Оскарження ухвали слідчого судді про арешт ліміту сум податку в системі електронного адміністрування ПДВ – позиція апеляційних судів неоднозначна (Київський апеляційний суд від 05 грудня 2018 р. у справі

Фабула судового акту: проаналізувавши в Єдиному реєстрі судових рішень ухвали апеляційних судів позиція Київського апеляційного суду більш зрозуміла та обґрунтована, ніж ухвала Волинського апеляційного суду, де суддя розкладаючи апеляційні скарги платників податків та залишаючи їх без задоволення вважає, що арешт ліміту з ПДВ відповідає вимогам ст. 170 КПК України.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78446444.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77804634.

Отже, Київський апеляційний суд в ухвалі від 05.12.2018 у справі №752/11577/18 скасовуючи ухвалу слідчого судді про накладення арешту на суму ліміту ПДВ та задовольняючи скаргу платника податків зазначив, що слідчий суддя у своїй ухвалі не зазначив конкретно визначену мету забезпечення арешту рахунку платника ПДВ у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України.

Також, колегія суддів зазначає, що ліміт ПДВ в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в ДФС України не відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а є лише показником здійснення господарської операції та не є грошовими коштами або електронними коштами, тому арешт цих лімітів, накладений ухвалою слідчого судді, неможливо конфіскувати, здійснити відчуження, та спрямувати їх на відшкодування завданої шкоди у разі пред'явлення цивільного позову.

При цьому, арешт лімітів ПДВ перешкоджає повноцінному функціонуванню діяльності юридичних осіб, що призводить до порушення прав та законних інтересів без наявності обґрунтованої підозри у здійсненні неправомірної, протиправної або будь-якої іншої незаконної діяльності.

Отже, сума ліміту податку на додану вартість в системі електронного адміністрування ПДВ не є майном у розумінні ст. 170 КПК, що унеможливлює накладення на такий об'єкт арешту.

Крім того, арешт на суму ліміту податку на додану вартість в системі електронного адміністрування ПДВ суперечить положенню ст. 1 Протоколу N 1 до Конвенції та свідчить про необґрунтованість його застосування, що має наслідком його скасування.

Сума ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в ДФС України, не підпадає під визначення «речові докази». Це суми податкового кредиту, які отримані внаслідок ведення господарської діяльності підприємства законним шляхом. В постанові про визнання речовими доказами не вказано як розглядати ці докази в кримінальному провадженні - чи це знаряддя вчинення кримінального правопорушення, чи речі, що набуті протиправним шляхом, чи отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Арешт сум ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) зазначеною нормою КПК України не передбачений, як не передбачено і можливості накладення арешту на кошти, які знаходяться на електронному рахунку платника ПДВ.

Це випливає не тільки із положень ч. 10 ст. 170 КПК України, а і з того, що арешт суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) фактично унеможливить перерахування платником податку коштів з власного поточного рахунку в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), а також у сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку.

Отже, органом досудового розслідування було внесено клопотання про арешт майна, на яке законом не визначена можливість його арешту, а тому слідчий суддя безпідставно задовольнив таке клопотання.

Також, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Разом з цим, орган досудового розслідування у клопотанні, хоча і визначив метою накладення арешту на суми ліміту ПДВ забезпечення збереження майна з посиланням на ст. 98 КПК України, однак така мета арешту майна ним не доведена.

Стверджуючи, що суми ліміту ПДВ є предметом протиправної діяльності, об'єктом та знаряддям злочину, тобто містять ознаки речових доказів, орган досудового розслідування не визнав їх у встановленому порядку речовими доказами у кримінальному провадженні, що само по собі нівелює мету накладення на них арешту - забезпечення збереження речових доказів, оскільки неможливо забезпечити збереження того, чого у кримінальному провадженні не існує.

Однак, Волинський апеляційний суд в ухвалі від 09.11.2018 у справі №161/14820/18 дійшов протилежного висновку зазначивши, що відповідно до вимог ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації.

Враховуючи вищенаведені обставини в їх сукупності апеляційний суд вважає, що скасування накладеного слідчим суддею арешту на активи суми ліміту з податку на додану вартість в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна та в подальшому не сплати до державного бюджету податків і зборів, що входять в систему оподаткування і введені у встановленому законом порядку.

Отже, підсумовуючи викладене вище, слідчі звертаючись з клопотанням про арешт ліміту в системі електронного адміністрування ПДВ не можуть чітко встановити, що існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що майно є доказом злочину.

Крім того дане питання, що необхідності у накладенні арешту на ліміт в системі електронного адміністрування ПДВ відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України не врегульовано на законодавчому рівні.

КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді -Ященка М.А.,

суддів -Лашевича В.М., Росік Т.В.,

секретаря -Ярмолюк М.І.,

за участю

представника власника майна -ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві матеріали за апеляційною скаргою представника ПП «ВІКІНГ» ОСОБА_1, на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2018 року , -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №1 Іваніна П.В. та накладено арешт на суму ліміту ПДВ в розмірі 1 345 000грн., що знаходиться на спеціальному рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ ДФС України № 37510000335665 та належить ПП «ВІКІНГ» (код ЄДРПОУ 40726912). Зобов'язано ДФС України зупинити реєстрацію виписаних податкових накладних ПП «ВІКІНГ» (код ЄДРПОУ 40726912) в Єдиному реєстрі податкових накладних ДФС України на дату та час отримання ухвали та надати прокурору Київської місцевої прокуратури № 1 Іваніну П.В. довідку про суму ліміту ПДВ, яка знаходиться на рахунку ПП «ВІКІНГ» (код ЄДРПОУ 40726912)№ 37510000335665 в системі електронного адміністрування ПДВ ДФС України на дату та час отримання ухвали.

Відповідно до ухвали, слідчий суддя перевіривши додані до клопотання матеріали кримінального провадження, прийшов до висновку про необхідність задовольнити заявлене клопотання про накладення арешту на суму ліміту ПДВ в розмірі 1 345 000грн., що знаходиться на спеціальному рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ ДФС України № 37510000335665 та належить ПП «ВІКІНГ» та зупинити реєстрацію виписаних податкових накладних ПП «ВІКІНГ» в Єдиному реєстрі податкових накладних ДФС України, оскільки сума ліміту ПДВ в розмірі 1 345 000грн., яка знаходиться на спеціальному рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ ДФС України визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №32017100010000048 та може підлягати спеціальній конфіскації у власність держави.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, представник ПП «ВІКІНГ» ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження ОСОБА_1 зазначає, що розгляд клопотання прокурора був здійснений без повідомлення ПП «ВІКІНГ» чи його представника, а про оскаржувану ухвалу слідчого судді товариство дізналося лише 12 листопада 2018 року.

Представник власника майна вважає вказану ухвалу такою, що винесена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та в результаті неповноти судового розгляду, арешт накладено необгрунтовано, оскільки не зазначено підставу та мету накладення арешту на суми лімітів ПДВ, не зазначено розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню у кримінальному провадженні.

Посилається на те, що ПП «ВІКІНГ», як власника арештованого майна, не було повідомлено про призначене судове засідання, чим порушено право на захист власника арештованого майна.

Апелянт зазначає, що органом досудового розслідування та слідчим суддею під час розгляду клопотання не в повній мірі дотримані вимоги в норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Також вказує, що обґрунтованість підозри не була предметом дослідження в справі.

Ухвала слідчого судді містить загальний опис обставин кримінального провадження, які не мають прямого стосунку до майна, на яке було накладено арешт. У сторони обвинувачення відсутні достатні докази, що вказують на вчинення уповноваженими особами ПП «ВІКІНГ» кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205 КК України.

Крім того вищевказана ухвала не містить обґрунтування накладення арешту саме на активи сум лімітів ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в ДФС України ПП «Вікінг», окрім формулювання «.. у органу досудового розслідування є підстави вважати, що на спеціальному рахунку ПП «ВІКІНГ» (код ЄДРПОУ 40726912) № 37510000335665 в СЕА ПДВ ДФС України на даний час можуть знаходитися суми ліміту ПДВ, які відповідно до ст. 98 КПК України набуті внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а тому є речовими доказами у кримінальному провадженні.».

Щодо посадових осіб ПП «ВІКІНГ» не здійснюється кримінальне провадження, директора підприємства навіть не опитувалось щодо причетності його до діяльності підприємства, не допитувалось як свідка в даному кримінальному провадженні, підозри не пред'явлено.

ПП «ВІКІНГ» не є юридичною особою щодо якої здійснюється кримінальне провадження № 42018101010000084 ч.1 ст.205 КК України.

Апелянт вважає, що клопотання про накладення арешту на майно є передчасним , оскільки на момент його розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

Представник стверджує, що слідчий суддя у своїй ухвалі не зазначив конкретно визначену мету забезпечення відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України.

Ліміт ПДВ в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в Державній фіскальній службі України не відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, а є показником здійснення господарської операції та не є грошовими коштами або електронними коштами, тому арешт цих лімітів, накладений ухвалою слідчого судді, неможливо конфіскувати, здійснити відчуження, та спрямувати їх на відшкодування завданої шкоди у разі пред'явлення цивільного позову. При цьому, арешт лімітів ПДВ перешкоджає повноцінному функціонуванню діяльності юридичних осіб, що призводить до порушення прав та законних інтересів без наявності обґрунтованої підозри у здійсненні неправомірної, протиправної або будь-якої іншої незаконної діяльності.

