Відсутність печатки органу ДФС на запиті про надання інформації є підставою не надавати запитувану інформацію (ВС/КАС № 826/9082/15 від 26.02.2019)

Фабула судового акту: Нормами пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

При цьому цією ж нормою визначено, що такі запити підписуються керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати та печатку контролюючого органу.

У даній справі на адресу підприємства надійшов запит органу ДФС про надання інформації щодо його господарської діяльності.

Однак підприємство повідомило податковий орган про неможливість надати затребувані інформацію та документи, оскільки запит відповідача оформлено з порушенням пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, а саме не містить печатки податкового органу.

Така відмова стала підставою для про проведення документальної позапланової виїзної перевірки згаданого підприємства.

Законність наказу про проведення перевірки став предметом розгляду адміністративного суду, який ініційовано підприємством.

Постановою суду першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, у задоволенні позову було відмовлено.

Така відмова стала підставою для звернення позивача до Касаційного адміністративного суду зі скаргою.

Переглядаючи вказані рішення КАС погодився з позицією про незаконність наказу про проведення перевірки та скасував його.

Своє рішення суд касаційної інстанції вмотивував тим, що відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що запит податкового органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, містити чітко визначені обставини, які свідчать про порушення платником податків вимог податкового законодавства, бути оформленим у відповідності до закону, а також, містити печатку контролюючого органу.

Натомість відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний адміністративний суд, дійшли висновку про правомірність дій контролюючого органу щодо прийняття наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з огляду на те, що недоліки, допущені контролюючим органом в оформлені письмового запиту, зокрема, відсутність печатки на запиті, не можуть бути самостійною підставою для визнання дій щодо направлення такого запиту платнику податків протиправними та спричинити його недійсність. Суди зауважили, що ненадання платником витребуваної контролюючим органом інформації та матеріалів є підставою для призначення документальної позапланової перевірки такого платника.

Оцінюючи такі доводи судів КАС вказав, що посилання контролюючого органу, які фактично були взяті до уваги судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, про те, що недоліки допущені відповідачем в оформлені письмового запиту не можуть бути самостійною підставою для визнання дій щодо направлення такого запиту платнику податків протиправними та спричинити його недійсність, з урахуванням того, що такий запит надруковано на офіційному бланку податкового органу, з датою та вихідним номером, суд вважає необґрунтованими, оскільки податковим органом при оформленні спірного запиту було порушено пряму вказівку визначену Податковим кодексом України щодо його оформлення. Відсутність печатки на письмовому запиті направленому контролюючим органом на адресу позивача неможна віднести до недоліків, випадково допущених при їх оформленні.

З огляду на зазначене письмовий запит контролюючого органу про надання інформації було оформлено з порушенням законодавчо встановленого порядку, а тому позивач звільнений від обов'язку надавати відповідь на вказаний запит, що прямо передбачено пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим відповідач був позбавлений права приймати наказ про призначення позапланової виїзної перевірки платника податків з підстав визначених підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (ненадання пояснень та їх документального підтвердження) із дотриманням яких законодавець пов'язує можливість проведення документальної позапланової перевірки, що свідчить про протиправність оскаржуваного наказу.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КАС: ДПІ не вправі перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які наділені самостійністю та дискрецією при виборі необхідних працівників (ВС/КАС, 806/1417/16, 14.03.19)

ВП розтлумачила поняття: "законна вимога" контролюючого органу про усунення виявлених порушень законодавства, повинна бути здійснена у письмовій формі. (ВП від 820/3534/16 від 21.11.2018 справа № 820/3534/16 провадження № 11-1059апп18 ).

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності (ВС/КАС № 822/1817/18 від 23.10.2018)

Cуд розрізнив поняття «надати дозвіл на проведення перевірки» податковим органом на підставі ухвали слідчого судді (ст.78.1.11 ПК України), не є тотожним поняттю «призначити перевірку» судом (КААС від 19.09.2018р. у справі №826/5021/17)

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2019 року

Київ

справа №826/9082/15

адміністративне провадження №К/9901/7347/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватсон-Телеком» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2015 (суддя - Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2015 (головуючий суддя - Мєзєнцев Є.І., судді: Файдюк В.В., Чаку Є.В.) у справі №826/9082/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватсон-Телеком» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ватсон-Телеком» звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу від 29.04.2015 №588 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що контролюючим органом безпідставно було прийнято оскаржуваний наказ про проведення перевірки, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Ватсон-Телеком» надало відповіді на письмові запити відповідача, де було вказано про невідповідність таких запитів вимогам податкового законодавства України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2015, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Товариство з обмеженою відповідальністю «Ватсон-Телеком» звернулось з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2015 у справі №826/9082/15, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.01.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватсон-Телеком».

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 19 Конституції України, пункту 73.3 статті 73, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статті 71, пункту 2 частини першої статті 206 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватсон-Телеком» зводяться до того, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального права, що стало причиною безпідставної відмови у задоволенні позову. Зокрема, позивач зазначає, що приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, судами попередніх інстанцій належним чином не надано оцінку доводам заявника на підтвердження позиції Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватсон-Телеком» щодо протиправності дій суб'єкта владних повноважень. Позивач стверджує, що відсутність печатки, яка є обов'язковою вимогою при оформленні письмово запиту, на запитах, які надсилалися Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на адресу позивача, неможна віднести до недоліків випадково допущених контролюючим органом при оформленні письмового запиту. На думку позивача, недотримання податковим органом прямої вказівки у законі щодо обов'язкових вимог в оформленні письмового запиту звільняють платника від обов'язку надавати відповідь на такий запит. Таким чином, прийняття відповідачем рішення про видачу наказу від 29.04.2015 №588 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки у зв'язку з ненаданням позивачем відповіді на запити податкового органу від 10.12.2014 №61556/10/26-55-22-09 та від 04.02.2015 №7126/7/26552209 є незаконним, а підстави для призначення документальної позапланової перевірки відповідно до пункту 78.1.1 статті 78 Податкового кодексу України - безпідставними. Також позивач звертає увагу, що посилання судів в оскаржуваних рішеннях на правову позицію Вищого адміністративного суду України викладену в ухвалі від 22.05.2014, на думку позивача, є помилковим, оскільки у вказаному рішенні йдеться про описку допущену податковим органом в акті перевірки щодо вручення оскаржуваного наказу директору, а не іншій посадовій особі, що в свою чергу не позбавляє його права на проведення перевірки. Натомість про недоліки, допущені контролюючим органом при оформленні запиту у вказаній ухвалі не згадується, що ставить під сумнів проведену судами при прийнятті рішень аналогію різної правової позиції. Тому, суб'єкт підприємницької діяльності не погоджується з вказаними судовими рішеннями судів попередніх інстанцій та вважає їх такими, що підлягають скасуванню.

Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві не скористалася своїм правом та не надала заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.01.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватсон-Телеком».

З 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, у зв'язку з чим відповідно до пункту 7 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII Вищий адміністративний суд України припинив свою діяльність.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №826/9082/15 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.

Верховний Суд ухвалою від 22.02.2019 справу №826/9082/15 прийняв до провадження, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та призначив вказану справу до розгляду в порядку письмового провадження на 26.02.2019.

Касаційний розгляд справи здійснюється в поряду письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до положень статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв'язку з виявленням, за результатом аналізу податкової інформації, фактів, які свідчать про порушення позивачем вимог податкового законодавства при взаємовідносинах за вересень 2014 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Венеція», Товариством з обмеженою відповідальністю «Брокбудкепітал», Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Лакшері Кепітал», відповідачем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватсон-Телеком» направлено запит від 10.12.2014 №61556/10/26-55-22-09 про надання інформації та її документального підтвердження стосовно взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Венеція», Товариством з обмеженою відповідальністю «Брокбудкепітал», Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Лакшері Кепітал» за вказаний період. Вказаний запит отримано позивачем 12.01.2015, що підтверджується матеріалами справи.

Листом від 23.01.2015 №18 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ватсон-Телеком» повідомило податковий орган про неможливість надати затребувані інформацію та документи, оскільки запит відповідача оформлено з порушенням пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, а саме не містить печатки податкового органу.

У зв'язку з проведенням аналізу інформації, що міститься в податкових деклараціях, поданих платником податку, та виявлення недостовірності даних, які свідчать про можливі порушення податкового законодавства при формуванні суми податкового кредиту за листопад 2014 року відповідно до податкових накладних наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Венеція», Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрСервісГруп», відповідачем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватсон-Телеком» направлено запит від 04.02.2015 №7126/7/26552209 про надання інформації та її документального підтвердження стосовно взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Венеція», Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрСервісГруп» за вказаний період.

Листом від 04.02.2015 №7126/7/26552209 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ватсон-Телеком» повідомило податковий орган, що оскільки запит відповідача не містить печатки контролюючого органу, з рахуванням положень статті 19 Конституції України та пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, позивач позбавлений можливості надати інформацію та її документальне підтвердження на вказаний запит.

У зв'язку з ненаданням Товариством з обмеженою відповідальністю «Ватсон-Телеком» інформації, що визначена у запитах від 10.12.2014 №61556/10/26-55-22-09, від 04.02.2015 №7126/7/26552209, та її документального підтвердження, виконуючим обов'язки начальника Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України прийнято наказ від 29.04.2015 №588 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватсон-Телеком» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин за вересень 2014 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Венеція», Товариством з обмеженою відповідальністю «Брокбудкепітал», Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Лакшері Кепітал» та за листопад 2014 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Венеція», Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрСервісГруп».

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що письмові запити не містять печатку податкового органу.

У відповідності до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків, зокрема, документальні позапланові виїзні перевірки, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Порядок проведення документальних позапланових виїзних перевірок регламентовано статтею 78 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З наведеної норми вбачається, що обов'язковою передумовою здійснення документальної перевірки є направлення платнику податків запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження.

Відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; у разі проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що запит податкового органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, містити чітко визначені обставини, які свідчать про порушення платником податків вимог податкового законодавства, бути оформленим у відповідності до закону, а також, містити печатку контролюючого органу.

Обов'язок платника податків із надання запитуваної інформації виникає виключно за умови оформлення запиту згідно з вимогами пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України.

Відсутність печатки контролюючого органу на запиті про надання інформації, незазначення у останньому підстав для направлення та/або зазначення підстав, не передбачених Кодексом, недотримання інших вимог є порушенням порядку його оформлення (складання), що у свою чергу призводить до виникнення у платника податків права не надавати запитувану інформацію.

Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний адміністративний суд, дійшли висновку про правомірність дій контролюючого органу щодо прийняття наказу від 29.04.2015 №588 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з огляду на те, що недоліки, допущені контролюючим органом в оформлені письмового запиту, зокрема, відсутність печатки на запиті, не можуть бути самостійною підставою для визнання дій щодо направлення такого запиту платнику податків протиправними та спричинити його недійсність. Суди зауважили, що ненадання платником витребуваної контролюючим органом інформації та матеріалів є підставою для призначення документальної позапланової перевірки такого платника.

Проте Верховний Суд не погоджується з вказаним висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Так, із запиту від 10.12.2014 №61556/10/26-55-22-09 про надання інформації та її документального підтвердження вбачається, що відповідач, на підставі підпункту 16.1.5, 16.1.7 пункту 16.1 статті 16, підпункт 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункту 1 абзацу 3 пункту 73.3 статті 73, пункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням аналізу податкової інформації та виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового законодавства просить позивача надати пояснення та їх документальне підтвердження стосовно господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Венеція», Товариством з обмеженою відповідальністю «Брокбудкепітал», Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Лакшері Кепітал» за вересень 2014 року.

Так, із запиту від 04.02.2015 №7126/7/26552209 про надання інформації та її документального підтвердження вбачається, що відповідач, на підставі підпункту 16.1.5, 16.1.7 пункту 16.1 статті 16, підпункт 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункту 1 абзацу 3 пункту 73.3 статті 73, пункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням аналізу інформації, що міститься в податкових деклараціях платника податку та виявлення недостовірності інформації, що свідчить про можливі порушення платником податків податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за листопад 2014 року, просить позивача надати пояснення та їх документальне підтвердження стосовно взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Венеція», Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрСервісГруп» за вказаний період.

В той же час, в порушення пункту 3 частини другої статті 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, у вказаному запиті відповідача відсутня печатка контролюючого органу.

Посилання контролюючого органу, які фактично були взяті до уваги судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, про те, що недоліки допущені відповідачем в оформлені письмового запиту не можуть бути самостійною підставою для визнання дій щодо направлення такого запиту платнику податків протиправними та спричинити його недійсність, з урахуванням того, що такий запит надруковано на офіційному бланку податкового органу, з датою та вихідним номером, суд вважає необґрунтованими, оскільки податковим органом при оформленні спірного запиту було порушено пряму вказівку визначену Податковим кодексом України щодо його оформлення. Відсутність печатки на письмовому запиті направленому контролюючим органом на адресу позивача неможна віднести до недоліків, випадково допущених при їх оформленні.

Встановлені главою 8 розділу ІІ Податкового кодексу України правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України в процесі адміністрування податків і зборів. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само, на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.

Недотримання встановлених статтями 75-81 Податкового кодексу України приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб'єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах.

З огляду на зазначене письмовий запит контролюючого органу про надання інформації було оформлено з порушенням законодавчо встановленого порядку, а тому позивач звільнений від обов'язку надавати відповідь на вказаний запит, що прямо передбачено пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим відповідач був позбавлений права приймати наказ про призначення позапланової виїзної перевірки платника податків з підстав визначених підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (ненадання пояснень та їх документального підтвердження) із дотриманням яких законодавець пов'язує можливість проведення документальної позапланової перевірки, що свідчить про протиправність оскаржуваного наказу.

Таким чином, у разі, якщо запит контролюючого органу про надання інформації оформлений з порушенням законодавчо встановленого порядку, зокрема, в якому відсутня печатка податкового органу, платник податку звільняється від обов'язку надання відповіді на такий запит, що в свою чергу виключає право контролюючого органу призначати проведення перевірки з підстав ненадання пояснень та їх документальних підтверджень на обов'язковий письмовий запит, а у разі прийняття рішення, оформленого наказом, про призначення перевірки за вказаних обставин такий наказ може бути визнано протиправним та скасовано.

Отже, доводи касаційної скарги про те, що у контролюючого органу були відсутні законодавчо встановлені підстави для прийняття оскаржуваного наказу є обґрунтованими.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частинами першою, третьою статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на зазначене та за встановлених обставин Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суд першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до безпідставної відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «Ватсон-Телеком» у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу, а тому касаційна скарга позивача на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2015 у справі №826/9082/15 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватсон-Телеком» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2015 у справі №826/9082/15 скасувати.

Ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді