Застосування понижуючого коефіцієнту по ЄСВ: позиція ДФС і судова практика (Постанова у справі № 816/1929/17 від 11 грудня 2017р.)

Фабула судового акту: Застосування понижуючого коефіцієнту по ЄСВ, передбачене пунктом п.95 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», яким з метою зменшення навантаження на фонд оплати праці передбачено можливість застосування понижуючого коефіцієнту при обчисленні розміру єдиного внеску, ДФС України на практиці своїм листом від 20.08.2015 року №31041/7/99-99-17-03-20 звузила , встановивши «обмеження» їх використання, які не передбачені законом, але суди не погодились з таким вільним трактуванням податковою норм закону.

Відповідно до пункту п.95 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»:

По 31 грудня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску, встановлений частиною п’ятою та абзацом другим частини шостої статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, застосовується з понижуючим коефіцієнтом (далі - коефіцієнт), якщо платником виконуються одночасно такі умови:

а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - БН(зо) збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу (далі - СмБН(зо)2014);

б) після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - СП(зо)м) складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік (далі - СмП(зо)2014);

в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік (далі - СмК(зо)2014). Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону.

Коефіцієнт щомісячно обчислюється платниками самостійно, за такою формулою:

коефіцієнт = СмБН(зо)2014/БН(зо), де:

СмБН(зо)2014 - середньомісячна база нарахування єдиного внеску для платника у 2014 році в розрахунку на одну застраховану особу - це сума нарахованої заробітної плати, винагород за виконану роботу (надані послуги) за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, на яку нараховується єдиний внесок/кількість звітних місяців платника в 2014 році/СмК(зо)2014;

БН(зо) - база нарахування єдиного внеску на одну застраховану особу за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовим договором, - це сума нарахованої заробітної плати, винагород за виконану роботу (надані послуги) за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, на яку нараховується єдиний внесок у звітному місяці 2015 року/кількість застрахованих осіб платника у звітному місяці 2015 року, яким нараховані виплати;

СмК(зо)2014 - середньомісячна кількість застрахованих осіб платника за 2014 рік - це сумарна кількість застрахованих осіб, яким нараховані виплати у кожному місяці в 2014 році/кількість звітних місяців платника в 2014 році;

СмП(зо)2014 - середньомісячний платіж на одну застраховану особу у 2014 році - це сума нарахованого єдиного внеску за 2014 рік/кількість звітних місяців платника в 2014 році/СмК(зо)2014;

СП(зо)м - середній платіж на одну застраховану особу у звітному місяці - це сума нарахованого єдиного внеску у звітному місяці 2015 року/кількість застрахованих осіб у звітному місяці 2015 року, яким нараховані виплати.

Якщо в результаті розрахунку коефіцієнта його значення складає менше ніж 0,4, то платник застосовує коефіцієнт 0,4.

Коефіцієнт застосовується в тому числі при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи.

Відповідно до частини п’ятої статті 3-1 Закону України «Про оплату праці», у разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону № 2464 у разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.

ДФС України в своєму листі від 20.08.2015 року №31041/7/99-99-17-03-20 встановила додаткові обмеження, не передбачені законом, зокрема вказала, якщо роботодавцем виконано одночасно всі умови, визначені пунктом п.95 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», але хоча б по одній застрахованій особі здійснюється донарахування сум ЄСВ до розміру мінімальної заробітної плати, коефіцієнт страхувальником не застосовується.

Але такого обмеження закон не містить, що було і зазначено судами при ухваленні рішення.

До речі, поки ми судилися, вже з’явилася позиція ВАСУ з цього питання, викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2017 року у справі № К/800/20862/17. (http://reyestr.court.gov.ua/Review/68946747)

Текст судового рішення наводиться нижче.

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/1929/17

Полтавський окружний адміністративний суд колегією у складі:

головуючого судді Слободянюк Н.І.,

суддів Сич С.С. , Супруна Є.Б. ,

за участю:

секретаря судового засідання Дубінчина О.М.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників відповідача 2 ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Полтава-банк" до Державної фіскальної служби України, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Полтава-банк" /надалі по тексту ПАТ «Полтава-банк», позивач/ звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України /надалі по тексту- ДФС України, відповідач -1/, Офісу великих платників податків ДФС /надалі по тексту відповідач 2/ про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Офісу великих платників податків ДФС від 04 вересня 2017 року № Ю-0001544301, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску Офісу великих платників податків ДФС від 04 вересня 2017 року № НОМЕР_1 та рішення про результати розгляду скарги ДФС України від 17 жовтня 2017 року № 23231/6/99-99-11-02-02-25.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариством у повній мірі дотримані умови, передбачені пунктом 9-5 розділу VІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», при яких платник має право на застосування єдиного внеску з понижуючим коефіцієнтом, а також тим, що відповідач не врахував того, що у грудні 2015 року позивач відкоригував суму єдиного внеску за серпень, вересень та жовтень 2015 року /а.с. 6-11 т. 1/.

Заперечуючи проти позову у частині визнання протиправним та скасування рішення про результати розгляду скарги, ДФС України зазначила про те, що вказане рішення прийнято відповідачем -1 на підставі, у спосіб та в межах повноважень, встановлених законом, а у разі незгоди з рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску позивач не позбавлений права оскаржити його у судовому порядку /а.с. 55 -57 т. 3/.

Заперечення на адміністративний позов Офісу великих платників податків ДФС ґрунтувалися на тому, що якщо хоча б по одній застрахованій особі здійснюється донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати, понижуючий коефіцієнт страхувальником не застосовується; різниця між мінімальною та фактично нарахованою заробітною платою є базою для нарахування єдиного внеску, проте не є базою для утримання єдиного внеску (утримання здійснюється з фактично нарахованої заробітної плати) та на тому, що законодавством не передбачено здійснення перерахунку єдиного внеску за минулий період /а.с. 42-46 т. 3/.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, вивчивши доводи сторін, викладені ними у позовній заяві та письмових запереченнях проти позову, встановивши фактичні обставини, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оцінивши докази в їх сукупності, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Колегією суддів встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Полтава-банк» пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з ідентифікаційним кодом - 09807595, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби /а.с. 42-46 т. 1/.

Працівниками Офісу великих платників податків ДФС проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ "Полтава-банк" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2017 року та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2017 року.

За результатами цієї перевірки складено акт від 09 серпня 2017 року № 2716/28-10-43-01/09807595, у якому зафіксовані порушення позивачем вимог підпункту 1 частини 2 статті 6, частини 1 статті 7, частин 5-7 статті 8, пункту 9-5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" внаслідок заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 692218,97 грн, у тому числі за серпень 2015 року на суму 212806,14 грн; за вересень 2015 року на суму 231593,20 грн; за жовтень 2015 року на суму 247819,62 грн.

Водночас контролюючим органом встановлено часткове виправлення платником недоліків у Звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за грудень 2015 року на суму 7564,96 грн /а.с. 23-31 т. 1/.

На підставі вказаного акту перевірки Офісом великих платників податків ДФС винесені:

- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04 вересня 2017 року № Ю-0001544301 на суму недоїмки 684654,01 грн /з урахуванням відкоригованої платником суми єдиного внеску 7564,96 грн, тобто 692218,97 грн 7564,96=684654,01 грн/ /а.с. 12 т. 1/;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04 вересня 2017 року № НОМЕР_1 на суму 346109,49 грн /а.с. 13 т. 1/.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, позивач оскаржив їх до ДФС України /а.с.14-18 т. 1 /.

За результатами розгляду скарги рішенням ДФС України від 17 жовтня 2017 року № 23231/6/99-99-11-02-02-25 вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04 вересня 2017 року № Ю-0001544301 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04 вересня 2017 року № НОМЕР_1 залишені без змін, а скарга ПАТ «Полтава-банк» - без задоволення ( а.с. 19-22 т. 1).

