Вина як обов'язкова умова настання відповідальності платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені)

Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube
Вина як обов'язкова умова настання відповідальності платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) - 0_14077300_1619465082_6087137a22647.jpg

Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У 2018 році Велика Палата Верховного Суду суттєво змінила існуючий підхід та своєю постановою від 25.04.2018 року у справі № 572/1762/15-ц відступила від усталеної практики ВСУ, запропонувавши новий порядок розрахунку пені за прострочення сплати аліментів.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/75296544

Розмір пені за місячним платежем розраховується так:

заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.

Формула розрахунку пені за місяць така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Відповідно до висновків Великої Палати ВС загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за такою формулою:

p = (A1 х 1% х Q1) + (A2 х 1% х Q2) + ……. (An х 1% х Qn), де:
p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів (обраховується позивачем на момент пред'явлення позову);
A1 - нарахована сума заборгованості аліментів за перший місяць;
Q1 – загальна кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
A2 - нарахована сума заборгованості аліментів за другий місяць;
Q2- загальна кількість днів прострочення сплати суми аліментів за другий місяць;
An- нарахована сума заборгованості аліментів за останній місяць перед пред'явленням позову;
Qn- кількість днів прострочення сплати суми аліментів за останній місяць.

У постанові Верховного Суду від 18 січня 2021 року в справі №636/3546/17 (провадження № 61-19793св19) зроблено такий правовий висновок:

"... відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність ПРЕЗУМПЦІЇ ВИНИ ПЛАТНИКА АЛІМЕНТІВ у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається НА БОРЖНИКА".

https://reyestr.court.gov.ua/Review/94237417

У постанові Верховного Суду від 21 грудня 2020 року в справі № 357/14929/18 (провадження № 61-20849св19) зазначено, що стягнення неустойки (пені) є санкцією за ухилення від сплати аліментів, а не стягненням аліментів, а тому дана справа може бути розглянута лише за правилами загального позовного провадження.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/93793248

ОТЖЕ, є помилковим розгляд справи про стягнення неустойки (пені) в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови:

  • існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України;
  • наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Вина у простроченні сплати аліментів відсутня, якщо заборгованість по аліментах виникла унаслідок неправельного їх нарахування державним виконавцем, а саме у зв`язку із помилковим тлумаченням останнім норм статті 195 СК України при розрахунку щомісячної суми стягнення для платника аліментів.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2020 рок в справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670 сво 19).

https://reyestr.court.gov.ua/Review/93708957

У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року в справі № 727/10270/18 (провадження № 61-17662св19) суд касаційної інстанції спростував посилання у касаційній скарзі боржника на відсутність підстав для стягнення неустойки з відповідача через відсутність заборгованості по сплаті аліментів, яка була частково погашена відповідачем лише після звернення позивача до суду із указаним позовом. У даній справі відповідач через канцелярію суду надав квитанції про сплату заборгованості по аліментах. Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 травня 2019 року у задоволенні позову про стягнення неустойки відмовлено через відсутність боргу, який був сплачений після пред'явлення позову до суду. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 07 серпня 2019 року рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 травня 2019 року скасовано. Апеляційний суд вважав помилковими висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову у зв`язку зі сплатою відповідачем під час розгляду справи заборгованості за аліментами в сумі 15 000,00 грн. Крім того, загальний розмір заборгованості за аліментами становить 17 074,50 грн, отже, заборгованість на час розгляду справи не погашена. Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду про необхідність нарахування пені за прострочення виконання зобов`язань за аліментами. Посилання у касаційній скарзі на відсутність заборгованості по сплаті аліментів, і як наслідок, відсутність підстав для стягнення неустойки з відповідача спростовується вимогами статті 196 СК України, у якій передбачено, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.
З матеріалів справи убачається, що заборгованість зі сплати аліментів була частково погашена відповідачем лише після звернення позивача до суду із указаним позовом (тобто після 20 серпня 2018 року), тому апеляційний суд правильно вважав, що період прострочення виконання зобов`язань зі сплати аліменів слід рахувати з травня 2014 року до 20 серпня 2018 року.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/93053387

ОТЖЕ, сплата заборгованості зі сплати аліментів вже після пред'явлення позову до суду не звільняє боржника від відповідальності у вигляді неустойки (пені) за несвоєчасну їх сплату за минулий період, тобто в період прострочення виконання зобов`язань зі сплати аліменів.

Обчислюючи розмір неустойки слід виходити із розміру заборгованості, який визначений державним виконавцем у розрахунку та існує на час звернення позивачем до суду з позовом.

Вказане узгоджується з правовим висновком, що виклалений у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року в справі № 337/3135/17 (провадження № 61-36292св18) в якому зазначено наступне:

" Суд першої інстанції, стягуючи з відповідача на користь позивача неустойку (пеню) у розмірі 36 394,56 грн, помилково визначив дійсний розмір заборгованості за аліментами. Так, суд першої інстанції, установивши, що відповідач під час розгляду цієї справи частково погасив утворену заборгованість, виходив із того, що розмір заборгованості зменшився з 40 794,56 грн до 36 394,56 грн.
Разом із тим суд першої інстанції не врахував, що сума заборгованості зі сплати аліментів утворилась з вини відповідача, який своєчасно належним чином не виконував свої обов`язки, що тягне відповідальність у вигляді неустойки.
На час звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом, заборгованість відповідача за аліментами становила 40 794,56 грн, що підтверджується відповідним розрахунком, який складений 01 серпня 2017 року головним державним виконавцем Хортицького відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, на вказане також уваги не звернув та, обчислюючи розмір неустойки, помилково виходив із того, що розмір заборгованості за аліментами становить 36 394,56 грн (відповідач після звернення позивача до суду частково погасив заборгованість)".


https://reyestr.court.gov.ua/Review/93708837

У постанові Верховного Суду 28 жовтня 2020 року в справі № 610/1213/17 (провадження № 61-212св18) зроблено такий правовий висновок:

"...передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів НЕ можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками".

https://reyestr.court.gov.ua/Review/92692096

ОТЖЕ, неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Автор статті: Кулик Юлія Василівна

1814
Переглядів
0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні події
ЕСПЧ
1