Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КАС ВП від 20.12.2018 року у справі №826/11478/18 Ухвала КАС ВП від 20.12.2018 року у справі №826/11...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2020 року

Київ

справа №826/11478/18

адміністративне провадження №К/9901/67421/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2018 року (суддя - Літвінова А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року (суддя-доповідач - Троян Н.П., судді: Бужак Н.П., Костюк Л.О.) у справі №826/11478/18 за позовом Приватної консультаційно-впроваджувальної фірми «Прагма - В.К.С.» (далі - ПКВ фірма «Прагма - В.К.С.») та ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державної фіскальної служби України, Державної фіскальної служби у місті Києві, Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції України в місті Києві, Відділення поштового зв`язку №151 міста Києва Центру поштового зв`язку №3 Київської міської дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта», третя особа - Громадська організація «Антикорупційна експертиза», про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У липні 2018 року ПКВ фірма «Прагма - В.К.С.» та ОСОБА_1 звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому заявили вимоги:

1) до Кабінету Міністрів України:

- про припинення бездіяльності та гармонізації (приведення) нормативно-правового акту - Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1233 з Податковим Кодексом України так щоб норми вказаної Постанови Кабінету Міністрів України були зрозумілими, прозорими, відповідали нормам Податкового Кодексу України, не містили в собі колізій, протиріч, подвійних тлумачень, оскільки така бездіяльність наносить шкоду матеріальним та нематеріальним інтересам осіб;

- про припинення до моменту гармонізації (приведення) безпідставні штрафи та переслідування з боку органів Державної фіскальної служби України, оскільки бездіяльність Кабінету Міністрів України є підставою для корупційно-кримінальних діянь з боку республіканської Державної фіскальної служби України, регіональних ДФС та кримінально-процесуального переслідування співробітників, службових та посадових осіб ДФС з боку суб`єктів господарювання та громадян;

2) до Державної фіскальної служби України:

- про припинення терористичної, корупційно-кримінальної практики щодо суб`єктів господарювання. (згадати про свої права, обов`язки, повноваження та добросовісно їх виконувати згідно демократичних процедур, встановлених Конституцією, законами, нормативно-правовими актами);

- про відміну листа від 17 січня 2018 №1390/7/99-99-12-02-04-17, який став підставою для створення низки корупційно-кримінальних ситуацій по всій Україні та спонуканню державних службовців до кримінальних дій щодо суб`єктів господарювання;

- про визнання заочного рішення республіканської ДФС щодо результатів розгляду скарги від 15 червня 2018 року №20505/6/99-99-Н-03-01-25 неправомірним, прийнятим з грубим порушенням матеріального та процесуального права по відношенню до позивачів. Рішення, у якому не згадуються аргументи скаржника, викладені на 20 сторінках, що є шкідливою діяльністю, так як демонструє неповагу службовими та посадовими особами Державної фіскальної служби України до статті 40 Конституції України та скаржника. Як посадової особи так і громадянина;

3) до Державної фіскальної служби України у місті Києві:

- про негайне припинення виконування злочинних наказів вищестоячої організації - республіканської ДФС. Зокрема, листа від 17 січня 2018 року №1390/7/99-99-12-02-04-17, який є фактично злочинним наказом, що порушує норми Конституції України та Податковий Кодекс України;

- про визнання податкової вимоги від 08 червня 2018 року №116005-17 Державної фіскальної служби України у місті Києві, як незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, їх посадовими або службовими особами;

- про визнання рішення Державної фіскальної служби України у місті Києві від 08 червня 2018 року №116005-17 про опис майна у податкову заставу незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, їх посадовими або службовими особами;

- про визнання податкового повідомлення-рішення Державної фіскальної служби України у місті Києві від 05 квітня 2018 року №0209031201 незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, їх посадовими або службовими особами;

- про визнання податкового повідомлення-рішення Державної фіскальної служби України у місті Києві від 19 березня 2018 року №0156431201 незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, їх посадовими або службовими особами;

- про визнання Акту камеральної перевірки Державної фіскальної служби України у місті Києві від 19 березня 2018 року №1094/26-15-12-00-20/01-24729160 незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, їх посадовими або службовими особами;

- про визнання Акту камеральної перевірки Державної фіскальної служби України у місті Києві від 25 січня 2018 року №387/26-15-12-00-20/01-24729160 незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, їх посадовими або службовими особами;

4) до Відділення поштового зв`язку №151 міста Києва Центру поштового зв`язку №3 Київської міської дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта»:

- про негайне припинення маніпулювання своїми обов`язками, договірними відносинами у подальшому, утаємничування доставки листів від адресата. Вчасне доставляння повідомлення про рекомендовані листи;

