Ухвали слідчого судді про встановлення строків закінчення досудового розслідування в апеляційному порядку НЕ оскаржуються (ВС/ККС № 757/37346/18-к від 18.10.2019)

Фабула судового акту: Кримінальне процесуальне законодавство, а саме норми ст. 309 КПК України, визначають виключний перелік ухвал слідчого судді, які підлягають оскарженню в апеляційному порядку.

Саме така виключність, на мою думку, іноді стає на заваді реалізації сторонами процесу свого права реагування на неправосудні судові рішення, постановлені слідчими суддями.

Хоча норми ч. 3 ст. 309 КПК України і вказують на можливість подання заперечень на незаконні рішення слідчих суддів, однак у будь-якому випадку така можливість не є панацеєю та не є засобом оперативно усунути окремі порушення закону.

У даній справі адвокатом слідчому судді було подано клопотання про прийняття прокурором одного з передбачених ч. 1 ст. 283 КПК України (закриття кримінальне провадження; звернення до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру) процесуальних рішень у кримінальному провадженні у місячний строк, яке було частково задоволено.

На таку ухвалу прокурором було подано апеляційну скаргу, яку вмотивовано тим, що постановлення таких ухвал до компетенції слідчого судді не входить, а тому вона є незаконною та підлягає до скасування.

Проте, апеляційним судом у відкритті апеляційного провадження за вказаною скаргою було відмовлено у зв’язку із дана ухвала відповідно до положень ст. 309 КПК України не підлягає окремому оскарженню в апеляційному порядку.

Незгода із такою позицією апеляційного суду стала підставою для звернення прокурора із касаційною скаргою.

Зазначену касаційну скаргу ККС залишив без задоволення, вмотивувавши свою постанову таким.

Нормами ч. 4 ст. 399 КПК України визначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження.

Ухвала слідчого судді не віднесено до переліку рішень, визначених ст. 309 КПК України, а тому рішення судді апеляційного суду є вірним.

Водночас, доводи прокурора про те, що ухвала про прийняття прокурором одного з передбачених ч. 1 ст. 283 КПК України процесуальних рішень у кримінальному провадженні у певний строк не передбачена чинним кримінальним процесуальним законодавством не можуть бути визнано обґрунтованими оскільки положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 114 КПК України, визначено, що для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження.

Таким чином передбачений ч. 2 ст. 28 КПК України обов`язок слідчого судді стежити за дотриманням розумного строку при розгляді питань, віднесених до його компетенції, не виключає можливості розгляду ним клопотань, поданих на підставі ч. 6 ст. 28 КПК України, та встановлення для сторін кримінального провадження процесуальних строків відповідно до положень ст. 114 КПК України.

Виходячи із наведеного ухвали слідчих суддів, постановлені в порядку статей 28, 114 КПК України, окремому апеляційному оскарженню відповідно до положень статті 309 КПК України не підлягають.

Аналізуйте судови акт: ВС/ОП ККС: Оголошення «скороченого» тексту ухвали слідчого судді є поважною причиною для поновлення апеляційного строку (ВС/ОП ККС № 461/1434/18 від 27.05.2019)

Якщо слідчий суддя ухвалив рішення, яке не передбачено законом, і КПК України не дає можливості його оскаржити, то суд повинен виходити із загальних засад кримінального провадження (ВС/ККС від 10.01.2019 р. по справі №210/2161/17)

Рішення щодо арешту, винесені в порядку кримінального процесу, мають оскаржуватись ВИКЛЮЧНО в порядку КПК (ВС/КЦС № 55/6685/16-ц від 05.12.2019)

Той факт, що прокурор вищого рівня не брав участі в судовому розгляді, а про ухвалу місцевого суду йому стало відомо поза межами строку на апеляційне оскарження, не є підставою для поновлення строку оскарження (ВС/ККС,№ 222/466/17,25.09.18)

Ухвали слідчих суддів про заміну запобіжного заходу МОЖУТЬ бути оскаржені в апеляційному порядку (ВС/ККС № 628/969/18 від 18.12.2018)

Оскарження ухвали слідчого судді про арешт ліміту сум податку в системі електронного адміністрування ПДВ – позиція апеляційних судів неоднозначна (Київський апеляційний суд від 05 грудня 2018 р. у справі

Постанова

Іменем України

18 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 757/37346/18-к

Провадження № 51-1329 кмп19

Друга судова палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду

у складі:

головуючого - Могильного О.П.,

суддів: Білик Н.В., Кишакевича Л.Ю., Кравченка С.І., Мазура М.В., Марчука О.П., Матієк Т.В., Наставного В.В., Остапука В.І., Слинька С.С., Яковлєвої С.В.,

секретаря судового засідання Слободян О.М.,

за участю:

прокурорів Нескородяного А.М., Смирного В.Р.,

захисника Залюбовської І.К.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у судовому провадженні в судах першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 листопада 2018 року.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 листопада 2018 року частково задоволено клопотання адвоката Залюбовської І.К. в інтересах ОСОБА_1 і встановлено строк в 1 місяць, із дня проголошення ухвали, для закінчення проведення досудового розслідування та для прийняття прокурором одного з передбачених ч. 1 ст. 283 КПК України процесуальних рішень у кримінальному провадженні № 42015000000002664 від 27 листопада 2015 року за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року на підставі ч.4 ст. 399 КПК України у відкритті апеляційного провадження за скаргою прокурора на вищезазначену ухвалу слідчого судді відмовлено.

Апеляційний суд, при постановленні рішення виходив із того, що дана ухвала відповідно до положень ст. 309 КПК України не підлягає окремому оскарженню в апеляційному порядку.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Зазначає, що відмова у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України суперечить загальним засадам кримінального провадження, закріплених у статтях 19 124 129 Конституції України та статтях 7 9 24 КПК України, зокрема, щодо забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, в даному випадку ухвали слідчого судді, яка не передбачена кримінальним процесуальним законом. При цьому прокурор посилається на постанову Касаційного кримінального суду від 16.05.2019 року.

У запереченнях захисник Залюбовська І.К. в інтересах ОСОБА_1 просить рішення апеляційного суду залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення. При цьому вказує, що постановою заступника Генерального прокурора провадження щодо ОСОБА_1 закрито, в зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Підстави розгляду кримінального провадження палатою

Ухвалою колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 вересня 2019 року кримінальне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі ч. 1 ст. 434-1 КПК України було передано на розгляд Другої судової палати Верховного Суду.

Таке рішення колегія суддів прийняла у зв`язку із тим, що вважала за необхідне відступити від позиції про застосування норм кримінального процесуального закону у подібних правовідносинах, викладеній в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 16 травня 2019 року (провадження №51-8007км18), зокрема, в якій зазначено, що апеляційний суд під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження на ухвалу слідчого судді місцевого суду про встановлення слідчому процесуального строку не звернув увагу на те, що слідчий суддя прийняв рішення, яке не передбачене КПК України, тому повинен був керуватися приписами частини шостої ст. 9 КПК України щодо застосування загальних засад кримінального провадження, визначених частиною першою ст. 7 КПК України.

Так, колегія суддів з розгляду даного провадження, не погоджуючись з такою позицією вважала, що суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на вищезазначену ухвалу слідчого судді, правильно встановив, що така ухвала не підлягає оскарженню в порядку апеляційної процедури, оскільки до переліку ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначеного положеннями ст. 309 КПК України, не входить, а слідчий суддя діяв в межах наданих йому повноважень.

З огляду на викладене, виходячи з необхідності забезпечення додержання принципу правової (юридичної) визначеності, є передбачені законом підстави для здійснення касаційного розгляду цього провадження в складі Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурори вважали касаційну скаргу обґрунтованою та просили її задовольнити.

Захисник Залюбовська І.К. касаційну скаргу прокурора вважала безпідставною та просила залишити її без задоволення.

Мотиви суду

Заслухавши доповідача, доводи учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, судова палата дійшла до наступних висновків.

У даному кримінальному провадженні на розгляд палати винесено питання щодо правильного застосування норм кримінального процесуального закону, які містяться у ст. 309, ч. 4 ст. 399 КПК України, а саме, чи можуть бути предметом перевірки суду апеляційної інстанції ухвали слідчого судді про встановлення процесуального строку для закінчення проведення досудового розслідування, винесені в порядку ст. 3, ч. 6 ст. 28, частин 1, 2 ст.114 КПК України.

