Постанова

Іменем України

18 листопада 2020року

м. Київ

справа № 727/10270/18

провадження № 61-17662св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 07 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Владичана А. І., Кулянди М. І., Одинака О. О.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені), 3 % річних за прострочення сплати аліментів.

В обгрунтування позову посилалася на те, що рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 01 липня 2014 року з відповідача на її користь стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 350,00 грн щомісячно, починаючи з 16 травня 2014 року до досягнення дитиною повноліття. На підставі судового рішення 12 липня 2014 року видано виконавчий лист, який вона пред'явила до виконання.

Постановою державного виконавця Кіцманського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області (далі - РВ ДВС ГТУЮ в Чернівецькій області) від 15 липня 2014 року відкрито виконавче провадження.

ОСОБА_2 фактично не виконував рішення суду, станом на 20 серпня 2018 року за період з 16 травня 2014 року виникла заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 17 813,00 грн. Неустойка (пеня) за несвоєчасну сплату аліментів за вказаний період становить 5 381,00 грн, 3 % річних за прострочення сплати аліментів - 2 280,00 грн, всього 7 661,00 грн.

Таким чином, просила стягнути з ОСОБА_2 неустойку (пеню) у розмірі 5 381,00 грн та 3 % річних за прострочення сплати аліментів - 2 280,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріалами справи установлено, що загальна сума боргу по сплаті аліментів за період з 16 травня 2014 року по 20 серпня 2018 року становить 17 813,00 грн, а пені 5 381,00 грн. Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що ОСОБА_2 не має заборгованості зі сплати аліментів, оскільки через канцелярію суду надав квитанції про сплату заборгованості по аліментах, а саме: квитанцію від 22 жовтня 2018 року № 50 на суму 10 000,00 грн та квитанцію від 22 жовтня 2018 року № 51 на суму 5 000,00
грн, тому відсутні підстави стягувати пеню і 3 % річних.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 07 серпня 2019 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 травня 2019 року скасовано; позов задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 17 074,50 грн; стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 1
762,00 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач має заборгованість зі сплати аліментів станом на 20 серпня 2018 року у розмірі 17 074,50 грн (відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданого старшим державним виконавцем Мельничуком С. М. ). Апеляційний суд вважав помилковоми висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову у зв'язку зі сплатою відповідачем під час розгляду справи заборгованості за аліментами в сумі 15 000,00 грн. Крім того, загальний розмір заборгованості за аліментами становить 17 074,50 грн, отже, заборгованість на час розгляду справи не погашена. Апеляційний суд виходив з того, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Апеляційний суд не погодився із наведеним позивачем розрахунком неустойки (пені), оскільки він не відповідає вимогам статті 196 СК України. Визначаючи розмір пені за прострочення сплати аліментів, апеляційний суд керувався розрахунком заборгованості по аліментах, наданим старшим державним виконавцем Мельничуком С. М. Згідно розрахунку заборгованість по аліментах виникла, починаючи з травня 2014 року та станом на 20 серпня 2018 року становить 17
074,50 грн. Апеляційний суд установив, що загальна сума пені за прострочення сплати аліментів становить 141 812,50 грн, однак відповідно до частини 1 статті 196 СК України вказана сума підлягає обмеженню до 17 074,50 грн - суми заборгованості по сплаті аліментів.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення 3 % річних на суму заборгованості за аліментами, апеляційний суд виходив з того, що підстав для застосування до спірних правовідносин статті 625 ЦК України немає, оскільки відповідальність за прострочення сплати аліментів встановлена спеціальним законом, а між сторонами відсутні договірні правовідносини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2019 року до Верховного Судупредставник ОСОБА_2 - ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов безпідставних висновків про задоволення позову, оскільки відповідач не має заборгованості зі сплати аліментів та сплатив 10 000,00 грн і 5 000 грн 22 жовтня 2018 року. Крім того, апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 у позовній заяві просила стягнути неустойку (пеню) за період з 16 травня 2014 року по 20 серпня 2018 року у розмірі 5 381 грн та 3 % річних у розмірі 2 280 грн, в той час як апеляційний суд стягнув неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 17 074,50 грн, тобто більше ніж просила позивач. Безпідставним вважає посилання апеляційного суду на те, що заборгованість існувала з 2014 року, оскільки з довідок Кіцманського ВДВС ГТУЮ у Чернівецькій області убачається, що позивач не отримувала аліменти з 2016 року.