- про проведення всебічного та об`єктивного розслідування про факти недоставляння повідомлень про рекомендовані листи в період з середини квітня 2018 по 05 червня 2018 та відповідь по суті поставлених питань, а не взагалі;

5) до Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції України в місті Києві:

- про вчасне реагування на заяви про злочин , а не коли він уже неодноразово відбувся.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року вказану позовну заяву залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановлено п`ятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків шляхом подання документа про сплату судового збору у встановленому Законом України «Про судовий збір» порядку та розмірах, визначення належного кола відповідачів та обґрунтування строків звернення до суду в частині позовних вимог, що пред`явлені до Кабінету Міністрів України щодо незгоди з постановою від 27 грудня 2010 року №1233. Крім цього, суд зазначив, що частина позовних вимог сформульовані абстрактно та не мають юридичної визначеності, а тому слід чітко визначити позовні вимоги.

06 серпня 2018 року на виконання вимог вказаної ухвали ОСОБА_1 в інтересах ПКВ фірми «Прагма - В.К.С.» та Пікінером І.П. (самопредставництво) подано уточнену позовну заяву, в якій зазначено відповідачем - ДФС України у місті Києві, третьою особою - Громадську організацію «Антикорупційна експертиза» та заявлено наступні позовні вимоги:

- визнати протиправними дії посадових та службових осіб ДФС України у місті Києві у відношенні юридичної особи - ПКВ фірма «Прагма - В.К.С.» та негайно їх припинити, зобов`язати їх утриматись від вчинення протиправних дій, що порушують права людини, Конституцію України та Податковий кодекс України;

- у разі встановлення неправомірності дій посадових та службових осіб ДФС України відшкодувати матеріальну та моральну шкоду ПКВ фірма «Прагма - В.К.С.», заподіяну протиправними діями посадових та службових осіб ДФС України у місті Києві;

- у разі встановлення неправомірності дій посадових та службових осіб ДФС України відшкодувати моральну шкоду громадянину ОСОБА_1 , заподіяну протиправними діями посадових та службових осіб ДФС України у місті Києві.

Крім цього, зазначено розмір матеріальної шкоди, що завдається та завдана юридичній особі ПКВ фірмі «Прагма - В.К.С.» у розмірі 19763,00 грн. Моральну шкоду юридичної особи ПКВ фірми «Прагма - В.К.С.» оцінено у розмірі 6 розмірів мінімальної заробітної плати - 22338,00 грн, а моральну шкоду фізичній особі ОСОБА_1 - 88100,00 грн.

Щодо надання документа про сплату судового збору зазначено, що оскільки неправомірні дії посадових та службових осіб ДФС України є владними злочинами проти приватної власності, заявлено клопотання надання пільги ОСОБА_2 як одноособовому власнику майна ПКВ фірма «Прагма - В.К.С.» - на підставі пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а щодо сплати судового збору ОСОБА_1 , як фізичної особи, зазначено, що судовий збір сплачено у відповідному розмірі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2018 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року, вказану позовну заяву повернуто на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 АС України, оскільки вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху не виконано в повному обсязі.

Короткий зміст касаційної скарги, її рух у касаційній інстанції

Не погоджуючись з ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2018 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій інстанції норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій. Поряд з цим, ОСОБА_1 заявив клопотання про постановлення окремої ухвали в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права, про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та про розгляд даної справи у його присутності.

10 грудня 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.

За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Желтобрюх І.Л., суддів Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.

Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 20 червня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача у цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 21 червня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Соколову В.М., суддям: Єресько Л.О., Загороднюку А.Г.

Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.

Статтями 160, 161 КАС України передбачено вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, а також встановлено документи, що додаються до позовної заяви.

Частиною першою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (частина друга статті 169 КАС України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Частиною п`ятою статті 169 КАС України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді (частина шоста статті 169 КАС України).

Відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

З матеріалів справи встановлено, що у зв`язку із невідповідністю позовної заяви ПКВ фірми «Прагма - В.К.С.» та ОСОБА_1 вимогам статей 160, 161 КАС України, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2018 року її залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків шляхом подання документа про сплату судового збору у встановленому Законом України «Про судовий збір» порядку та розмірах, визначення належного кола відповідачів та обґрунтування строків звернення до суду в частині позовних вимог, що пред`явлені до Кабінету Міністрів України щодо незгоди з Постановою від 27 грудня 2010 року №1233. Крім цього, суд зазначив, що частина позовних вимог сформульовані абстрактно та не мають юридичної визначеності, а тому слід чітко визначити позовні вимоги.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копію вказаної ухвали отримано ОСОБА_1 02 серпня 2018 року.