Таким чином, як стверджує апелянт, сума ліміту податку на додану вартість в системі електронного адміністрування ПДВ не є майном у розумінні ст. 170 КПК, що унеможливлює накладення на такий об'єкт арешту.

Крім того, арешт на суму ліміту податку на додану вартість в системі електронного адміністрування ПДВ суперечить положенню ст. 1 Протоколу N 1 до Конвенції та свідчить про необґрунтованість його застосування, що має наслідком його скасування.

На думку представника, сума ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в ДФС України, що належить ПП «ВІКІНГ», не підпадає під визначення «речові докази». Це суми податкового кредиту, які отримані внаслідок ведення господарської діяльності підприємства законним шляхом. В постанові про визнання речовими доказами не вказано як розглядати ці докази в кримінальному провадженні - чи це знаряддя вчинення кримінального правопорушення, чи речі, що набуті протиправним шляхом, чи отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити в повному обсязі, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження та ухвали слідчого судді місцевого суду, встановлено, що

03 квітня 2017 року невстановлені особи придбали ТОВ «Джейвіс Компані» (код ЄДРПОУ 41125264) з метою прикриття незаконної діяльності та шляхом реєстрації змін в установчих та реєстраційних документах змінили назву товариства на ТОВ «ФГ «Сокіл» (код ЄДРПОУ 41125264), юридичну адресу на м. Київ, Голосіївський район, вул. Вільямса 6Д, оф. 43, учасником та єдиною службовою особою зареєстрували ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1., РНОКПП НОМЕР_1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 помер, що засвідчено свідоцтвом про смерть від 28.04.2017 року ТКГ 234987.

Попри те, невстановлені особи, у період з лютого 2018 року, тобто після смерті ОСОБА_3, використовуючи реквізити та рахунки ТОВ «ФГ «Сокіл» код ЄДРПОУ 41125264), зареєстрували у Єдиному реєстрі податкових накладних від імені ОСОБА_3 122 податкові накладні щодо нібито постачання ТОВ «ФГ «Сокіл» в адресу 16 СПД-покупців сільськогосподарської продукції на загальну суму 148 837 519грн., у т.ч. 24 806 087 грн. ПДВ, в результаті чого на спеціальні рахунки зазначених підприємств в системі електронного адміністрування ПДВ ДФС України (далі - СЕ А ПДВ ДФС України) надійшли відповідні суми ліміту ПДВ.

Досудовим розслідуванням встановлено, що одним із таких СПД-покупців, на спеціальний рахунок якого в СЕА ПДВ ДФС України від ТОВ «ФГ «Сокіл» код ЄДРПОУ 41125264) надійшло 1 345 000грн. ліміту ПДВ, є ПП «ВІКІНГ» (код ЄДРПОУ 40726912).

ПП «ВІКІНГ» (код ЄДРПОУ 40726912) є платником ПДВ та перебуває на податковому обліку в Золотоніській ОДПІ (м. Золотоноша) ГУ ДФС у Черкаській області. Основний вид діяльності згідно КВЕД - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Юридична адреса підприємства Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Соборна, буд. 4.

На спеціальному рахунку ПП «ВІКІНГ» (код ЄДРПОУ 40726912) № 37510000335665 в СЕА ПДВ ДФС України на даний час можуть знаходитися суми ліміту ПДВ, які відповідно до ст.98 КПК України набуті внаслідок вчинення кримінального правопорушення та визнані у кримінальному провадженні речовим доказом.

19 червня 2018 року прокурор Київської місцевої прокуратури №1 Іванін П.В. звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на суму ліміту ПДВ в розмірі 1 345 000грн., що знаходиться на спеціальному рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ ДФС України № 37510000335665 та належить ПП «ВІКІНГ» (код ЄДРПОУ 40726912), іззобов'язанням ДФС України зупинити реєстрацію виписаних податкових накладних ПП «ВІКІНГ» (код ЄДРПОУ 40726912) в Єдиному реєстрі податкових накладних ДФС України на дату та час отримання ухвали та надати прокурору Київської місцевої прокуратури № 1 Іваніну П.В. довідку про суму ліміту ПДВ, яка знаходиться на рахунку ПП «ВІКІНГ» (код ЄДРПОУ 40726912)№ 37510000335665 в системі електронного адміністрування ПДВ ДФС України на дату та час отримання ухвали.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2018 року зазначене клопотання було задоволено.

