Стаття 35. Підстави для відводу (самовідводу) судді

Господарський процесуальний кодекс України (СОДЕРЖАНИЕ) Прочие кодексы

10324

Просмотров

Просмотров

Добавить в избраное

1. Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім’ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім’ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об’єктивності судді.

2. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.

3. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім’ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

4. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

35/374

Добавить в избраное

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Аналізуйте судовий акт: Ухвала суду, яка встановлює істотні обставини скоєння злочину, обов’язково враховується господарським судом при розгляді справи, хоча і не має преюдиціального значення відповідно до ст. 35 ГПК України (ВГСУ, № 916/3175/16 від 02 серпня 2017р.)

Справа про витребування майна із володіння добросовісного набувача на підставі ст. ст. 387, 388 , 392 ЦК України. ВГСУ скасував рішення суду апеляційної інстанції та залишив рішення суду першої інстанції в силі, яким позов власника задоволено.

Нас в цій справі цікавить доказова база, яка була застосована для задоволення позову та незаконно не врахована судом апеляційної інстанції, який відмовив у задоволенні позову.

Так доказом того, що спірне майно вибуло із володіння позивача – виробничого кооперативу проти його волі був підроблений протокол установчих зборів. Підроблення протоколу було здійснено колишнім керівником виробничого кооперативу. Цей факт був підтверджений ухвалою суду у кримінальному провадженні. Проте, не вироком, а ухвалою. Ухвалою, оскільки колишній керівник кооперативу, і як встановлено судом особа, яка підробила протокол, була звільнена від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності. Отже, звільнення від кримінальної відповідальності особи не спростовує факту підробки протоколу та факту скоєння злочину. Хоча, в таких випадках у кримінальному процесі суд виносить ухвалу, а не вирок.

ВГСУ скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції підтвердив, що відповідно до ч.4 ст. 35 ГПК України тільки вирок у кримінальному провадженні, а не ухвала мають преюдиціальне значення для суду для вирішення господарської справи. Водночас, ухвала у кримінальному провадженні також повинна враховуватись у господарський справі та оцінюватися судом як доказ в порядку, передбаченому ст. 43 ГПК України. Саме у зв’язку з тим, що суд апеляційної інстанції взагалі відмовився розглядати як доказ ухвалу у кримінальному провадженні, де був встановлений факт підробки протоколу, його рішення про відмову у задоволенні позову було скасовано ВГСУ.