13.02.2019 | Автор: Зеров Костянтин
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram youtube

«Маріянчук та інші проти України»: Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови наявності суспільного інтересу, який переважає принцип поваги до особистої свободи (ст. 5, ст. 6 Конвенції, заяви № 14490/07 та 2 інші, від 17.01.2019 р.)

Фабула судового акта: Справу було розпочато за заявами, поданими у різний час громадянами України В.П. Маріянчуком, В.С. Курцевим та Д.Ю. Петрунеком.  Заявники скаржилися на порушення їхніх прав, гарантованих Конвенцією, в тому числі на надмірну тривалість досудового тримання під вартою.

Щодо заяви В.П. Маріянчука. З 1999 року по 2005 рік проти Заявника було порушено декілька кримінальних справ щодо злочинів. У 1999 році Заявник був заарештований. З того часу він перебував під вартою. У 2004 році тринадцять передбачуваних спільників Заявника було засуджено до позбавлення волі за бандитизм, умисні вбивства та інші злочини. З 2005 року справу Заявника було повернуто на дорозслідування, а Заявника звільнено за постановою суду, оскільки тривалість тримання під вартою перевищила максимальну допустиму. Однак  того ж дня Заявник був знову заарештований. Заявник неодноразово звертався до судів з вимогою відшкодувати шкоду, завдану незаконним затриманням, проте його вимоги було відхилено. Заявника стверджував, що умови утримання у СІЗО (в тому числі перебування у  підвальній камері) були неналежними, а стан його здоров`я погіршився. Загалом Заявник перебував під вартою з 28.02.2000 року до 24.03.2014 року, тобто протягом 14 років та 25 днів (детально ознайомитися з обставинами справи можна за посиланням: https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22appno%22:[%2214490/07%22],%22itemid%22:[%22001-116680%22]} )

Щодо заяви В.С. Курцева. Заявник утримувався під вартою з 21.01.2010 року до 25.10.2011 року, тобто протягом 1 року, 9 місяців та 5 днів.

Щодо заяви Д. Ю. Петрунека. Заявник утримувався під вартою з 12.04.2009 року до 07.05.2014 року, тобто протягом 5 років та 26 днів. Строк тримання Заявника під вартою судом було продовжено без обґрунтування та без встановлення будь-яких граничних строків дії такого запобіжного заходу. Клопотання Заявника про звільнення з-під варти належним чином розглянуті не були.

ЄСПЛ наголосив, що пунктом 3 статті 5 Конвенції гарнатовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. ЄСПЛ, з огляду на практику у відповідній категорії справ, встановив, що тривалість досудового тримання під вартою була надмірною та було порушено пункт 3 статті 5 Конвенції. Зокрема, ЄСПЛ послався на практику застосування статті 5 Конвенції у рішення «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства». У вказаних рішеннях ЄСПЛ констатував, що основною метою статті 5 Конвенції є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи. ЄСПЛ підкреслив, що саме на національні судові органи покладається обов`язок дотримання розумності строків досудового тримання під вартою та встановлення існування вказаного суспільного інтересу з одночасним врахуванням принципу презумпції невинуватості.

ЄСПЛ також встановив порушення Конвенції щодо інших скарг Заявників відповідно до усталеної практики Суду. Зокрема, ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції відповідно до усталеної практики Суду з огляду на надмірну тривалість кримінального провадження щодо В.П. Маріянчука (з 26.06.1999 року до 26.04.2016 року).  ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 5 Конвенції відповідно до усталеної практики Суду у зв`язку з тим, що тримання Д.Ю. Петрунека під вартою було необґрунтованим та не обмеженим певним строком. Також ЄСПЛ встановив порушення пункту 4 статті 5 Конвенції відповідно до усталеної практики Суду у зв`язку з тим, що національні суди не розглянули клопотання Д.Ю. Петрунека про звільнення з-під варти.

Аналізуйте судовий акт: «Кудла проти Польщі» [ВП] (Kudła v. Poland) [GC], заява № 30210/96

«МакКей проти Сполученого Королівства» [ВП] (McKay v. the United Kingdom) [GC], заява № 543/03

«Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02

«Меріт проти України» (Merit v. Ukraine), заява № 66561/01

«Ігнатов проти України» (Ignatоv v. Ukraine), заява № 40583/15

Із перекладом тексту рішення на українську мову можна ознайомитися на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України за посиланням: https://minjust.gov.ua/files/general/2019/02/01/20190201112928-84.doc

 

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

 

П’ЯТА СЕКЦІЯ

СПРАВА «МАРІЯНЧУК ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»

(CASE OF MARIYANCHUK AND OTHERS v. UKRAINE)

(Заява № 14490/07 та 2 інші заяви -

див. перелік у додатку)

РІШЕННЯ

СТРАСБУРГ

17 січня 2019

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Маріянчук та інші проти України»

Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

             Сіофра О’Лірі (Síofra O’Leary), Голова,
             Мартіньш Мітс (Mārtiņš Mits),
             Ладо Чантурія (Lado Chanturia), судді,
та Лів Тігерштедт (Liv Tigerstedt), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 13 грудня 2018 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРОЦЕДУРА

1.  Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначеними в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).

