ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2019 року

м. Київ

cправа № 910/12968/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С. К. - головуючий (доповідач), Кушнір І. В. ., Случ О. В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О. І.

та представників

позивача: не з'явились,

відповідача: Романченко Т. В. (ордер серії КВ № 814502 від 01.10.2019),

розглянувши у відритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ті Енд Сі"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019

у справі № 910/12968/17

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ЄВРОБАНК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ті Енд Сі"

про визнання недійсним одностороннього правочину,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Аваль-Брок" (в подальшому змінено назву на ТОВ "Ті Енд Сі") про визнання недійсним одностороннього правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме вимог ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" до ТОВ "Аваль-Брок" щодо сплати боргу за договором кредиту № ЮЛ-114/2011-К від 29.06.2011 у сумі 3 481 458,85 грн. та за договором кредиту № ЮЛ-36/2011-К від 25.02.2011 у сумі 9 750 000 грн., укладеними між ТОВ "Аваль-Брок" та ПАТ КБ "ЄВРОБАНК", та вимог ТОВ "Аваль-Брок" до позивача у розмірі 13 231 485,85 грн. за договором позики від
23.05.2016, укладеним відповідачем з компанією Janolio Holdings Limited у вигляді поданої заяви вих. № 16/06/68 від 15.06.2016 про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 (суддя Шкурдова Л. М. ) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 (колегія суддів у складі: Жук Г. А. - головуючого, Дикунської С. Я., Мальченко А. О.) рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ "Аваль-Брок" (позичальником) та ПАТ КБ "Євробанк" (кредитодавцем) 25.02.2011 укладено договір кредиту ЮЛ-36/2011-К, за умовами якого кредитодавець зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування у сумі 9 843 437,50 грн. зі сплатою 15,0 % річних, строком до 23.02.2012 (в подальшому, з урахуванням змін, внесених додатковим договором від 30.12.2011, змінено ставку процентів річних на 11,0 % річних, а відповідно до змін, внесених додатковим договором від 30.12.2011 та договорами про внесення змін №1 від 23.02.2012, №2 від 21.02.2013, №3 від
20.02.2015 та №4 від 22.02.2016 - строк змінений до 23.02.2017).

Також між ТОВ "Аваль-Брок" (позичальником) та ПАТ КБ "Євробанк" (кредитором)
29.06.2011 укладено договір кредиту ЮЛ-114/2011-К, за умовами якого відповідач відкриває позивачу невідновлювальну кредитну лінію у національній валюті, ліміт якої складає 19 000 000 грн. зі сплатою 13,75 % річних із терміном повернення по
27.06.2012 (з урахуванням змін, внесених додатковим договором №1 від 27.06.2012, договорами про внесення змін № 2 від 26.06.2014, №3 від 01.07.2015 та №4 від
06.01.2016, - зі сплатою 11 % річних із терміном повернення до 02.07.2016).

Разом з тим, між ПАТ КБ "Євробанк" (позичальником) та компанією Janolio Holdings Limited, юридичною особою, яка створена та діє відповідно до законодавства Республіки Кіпр (позикодавцем) 23.05.2016 укладено договір позики, за умовами якого компанія позикодавець надає позичальнику за його письмовою заявкою транші в межах суми 600 000 доларів США зі сплатою 5% річних із терміном повернення позики до 30.05.2016.

До того ж між ПАТ КБ "Євробанк" (Банком) та фізичною особою ОСОБА_1 (вкладником)
23.05.2016 укладено логовір банківського вкладу (депозиту) з Правилами "Строковий з виплатою процентів наприкінці строку" Д-28299/USD (далі - договір депозиту), за яким Банк приймає на зберігання від вкладника грошові кошти в розмірі 650 000 доларів США та зобов'язується виплачувати вкладнику 6,5% річних.

Строк розміщення вкладу - з 23.05.2016 до 23.06.2016.

В подальшому 10.06.2016 між ТОВ "Аваль-Брок" (новим кредитором) та ОСОБА_1 (первісним кредитором) укладено договір відступлення права вимоги 1/16, за умовами якого первісний кредитор відступив новому кредитору належні йому права грошової вимоги до ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" за договором банківського вкладу (депозиту) з Правилами "Строковий з виплатою процентів наприкінці строку") Д-28299/USD від
23.05.2016 щодо погашення заборгованості, процентів та інших платежів, визначених цим договором. Розмір суми заборгованості Банку станом на дату укладення договору Д-28299/USD від 23.05.2016 (грошовий еквівалент прав вимоги) становить 13 231 458,85 грн, що еквівалентно сумі 529 211 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату укладення Договору.

Відповідач листом №16/06/67 від 15.06.2016 повідомив позивача про набуття ним на підставі договору відступлення права вимоги №1/16 від 10.06.2016 права вимоги за договором депозиту.

Також 10.06.2016 між ТОВ "Аваль-Брок" (новим кредитором) та компанією Janolio Holdings Limited (первісним кредитором) укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступив новому кредитору належне йому право грошової вимоги до ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" за договором позики від
23.05.2016 щодо погашення заборгованості, процентів за користування позикою, комісій та інших платежів, визначених цим договором позики. Розмір суми заборгованості Банку за договором позики станом на дату укладення договору (грошовий еквівалент прав вимоги) становить 15 015 926,75 грн., що еквівалентно сумі 600 583,33 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату укладення договору.

Відповідач листом №15/06/01 від 15.06.2016 повідомив позивача про набуття ним на підставі договору відступлення права вимоги від 10.06.2016 права вимоги за договором позики.

Надалі ТОВ "Аваль-Брок" надіслало ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" заяву про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог (вих. №16/06/66 від
15.06.2016), в якій заявило про припинення зобов'язання зі сплати боргу в сумі 15 015 926,75 грн. за основною сумою заборгованості за договором кредиту ЮЛ-114/2011-К від 29.06.2011 внаслідок зарахування боргу перед Банком в сумі 15 015 926,75 грн. за договором позики від 23.05.2016 відповідно до договору про відступлення права вимоги від 10.06.2016. Залишок непогашеного грошового зобов'язання ТОВ "Аваль-Брок" перед ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" за договором кредиту ЮЛ-114/2011-К від 29.06.2011, як вказано у заяві, становить 3 984 073,25 грн.

Позивач отримав вищевказану заяву відповідача 16.06.2016, що підтверджується відміткою Банку про отримання за вх. 2499-бт.

Крім цього, відповідач направив позивачу заяву про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог (вих. №16/06/68 від 15.06.2016), в якій зазначив про припинення зобов'язання зі сплати боргу в сумі 9 750 000 грн за основною сумою заборгованості за договором кредиту ЮЛ-36/2011-К від 25.02.2011 та 3 481 458,85 грн. за основною сумою заборгованості за договором кредиту ЮЛ-114/2011-К від 29.06.2011 внаслідок зарахування боргу позивача в сумі 13
231458,85 грн. за договором депозиту відповідно до договору про відступлення права вимоги №1/16 від 10.06.2016. Залишок непогашеного грошового зобов'язання ТОВ "Аваль-Брок" перед ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" за договором кредиту ЮЛ-114/2011-К від
29.06.2011, як зазначено у заяві, становить 502 614,40 грн.

Позивач отримав вищевказану заяву відповідача 16.06.2016, що підтверджується відміткою Банку про отримання за вх. 2498-бт.

На підставі рішення Правління Національного банку України 73-рш від 17.06.2016 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Євробанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі Фонд) прийнято рішення №1041 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "Євробанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Відповідно до вищезазначеного рішення розпочато процедуру виведення ПАТ КБ "Євробанк" з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 17.06.2016 до 16.07.2016 року включно, призначено Кононця В. В. уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ КБ "Євробанк".

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що в провадженні Господарського суд міста Києва перебувала справа за позовом ТОВ "Аваль-Брок" до ПАТ КБ "Євробанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кононця Вадима Валерійовича (за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб) про припинення зобов'язання за договором кредиту від 25.02.2011 ЮЛ-36/2011-К та договором кредиту від 29.06.2011 ЮЛ-114/2011-К, укладеними між ТОВ "Аваль-Брок" та ПАТ КБ "Євробанк" шляхом вчинення позивачем правочинів зарахування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі № 910/14503/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від
12.04.2018 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.07.2018, позовні вимоги ТОВ "Аваль-Брок" задоволено повністю.

Визнано припиненим зобов'язання за договором кредиту ЮЛ-36/2011-К від
25.02.2011, укладеним між ТОВ "Аваль-Брок" та ПАТ КБ "Євробанк", шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Визнано частково припиненим зобов'язання ТОВ "Аваль-Брок" у розмірі 18 497 386 грн. за договором кредиту ЮЛ-114/2011-К від 29.06.2011, укладеним між ТОВ "Аваль-Брок" та ПАТ Комерційний банк "Євробанк", шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Так, за висновками судів попередніх інстанцій у справі № 910/12968/17, судовими рішеннями у справі №910/14503/16 встановлені наступні обставини: положеннями кредитних договорів, зокрема п. 9.1 договору кредиту ЮЛ-36/2011-К, п. п. 9.1,9.2 договору кредиту ЮЛ-114/2011-К передбачена можливість позичальника здійснити погашення заборгованості достроково; станом на дату вчинення ТОВ "Аваль-Брок" правочину зарахування шляхом направлення заяви №16/06/68 від 15.06.2016 строк виконання Банком своїх грошових зобов'язань за договором депозиту був таким, що настав, оскільки згідно п. 2.8.4 та п. 1.10 Правил станом на 10.06.2016 у банка був наявний обов'язок із повернення суми вкладу вкладнику, проте термін виконання такого обов'язку банку не встановлений; правомірність договору відступлення права вимоги б/н від 10.06.2016, враховуючи положення ст. 204 ЦК України, ПАТ КБ "Євробанк" не спростовано (не доведена його нікчемність або недійсність у судовому порядку); відступивши право вимоги за договором депозиту власник коштів, розміщених на вкладному (депозитному) рахунку розпорядився ними у спосіб, дозволений законом; ТОВ "Аваль-Брок" було направлено, а ПАТ КБ "Євробанк" прийнято заяви про зарахування зустрічних вимог №16/06/66 та №16/06/68 від 16.06.2016, а тимчасову адміністрацію у ПАТ КБ "Євробанк" запроваджено 17.06.2016 на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1041 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "Євробанк", отже обмеження, передбачені ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у даному випадку не можуть бути застосовані до спірних правовідносин; допущена у абз. 3 заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог вих. №16/06/68 від 15.06.2016 (вх. 2498-бт від 16.06.2016) описка не може вважатись такою, що зумовлює неоднакове трактування (розуміння) щодо яких саме вимог та за якими договорами ТОВ "Аваль-Брок" вчиняє даний правочин зарахування; правовідносини сторін за договором кредиту ЮЛ-36/2011-К від 25.02.2011 та за договором кредиту ЮЛ-114/2011-К від 29.06.2011 у відповідних межах припинилися до введення тимчасової адміністрації у банку (тобто, станом на 16.06.2016 фактично мало місце задоволення вимог ТОВ "Аваль-Брок" до ПАТ КБ "Євробанк" та навпаки).

Звертаючись з позовом, позивач просив визнати недійсним односторонній правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог у вигляді заяви вих.16/06/68 від
15.06.2016 з підстав, що: заява ТОВ "Аваль-Брок" вих. № 16/06/68 від 15.06.2016 про зарахування зустрічних однорідних вимог не відповідає вимогам ст. 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зокрема, щодо настання строку виконання зобов'язання та відсутності спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання; вимогам ст. 516 ЦК України, щодо заміни кредитора у зобов'язанні без згоди боржника за договором банківського вкладу Д-28299/USD від
23.05.2016; вимогам п.2 ч.8 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", щодо заборони зарахування зустрічних однорідних вимог за договорами з пов'язаними з банком особами. Також, позивач зазначав, що відповідач двічі здійснив зарахування за договором позики від 23.05.2016.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що під час розгляду справи № 910/14503/16 судами надавалася оцінка односторонньому правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог оформленому заявою вих. 16/06/68 від 15.06.2016, щодо припинення зобов'язання відповідача зі сплати боргу в сумі 9 750 000 грн. за основною сумою заборгованості за договором кредиту ЮЛ-36/2011-К від 25.02.2011 та 3 481 458,85 грн. за основною сумою заборгованості за договором кредиту ЮЛ-114/2011-К від 29.06.2011 внаслідок зарахування боргу позивача в сумі 13 231 458,85 грн. за договором банківського вкладу (депозиту) Д-28299/USD від 23.05.2016 відповідно до договору про відступлення права вимоги 1/16 від 10.06.2016 та встановлено, що даний правочин є правомірним та таким, що вчинений з додержанням вимог законодавства. Водночас, звертаючись з позовом у даній справі, позивач наводить аналогічні підстави недійсності односторонньому правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог оформленого заявою вих. №16/06/68 від 15.06.2016, що були підставою його заперечень щодо дійсності вказаного правочину у справі №910/14503/16. Таким чином, позивачем не доведено обставин недійсності одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог оформленого заявою вих. №16/06/68 від
15.06.2016, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове - про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що оскільки у цій справі зобов'язання сторін за договорами кредиту та кредитної лінії підлягають виконанню у гривні, а за договором позики та договором банківського вкладу (депозиту) - виконанню у доларах США, то такі вимоги не можна вважати однорідними з огляду на те, що гривня та долар США, хоч і є грошовими коштами, є різними валютами, які згідно з умовами вказаних договорів не є рівнозначними. За таких обставин, односторонній правочин - заява ТОВ "Аваль-Брок" №16/06/68 від
15.06.2016 про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог суперечить законодавству, що свідчить про обґрунтованість позову.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у справі № 914/3217/16.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку про задоволення позову, а також на помилкове врахування правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 914/3217/16. Так, скаржник вказує на те, що:

- хоча правовідносини в межах даної справи та справи № 914/3217/16, яка була розглянута Великою Палатою Верховного Суду, і є подібними за обставинами, проте є різними за своїм матеріально-правовим змістом, так як в межах правовідносин сторін, які були предметом розгляду у справі № 914/3217/16, здійснено зарахування зустрічних зобов'язань виражених у двох різних іноземних валютах у кредитно-депозитних правовідносинах за крос-курсом валют визначених однією зі сторін на власний розсуд без врегулювання відповідного питання укладеним між сторонами договором або законом, з огляду на що Велика Палата Верховного Суду дійшла обґрунтованого висновку про те, що "євро та долар США є різними валютами, які згідно з умовами вказаних договорів не є рівнозначними". Разом з тим, в межах правовідносин сторін в даній справі було здійснено зарахування національної валюти - гривні із іноземною валютою - доларом США, що хоча і є різними валютами, однак для них Національним банком України, як органом уповноваженим державою, на щоденній основі встановлюється офіційний обмінний курс, який за своїм правовим змістом є мірою співвідношення іноземної валюти, який визнається державою та традиційно застосовується у господарських правовідносинах в Україні, а також при вирішенні спорів сторін, в тому числі, у судовому порядку. Відтак, в межах правовідносин сторін питання визначення співмірності (однорідності) різних валют (гривня-долар США) хоч і не було визначене у існуючих між сторонами договорах, проте врегульовано актами цивільного законодавства, які підлягають обов'язковому застосуванню до правовідносин сторін;

- судами вже було розглянуто спір в межах правовідносин сторін стосовно зарахування зустрічних однорідних вимог за договорами та ухвалено рішення про визнання припиненим зобов'язання за договором кредиту ЮЛ-36/2011-К від
25.02.2011, укладеним між ТОВ "Аваль-Брок" та ПАТ КБ "Євробанк", шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Визнано частково припиненим зобов'язання ТОВ "Аваль-Брок" у розмірі 18 497 386 грн. за договором кредиту ЮЛ-114/2011-К від 29.06.2011, укладеним між ТОВ "Аваль-Брок" та ПАТ КБ "Євробанк", шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Таким чином, визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог виключно за наслідками здійснення переоцінки відповідності правочину критерію однорідності, є прямим порушенням принципу правової визначеності, оскільки за своїми наслідками призводить до нового вирішення справи без дослідження будь-яких нових обставин (які не були відомі, або не могли б бути відомі учасникам судового розгляду та суду станом та час розгляду справи № 910/14503/16).

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.05.2019 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 14.06.2019.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходило відзиву на касаційну скаргу у встановлений в ухвалі від 28.05.2019 строк.

Ухвалою від 18.07.2019 справу № 910/12968/17 разом із касаційною скаргою ТОВ "Ті Енд Сі" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у звязку з необхідністю відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду (у постанові від 30.10.2018 у справі № 914/3217/16), стосовно неможливості зарахування зустрічних однорідних вимог, коли зобов'язання сторін за договорами підлягають виконанню у різних валютах.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 09.08.2019 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду повернуто для розгляду справу № 910/12968/17 з касаційною скаргою ТОВ "Ті Енд Сі" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.09.2019 призначено касаційну скаргу до розгляду на 01.10.2019.

Заслухавши доповідь головуючого судді та представників сторін, врахувавши подані додаткові пояснення, переглянувши в касаційному порядку оскаржувану постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, установлених договором або законом.

Частиною 3 ст. 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені і у ст. 601 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Недопустимість зарахування зустрічних вимог визначено ст. 602 ЦК України, відповідно до положень якої не допускається зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Виходячи з викладеного, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути:

- зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

- однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей. При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Крім цього, між сторонами не повинно бути спору відносно характеру зобов'язання, його змісту та умов виконання.

В свою чергу, у постанові Великої Палати Верховного Суду постанові від
30.10.2018 у справі № 914/3217/16 викладено висновок стосовно неможливості зарахування зустрічних однорідних вимог, коли зобов'язання сторін за договорами підлягають виконанню у різних валютах.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що сторони погодили, що усі платежі за договором кредиту № ЮЛ-36/2011-К від 25.02.2011 та договором лінії № ЮЛ-114/2011-К від 29.06.2011, здійснюються у гривнях. Тобто умовами виконання зобов'язань з повернення кредиту за цими договорами не передбачено отримання банком відповідних платежів у доларах США.

Водночас у відповідності до п. 1.1. договору позики, укладеного між ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" та компанією Janolio Holdings Limited, загальна сума позики обмежена 600 000,00 доларів США. При цьому сторони не погодили можливість повернення позики у гривні.

Також, відповідно до п. 3.1. договору № Д-28299/USD банківського вкладу (депозиту), укладеного між ПАТ КБ "ЄВРОБАНК" та ОСОБА_1, сума вкладу становить 650 000,00 доларів США. Умовами договору також не передбачено повернення вкладу в іншій валюті.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що оскільки у цій справі зобов'язання сторін за договорами кредиту та кредитної лінії підлягають виконанню у гривні, а за договором позики та договором банківського вкладу (депозиту) - виконанню у доларах США, то такі вимоги не можна вважати однорідними з огляду на те, що гривня та долар США, хоч і є грошовими коштами, є різними валютами, які згідно з умовами вказаних договорів не є рівнозначними.

Посилання відповідача на те, що в межах правовідносин сторін в даній справі було здійснено зарахування національної валюти - гривні із іноземною валютою - доларом США, що хоча і є різними валютами, однак для них Національним банком України, як органом уповноваженим державою, на щоденній основі встановлюється офіційний обмінний курс, який за своїм правовим змістом є мірою співвідношення іноземної валюти, який визнається державою та традиційно застосовується у господарських правовідносинах в Україні, а також при вирішенні спорів сторін, в тому числі, у судовому порядку, а тому в межах правовідносин сторін питання визначення співмірності (однорідності) різних валют (гривня-долар США) хоч і не було визначене у існуючих між сторонами договорах, проте врегульовано актами цивільного законодавства, які підлягають обов'язковому застосуванню до правовідносин сторін колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені доводи не спростовують того факту, що зобов'язання сторін за договорами кредиту та кредитної лінії з одного боку та за договором позики та договором банківського вкладу (депозиту) з іншого боку підлягають виконанню у різних валютах, а відтак не є однорідними, що виключає можливість їх зарахування в порядку ст. 601 ЦК України.

Доводи скаржника про те, що судами вже було розглянуто спір в межах правовідносин сторін стосовно зарахування зустрічних однорідних вимог за договорами та ухвалено рішення про визнання припиненим зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв'язку з чим визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог виключно за наслідками здійснення переоцінки відповідності правочину критерію однорідності, є прямим порушенням принципу правової визначеності, оскільки за своїми наслідками призводить до нового вирішення справи без дослідження будь-яких нових обставин (які не були відомі, або не могли б бути відомі учасникам судового розгляду та суду станом та час розгляду справи № 910/14503/16) не приймаються до уваги, оскільки принцип правової визначеності не може бути в даному "виправданням" для відмови у задоволенні обґрунтованих позовних вимог, а відсутність будь-яких нових обставин (які не були відомі, або не могли б бути відомі учасникам судового розгляду та суду станом та час розгляду справи № 910/14503/16) не свідчить про правильність надання правової оцінки певним обставинам господарським судом у іншій справі.

При цьому колегія суддів зауважує, що поняття "обставин, встановлених рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили", та "правова оцінка" не є тотожними. Так обов'язковими під час розгляду господарським судом є саме обставини, тобто встановлені судами на підставі поданих доказів факти наявності або відсутності певних подій, викладені в рішенні зі спору між тими ж особами.

Разом з цим, правова оцінка, надана судами під час розгляду справи цим обставинам справи, а також висновки суду не є тими обставинами, які не підлягають доказуванню в іншому процесі.

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає передчасними висновки суду апеляційної інстанції про преюдиційність обставин у справі № 910/14503/16. При чому з оскаржуваної постанови слідує, що вказуючи на преюдиційність обставин, суд апеляційної інстанції у той же час не вважає їх такими в частині однорідності вимог. Проте зазначене не призвело до помилкового вирішення спору по суті.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ч.1 ст. 203 ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Оскільки зобов'язання сторін, в даному випадку, за договорами кредиту та кредитної лінії підлягають виконанню у гривні, а за договором позики та договором банківського вкладу (депозиту) - виконанню у доларах США, у зв'язку з чим такі вимоги не можна вважати однорідними з огляду на те, що гривня та долар США, хоч і є грошовими коштами, є різними валютами, які згідно з умовами вказаних договорів не є рівнозначними, тобто вимоги, які були зараховані, не є мають такої обов'язкової умови як однорідність, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що односторонній правочин - заява ТОВ "Аваль-Брок" №16/06/68 від 15.06.2016 про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог суперечить актам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним.

Враховуючи викладене, встановлені судами обох інстанцій обставини справи, беручи до уваги позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14, відповідно до якої повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, а також приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду про задоволення позову і вважає, що передчасність висновків про преюдиційність обставин, встановлених у справі № 910/14503/16, не призвело до постановлення неправильного по суті рішення, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного господарського суду - без змін.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ті Енд Сі" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 у справі № 910/12968/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С. К.

Судді: Кушнір І. В.

Случ О. В.