Для висновку щодо правильного правозастосування палата враховує наступне.

Як убачається з матеріалів провадження ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 листопада 2018 року частково задоволено клопотання адвоката Залюбовської І.К. в інтересах ОСОБА_1 , і встановлено строк в 1 місяць, з дня проголошення ухвали для закінчення проведення досудового розслідування та за його результатами прийняття прокурором одного з передбачених ч. 1 ст. 283 КПК України процесуальних рішень у кримінальному провадженні № 42015000000002664 від 27 листопада 2015 року за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.

Київський апеляційний суд ухвалою від 10 грудня 2018 рокуна підставі ч. 4 ст. 399 КПК України відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою прокурора на вищезазначену ухвалу слідчого судді вважаючи, що оскаржуване рішення не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Відповідно до п. 8 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд, ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 4 квітня 2019 року у справі №494/6/18). У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що «норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).

В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.

Відповідно до положень ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано параграфом 2 глави 26 КПК України.

Вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, викладено в частинах першій та другій статті 309 КПК України. Це ухвали, які стосуються обмеження свободи та особистої недоторканності, арешту майна, тимчасового доступу до певних речей і документів, відсторонення від посади, а також ухвали про відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування, про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження у ній. І цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає.

Постановлена у цьому провадженні ухвала слідчого судді, якою частково задоволено клопотання захисника про встановлення строку досудового розслідування і зобов`язання виконання процесуальних дій, до вказаного переліку не входить.

Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження.

Отже, суддя апеляційного суду, дотримуючись вимог ч. 3 ст. 307, ст. 309, ч. 4 ст. 399 КПК України, правильно встановив, що оспорювана ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню в порядку апеляційної процедури, та обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження, належним чином умотивувавши своє рішення.

Верховний Суд вважає необґрунтованими посилання прокурора на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 12.10.2017 року у справі № 757/49263/15-к, та висновки Великої Палати Верховного Суду, що міститься в постановах від 23.05.2018 року у справах №13-16сво18 та №13-19кс18.

Зокрема, в указаному висновку Верховного Суду України від 12.10.2017 року йдеться про те, що в разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення ч. 3 ст. 309 КПКУкраїни, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 399 КПК України. Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК України, які його гарантують, з огляду на положення ч. 6 ст. 9 КПК України, яка встановлює, що у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.

На відміну від вищезазначених випадків, як вбачається з матеріалів цього кримінального провадження, ухвала слідчого судді була постановлена на підставі статей 3 28 114 КПК України.

Так, відповідно до положень п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченого цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадження.

Частина 2 ст. 28 КПК України встановлює загальне правило, що проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

Водночас ч. 6 ст. 28 КПК України містить спеціальну норму, за якою підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені цим Кодексом.

Ця норма кореспондує із положеннями частин 1, 2 ст. 114 КПК України, які передбачають, що для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження. Будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист.

Отже, передбачений ч. 2 ст. 28 КПК України обов`язок слідчого судді стежити за дотриманням розумного строку при розгляді питань, віднесених до його компетенції, не виключає можливості розгляду ним клопотань, поданих на підставі ч. 6 ст. 28 КПК України, та встановлення для сторін кримінального провадження процесуальних строків відповідно до положень ст. 114 КПК України.

Тому, доводи прокурора про те, що слідчий суддя постановив ухвалу не передбачену законом, не заслуговують на увагу.

Враховуючи наведене, ухвалу Київського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року про відмову у відкритті провадження за скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 листопада 2018 року слід залишити без зміни, а касаційну скаргу сторони обвинувачення - без задоволення.

Висновок щодо застосування норм права

Ухвали слідчих суддів, постановлені в порядку статей 28 114 КПК України, окремому апеляційному оскарженню відповідно до положень статті 309 КПК України не підлягають.

Керуючись статтями 433 436 441 442 КПК України, Суд

постановив:

Ухвалу Київського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 листопада 2018 року залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у судовому провадженні в судах першої та апеляційної інстанцій, - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді