доведеність чи недоведенність вимог позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.  

Ураховуючи, що саме судом апеляційної інстанції допущені порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, судове рішення апеляційного суду в частині задоволення позову про стягнення заборгованості з поручителя підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, для чого учасникам процесу необхідно роз'яснити їх право заявити клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, та у випадку подання відповідного клопотання призначити у справі почеркознавчу експертизу, за результатами проведення якої або в разі відмови від її проведення, розглянути заявлені позивачем вимоги відповідно до норм чинного законодавства.

Керуючись статтями 400409411416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Одеської області від 05 квітня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук Судді:В. О. Кузнєцов   С. О. Погрібний   О. В. Ступак   Г. І. Усик

 

4777
Просмотров
1
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення