Стаття 61.

Аналізуйте судовий акт: За ухилення від виконання покарання у виді позбавлення права керування автомобілем особу може бути притягнуто до відповідальності разом і за статтею 189 КК України, і за ст. 126 КУпАП (ОП ККС ВС, справа № 612/712/16-к, від 2.12. 2019р.)

Водія - злочинця було засуджено за ч.1, ст. 135 КК України та ч.2, ст. 286 КК України до позбавлення волі до 5 років. Іншими словами покидьок збив людину, втік і залишив її у небезпеці. Гуманний суд звільнив від тюрми засудженого на підставі ст. 75 КК України. Водночас із позбавлення волі суд призначив додаткове покарання – позбавив права керувати транспортним засобом на 2 роки 11 місяців.

Звичайно водій – злочинець і не думав пересідати у громадський транспорт та спокутувати свою провину, а хоча і був попереджений про кримінальну відповідальність за невиконання вироку, продовжив роз’їжджати на автомобіля. І таке скрізь….

В чому цікавість цієї справи? Водія – злочинця під час іспитового терміну спіймали патрульні та притягнули до адмінвідповідальності за ч.3., ст. 126 КУпАП – «керування автомобілем особою, позбавленою права керування транспортними засобами» із накладенням штрафу 510,00 грн. Після цього як то кажуть система запустилась, і до прокуратури було направлено подання про притягнення засудженого до кримінальної відповідальності за ч.1., ст. 389 КК України – «ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі».

У кримінальному провадження водій-злочинець посилаючись на ст. 61 КУ наполягав на тому, що ніхто не може бути притягнений і до адміністративної, і до кримінальної відповідальності за одне і те ж правопорушення, тобто двічі. а також розповідав про стан крайньої необхідності, який змусив його сісти за кермо. Частково це спрацювало, але ВС усе розставив на свої місця.

Хоча суд першої інстанції і визнав водія-злочинця винуватим в ухиленні від відбування додаткового покарання, гуманний суд апеляційної інстанції скасував такий вирок прийшов до висновку про малозначність інкримінованих дій та закрив кримінальне провадження керуючись ст. 284 КПК України у зв’язку із відсутністю в діянні засудженого кримінального правопорушення.

Суд касаційної інстанції скасував ухвалу суду апеляційної інстанції і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

ВС підкреслив, що об`єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК, є інтереси правосуддя в частині забезпечення виконання покарання, не пов`язаного з позбавленням волі. Тому суд апеляційної інстанції не обґрунтував малозначність та помилився у тому, що разове керування транспортним засобом без посвідчення не становить суспільної небезпеки для інтересів правосуддя. Разом із цим відмінність у складі правопорушення (як у цілому, так і в конкретних елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності, що залишилося поза увагою, що залишилося поза увагою.

Аналізуйте судовий акт: Стягнення штрафу та пені одночасно не є притягненням до подвійної відповідальності та не суперечить ст. 61 Конституції України (ВС/КГС у справі № 917/194/18 від 02 квітня 2019 р.)

Відповідно до статті 61 Конституції України «Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.»  Дискусія про те, як ця стаття реалізується  не у кримінальному судочинстві,  а в інших – цивільному, господарському, адміністративному триває давно. У судових рішеннях існують різні підходи до вирішення цього питання, і ця справа приклад нового підходу, нового ВС.   

Господарський договір передбачає у розділі «Відповідальність сторін» стягнення зі сторони договору за  порушення виконання грошового зобов’язання пеню і штраф. Тобто два окремих пункти. Суди трьох інстанцій були солідарні – це НЕ подвійна відповідальність за одне і те ж саме господарське правопорушення.  

Так, згідно ст. 549 ЦК України пеня та штраф є видами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України – видами штрафних санкцій.  Тому, на переконання ВС у  цій справі пеня та штраф не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.  

ВС також наводить інші постанови суду касаційної інстанції і підкреслює:  у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).

Аналізуйте судовий акт: Банк НЕ має право стягувати одночасно пеню і штраф за порушення позичальником грошових зобов’язань, оскільки подвійна цивільна відповідальність заборонена ст. 61 Конституції України (ВССУ від 31 травня 2017р. у справі № 756/2999/15-ц)

   Стаття 61 Конституції України передбачає однозначний принцип  «ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення», і це стосується не тільки кримінальної чи адміністративної відповідальності, а і цивільної. Поступово цей конституційний принцип, як норма прямої дії, став застосуватись судами на вищому рівні у спорах між позичальниками та кредиторами. Зокрема, 21 жовтня 2015р. у справі №6-2003цс15 Верховний Суд України підкреслив неможливість притягнення позичальника за порушення грошового зобов’язання до подвійної цивільної відповідальність у виді стягнення пені і штрафу одночасно. 

Логіка суду проста та зрозуміла. Відповідно до ст. 549 ЦК України штраф та пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності – неустойкою, а також одним засобом забезпечення виконання зобов’язань (в даному випадку грошових).  Отже, кредитору при притягненні позичальника до цивільної відповідальності через суд  за порушення грошового зобов’язання слід обирати що стягувати: пеню чи штраф.