Задовольняючи клопотання слідчого, внесене в межах кримінального провадження №42018101010000084 від 04 травня 2018 року, щодо накладення арешту намайно, слідчий суддя, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, що існують достатні підстави для накладення арешту на майно відповідно до вимог ст. 170 КПК України, а тому даний захід забезпечення кримінального провадження необхідний з метою забезпечення кримінального провадження.

З таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо з огляду на такі обставини.

У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Арешт сум ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) зазначеною нормою КПК України не передбачений, як не передбачено і можливості накладення арешту на кошти, які знаходяться на електронному рахунку платника ПДВ.

Це випливає не тільки із положень ч. 10 ст. 170 КПК України, а і з того, що арешт суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) фактично унеможливить перерахування платником податку коштів з власного поточного рахунку в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), а також у сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку.

Отже, органом досудового розслідування було внесено клопотання про арешт майна, на яке законом не визначена можливість його арешту, а тому слідчий суддя безпідставно задовольнив таке клопотання.

Також, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94 132 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Разом з цим, орган досудового розслідування у клопотанні, хоча і визначив метою накладення арешту на суми ліміту ПДВзабезпечення збереження майна з посиланням на ст. 98 КПК України, однак така мета арешту майна ним не доведена.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням. Однак слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.

Стверджуючи, що суми ліміту ПДВ є предметом протиправної діяльності, об'єктом та знаряддям злочину, тобто містять ознаки речових доказів, орган досудового розслідування не визнав їх у встановленому порядку речовими доказами у кримінальному провадженні, що само по собі нівелює мету накладення на них арешту - забезпечення збереження речових доказів, оскільки неможливо забезпечити збереження того, чого у кримінальному провадженні не існує.

Разом з цим, іншої мети накладення арешту на майно прокурором у клопотанні не ставиться.

Також колегія суддів звертає увагу, що ні прокурор в клопотанні, ні слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення відповідно ст. ст. 171 173 КПК України, не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власників майна та третіх осіб.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що органом досудового розслідування навіть за умови можливості накладення арешту на суму ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) не доведено саме законних підстав для їх арешту, а тому слідчий суддя безпідставно наклав арешт на суму ліміту ПДВ в розмірі 1 345 000грн., що знаходиться на спеціальному рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ ДФС України та належить ПП «ВІКІНГ».

З урахуванням викладеного, а саме того, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити, що існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що майно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, апеляційний суд вважає, що у даному кримінальному провадженні слідчий не довів необхідності у накладенні арешту на вказане майно, що відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України є підставою для відмови у задоволенні клопотання.

На підставі викладених обставин, які свідчать про однобічність, неповноту і необ'єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна та необґрунтована, а апеляційна скарга представника ПП «ВІКІНГ» ОСОБА_1 задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на суму ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ), як такого, що внесено до суду з порушенням ч. 10 ст. 170, ст. 171 КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 170 171 307 309 405 407 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ПП «ВІКІНГ» ОСОБА_1, - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2018 року, якою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №1 Іваніна П.В. та накладено арешт на суму ліміту ПДВ в розмірі 1 345 000грн., що знаходиться на спеціальному рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ ДФС України № 37510000335665 та належить ПП «ВІКІНГ» (код ЄДРПОУ 40726912).Зобов'язано ДФС України зупинити реєстрацію виписаних податкових накладних ПП «ВІКІНГ» (код ЄДРПОУ 40726912) в Єдиному реєстрі податкових накладних ДФС України на дату та час отримання ухвали та надати прокурору Київської місцевої прокуратури № 1 Іваніну П.В. довідку про суму ліміту ПДВ, яка знаходиться на рахунку ПП «ВІКІНГ» (код ЄДРПОУ 40726912)№ 37510000335665 в системі електронного адміністрування ПДВ ДФС України на дату та час отримання ухвали - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №1 Іваніна П.В. про накладення арешту на суму ліміту ПДВ в розмірі 1 345 000грн., що знаходиться на спеціальному рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ ДФС України № 37510000335665 та належить ПП «ВІКІНГ» (код ЄДРПОУ 40726912), та зобов'язання ДФС України зупинити реєстрацію виписаних податкових накладних ПП «ВІКІНГ» (код ЄДРПОУ 40726912) в Єдиному реєстрі податкових накладних ДФС України та надати прокурору Київської місцевої прокуратури № 1 Іваніну П.В. довідку про суму ліміту ПДВ, яка знаходиться на рахунку ПП «ВІКІНГ» (код ЄДРПОУ 40726912)№ 37510000335665 в системі електронного адміністрування ПДВ ДФС України - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

М.А. Ященко В.М. Лашевич І.О. Рибак

Справа № 11-сс/824/1619/2018

Категорія: ст. 171 КПК України

Слідчий суддя у суді першої інстанції - ХоменкоВ.С.

Доповідач в суді апеляційної інстанції - Ященко М.А.