2.  Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).

ФАКТИ

3.  Перелік заявників та відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.

4.  Заявники скаржились на надмірну тривалість досудового тримання під вартою. Деякі заявники також висували інші скарги за положеннями Конвенції.

ПРАВО

I.  ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ

5.  Беручи до уваги схожість предмету заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.

II.  ЩОДО LOCUS STANDI ПАНІ ЛІЛІЇ ВЛАДИСЛАВІВНИ КУРЦЕВОЇ

6.  Щодо скарг заявника у заяві № 8922/11 Суд зазначає, що
25 квітня 2014 року, під час розгляду справи у Суді, заявник помер. Дочка заявника, пані Лілія Владиславівна Курцева, заявила про своє бажання підтримувати заяву від імені її батька. Уряд заперечив проти цього. Оскільки таке клопотання відповідає практиці Суду, він не вбачає підстав для відмови у задоволенні клопотання дочки заявника (див., серед інших джерел, рішення у справах «Беньямінсон проти України» (Benyaminson v. Ukraine), пункт 83, заява № 31585/02,
від 26 липня 2007 року; «Горватова проти Словаччини» (Horváthová v. Slovakia), заява № 74456/01, пункти 25 – 27, від 17 травня 2005 року; «Фартушин проти Росії» (Fartushin v. Russia), заява № 38887/09, пункти 31 – 35, від 08 жовтня 2015 року та «Ващенковс проти Латвії» (Vaščenkovs v. Latvia), заява № 30795/12, пункти 25 – 30, від 15 грудня 2016 року). Проте у цьому тексті посилання робитимуться на заявника.

III.  СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 3 СТАТТІ 5 КОНВЕНЦІЇ

7.  Заявники скаржились, головним чином, що досудове тримання їх під вартою було необґрунтовано довгим. Вони посилались на пункт 3 статті 5 Конвенції, яка передбачає таке:

Пункт 3 Статті 5

«3. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «c» пункту 1 цієї статті … має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.»

8.  Суд зауважує, що загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, гарантовані пунктом 3 статті 5 Конвенції, були викладені у низці попередніх рішень (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справах «Кудла проти Польщі» [ВП] (Kudła v. Poland) [GC], заява № 30210/96, пункт 110, ЄСПЛ 2000‑XI та «Маккей проти Сполученого Королівства» [ВП] (McKay v. the United Kingdom) [GC], заява № 543/03, пункти 41 – 44, ЄСПЛ 2006‑X, з подальшими посиланнями).

9.  У справах «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine) (заява № 40107/02, рішення від 10 лютого 2011 року) та «Ігнатов проти України» (Ignatоv v. Ukraine) (заява № 40583/15, рішення від 15 грудня 2016 року) Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

10.  Розглянувши всі наявні в нього матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тривалість досудового тримання під вартою була надмірною.

11.  Таким чином, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 3 статті 5 Конвенції.

IV.  ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ВІДПОВІДНО ДО УСТАЛЕНОЇ ПРАКТИКИ СУДУ

12.  У заявах № 4490/07 та № 12478/13 заявники також висували інші скарги, які також порушували питання за Конвенцією, беручи до уваги відповідну усталену практику Суду (див. таблицю у додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні матеріали, Суд доходить висновку, що вони також свідчать про порушення Конвенції у світлі його висновків у рішенні у справі «Меріт проти України» (Merit v. Ukraine) (заява № 66561/01, від 30 березня 2004 року) та згаданих рішеннях у справі «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine) і «Ігнатов проти України» (Ignatov v. Ukraine).

V.  ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

13.  Стаття 41 Конвенції передбачає:

«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї, і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.»

14.  Зважаючи на наявні в нього документи та свою практику, Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені в таблиці у додатку. Суд відхиляє додаткові вимоги заявника у заяві № 14490/07 щодо справедливої сатисфакції.

15.  Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1.  Вирішує об’єднати заяви;

2.  Вирішує, що пані Курцева, дочка заявника у заяві № 8922/11, має locus standi у провадженні;

3.  Оголошує заяви прийнятними;

4.  Постановляє, що ці скарги свідчать про порушення пункту 3
статті 5 Конвенції щодо надмірної тривалості досудового тримання під вартою;

5.  Постановляє, що було порушення Конвенції щодо інших скарг, поданих відповідно до усталеної практики Суду (див. таблицю у додатку);

6.  Постановляє, що:

(a)  упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені у таблиці в додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b)  із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

7.  Відхиляє решту вимог заявника у заяві №14490/07 щодо справедливої сатисфакції.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 17 січня 2019 року відповідно до пунктів 2 та 3 Правила 77 Регламенту Суду.

          Лів Тігерштедт                                                                                        Сіофра О’Лірі
           (Liv Tigerstedt)                                                                                      (Síofra O’Leary)

В.о. заступника Секретаря                                                        Голова

 

 

FIFTH SECTION

CASE OF MARIYANCHUK AND OTHERS v. UKRAINE

(Applications nos. 14490/07 and 2 others -

see appended list)

JUDGMENT

STRASBOURG

17 January 2019

This judgment is final but it may be subject to editorial revision.

In the case of Mariyanchuk and Others v. Ukraine,

The European Court of Human Rights (Fifth Section), sitting as a Committee composed of:

Síofra O’Leary, President,
Mārtiņš Mits,
Lado Chanturia, judges,
and Liv Tigerstedt, Acting Deputy Section Registrar,

Having deliberated in private on 13 December 2018,

Delivers the following judgment, which was adopted on that date:

PROCEDURE

1. The case originated in applications against Ukraine lodged with the Court under Article 34 of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms (“the Convention”) on the various dates indicated in the appended table.

2. Notice of the applications was given to the Ukrainian Government (“the Government”).

THE FACTS

3. The list of applicants and the relevant details of the applications are set out in the appended table.

4. The applicants complained of the excessive length of their pre-trial detention. Some applicants also raised other complaints under the provisions of the Convention.

THE LAW

I. JOINDER OF THE APPLICATIONS

5. Having regard to the similar subject matter of the applications, the Court finds it appropriate to examine them jointly in a single judgment.

II. THE LOCUS STANDI OF MS LILIYA VLADISLAVOVNA KURTSEVA

6. As concerns the complaints raised by the applicant in application no. 8922/11, the Court notes that the applicant died on 25 April 2014, while the case was pending before the Court. The applicant’s daughter, Ms Liliya Vladislavovna Kurtseva, has requested to pursue the application on her father’s behalf. The Government objected. Given that the request is in line with its case-law, the Court sees no reason to refuse the request of the applicant’s daughter (see, among other authorities, Benyaminson v. Ukraine, no. 31585/02, § 83, 26 July 2007; Horváthová v. Slovakia, no.74456/01, §§ 25-27, 17 May 2005; Fartushin v. Russia, no. 38887/09, § 31-35, 8 October 2015; and Vaščenkovs v. Latvia, no. 30795/12, §§ 25-30, 15 December 2016). However, reference will still be made to the applicant throughout the present text.

III. ALLEGED VIOLATION OF ARTICLE 5 § 3 OF THE CONVENTION

7. The applicants complained principally that their pre-trial detention had been unreasonably long. They relied on Article 5 § 3 of the Convention, which read as follows:

Article 5 § 3

“3. Everyone arrested or detained in accordance with the provisions of paragraph 1 (c) of this Article shall be ... entitled to trial within a reasonable time or to release pending trial. Release may be conditioned by guarantees to appear for trial.”

8. The Court observes that the general principles regarding the right to trial within a reasonable time or to release pending trial, as guaranteed by Article 5 § 3 of the Convention, have been stated in a number of its previous judgments (see, among many other authorities, Kudła v. Poland [GC], no. 30210/96, § 110, ECHR 2000‑XI, and McKay v. the United Kingdom [GC], no. 543/03, §§ 41-44, ECHR 2006‑X, with further references).

9. In the leading cases of Kharchenko v. Ukraine, (no. 40107/02, 10 February 2011) and Ignatov v. Ukraine, (no. 40583/15, 15 December 2016), the Court already found a violation in respect of issues similar to those in the present case.

10. Having examined all the material submitted to it, the Court has not found any fact or argument capable of persuading it to reach a different conclusion on the admissibility and merits of these complaints. Having regard to its case-law on the subject, the Court considers that in the instant case the length of the applicants’ pre-trial detention was excessive.

11. These complaints are therefore admissible and disclose a breach of Article 5 § 3 of the Convention.

IV. OTHER ALLEGED VIOLATIONS UNDER WELL-ESTABLISHED CASE-LAW

12. The applicants in applications nos. 14490/07 and 12478/13 submitted other complaints which also raised issues under the Convention, given the relevant well-established case-law of the Court (see appended table). These complaints are not manifestly ill-founded within the meaning of Article 35 § 3 (a) of the Convention, nor are they inadmissible on any other ground. Accordingly, they must be declared admissible. Having examined all the material before it, the Court concludes that they also disclose violations of the Convention in the light of its findings in Merit v. Ukraine (no.66561/01, 30 March 2004), Kharchenko v. Ukraine (cited above), and Ignatov v. Ukraine (cited above).

V. APPLICATION OF ARTICLE 41 OF THE CONVENTION

13. Article 41 of the Convention provides:

“If the Court finds that there has been a violation of the Convention or the Protocols thereto, and if the internal law of the High Contracting Party concerned allows only partial reparation to be made, the Court shall, if necessary, afford just satisfaction to the injured party.”

14. Regard being had to the documents in its possession and to its case‑law, the Court considers it reasonable to award the sums indicated in the appended table. It rejects the additional claims for just satisfaction submitted by the applicant in application no. 14490/07.

15. The Court considers it appropriate that the default interest rate should be based on the marginal lending rate of the European Central Bank, to which should be added three percentage points.

FOR THESE REASONS, THE COURT, UNANIMOUSLY,

1. Decides to join the applications;

 

2. Decides that Ms Kurtseva, the daughter of the applicant in application no. 8922/11, has locus standi in the proceedings;

 

3. Declares the applications admissible;

 

4. Holds that these applications disclose a breach of Article 5 § 3 of the Convention concerning the excessive length of pre-trial detention;

 

5. Holds that there has been a violation of the Convention as regards the other complaints raised under well-established case-law of the Court (see appended table);

 

6. Holds

(a) that the respondent State is to pay the applicants, within three months, the amounts indicated in the appended table, to be converted into the currency of the respondent State at the rate applicable at the date of settlement;

(b) that from the expiry of the above-mentioned three months until settlement simple interest shall be payable on the above amounts at a rate equal to the marginal lending rate of the European Central Bank during the default period plus three percentage points.

 

7. Dismisses, in application no. 14490/07, the remainder of the applicant’s claims for just satisfaction.

Done in English, and notified in writing on 17 January 2019, pursuant to Rule 77 §§ 2 and 3 of the Rules of Court.

Liv TigerstedtSíofra O’Leary
              Acting Deputy RegistrarPresident

 

APPENDIX

List of applications raising complaints under Article 5 § 3 of the Convention

(excessive length of pre-trial detention)

  1.   

14490/07

06/03/2007

Vasyl Petrovych Mariyanchuk

09/07/1967

Andriy Anatoliyovych Kristenko

Kharkiv

28/02/2000 to

24/03/2014

14 years and 25 days

 

Art. 6 (1) - excessive length of criminal proceedings:

26/06/1999 to 26/04/2016

3 levels of jurisdiction

11,000

  1.   

8922/11

22/01/2011

Vladislav Sergeyevich Kurtsev

27/03/1971

 

The applicant died on 25/04/2014. His daughter, Liliya Vladislavovna Kurtseva, has the quality of heir.

Valeriy Petrovych Kononenko

Kharkiv

21/01/2010 to

25/10/2011

1 year, 9 months and 5 days

 

 

1,200

  1.   

12478/13

13/02/2013

Dmitriy Yuryevich Petrunek

27/01/1982

Lyudmila Mikhaylovna Kichuzhinets

Kyiv

12/04/2009 to

07/05/2014

5 years and 26 days

 

Art. 5 (1) - unlawful deprivation of liberty, including unrecorded detention and detention without a judicial order and any other legal basis:

On 26/10/2010 the Golosiyivskyy District Court while transferring the criminal case against the applicant to the Pecherskyy Disrtict Court of Kyiv under the jurisdiction rules, extended the applicant’s detention without establishing any time limits or providing reasoning.

 

Art. 5 (4) - excessive length of judicial review of detention:

The domestic courts failed to duly review the applicant’s requests for release.

5,900

No.

Application no.

Date of introduction

Applicant’s name

Date of birth

 

Representative’s name and location

Period of detention

Length of detention

Other complaints under well-established case-law

Amount awarded for pecuniary and non-pecuniary damage and costs and expenses per applicant (in euros)[1]

 


[1]. Plus any tax that may be chargeable to the applicants.

0
Комментариев
4457
Просмотров
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення