Зарахування зустрічних вимог в різних валютах є незаконним, оскільки не відповідає критерію однорідності (ВС/КГС у справі № 914/108/16 від 19.12.2019).

Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Фабула судового акту: Законодавством України визначено, що гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні. Однак, сторони договору мають право визначити суму договору у еквіваленті іноземної валюти, чим часто користуються підприємці, орієнтуючись на більш стабільний курс.

І національна, і іноземна валюта є нічим іншим, як коштами (п. 14.1.93. ст. 14 ПКУ). Однак, здається ВС має іншу думку в цьому питанні.

Між банком і позичальником, назвемо його підприємством Х, укладено договір кредитної лінії. Валюта кредитування визначена сторонами за договором - євро. Через неналежне виконання своїх зобов’язань підприємством Х , за даним договором утворилась заборгованість зі сплати основного боргу на процентів.

Крім того, між банком і третьою особою було укладено договір банківського рахунку на якому зберігались кошти клієнта в доларах.

Третя особа відступила право вимоги за договором банківського рахунку підприємству Х, внаслідок чого відбулась заміна сторони і кредитором у цих зобов’язаннях стало підприємство Х. Таким чином, за результатами укладених правочинів, між банком та підприємством Х існували відносини:
⁃ кредитування, в яких банк був кредитором, а підприємство Х боржником;
⁃ банківського рахунку, в яких банк був боржником, а підприємство Х кредитором.

З урахуванням зазначеного, підприємством Х було складено заяву про зарахування однорідних зустрічних вимог та про припинення зобов’язання в цій частині за договором кредитування.

Не погодившись із такими діями контрагента, банк звернувся до суду із вимогою про визнання заяви про зарахування вимог недійсною, як одностороннього правочину.

Суди перших двох інстанцій задовольнили позов з підстав невідповідності заяви ст. 601 ЦКУ, оскільки зустрічні вимоги банку та підприємства-позичальника підлягають виконанню у різних валютах - євро та доларах США, відповідно, такі вимоги не можна вважати однорідними з огляду на те, що євро та долар США (хоч і є грошовими коштами) є різними валютами.

Підприємством Х було подано касаційну скаргу на винесені рішення, зокрема, скаржник стверджував, що суди дійшли невірного висновку щодо неоднорідності грошей в даному випадку, оскільки гроші (грошові кошти) є різновидом речей з родовими ознаками, які володіють такою здатністю як замінність. Будучи замінними, гроші (грошові кошти) є однорідними, оскільки мають однакову правову природу і суть (зміст).

Здійснюючи касаційний перегляд, ВС зазначив, загальні критерії вимог, які можуть підлягати зарахуванню, зокрема, вони мають бути: зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

При цьому, ВС визначено, що правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо).

Однак, ВС не погодився із доводами скаржника стосовно ознак родових речей та з посиланням на ст.184 ЦКУ, наголосив на тому, що хоча між сторонами і існують зустрічні вимоги за якими настав час виконання, однак однорідними їх визнати неможливо, оскільки валюти є різними та нерівнозначними.

Таким чином ВС підтвердив висновки судів про невідповідність правочину ст. 601 ЦКУ та залишив оскаржувані рішення в силі.

Аналізуйте судовий акт: Якщо зобов`язання сторін за договорами підлягають виконанню у різних валютах, такі вимоги не можна вважати однорідними, тому їх зарахування не відповідає закону (ВС/КГС, № 914/109/16, 22.01.20)

ОБ'ЄДНАНА ПАЛАТА КГС У СКЛАДІ ВС підсумувала питання оскарження зарахування зустрічних однорідних вимог (Справа № 910/11116/19 від 22 січня 2021 р.)

Утримання банком комісії при здійсненні зарахування заборгованості на картковий рахунок стягувача є питанням договірних відносин між самим стягувачем та установою банку і не входить до компетенції державного виконавця (справа №583/2119/19)

Законодавством не заборонено обумовлювати в договорі заробітну плату в іноземній валюті, яка підлягає перерахунку в гривню відповідно до курсу НБУ, чинного на момент нарахування заробітної плати (ВС/КЦС, № 761/21776/16-ц,26.04.19)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/108/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Мамалуй О.О.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс"

на рішення Господарського суду Львівської області

(суддя - Ділай У.І.)

від 04.06.2019

та постанову Західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Кордюк Г.Т., судді: Мирутенко О.Л., Плотніцький Б.Д.)

від 23.09.2019

у справі № 914/108/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестком"

про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви ТОВ "Танк Транс" від 23.02.2015 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог

за участю представників учасників справи:

позивача (правонаступника) - Пінчук Ю.А.

відповідача - не з`явилися

третіх осіб - не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" (далі - ТОВ "Танк Транс") про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви ТОВ "Танк Транс" від 23.02.2015 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог.

1.2. Позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну підстав позову обґрунтовані тим, що ТОВ "Танк Транс" безпідставно здійснив зарахуванням своїх вимог до позивача за договором банківського рахунку шляхом припинення частини власних зобов`язань зі сплати заборгованості за договором кредитної лінії. При цьому Банк зазначив, що зустрічні вимоги ТОВ "Танк Транс" і ПАТ "Дельта Банк" не є однорідними, в зв`язку з чим виключається можливість здійснення зарахування таких зустрічних однорідних вимог. Матеріально-правовою підставою позову визначено статті 203, 215, 510, 512 - 514, 601, 602, 1054, 1066, 1068, 1071 Цивільного кодексу України, статті 1, 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.06.2019 у справі №914/108/16 позов задоволено. Визнано недійсним односторонній правочин - заяву ТОВ "Танк Транс" від 23.02.2015 про припинення зобов`язань щодо сплати ТОВ "Танк Транс" на користь АТ "Дельта Банк" суми заборгованості за нарахованими процентами за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005880 від 09.06.2011 у розмірі 27 536,72 євро (що за крос-курсом станом на 23 лютого 2015 року складає еквівалент 31116,49 доларів США); припинення зобов`язань щодо сплати АТ "Дельта Банк" на користь ТОВ "Танк Транс" заборгованості на загальну суму 31116,49 доларів США (що за крос-курсом станом на 23 лютого 2015 року складає еквівалент 27 536,72 євро) за договором банківського рахунку №26/21746-168 від 04 вересня 2009 року, укладеного між АТ "Дельта Банк" та ТОВ "Інвестком", внаслідок зарахування зазначених зустрічних однорідних вимог.

2.2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 рішення Господарського суду Львівської області від 04.06.2019 у справі №914/108/16 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі фактичні обставини справи:

- між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" (позичальник) 09.06.2011 було укладено договір кредитної лінії № ВКЛ-2005880, згідно з умовами якого позивач здійснює надання кредиту відповідачеві у межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 500 000 євро зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 12% річних та кінцевим терміном погашення 08.06.2012 на умовах, визначених цим договором;

- відповідно до пунктів 3.2.6, 3.2.6.2 договору кредитної лінії №ВКЛ-2005880 від 09.06.2011, банк має право на договірне списання коштів з будь-якого поточного рахунку позичальника, відкритого в ПАТ "Дельта Банк". Якщо валюта коштів, списаних кредитором з будь-якого рахунку позичальника, відкритого у ПАТ "Дельта Банк", не збігається з валютою фактичної заборгованості позичальника за договором, списання здійснюється в сумі коштів в іншій валюті, еквівалентній сумі коштів у валюті фактичної заборгованості позичальника за цим договором і витрат кредитора (комісій, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування тощо), які пов`язані з купівлею/продажем/обміном (конвертацією) валюти. Для погашення такої заборгованості позичальник доручає кредитору здійснювати від імені та за рахунок позичальника купівлю/продаж/обмін (конвертацію) іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України (далі - МВРУ) та/або її обмін на Міжнародному валютному ринку (далі - МВР) за поточним курсом, що склався на МВРУ та/або МВР за цією операцією та дату купівлі/продажу/обміну іноземної валюти, з обов`язковим зарахуванням купленої/обміняної валюти або коштів, одержаних від продажу валюти, на поточний рахунок позичальника у відповідній валюті. При цьому курс купівлі/продажу/обміну (конвертації) кредитором іноземної валюти на МВРУ та/або МВР та порядок його визначення з метою виконання вищезазначеного доручення позичальника вважаються такими, що узгоджені останнім;

- ПАТ "Дельта Банк" 06.02.2015 виставив ТОВ "Танк Транс" претензію через порушення умов договору кредитної лінії № ВКЛ-2005880, яку вимагав розглянути у строк до наступного робочого дня та сплатити борг за договором в розмірі 36 834 160,99 євро;

- ПАТ "Дельта Банк" (банк) та ТОВ "Інвестком" (клієнт) 04.09.2009 уклали договір банківського рахунку № 26/21746-168, відповідно до п. 1.1 якого банк відкрив клієнту поточний рахунок у національній валюті, доларах США та євро № 26004002001746 та отримує плату за обслуговування рахунку згідно з тарифами банку на банківські послуги, які доведені клієнту в момент підписання цього договору;

- згідно з пунктами 1.2, 2.1 договору банківського рахунку № 26/21746-168 від 04.09.2009, банк зобов`язувався приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, виконувати розпорядження клієнта щодо перерахування відповідних сум з рахунка та проводити інші операції за рахунком у межах законодавства України. Платежі з рахунку виконуються банком у межах залишку грошових коштів на початок операційного дня та з урахуванням поточних надходжень грошових коштів на рахунок протягом операційного часу;

- ТОВ "Танк Транс" (новий кредитор) і ТОВ "Інвестком" (первісний кредитор) 11.02.2015 уклали договір відступлення права вимоги за договором банківського рахунку №26/21746-168 від 04.09.2009. Відповідно до умов пункту 2.1 даного договору первісний кредитор відступає новому кредитору права вимоги до боржника за договором рахунку, а новий кредитор зобов`язується сплатити первісному кредитору ціну відступлення за права вимоги;

- пунктом 1.1 договору термін "договір рахунку" визначено сторонами як договір банківського рахунку № 26/21746-168 від 04.09.2009 (укладений між позивачем та ТОВ "Інвестком");

- листом від 18.02.2015 ТОВ "Танк Транс" повідомило ПАТ "Дельта Банк" про заміну кредитора у зобов`язанні укладенням договору від 11.02.2015 про відступлення права вимоги за договором банківського рахунку;

- ТОВ "Танк Транс" 23.02.2015 було складено заяву про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог, в якому відповідач зазначив, що до останнього перейшло право вимоги до ПАТ "Дельта Банк" по договору банківського рахунку №26/21746-168 від 04.09.2009, укладеного між банком та ТОВ "Інвестком" на суму 13 039 335,34 доларів США. Товариством було здійснено зарахування по рахунку на суму 13 008 218,84 доларів США в рахунок погашення заборгованості, в тому числі по кредитному договору №ВКЛ-2005880 від 09.06.2011 на суму 5 608 142,14 доларів США. Станом на день подання цієї заяви товариство стало кредитором банку на суму 31116,49 доларів США, що згідно крос курсу станом на 23.02.2015 становить 27536,72 євро. Відтак, ТОВ "Танк Транс" заявило про припинення зобов`язань щодо сплати ТОВ "Танк Транс" на користь АТ "Дельта Банк" суми заборгованості за простроченими процентами за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005880 від 09.06.2011 у розмірі 27 536,72 євро (що за крос-курсом станом на 23 лютого 2015 року складає еквівалент 31 116,49 доларів США); про припинення зобов`язань щодо сплати АТ "Дельта Банк" на користь ТОВ "Танк Транс" заборгованості на загальну суму 31 116,49 доларів США (що за крос-курсом станом на 23 лютого 2015 року складає еквівалент 27 536,72 євро) за договором банківського рахунку №26/21746-168 від 04 вересня 2009 року, укладеного між АТ "Дельта Банк" та ТОВ "Інвестком", внаслідок зарахування зазначених зустрічних однорідних вимог;

- вважаючи, що вказаний односторонній правочин - заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" від 23.02.2015 про зарахування зустрічних однорідних вимог порушує вимоги чинного законодавства, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про визнання вказаного одностороннього правочину недійсним.

2.4. Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що спірний односторонній правочин не відповідає вимогам статті 601 Цивільного кодексу України, оскільки зустрічні вимоги ТОВ "Танк Транс" і ПАТ "Дельта Банк" підлягають виконанню у різних валютах - євро та доларах США, відповідно, такі вимоги не можна вважати однорідними з огляду на те, що євро та долар США (хоч і є грошовими коштами) є різними валютами.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що укладення лише договору відступлення права вимоги від 11.02.2015 за договором банківського рахунку від 04.09.2009 №26/21746-168 між ТОВ "Танк Транс" та ТОВ "Інвестком" не призвело до виникнення грошового зобов`язання банку перед підприємством на суму коштів, розміщених на рахунку оскільки, банк був позбавлений можливості виконувати розпорядження підприємства за поточними рахунками, власником яких є інша особа, внаслідок чого у підприємства не виникло грошових вимог до банку за поданими заявами про перерахування коштів та видачу готівки. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 у справі № 3-174гс16.

2.5. Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції погодився із висновком, що зустрічні вимоги ТОВ "Танк Транс" і ПАТ "Дельта Банк" не є однорідними, а тому зарахування таких зустрічних вимог за відповідним одностороннім правочином не відповідає вимогам статті 601 Цивільного кодексу України.

Поряд з цим суд апеляційної інстанції, не погодившись із висновками місцевого суду про те, що укладення лише договору відступлення права вимоги від 11.02.2015 за договором банківського рахунку від 04.09.2009 № 26/21746-168 між ТОВ "Танк Транс" та ТОВ "Інвестком" не призвело до виникнення грошового зобов`язання банку перед товариством на суму коштів, розміщених на рахунку, зазначив, що положення Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національний та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492 не містять обмежень щодо права вкладника (клієнта) передати право вимоги за договором рахунку шляхом уступки права вимоги на користь іншої особи, оскільки уступка вимоги за даним видом договору відповідає його правовій природі. Уступаючи право вимоги з повернення коштів, розміщених на банківському рахунку, власник по суті розпорядився ними у спосіб, дозволений законом. Проте вказав, що помилковість зазначених висновків не призвела до прийняття помилкового рішення.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 та рішенням Господарського суду Львівської області від 04.06.2019 у справі №914/108/16, Товариство з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс":

- при прийнятті оскаржуваних рішень, судами попередніх інстанцій не правильно застосовано норми матеріального права, а саме, статті 177, 179, 184, 192, 193, 203, 215, 217, 509, 526, 601 Цивільного кодексу України, статтю 203 Господарського кодексу України, статтю 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність", статтю 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю";

- при вирішенні питання щодо правомірності зарахування однорідних вимог згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України у випадках, коли зустрічні вимоги виражені в різних валютах, слід виходити з того, що такі вимоги є однорідними;

- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі 750/8676/15-ц обумовлено, що курсова різниця - це різниця, яка є наслідком відображення однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах. Курсові різниці визначаються за монетарними статтями балансу;

- гроші (грошові кошти) є різновидом речей з родовими ознаками, які володіють такою здатністю як замінність. Будучи замінними, гроші (грошові кошти) є однорідними, оскільки мають однакову правову природу і суть (зміст).

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" просив відмовити у її задоволенні, а рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

3.4. Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2019 у даній справі здійснено заміну позивача - Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви ТОВ "Танк Транс" від 23.02.2015 про припинення зобов`язань щодо сплати ТОВ "Танк Транс" на користь ПАТ "Дельта Банк" (сплати заборгованості за договорами кредитної лінії) шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог - частини заборгованості ПАТ "Дельта Банк" за договором банківського рахунку.