У встановлений судом строк ОСОБА_1 в інтересах ПКВ фірми «Прагма - В.К.С.» та Пікінер І.Г. (самопредставництво) подав уточнену позовну заяву. При цьому до уточненої позовної заяви додано квитанцію про сплату судового збору лише на суму 704, 80 грн.

Натомість, з урахуванням зміни позовних вимог сума судового збору, що підлягала сплаті складала: 3524, 00 грн з Фірми «Прагма-В.К.С.» та 1409, 00 грн з ОСОБА_1 .

Поряд з цим ОСОБА_2 просив розглянути можливість надання йому пільги на підставі пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», у зв`язку з тим, що неправомірні дії посадових та службових осіб ДФС України є владними злочинами проти приватної власності ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що посилання ОСОБА_2 на пункт 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» є помилковими, оскільки згідно вказаної норми від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб. Натомість, ОСОБА_1 , подав позов в інтересах ПКВ фірма «Прагма - В.К.С.» та від свого імені, що не є підставою для звільнення його від сплати судового збору за приписами пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Суди попередніх інстанцій також зазначили, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 підпадає під пільгову категорію осіб, які звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях. Крім цього, щодо позовних вимог, то суди попередніх інстанцій звернули увагу, що в уточненій позовній заяві від 06 серпня 2018 року вимоги до суду сформовано не чітко, що унеможливлює захистити порушені права позивачів у повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2018 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року, позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах ПКВ фірма «Прагма - В.К.С.» та Пікінером І.П. (самопредставництво) повернуто на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

Враховуючи положення пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України та те, що недоліки позовної заяви у встановлений судом строк позивачами не виконано в повному обсязі, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 в інтересах ПКВ фірма «Прагма - В.К.С.» та Пікінером І.П. (самопредставництво).

Щодо доводів скаржника в частині незгоди з позицією судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для звільненні його від сплати судового збору, Верховний Суд зазначає наступне.

За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, суд наділено повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов`язком суду, а повноваженням за певних обставин.

При цьому в частині сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря несення цих судових витрат.

Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставини, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами.

Суд, що вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги), встановивши за результатом розгляду відповідного клопотання наявність установленої законом підстави для зменшення тягаря несення судових витрат та дійшовши висновку про необхідність реалізації такого свого права, самостійно, зважаючи на наявні обставини, визначає спосіб зменшення цього тягаря. Визначення способу зменшення тягаря несення судових витрат є прерогативою (виключним правом) відповідного суду.

До того ж, ураховуючи, що ОСОБА_1 звертається в інтересах юридичної особи - ПКВ фірма «Прагма - В.К.С.», заявник у даному випадку не є суб`єктом, на якого розповсюджується дія частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи наведене, доводи касаційної скарги в цій частині не дають підстав для висновку про наявність порушення з боку судів попередніх інстанцій норм процесуального права.

Щодо заявлених клопотань ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права, про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та про розгляд даної справи у його присутності, Верховний Суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 358 КАС України суд касаційної інстанції у випадках і порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Частиною восьмою статті 249 КАС України встановлено, що суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати.

Таким чином, постановлення судом окремої ухвали є правом суду реагувати на виявлені ним порушення норм процесуального права допущені судом нижчої інстанції, а не обов`язком.

Водночас Верховний Суд за результатами касаційного розгляду цієї справи підстав для постановлення окремої ухвали не вбачає.

Стосовно клопотання скаржника про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки ця справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики необхідно зазначити таке.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

За змістом наведеної норми права, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням змісту спірних правовідносин та їх предмету правового регулювання оцінює наявність виключної правової проблеми та необхідність передачі справи для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Проаналізувавши зазначені в клопотанні підстави, якими заявник обґрунтовує необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні такого, оскільки не вбачає в спірних відносинах виключної правової проблеми, такі правовідносини врегульовано нормами права, та в повній мірі дозволяють вирішити спір.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про розгляд касаційної справи у його присутності колегія суддів зазначає, що за правилами пункту 3 частини першої статті 345 КАС України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі перегляду ухвал судів першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи, що судом касаційної інстанції переглядається, зокрема, ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій не підтвердилися під час перегляду справи касаційним судом.

Суди попередніх інстанцій правильно застосували норми процесуального права.

За змістом пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №460-IX та статтями 341, 345, 349, 350, 353, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року у справі №826/11478/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.М. Соколов

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк ,

Судді Верховного Суду

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст