І все ж таки юридичні особи МАЮТЬ право на відстрочку або розстрочку сплати судового збору (ВС/ВП у справі № 0940/2276/18 від 14.01.2021)

Фабула судового акту: Свого часу мною було проаналізовано постанову Касаційного цивільного суду у якій останній зробив висновок про те, що на юридичних осіб не розповсюджуються норми ст. 8 Закону України «Про судовий збір» в частині звільнення підприємств, установ і організацій від судового збору або надання розстрочки з його сплати (Юридичні особи ПОВИННІ своєчасно та у повній мірі сплачувати судовий збір, оскільки законом норм про звільнення таких особі від сплати збору та відстрочення його сплати НЕ передбачено (ВС/КЦС у справі № 641/3706/19 від 07.12.2020)

Однак, Велика Палата у рішенні, що пропонується до уваги прийняла протилежне за висновками рішення та визначила, що суб’єктний склад для застосування ст. 8 Закону України «Про судовий збір» не є важливим, а тому юридичні особи можуть скористатись даним правом, але за наявності певних умов.

У даній справі апеляційний суд повернув скаргу підприємству у зв’язку з несплатою судового збору, а клопотання про звільнення від його сплати, вмотивоване відсутністю коштів на рахунках підприємства, залишив буз задоволення.

Справа з касаційною скаргою підприємства для розгляду з ініціативи Касаційного адміністративного суду надійшла до Великої Палати.

Велика Палата визнала доводи скарги обґрунтованими та її задовольнила.

Приймаючи таке рішення судді ВП ВС послались на те, що виходячи з аналізу положень ст. 8 Закону України «Про судовий збір» існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

При цьому законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.

Отже положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Водночас у нормах частини другої статті 132 КАС відсилання до норм Закону України «Про судовий збір», зокрема до підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору.

Це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Аналізуйте судовий акт: Сплачувати судовий збір може будь-яка особа. Головне – вказати за яким позовом його сплачено (ВП/ВС у справі № 9901/144/20 від 30.09.2020)

УВАГА! ВАЖЛИВО! Чергова нісенітниця від ВП ВС: Відтепер за оскарження адмінпостанов доведеться платити судовий збір (ВП/ВС у справі № 543/775/17 від 18.03.2020)

ФОП, які мають пільги щодо сплати судового збору як громадяни можуть користуватися пільгами визначеними Законом України «Про судовий збір» (ВС/ГКС у справі № 903/323/20 від 03.12.2020)

Вимоги про виконання договору поставки носять майновий характер, а тому судовий збір у таких справах сплачується як за майновий спір (ВС/КГС у справі № 910/13737/19 від 25.08.2020)

Закриття касаційного провадження не є підставою для повернення судового збору (ВС/ОП КАС № 816/731/16 від 22.11.2019)

Юридичні особи ПОВИННІ своєчасно та у повній мірі сплачувати судовий збір, оскільки законом норм про звільнення таких особі від сплати збору та відстрочення його сплати НЕ передбачено (ВС/КЦС у справі № 641/3706/19 від 07.12.2020)

Не важливо хто сплачує судовий збір, головне вірне зазначення призначення платежу (ВС/КЦС № 752/4567/19 від 11.12.2019)

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 0940/2276/18

Провадження № 11-336апп20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Князєва В. С.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Лобойка Л. М., Пількова К. М.,Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.

розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області до Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» про стягнення податкового боргу за касаційною скаргою Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року (судді Гінда О. М., Большакова О. О., Заверуха О. Б.),

У С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. Головне управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДФС в Івано-Франківській області) звернулося до суду з позовом до Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» (далі - ДП «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод»), у якому просило стягнути з рахунків відповідача податкову заборгованість у сумі 4 730 102 грн.

2. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач має заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв`язку із несплатою податкових зобов`язань із земельного податку та податку на додану вартість в сумі 4 730 102 грн. Оскільки відповідач заборгованість на день звернення до суду самостійно не погасив, її, на думку позивача, слід стягнути в судовому порядку.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 20 лютого 2019 року позов задовольнив.

4. Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11 квітня 2019 року апеляційну скаргу ДП «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» залишив без розгляду.

5. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановою

від 30 січня 2020 року касаційну скаргу відповідача задовольнив, скасував ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року, а справу направив до цього ж суду для продовження розгляду.

6. Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 лютого 2020 року апеляційну скаргу ДП «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» залишив без руху з підстав несплати відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 березня 2020 року апеляційну скаргу ДП «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» повернув скаржнику.

8. Судове рішення мотивовано тим, що скаржником у встановлений в ухвалі суду

від 17 лютого 2020 року строк не усунуто недоліків апеляційної скарги, а саме не надано документа про сплату судового збору. При цьому скаржником було заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтоване відсутністю коштів на рахунках ДП «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод». Суд апеляційної інстанції, розглянувши клопотання, дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на те, що відсутні обставини, умови та критерії, установлені статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) та статтею 8 Закону України «Про судовий збір», які б давали підстави для звільнення відповідача від сплати судового збору.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

9. У касаційній скарзі ДП «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року та передати справу до цього ж суду для продовження розгляду.

10. Скаржник зазначає, зокрема, що судом апеляційної інстанції безпідставно не застосовано до ДП «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» норми статті 8 Закону України «Про судовий збір», адже, на думку скаржника, він надав усі необхідні докази на підтвердження скрутного майнового стану підприємства, що є підставою для звільнення від сплати судового збору.

11. Крім того, скаржник уважає, що судом не враховано положення статті 283 КАС щодо особливостей провадження у справах за зверненням податкових та митних органів. Зазначає, що відповідно до вказаної статті у податкового органу немає обов`язку додавати до заяви документ про сплату судового збору, тож скаржник робить висновок, що й у разі оскарження рішення, прийнятого за такою заявою, документ про сплату судового збору не подається.

12. Також ДП «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» уважає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновок, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 686/114/16-ц, відповідно до якого положення статей Цивільного процесуального кодексу України та Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Водночас підстави для відмови суду у подібних клопотаннях мають бути аргументовані.

13. Крім того, скаржник наголошує на порушенні судом апеляційної інстанції визначеного статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. При цьому ДП «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» посилається на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»), зокрема на пункт 111, відповідно до якого вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан.

14. Також скаржник посилається на рішення ЄСПЛ у справі «ФК «Мретебі» проти Грузії» («FK Mretebi v. Georgia»), у якому зазначено, що «Верховний Суд неналежним чином дослідив аргументи заявника, не вказав, чи достатньо йому наданих доказів на підтвердження фінансової неможливості сплатити судовий збір, та не витребував доказів, яких, на його думку, не вистачало. Верховний Суд просто зазначив, що ніяких підстав для надання звільнення від судового збору не існувало. Відмова Верховного Суду звільнити заявника від сплати судового збору без відповідного обґрунтування є безпідставним обмеженням права останнього на доступ до правосуддя та була зумовлена виключно бажанням Верховного Суду поповнити державний бюджет».

Позиція інших учасників справи

15. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Рух касаційної скарги

16. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 11 вересня 2020 року відкрив касаційне провадження у цій справі, а ухвалою від 13 жовтня 2020 року призначив її до розгляду.

17. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою

від 15 жовтня 2020 року справу за позовом ГУ ДФС в Івано-Франківській області до ДП «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» про стягнення податкового боргу передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин третьої та п`ятої статті 346 КАС.

18. Таке рішення колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі

Верховного Суду мотивувала необхідністю відступлення від правового висновку, викладеного в низці рішень Верховного Суду, а також з огляду на те, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

19. Колегія суддів зазначила, що, зокрема, у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 761/37931/16-ц Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, скасовуючи ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 03 липня 2017 року та направляючи справу до цього ж суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, зазначив, що суд не розглянув питання про зменшення розміру судового збору, з урахуванням того, що кооперативом «Лада-2» частково сплачено судовий збір, і зробив передчасний висновок про невиконання кооперативом «Лада-2» вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

20. Тобто Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду виходив з можливості застосування правового інституту розстрочення, відстрочення, звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру до юридичної особи за майновим критерієм.

21. Аналогічний підхід про можливість застосування майнового критерію на підставі статті 8 Закону України «Про судовий збір» до юридичної особи приватного права або суб`єкта владних повноважень, але за обов`язкової умови перевірки її (його) майнового стану в залежності від оцінки доказів, якими обґрунтовується її (його) рівень, викладений у таких судових рішеннях:

- ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі № 160/8324/19; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 440/4696/18;

- постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 серпня 2020 року у справі № 826/13247/18, від 31 липня 2020 року у справі № 826/11947/18, від 12 грудня 2019 року у справі № 591/1521/17, від 03 жовтня 2018 року у справі № 489/3253/16-а, від 27 березня 2018 року у справі № 806/2720/17, від 07 серпня 2018 року у справі № 389/2858/16-а;

- постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 761/39032/16-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 554/4383/17-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 761/30365/16-ц;

- постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 904/9117/17, від 13 лютого 2018 року у справі № 905/974/17, від 20 лютого 2018 року у справі № 910/17456/17.

22. Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає, що наявні підстави для відступу від зазначених позицій Верховного Суду, оскільки майновий критерій, встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір», у справах, предметом позову в яких не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, передбачений лише для фізичних осіб.

23. Аналогічний підхід до застосування статті 8 Закону України «Про судовий збір» викладено у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 826/11478/18, від 21 грудня 2018 року у справі № 820/2478/18, від 21 грудня 2018 року у справі № 826/16173/16, від 22 серпня 2018 року у справі № 673/476/17.

24. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 10 листопада 2020 року прийняла та призначила цю справу до розгляду в порядку письмового провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Обґрунтування відступу від правової позиції Великою Палатою Верховного Суду та оцінка позовних вимог

25. У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі «Chapman v. the United Kingdom», заява № 27238/95, ЄСПЛ наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

26. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

27. У пункті 49 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів про якість судових рішень зазначається, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.

28. Верховний Суд у рішеннях, від яких пропонує відступити колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, розглядаючи клопотання про звільнення від сплати судового збору юридичних осіб приватного права, дійшов висновку про необхідність застосування майнового критерію на підставі статті 133 КАС, не врахувавши, що саме нормами Закону України «Про судовий збір», а саме статтею 8, установлені коло осіб та обставини, з якими законодавець пов`язав можливість розгляду судом питання про звільнення від сплати судового збору.

29. Відтак Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від цього правового висновку, викладеного у низці рішень Верховного Суду.

30. Питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати регулюються частиною першою статті 133 КАС, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

31. Згідно з частиною другою статті 132 КАС розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

32. Таким законом є Закон України «Про судовий збір». З його преамбули вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

33. Відповідно до статті 1 цього Закону судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

34. Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.

35. Як убачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України «Про судовий збір»), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті):

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

36. Насамперед варто зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.

37. З аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

38. Що ж до самих умов, визначених статтею 8, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

39. Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

40. Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.

41. Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним.

42. Отже, положення частини першої статті 133 КАС як загальної норми, що регулює питання звільнення від сплати судового збору, деталізовані конкретизуючими нормами спеціального закону - статтями 5 та 8 Закону України «Про судовий збір», що свідчить про необхідність при застосуванні положень статті 133 КАС та вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору осіб, не зазначених у статті 5 Закону України «Про судовий збір», застосовувати критерії, визначені статтею 8 цього Закону.

43. З огляду на викладене та з метою встановлення чіткого критерію застосування судами статті 133 КАС та статті 8 Закону України «Про судовий збір» Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у:

- ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі № 160/8324/19; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 440/4696/18;

- постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 серпня 2020 року у справі № 826/13247/18, від 31 липня 2020 року у справі № 826/11947/18.

44. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що частина перша статті 133 КАС визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України «Про судовий збір» конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.

45. При цьому, як уже зазначалось, із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України

«Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

46. Предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тому підстав для розгляду апеляційним судом питання про звільнення юридичної особи від сплати судового збору не було.

47. Водночас у нормах частини другої статті 132 КАС відсилання до норм Закону України «Про судовий збір», зокрема до підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору.

48. Це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

49. Разом з тим Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від правової позиції, викладеної у:

- постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 591/1521/17, від 03 жовтня 2018 року у справі № 489/3253/16-а, від 27 березня 2018 року у справі № 806/2720/17, від 07 серпня 2018 року у справі № 389/2858/16-а;

- постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 761/39032/16-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 554/4383/17-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 761/30365/16-ц;

- постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 904/9117/17, від 13 лютого 2018 року у справі № 905/974/17, від 20 лютого 2018 року у справі № 910/17456/17, з огляду на таке.

50. Указані судові рішення ухвалені у справах, у яких правовідносини виникли за іншого правового регулювання, а саме до набрання чинності 15 грудня 2017 року Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким, зокрема, стаття 8 Закону України «Про судовий збір» викладена у цитованій вище редакції.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

51. Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності обставин, які б свідчили про наявність умов, предметних та суб`єктних критеріїв, за яких суд може розглянути питання про звільнення від сплати судового збору з огляду на майновий стан сторони, а відтак - і про повернення апеляційної скарги у зв`язку із неусуненням скаржником недоліків апеляційної скарги в установлений строк шляхом подання документа про сплату судового збору.

52. Доводи скаржника про те, що на спірні правовідносини поширюються положення статті 283 КАС, зокрема, в контексті звільнення податкового органу від обов`язку подання документа про сплату судового збору при поданні заяви та, як наслідок, звільнення скаржника від обов`язку сплачувати судовий збір за подання скарги на рішення суду, ухвалене за наслідками розгляду такої заяви - спростовуються таким.

53. Статтею 283 КАС регулюються особливості провадження у справах за зверненням податкових та митних органів. Так, провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо, зокрема, стягнення коштів за податковим боргом. Заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом. У разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду. Розгляд заяви відбувається за участю податкового органу, митного органу, що її вніс, та платника податків, стосовно якого її внесено.

54. Також статтями 268-272 КАС установлені особливості розгляду такої категорії термінових адміністративних справ.

55. Разом з тим, як убачається із матеріалів справи та оскаржуваних судових рішень, позивачем подано позовну заяву в порядку статті 160 КАС, а не заяву про стягнення коштів за податковим боргом у порядку статті 283 КАС, при цьому ані податковим органом, ані судами попередніх інстанцій положення статей 268-272 283 КАС не застосовувались, що унеможливлює їх застосування при касаційному перегляді справи ані в цілому, ані щодо положення про відсутність у податкового органу обов`язку надавати документ про сплату судового збору.

56. Щодо посилань скаржника на рішення ЄСПЛ, зокрема у справах «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») та «ФК «Мретебі» проти Грузії» («FK Mretebi v. Georgia»), то слід зазначити, що у цих рішеннях ЄСПЛ акцентував увагу на неналежному дослідженні та ненаданні оцінки усій сукупності доказів, які надавалися скаржниками національним судам на підтвердження фінансової неможливості сплатити судовий збір, що спричинило порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

57. Водночас, виходячи з правової позиції, сформульованої у цій постанові, Велика Палата Верховного Суду не застосовує вказані висновки ЄСПЛ як джерело права у правовідносинах, що склалися, оскільки національне законодавство України, яке регулює питання звільнення від сплати судового збору, передбачає чітко визначені категорії справ, у яких суд може розглядати питання про звільнення юридичної особи від сплати судового збору, а отже, і давати оцінку її майнового стану та доказів, наданих на його підтвердження, в інших категоріях справ законодавство такого дискреційного повноваження суду не надає.

58. Доводи скаржника щодо неправомірності висновків суду апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, відтак рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

59. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС суд касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

60. За змістом частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки щодо розподілу судових витрат

61. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

62. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення і не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 345 349 350 356 359 КАС, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року залишити без змін.

Судді