4.2. Як встановлено судами попередніх інстанцій, заборгованість ПАТ "Дельта Банк" перед ТОВ "Танк Транс", пред`явлена відповідачем до зарахування як зустрічна однорідна вимога для припинення його зобов`язань зі слати позивачеві заборгованості за договором кредитної лінії, виникла на підставі договору відступлення права вимоги від 11.02.2015 грошових коштів розміром 13 039 335,34 доларів США за договором банківського рахунку від 04.09.2009 № 26/21746-168, укладеного між ТОВ "Танк Транс" та ТОВ "Інвестком".

4.3. Частинами першою та другою статті 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках установлених законом.

4.4. Відповідно до частини третьої статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

4.5. Згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

4.6. Статтею 602 Цивільного кодексу України визначено, що не допускається зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.

4.7. Виходячи із зазначеного, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо).

4.8. У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що спірна заява стосується зустрічного зарахування вимог, які виникли на підставі договору кредитної лінії від 09.06.2011 №ВКЛ-2005880 (за яким позивач є кредитором, а відповідач - боржником на загальну суму 36 834 160,99 грн євро), а також вимог за договором банківського рахунку від 04.09.2009 №26/21746-168 (за яким відповідач є кредитором, а позивач - боржником на загальну суму 13 039 335,34 доларів США).

4.9. За змістом статті 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.

4.10. Умовами договору кредитної лінії від 09.06.2011 №ВКЛ-2005880 сторони узгодили те, що погашення кредиту здійснюється саме в наданій валюті (євро) згідно графіку. Тобто умовами виконання зобов`язань з повернення кредиту за цими договорами не передбачено отримання банком відповідних платежів у доларах США.

Натомість за договором банківського рахунку Банком відкрито клієнту рахунок у доларах США, право вимоги за яким відступлені відповідачеві у цій справі.

4.11. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки у цій справі зобов`язання сторін за договором кредитної лінії та договором банківського рахунку підлягають виконанню у різних валютах - євро та доларах США, відповідно, такі вимоги не можна вважати однорідними з огляду на те, що євро та долар США (хоч і є грошовими коштами) є різними валютами, які згідно з умовами вказаних договорів не є рівнозначними.

З огляду на викладене, зарахування таких зустрічних вимог за відповідним одностороннім правочином не відповідає статті 601 Цивільного кодексу України.

4.12. Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 202 Цивільного кодексу України одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

4.13. Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

4.14. За змістом частин першої - третьої та п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

4.15. З огляду на викладене, односторонній правочин - заява ТОВ "Танк Транс" від 23.02.2015 про припинення його зобов`язань на користь позивача (сплати заборгованості за договорами кредитної лінії) шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (частини заборгованості ПАТ "Дельта Банк" за договором банківського рахунку) суперечить актам чинного законодавства.

4.16. Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

4.17. Згідно із частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.

4.18. Верховний Суд при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин враховує висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №914/3217/16, у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 914/261/18, від 01.10.2019 у справі № 910/12968/17 від 01.10.2019 у справі № 910/12968/17.

4.19. Колегія суддів не приймає до уваги, як такі, що мають значення, доводи скаржника в обґрунтування підстав для скасування рішень місцевого та апеляційного суду на необхідність врахування правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц, предметом спору в якій є стягнення збитків за кредитним договором, оскільки фактичні обставини, які формують зміст правовідносин у справі №914/108/16 не є аналогічними, так само як і спірні правовідносини не є подібними.

4.20. Інші доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на те, що вони не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та, передусім, зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Згідно із частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Танк Транс".

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 та рішення Господарського суду Львівської області від 04.06.2019 у справі №914/108/16 залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Мамалуй

1200
Переглядів
2
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

ЕСПЧ
0