Для встановлення юрисдикції земельних спорів найприйнятнішим є критерій первинних підстав

17.06.2020
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Відмежування цивільної та господарської юрисдикції за критерієм суб’єкта у земельних спорах не є другорядним. Це питання захисту судом конституційного ладу України. Тому визначення юрисдикції цих спорів має залишитися недоторканим, хоча і дещо уточненим, пише zib.com.ua

Принципове виключення

Проект «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України щодо підвідомчості спорів, що виникають у сфері земельних відносин, та спорів щодо нерухомого майна» (№3296) пропонує кардинальне вирішення проблеми визначення належної юрисдикції земельних спорів.

В основу аргументації прихильників цього проекту покладено серед іншого загальне положення судової практики про те, що суб’єктний склад учасників спору не є вирішальним для визначення предметної та/або суб’єктної юрисдикції. Тож суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, по захист якого звернулась особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Такий підхід послідовно та обґрунтовано висвітлювався в «юрисдикційних» рішеннях Великої палати Верховного Суду в земельних спорах, численність яких частково була зумовлена процесуальною можливістю оскаржити рішення з підстав неналежної юрисдикції на стадії касаційного провадження.

Проте визначення юрисдикції має залишатися незмінним: усі земельні спори — цивільні, за винятком тих, розгляд яких передбачений правилами іншого виду судочинства (ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу).

В Україні близько 25 млн власників землі й землекористувачів, приблизно 7 млн власників земельних паїв, третина з них обробляє землю самостійно. Сама сутність землекористування зумовлює наявність системи органів, що вирішують земельні спори (гл.25 Земельного кодексу), як найбільш територіально наближеної до спірної ділянки.

У 2018 році місцеві загальні суди розглянули 15842 справи щодо земельних відносин, місцеві господарські — 3157. Щодо захисту права власності: 24432 справи розглянули місцеві загальні та 5493 — місцеві господарські суди. В той час як останні за виключною предметною юрисдикцією розглянули 856 справ щодо корпоративних відносин, за аналогією з якими пропонується встановити юрисдикцію земельних спорів.

Проте земельні спори за участі фізичних осіб — це не лише суха судова й економічна статистика. Так само як система судочинства — це не лише розд.VIII Конституції. Вона підпорядкована обслуговуванню глобальної економіки й може виявитися такою ж вразливою, як і ця економіка. Осмислення ризиків глобальної економіки мало б спонукати владу до прийняття рішень, які б демонстрували хоча б розуміння цих ризиків і того, що судова влада є складовою державної влади (ст.6 Конституції), а захист судами конституційного ладу та правопорядку робить правову систему стабільною, що позитивно впливає на легальні й ефективні інвестиції.

Отже, для визначення належної юрисдикції потрібні дуже чіткі, прості критерії. Для земельних спорів це найбільш легко з огляду на розвиток земельного законодавства та конституційне регулювання права власності на землю.

Читайте статтю: Як власникам і користувачам земельних ділянок захиститися від незаконних дій органів реєстрації

Пряма кореляція

Український народ є єдиним власником землі зі спеціальним конституційним статусом (преамбула Конституції). Для законодавця тут існує пряма кореляція між статусом конституційного суб’єкта та статусом фізичної особи — суб’єкта цивільного процесу. Будь-які обмеження цього статусу визначать імовірну неконституційність закону. А в проекті №3296 мова йде про істотні обмеження, що мають бути оцінені з позицій недопущення порушення гарантій конституційного ладу.

Що ж до права на землю як предмета спору, то питання правової визначеності було вирішене ще в римському праві й у континентальній правовій системі не змінювалося. Загальновідоме «пекельне доказування», коли суд навіть через сотні років установлював первинну підставу набуття приватною особою права на землю із власності римського народу. (Так само як у Конституції України — не держави, а Українського народу.) Саме публічність усіх транзакцій щодо землі спрямована на досягнення цієї визначеності.

Логіка розвитку земельного законодавства проста: від загальнодержавної/комунальної власності до приватної власності та користування фізичними та юридичними особами на підставах, уcтановлених земельним законодавством. Ситуація належності у 1990 році усіх земель державі та подальший «первинний» перехід майнових прав на землю до фізичних або юридичних осіб дає змогу застосувати критерій первинних підстав як найбільш визначений для встановлення належної юрисдикції земельних спорів. Цей критерій змінити або витлумачити якось інакше щодо земельних ділянок неможливо.

Всі інші, наприклад «нерозривно пов’язані вимоги», «похідні — непохідні вимоги», «мета пред’явлення позову», «майновий інтерес особи» тощо, завжди будуть обґрунтовуватися й оцінюватися залежно від обставин справи.

Такий критерій є також найбільш системним з огляду на норми Земельного кодексу, що визначають правовий режим земель і підстави набуття майнових прав на землю фізичними та юридичними особами (щодо ФОП питання ще більш дискусійне, адже вони не є спецсуб’єктами набуття прав на землю відповідно до ЗК).

Читайте статтю: Зволікання з оформленням договорів оренди земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомості, не врятує від плати за землю

Визначення належної юрисдикції

З урахуванням наведеного належна судова юрисдикція земельних спорів може встановлюватися таким чином. Якщо підставою виникнення майнових прав/інтересів є рішення органів влади, але цивільні права на землю в особи ще не виникли (юридичний склад набуття права не завершений) і не порушуються цивільні права третіх осіб — спір розглядається в порядку адміністративного судочинства (рішення КС від 16.04.2009 №7-рп/2009; від 1.04.2010 №10-рп/2010).

Якщо первинне набуття майнових прав на ділянку здійснювалося за підставами, встановленими законом для юросіб, за умови, що актуальним учасником судового розгляду є юридична особа, — господарська юрисдикція. Якщо ж первинною підставою набуття майнових прав на землю є набуття ділянки фізособами — цивільна юрисдикція.

У будь-якому разі у правовій державі для вирішення проблеми судової юрисдикції земельних спорів не існує шляху іншого, ніж конституційний.

Читайте статтю: Дискреційні повноваження органів державної влади та місцевого самоврядування при здійсненні владних функцій у сфері земельних відносин

Автор статті: Людмила КОЗЛОВСЬКА, д.ю.н., доцен

630
Просмотров
0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные статьи
Популярные судебные решения
ЕСПЧ
Название события
Загрузка основного изображения
Выбрать изображение
Текст описание события:
1