ОБ'ЄДНАНА ПАЛАТА КГС У СКЛАДІ ВС підсумувала питання оскарження зарахування зустрічних однорідних вимог (Справа № 910/11116/19 від 22 січня 2021 р.)

У опублікованій 01 лютого 2021 року Постанові Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22 січня 2021 року у справі № 910/11116/19 ВС навів правову позицію щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, їх суті та вимог щодо безспірності, систематизувавши свою попередню практику та надавши уточнення правової позиції.

Короктко про висновки ВС: Відповідно до частин першої - третьої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно з частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до частини п`ятої статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відповідно до ст. 202 та 601 ЦК України заява особи про зарахування зустрічних однорідних вимог, надіслана іншій стороні за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов`язань сторін у справі

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 ГК України, статтею 601 ЦК України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 01.10.2019 у справі № 910/12968/17, від 05.11.2019 у справі № 914/2326/18.

Поняття безспірності заборгованості та правила її визначення закріплені також у законодавстві про нотаріат та у законодавстві про банкрутство, але ці норми є спеціальними і за загальним правилом не підлягають застосуванню при визначенні заборгованості як безспірної при здійсненні правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

Втім, сторона, яка заперечує безспірність заборгованості повинна у встановленому законом порядку не простувати належними і допустимими доказами те, що сума заборгованості кожної зі сторін за договором на дату вчинення одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог є іншою, ніж та, яка зазначена у заяві про зарахування, надати докази часткового чи повного погашення цієї заборгованості, не обмежуючись простою заявою про заперечення проти здійснення зустрічного зарахування.

Подібний підхід був застосований Великою Палатою Верховного Суду при визначенні безспірності заборгованості у справах щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню . Так, у постанові від 15.01.2020 у справі № 305/2082/14-ц Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що вирішуючи питання щодо безспірності заборгованості суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. При цьому сам факт звернення кредитора до суду не є підставою для визнання заборгованості спірною, позаяк спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб`єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї. Наявність спору в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за кредитним договором не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) також зазначено, що інформація про наявність у суді іншого позову стягувача до боржника чи боржника до стягувача сама по собі не є доказом недотримання умови щодо безспірності заборгованості.

УТОЧНЕННЯ ВИСНОВКУ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ НОРМИ ПРАВА

У постановах від 28.02.2018 у справі № 910/4312/17, від 04.07.2018 у справі № 910/16430/16, від 05.07.2018 у справі № 914/3013/16, від 19.07.2018 у справі № 910/14503/16, від 26.09.2018 у справі № 910/20105/17, від 04.04.2019 у справі № 918/329/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначає, що відповідно до статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином. Зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявила одна із сторін у зобов`язанні, здійснюється в силу положень статті 601 ЦК України та не пов`язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. Якщо інша сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

У постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №920/18256/17 та від 02.04.2019 у справі 918/539/18, на які послався скаржник, зазначено: "наявність заперечень однієї сторони не є перешкодою для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони. Однак апеляційний суд правильно зазначив, що припинення зобов`язання зарахуванням можливе не тільки за умов однорідності та зустрічності вимог сторін, строк виконання яких настав, але й за обов`язкової їх безспірності. Адже, за відсутності безспірності вимог спір по боргу за договором повинен бути вирішений в порядку позовного провадження, а до цього спірна сума не може бути прийнята судом як зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки вказане зарахування не підтверджується належними та допустимими доказами» (постанова у справі № 920/18256/17) та "заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування, а якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду, що в подальшому буде підставою для перегляду рішення в даній справі за новивиявленими обставинами" (постанова у справі № 918/539/18).

Натомість у постановах від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17, від 24.06.2019 у справі № 910/12026/18, від 23.07.2019 у справі № 904/1299/18, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 26.05.2020 у справі № 910/7807/19, від 11.06.2020 у справі № 910/7804/19, від 14.07.2020 у справі № 910/10471/19, від 19.08.2020 у справі № 911/2560/19, від 25.08.2020 у справі № б-23/75-02, від 23.09.2020 у справі № 904/2215/19, від 12.11.2020 у справі № 904/3173/19, від 25.11.2020 у справі № 904/1806/19 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов наступного висновку: "Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої із наведених умов виключає проведення зарахування у добровільному порядку".

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вважає за необхідне уточнити ці висновки наступним чином.

Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.

Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.

Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/11116/19

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Кібенко О. Р. - головуючого, Баранця О. М., Булгакової І. В., Васьковського О. В., Дроботової Т. Б., Львова Б. Ю., Селіваненка В. П., Ткаченко Н. Г., Уркевича В. Ю.,

за участю секретаря судового засідання Шпорта О. В.

представників учасників справи:

Державного підприємства "Енергоринок" (позивач) - адвокатів Сакви Д.Ю., Темченка О.О.

Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (відповідач) - Бабій Х.М. (в порядку самопредставництва)

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2020, ухвалену колегією суддів у складі Пашкіної С. А., Кропивної Л. В., Андрієнка В. В.,

у справі за позовом Державного підприємства "Енергоринок"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про визнання недійсним одностороннього правочину.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст та підстави позовних вимог

1. У листопаді 2019 року Державне підприємство "Енергоринок" (далі - ДП "Енергоринок") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом") про визнання недійсним одностороннього правочину.

2. ДП "Енергоринок" просило визнати недійсною заяву ДП "НАЕК "Енергоатом" про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог від 08.08.2019, відповідно до якої відповідач вважає припиненими свої грошові зобов`язання перед позивачем у розмірі 27 936 977,23 грн, а суму заборгованості позивача перед відповідачем зменшено з 2 501 622 147,48 грн до 2 473 685 170,25 грн.

Фактичні обставини справи, установлені судами

3. Між ДП "НАЕК "Енергоатом" та ДП "Енергоринок" укладено договір купівлі-продажу електричної енергії від 18.05.2001 № 698/05-НАЕК/640/01 (далі - договір).

4. Відповідно до пункту 1.1 договору ДП "НАЕК "Енергоатом" зобов`язується продавати, а ДП "Енергоринок" зобов`язується купувати електричну енергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

5. 30.06.2019 між сторонами підписаний акт купівлі-продажу електроенергії за червень 2019 року, за яким заборгованість позивача за договором становила 2 501 622 147,48 грн.

6. Станом на 07.08.2019 прострочена заборгованість позивача перед відповідачем за договором становила 8 810 190 153,33 грн, у тому числі за червень - 2 501 622 147,48 грн (підтверджується наданою позивачем Інформацією щодо заборгованості ДП "Енергоринок" перед ДП "НАЕК "Енергоатом", згідно з договорами ДЧОРЕ від 15.11.1996 та від 18.05.2001 № 698/05-НАЕК/640/01 станом на 07.08.2019).

7. Відповідно до пунктів 9.3, 9.9 договору (у редакції додаткових угод від 23.03.2007 № 3961/01 та від 17.06.2010 № 6214/02) ДП "НАЕК Енергоатом" купувало у позивача електричну енергію, необхідну для заповнення верхнього водосховища Ташлицької ГАЕС на оптовому ринку електричної енергії України.

8. Загальна вартість придбаної ДП "НАЕК "Енергоатом" у ДП "Енергоринок" електричної енергії для заповнення водосховища Ташлицької ГАЕС у червні 2019 року становила 27 936 977,23 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом купівлі-продажу електричної енергії за червень 2019 року (купівля електричної енергії на заповнення водосховища Ташлицької ГАЕС) від 30.06.2019.

9. Оплату придбаної у ДП "Енергоринок" електричної енергії для заповнення водосховища Ташлицької ГАЕС у червні 2019 року ДП "НАЕК "Енергоатом" здійснено не було.

10. Отже, станом на 07.08.2019 заборгованість ДП "НАЕК "Енергоатом" перед ДП "Енергоринок" за договором становила 27 936 977,23 грн; а зустрічна заборгованість ДП "Енергоринок" перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за цим же договором - 2 501 622 147,48 грн.

11. ДП "НАЕК "Енергоатом" здійснило зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 27 936 977,23 грн, що оформлене заявою від 08.08.2019 № 10760/04, яка отримана позивачем 08.08.2019.

12. 14.08.2019 ДП "Енергоринок" у відповідь на вищезазначену заяву надіслало лист № 01/44-16114, яким повідомило, що заперечує проти припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки це порушує законодавство України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

13. Господарський суд міста Києва рішенням від 24.06.2020 позов задовольнив; визнав недійсним з моменту вчинення односторонній правочин про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, вчинений ДП "НАЕК "Енергоатом" у формі заяви про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

14. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до укладеного сторонами договору купівлі-продажу електричної енергії оплата вартості електричної енергії здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок ДП "НАЕК "Енергоатом" або за зверненням ДП "НАЕК "Енергоатом" на поточний рахунок відокремленого підрозділу ДП "НАЕК "Енергоатом" та за згодою сторін, іншими формами, що передбачені чинним законодавством. Для проведення розрахунків іншими формами, включаючи зарахування зустрічних однорідних вимог, обов`язковою повинна бути спільна згода сторін. Суд зазначив, що в силу імперативних положень пункту 3 частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) односторонній правочин ДП "НАЕК "Енергоатом" може створювати обов`язки лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з позивачем, а з матеріалів справи не вбачається, судом не встановлено та відповідачем не доведено існування чи настання відповідних випадків, у тому числі щодо наявності згоди позивача на зарахування відповідачем спірної суми грошових коштів. Суд вважав, що заява про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог є односторонньою відмовою відповідача від договору, як наслідок цей правочин вчинено відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства та умов договору.

15. Північний апеляційний господарський суд постановою від 11.08.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 скасував, у позові відмовив. Суд дійшов висновку, що зарахування ДП "НАЕК "Енергоатом" зустрічних вимог здійснено у рамках та з дотриманням вимог чинного законодавства України, а висновки суду першої інстанції про те, що припинення зобов`язання між сторонами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог суперечить вимогам чинного законодавства та умовам договору, є помилковими. Зокрема суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків:

- однією з підстав припинення зобов`язання, яка визначена частиною першою статті 601 ЦК України, є припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог; відповідно до частини другої статті 601 ЦК України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін;

- зарахування зустрічних вимог між позивачем та відповідачем відповідає умовам, які визначені статтею 601 ЦК України;

- зарахування зустрічних вимог між позивачем та відповідачем не підпадає під дію частини п`ятої статті 602 ЦК України, відповідно до положень якої не допускається, зокрема, зарахування зустрічних вимог у випадках, встановлених договором або законом. Договір, укладений між ДП "НАЕК "Енергоатом" та ДП "Енергоринок", не містить жодних обмежень щодо припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. У Законі України "Про ринок електричної енергії", який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії з 01.07.2019, відсутні положення щодо заборони проведення зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення зобов`язання шляхом зарахування.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

16. У вересні 2020 року ДП "Енергоринок" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

17. Основні доводи касаційної скарги:

- скаржник вважає, що заборгованість не є безспірною, адже на момент надсилання відповідачем заяви між сторонами існував спір у Господарському суді міста Києва; 29.07.2019 відкрито провадження у справі № 910/9796/19 за позовом ДП "НАЕК "Енергоатом" до ДП "Енергоринок" про стягнення заборгованості у сумі 19 001 360 408,70 грн. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11.06.2020 у справі № 910/7804/19, від 10.09.2019 у справі № 910/13267/18, від 02. 04.2019 у справі № 918/539/18, від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 05.04.2018 у справі № 910/13205/17, від 26.05.2020 у справі № 910/7807/19, від 28.05.2019 у справі № 910/20107/17, від 19.08.2020 у справі № 911/2560/19, у яких суд зазначає, що безспірність вимог, які зараховуються, означає відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, і є важливою умовою для зарахування вимог. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої із наведених умов виключає можливість зарахування вимог у добровільному порядку;

- суд апеляційної інстанції не врахував, що односторонній правочин, вчинений у формі заяви від 08.08.2019 про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, є таким, що суперечить як положенням договору, так і приписам спеціального законодавства, що є підставою для визнання такого правочину недійсним в силу приписів частини п`ятої статті 602 ЦК України. Припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог порушує положення Закону України "Про електроенергетику", що діяв до 01.07.2019 (стаття 15-1), відповідно до якого розрахунки за куповану ДП "Енергоринок" електричну енергію на Оптовому ринку електричної енергії України були можливі лише через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, виключно на підставі алгоритму розподілу коштів, який встановлювався Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах електроенергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП). Відповідно до Договору оплата вартості електричної енергії здійснюється грошовими коштами в передбаченому договором порядку, і лише за згодою сторін або у інших формах, передбачених чинним законодавством. Тож суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що проведеним зарахуванням не порушено вимог частини п`ятої статті 602 ЦК України;

- суд апеляційної інстанції також не врахував, що зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином відповідача, який слід кваліфікувати як односторонню відмову від договору із застосуванням статей 202 203 525 ЦК України. Одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається якщо інше не встановлено договором або законом;

- судом не враховані висновки, що містяться у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 911/2560/19. У цій справі спірні правовідносини між ДП "Енергоринок" (оптовий постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Укргідроенерго" (виробник електроенергії) є повністю подібними до правовідносин між учасниками у справі № 910/11116/19.

18. У відзиві на касаційну скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" зазначає про безспірність заборгованості та відсутність законодавчих обмежень для припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви ДП "НАЕК "Енергоатом" від 08.08.2019; просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Рух касаційної скарги

19. Колегія суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (Краснов Є. В., Мачульський Г. М., Пільков К. М.) ухвалою від 02.11.2020 відкрила касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Енергоринок" і ухвалою від 25.11.2020 передала цю справу на розгляд Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду.

20. Колегія суддів мотивувала передачу необхідністю відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом у постанові від 19.08.2020 у справі № 911/2560/19 (колегія суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (Стратієнко Л. В., Кролевець О. А., Ткач І. В.) у якій суд зазначає, що безспірність вимог, які зараховуються, означає відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, і є важливою умовою для зарахування вимог. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої із наведених умов виключає проведення зарахування у добровільному порядку. Аналогічний висновок Верховного Суду також міститься у постановах від 11.06.2020 у справі № 910/7804/19, від 26.05.2020 у справі № 910/7807/19.

21. Колегія суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності вважала, що у такому випадку нівелюються положення статті 601 ЦК України, оскільки наявність заперечень іншої сторони автоматично виключає можливість проведення зарахування. Наявність та безспірність заборгованості, яка зарахована як зустрічні вимоги, підлягають встановленню судом при вирішенні спорів, що виникають у зв`язку із проведеним зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

22. Ухвалою від 16.12.2020 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду призначив справу № 910/11116/19 до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.01.2021.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевіривши наявність зазначених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судових рішень, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Щодо безспірності заборгованості

24. Відповідно до частин першої - третьої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

25. Згідно з частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

26. Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

27. Відповідно до частини п`ятої статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

28. Суди попередніх інстанцій, керуючись положеннями статей 202 та 601 ЦК України правильно встановили, що спірна заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, надіслана відповідачем позивачу, за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов`язань сторін у справі.

29. Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

30. Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

31. Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 ГК України, статтею 601 ЦК України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 01.10.2019 у справі № 910/12968/17, від 05.11.2019 у справі № 914/2326/18.

32. Поняття безспірності заборгованості та правила її визначення закріплені також у законодавстві про нотаріат та у законодавстві про банкрутство, але ці норми є спеціальними і за загальним правилом не підлягають застосуванню при визначенні заборгованості як безспірної при здійсненні правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

33. У справі, що розглядається, суд першої інстанції вважав, що заборгованість не є безспірною, але з таким висновком не погодився суд апеляційної інстанції.

34. Суд апеляційної інстанції встановив, що заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 27 936 977,23 грн підтверджується підписаним сторонами актом купівлі-продажу електричної енергії за червень 2019 року (купівля електричної енергії на заповнення водосховища Ташлицької ГАЕС) від 30.06.2019.

35. Заборгованість позивача перед відповідачем у розмірі 2 501 622 147,48 грн підтверджується підписаним сторонами актом купівлі-продажу електроенергії за червень 2019 року та наданою самим позивачем інформацією щодо заборгованості ДП "Енергоринок" перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за договором станом на 07.08.2019.

36. Єдиним аргументом скаржника, який дозволив суду першої інстанції зробити висновок про спірність заборгованості, але пізніше не був взятий до уваги судом апеляційної інстанції, є наявність судового спору у справі № 910/9796/19 за позовом ДП "НАЕК "Енергоатом" до ДП "Енергоринок" про стягнення заборгованості за куповану електричну енергію за договором, в тому числі за червень 2019 року.

37. Верховний Суд погоджується з доводами відповідача, що інформація про подання позову щодо стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію не підтверджує спірність заборгованості ДП "Енергоринок" перед ДП "НАЕК "Енергоатом".

38. Суд бере до уваги аргументи відповідача, що під час розгляду цієї справи в судах першої та апеляційної інстанції наявність заборгованості та її розмір позивачем не оспорювалися та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, наданими суду самим позивачем (копіями акту купівлі-продажу електроенергії за червень 2019 року від 30.06.2019, Інформації щодо заборгованості ДП "Енергоринок" перед ДП "НАЕК "Енегоатом" згідно з договорами ДЧОРЕ від 15.11.1996 та від 18.05.2001 №698/05-НАЕК/640/01 (К-р) станом на 07.08.2019, акту купівлі-продажу електричної енергії у червні 2019 року (купівля електричної енергії для заповнення водосховища Ташлицької ГАЕС) від 30.06.2019).

39. Після проведеного зарахування 08.08.2019 ДП "НАЕК "Енергоатом" подало до Господарського суду міста Києва у справі № 910/9796/19 заяву №11643/10 від 29.08.2019 про зменшення позовних вимог на суму здійсненого зарахування (а. с. 112-113, т. 1).

40. Оскільки позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості кожної зі сторін за договором на дату вчинення одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог була іншою, ніж та, яка зазначена у заяві від 08.08.2019, не надав доказів часткового чи повного погашення цієї заборгованості, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безспірність заборгованості.

41. Подібний підхід був застосований Великою Палатою Верховного Суду при визначенні безспірності заборгованості у справах щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню . Так, у постанові від 15.01.2020 у справі № 305/2082/14-ц Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що вирішуючи питання щодо безспірності заборгованості суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. При цьому сам факт звернення кредитора до суду не є підставою для визнання заборгованості спірною, позаяк спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб`єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї. Наявність спору в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за кредитним договором не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.

42. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) також зазначено, що інформація про наявність у суді іншого позову стягувача до боржника чи боржника до стягувача сама по собі не є доказом недотримання умови щодо безспірності заборгованості.

УТОЧНЕННЯ ВИСНОВКУ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ НОРМИ ПРАВА

43. У постановах від 28.02.2018 у справі № 910/4312/17, від 04.07.2018 у справі № 910/16430/16, від 05.07.2018 у справі № 914/3013/16, від 19.07.2018 у справі № 910/14503/16, від 26.09.2018 у справі № 910/20105/17, від 04.04.2019 у справі № 918/329/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначає, що відповідно до статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином. Зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявила одна із сторін у зобов`язанні, здійснюється в силу положень статті 601 ЦК України та не пов`язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. Якщо інша сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

44. У постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №920/18256/17 та від 02.04.2019 у справі 918/539/18, на які послався скаржник, зазначено: "наявність заперечень однієї сторони не є перешкодою для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони. Однак апеляційний суд правильно зазначив, що припинення зобов`язання зарахуванням можливе не тільки за умов однорідності та зустрічності вимог сторін, строк виконання яких настав, але й за обов`язкової їх безспірності. Адже, за відсутності безспірності вимог спір по боргу за договором повинен бути вирішений в порядку позовного провадження, а до цього спірна сума не може бути прийнята судом як зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки вказане зарахування не підтверджується належними та допустимими доказами» (постанова у справі № 920/18256/17) та "заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування, а якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду, що в подальшому буде підставою для перегляду рішення в даній справі за новивиявленими обставинами" (постанова у справі № 918/539/18).

45. Натомість у постановах від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17, від 24.06.2019 у справі № 910/12026/18, від 23.07.2019 у справі № 904/1299/18, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 26.05.2020 у справі № 910/7807/19, від 11.06.2020 у справі № 910/7804/19, від 14.07.2020 у справі № 910/10471/19, від 19.08.2020 у справі № 911/2560/19, від 25.08.2020 у справі № б-23/75-02, від 23.09.2020 у справі № 904/2215/19, від 12.11.2020 у справі № 904/3173/19, від 25.11.2020 у справі № 904/1806/19 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов наступного висновку: "Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої із наведених умов виключає проведення зарахування у добровільному порядку".

46. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вважає за необхідне уточнити ці висновки наступним чином.

47. Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

48. За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.

49. Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

50. Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.

51. Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

52. Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 910/13267/18. Верховний Суд звертає увагу на те, що у зазначеній справі, на відміну від справи, що розглядається, вимоги сторін не були зустрічними, тобто положення статті 601 ЦК України щодо припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у справі № 910/13267/18 не розглядалося.

Щодо заборони зарахування

53. Недопустимість зарахування зустрічних вимог визначено статтею 602 ЦК України, відповідно до положень якої не допускається зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.

54. Купівля-продаж електричної енергії здійснювалася позивачем та відповідачем на ринку електричної енергії України. До 01.07.2019 відносини між сторонами як учасниками оптового ринку регулювалися Законом України від 16.10.1997 № 575/97-ВР "Про електроенергетику", стаття 15-1 якого визначала спеціальний порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії.

55. З 01.07.2019 Закон України "Про електроенергетику" втратив чинність, на дату вчинення відповідачем одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог (08.08.2019) відносини між учасниками ринку електроенергії регулював Закон України "Про ринок електричної енергії" від 17.04.2017 № 219-VIII, який вже не містив положень щодо спеціального порядку розрахунку.

56. Посилання скаржника на пункт 16 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії", якими передбачено обов`язок Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом розробити та внести на розгляд Верховної Ради України законопроєкт щодо особливостей погашення заборгованості за електричну енергію, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії, суд вважає безпідставними. Адже новий Закон України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" №719-IX було ухвалено лише 17.06.2020. Закон України "Про ринок електричної енергії" не містив заборон щодо проведення заліку зустрічних однорідних вимог між учасниками ринку електричної енергії.

57. Договір купівлі-продажу електричної енергії від 18.05.2001 № 698/05-НАЕК7640/01, укладений між ДП "НАЕК "Енергоатом" та ДП "Енергоринок", також не містить жодних заборон щодо припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

58. Відповідно до пункту 1.1 договору ДП "НАЕК "Енергоатом" зобов`язується продавати, а ДП "Енергоринок" зобов`язується купувати електричну енергію та здійснювати її оплату відповідно до його умов.

59. Згідно з пунктом 4.1 договору (в редакції додаткової угоди від 18.03.2016 № 12095/03/25) оплата вартості електричної енергії здійснюється грошовими коштами, що перераховується на поточний рахунок ДП "НАЕК "Енергоатом" або за зверненням ДП "НАЕК "Енергоатом", підписаним їхнім керівником та головним бухгалтером, на поточний рахунок відокремленого підрозділу ДП "НАЕК "Енергоатом", з урахуванням ПДВ та за згодою сторін, іншими формами, що передбачені чинним законодавством.

60. Суд першої інстанції дійшов висновку, що для проведення розрахунків іншими формами, зокрема - шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою однієї з сторін договору, обов`язково повинна бути спільна згода сторін. Цей висновок непідтриманий судом апеляційної інстанції.

61. Стаття 1087 ЦК України "Форми розрахунків" закріплює дві форми розрахунків: готівкову та безготівкову. Відповідно до частини першої статті 1088 ЦК України "Види безготівкових розрахунків" при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту.

62. Тож встановлена договором форма розрахунків (безготівкова) відповідачем не змінювалася в односторонньому порядку.

63. Зарахування зустрічних однорідних вимог є не формою розрахунків, а однією з підстав припинення зобов`язань, врегульованих главою 50 ЦК "Припинення зобов`язань". Зарахування зустрічних однорідних вимог регулюється статтями 601- 602 ЦК України, і ця підстава припинення зобов`язання відрізняється від виконання зобов`язання (стаття 599 ЦК України) або припинення зобов`язання за домовленістю сторін (стаття 603 ЦК України).

64. Відповідно до пунктів 9.8, 9.9 договору (в редакції додаткової угоди від 23.03.2007 № 3961/01) оплата за електричну енергію, куплену ДП "НАЕК "Енергоатом" у ДП "Енергоринок" для заповнення водосховища Ташлицької ГАЕС, здійснюється ДП "НАЕК "Енергоатом" грошовими коштами, що перераховуються кожного банківського дня розрахункового місяця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДП "Енергоринок" і зараховується сторонами як оплата за електричну енергію, куплену ДП "НАЕК "Енергоатом" у ДП "Енергоринок" у цьому місяці. При цьому сума щоденних платежів повинна відповідати вартості щоденних обсягів купівлі електричної енергії ДП "НАЕК "Енергоатом" у ДП "Енергоринок".

65. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що, не зважаючи на зміну чинного законодавства, договором все ж таки був передбачений спеціальний порядок розрахунків - обов`язкове перерахування грошових коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання, тоді як суд апеляційної інстанції дійшов інших висновків.

66. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції і вважає, що невнесення сторонами змін у договір для приведення його змісту у відповідність до вимог чинного законодавства не свідчить про те, що між сторонами продовжує діяти спеціальний порядок розрахунків, передбачений Законом України "Про електроенергетику", який втратив чинність. Після набуття чинності Законом України "Про ринок електроенергії" припинили існування поточні рахунки зі спеціальним режимом використання. У рішенні суду апеляційної інстанції зазначено, що відповідно до листа позивача від 05.07.2019 № 01/26-13761 наявний в матеріалах справи на сьогодні рахунок позивача втратив статус поточного рахунку зі спеціальним режимом використання та діє як поточний рахунок, а встановлений НКРЕКП алгоритм розподілу коштів не поширюється на цей рахунок.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

67. Відповідно до приписів частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

68. За частиною першою статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

69. Ураховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції у цій справі підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Судові витрати

70. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2020 у справі № 910/11116/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді О. Баранець

І. Булгакова

О. Васьковський

Т. Дроботова

Б. Львов

В. Селіваненко

Н. Ткаченко

В. Уркевич