Вказані обставини зумовили звернення ПАТ "Полтава-банк" до суду з позовом про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04 вересня 2017 року № Ю-0001544301; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04 вересня 2017 року № НОМЕР_1 та рішення про результати розгляду скарги від 17 жовтня 2017 року № 23231/6/99-99-11-02-02-25.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених фіскальним органом в основу оскаржуваних рішень, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, колегія суддів встановила, що підставою для донарахування контролюючим органом ПАТ «Полтава-банк» єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за серпень-жовтень 2015 року на загальну суму 684654,01 грн та застосування штрафної санкції на суму 346109,49 грн стало те, що платник у відповідному звітному періоді застосував понижуючий коефіцієнт до ставок єдиного внеску на підставі норми пункту 9-5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску, унормовані Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" /у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин/.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 цього Закону платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами, а також підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства.

Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок /пункт 1/; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування /пункт 4 частини 2 статті 6 цього ж Закону/.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, а частиною 8 цієї статті що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

З 13 березня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 02.03.2015 № 219-VIII.

Цим Законом доповнено розділ VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» пунктом 9-5, яким з метою зменшення навантаження на фонд оплати праці передбачено можливість застосування понижуючого коефіцієнту при обчисленні розміру єдиного внеску.

Так, пунктом 9-5 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що по 31 грудня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску, встановлений частиною п'ятою та абзацом другим частини шостої статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, застосовується з понижуючим коефіцієнтом (далі - коефіцієнт), якщо платником виконуються одночасно такі умови:

а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - БН(зо) збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу (далі - СмБН(зо)2014);

б) після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - СП(зо)м) складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік (далі - СмП(зо)2014);

в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік (далі - СмК(зо)2014). Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону.

Зазначеною нормою також визначено формулу розрахунку понижуючого коефіцієнту, його розмір та обов'язок платника зазначити про його застосування у звіті.

Таким чином, якщо платником єдиного внеску одночасно дотримано всі вищеперелічені умови (окрім платників, до яких не застосовується третя умова), такий платник має право застосовувати понижуючий коефіцієнт до ставок єдиного внеску.

Колегія суддів зауважує, що будь-яких інших умов для застосування понижуючого коефіцієнту законодавством не передбачено.

Доданими до матеріалів справи звітами про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за серпень-жовтень 2015 року, а також розрахунком понижуючого коефіцієнту позивач підтвердив дотримання ним трьох умов для застосування понижуючого коефіцієнту /а.с. 34,35 т.1, а.с. 105-250 т. 1, а.с. 1-250 т. 2, а.с. 1-14 т. 3/.

Так, 1) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в указані звітні місяці збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу:

за серпень 2014 року - 3364,38 грн, а за серпень 2015 року - 4286,06 грн,

за вересень 2014 року - 3364,38 грн, а за вересень 2015 року - 4363,42 грн,

за жовтень 2014 року - 3364,38 грн, а за жовтень 2015 року - 4441,56 грн.

2) після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітних місяцях склав не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік:

за серпень 2014 року - 1234,96 грн, а за серпень 2015 року - 1235,47 грн,

за вересень 2014 року - 1234,96 грн, а за вересень 2015 року - 1235,19 грн,

за жовтень 2014 року - 1234,96 грн, а за жовтень 2015 року - 1237,86 грн.

3) кількість застрахованих осіб у звітних місяцях, яким нараховані виплати, не перевищувала 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік:

у серпні 2014 року - 751 особа, а у серпні 2015 року - 626 осіб,

у вересні 2014 року - 751 особа, а у вересні 2015 року - 627 осіб.

у жовтні 2014 року - 751 особа, а у жовтні 2015 року - 622 особи.

Разом із тим, під час проведення перевірки позивача, контролюючим органом не визнано право ПАТ "Полтава-банк" на застосування у спірних звітних періодах понижуючого коефіцієнту ставки єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з огляду на те, що позивач проводив працівникам виплати, які є меншими ніж розмір мінімальної заробітної плати, та здійснював донарахування єдиного внеску до її рівня, що, за висновком контролюючого органу, виключає право страхувальника на застосування понижуючого коефіцієнту.

З таким висновком контролюючого органу колегія суддів не погоджується, оскільки пункт 9-5 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" містить вичерпний перелік умов, за дотримання яких платнику дозволяється застосовувати понижуючий коефіцієнт ставки єдиного внеску, тоді як у спірних правовідносинах контролюючим органом фактично створено додаткову умову для застосування платником понижуючого коефіцієнту, яка не передбачена положеннями вказаного пункту.

До того ж частиною 5 статті 8 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що у разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.

Отже, вказана норма зобов'язує платника єдиного внеску при виплаті заробітної плати працівнику, розмір якої не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, сплатити нарахований єдиний внесок виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за відповідний місяць.

Таким чином, у разi, якщо роботодавцем здійснюється донарахування сум єдиного внеску до розмiру мiнiмальної заробiтної плати, то коефiцiєнт не застосовується лише до суми рiзницi мiж мiнiмальною заробiтною платою та фактично нарахованою заробiтною платою. Однак, проведення таких донарахувань у жодному разі не позбавляє платника права на застосування понижуючого коефіцієнту до фактично нарахованих сум заробітної плати.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2017 року у справі № К/800/20862/17.

На користь наведеного висновку свідчить і позиція Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики, викладена ним у листі від 10.11.2015 № 04-27/10-1785 «Щодо понижуючого коефіцієнта до розміру єдиного внеску».

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04 вересня 2017 року № Ю-0001544301 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04 вересня 2017 року № НОМЕР_1 підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а позовні вимоги у цій частині позову- задоволенню.

Водночас колегія суддів не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про результати розгляду скарги ДФС України від 17 жовтня 2017 року № 23231/6/99-99-11-02-02-25 з огляду на таке.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 цього Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Зі змісту наведених норм слідує, що предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення для позивача, тобто впливати на його коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків. Наслідком розвязання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного субєктивного права позивача.

Проте, оскаржуване позивачем рішення про результати розгляду скарги від 17 жовтня 2017 року № 23231/6/99-99-11-02-02-25 не створює для позивача обовязку по сплаті єдиного внеску та штрафних санкцій, а відтак не має юридичного значення та не є актом індивідуальної дії у розумінні норм Кодексу адміністративного судочинства України. Юридичний наслідок по сплаті вказаних платежів створюють для позивача вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04 вересня 2017 року № Ю-0001544301 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04 вересня 2017 року № НОМЕР_1. У звязку з цим, визнання судом протиправним та скасування рішення про результати розгляду скарги не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача.

Зважаючи на викладене, колегія суддів доходить висновку, що вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення про результати розгляду скарги ДФС України від 17 жовтня 2017 року № 23231/6/99-99-11-02-02-25 задоволенню не підлягає.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду за позовні вимоги про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04 вересня 2017 року № Ю-0001544301 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04 вересня 2017 року № НОМЕР_1 сплачено судовий збір у сумі 15461,45 грн і колегія суддів дійшла висновку про задоволення позову у цій частині вимог, то стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь позивача підлягають витрати зі сплати судового збору у вказаній сумі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7 -11 71 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Полтава-банк" до Державної фіскальної служби України, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 04 вересня 2017 року № НОМЕР_1 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 04 вересня 2017 року № Ю-0001544301.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (ідентифікаційний код 39440996) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтава-банк" (ідентифікаційний код 09807595) витрати зі сплати судового збору у сумі 15461 (п'ятнадцять тисяч чотириста шістдесят одна) гривня 45 (сорок п'ять) копійок

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 14 грудня 2017 року.

Головуючий суддя ОСОБА_5 суддя суддя ОСОБА_6 ОСОБА_7