Заперечення (відзив) на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2020 року справу № 727/10270/18 призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 01 липня 2014 року з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі в розмірі 350,00 грн щомісячно, починаючи з 16 травня 2014 року до досягнення ним повноліття, а також стягнуто кошти на утримання дружини ОСОБА_1 в розмірі 75,00 грн щомісячно до досягнення сином трирічного віку.

Згідно довідки Кіцманського РВ ДВС ГТУЮ у Чернівецькій області від 21 вересня 2016 року ОСОБА_1 не отримувала аліменти в період з 01 березня 2016 року до 01 вересня 2016 року відповідно до виконавчого листа від 01 липня 2014 року.

Згідно довідки Кіцманського РВ ДВС ГТУЮ у Чернівецькій області від 23 травня 2017 року ОСОБА_1 не отримувала аліменти в період з 01 листопада 2016 року до 01 травня 2016 року відповідно до виконавчого листа від 01 липня 2014 року.

Постановою старшого державного виконавця Кіцманського РВ ДВС ГТУЮ в Чернівецькій області Мельничука С. М. від 23 квітня 2018 року відкрито виконавче провадження щодо виконання зазначеного рішення суду.

Як убачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданого старшим державним виконавцем Мельничуком С. М., розмір заборгованості станом на 20 серпня 2018 року становить 17 074,50 грн.

ОСОБА_2 через канцелярію суду першої інстанції надав квитанції про сплату заборгованості аліментів, а саме: квитанцію від 22 жовтня 2018 року № 50 на суму 10 000,00 грн та квитанцію від 22 жовтня 2018 року № 51 на суму 5 000,00 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - ~law27~) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law28~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law29~ (08 лютого 2020 року).

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду про відсутність підстав для нарахування та стягнення 3 % за прострочення виконання зобов'язання, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Сімейного кодексу України (далі - СК України), а саме статтею 196 СК України яка містить в собі спеціальну відповідальність за прострочення сплати аліментів.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На вказані правовідносини положення статті 625 ЦК України про відповідальність за порушення грошового зобов'язання не поширюється.

Частинами 1 , 2 статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Визначаючи розмір пені суд апеляційної інстанції виходив з того, що її розмір за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Указаний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року по справі № 333/6020/16.

Визначаючи розмір пені за прострочення сплати аліментів, апеляційний суд керувався розрахунком заборгованості по аліментах наданим старшим державним виконавцем Мельничуком С. М., відповідно до якого заборгованість по аліментах виникла, починаючи з травня 2014 року та станом на 20 серпня 2018 року становить 17 074,50 грн. Визначаючи кількість прострочених днів сплати аліментів, суд апеляційної інстанції виходить з того, що аліменти є щомісячними платежами, які підлягають сплаті до останнього дня кожного календарного місяця.

Періодом прострочення є період з першого числа кожного наступного місяця після несплати аліментів по 27 вересня 2018 року (день пред'явлення позову).

Суд апеляційної інстанції визначив що загальна сума пені за прострочення сплати аліментів становить 141 812,00 грн, однак обмежив зазначену суму в силу частини 1 статті 196 СК України до 17 074,50 грн - суми заборгованості по сплаті аліментів.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду про необхідність нарахування пені за прострочення виконання зобов'язань за аліментами.

Посилання у касаційній скарзі на відсутність заборгованості по сплаті аліментів, і як наслідок, відсутність підстав для стягнення неустойки з відповідача спростовується вимогами статті 196 СК України, у якій передбачено, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.

З матеріалів справи убачається, що заборгованість зі сплати аліментів була частково погашена відповідачем лише після звернення позивача до суду із указаним позовом (тобто після 20 серпня 2018 року), тому апеляційний суд правильно вважав, що період прострочення виконання зобов'язань зі сплати аліменів слід рахувати з травня 2014 року до 20 серпня 2018 року.

В той же час суд касаційної інстанції не погоджується із розміром нарахованої апеляційним судом пені виходячи з наступного.

Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Частиною 1 статті 13 ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Частиною 1 статті 13 ЦПК України випадках.

Позов у цивільному процесі - це письмово оформлена та адресована суду письмова вимога, яка складається з вимоги процесуального характеру (відкрити провадження по справі) і вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право).

Предмет позову - це матеріальний зміст позовних вимог позивача, що проявляється в матеріально-правовій заінтересованості отримати певне матеріальне благо.

Звертаючись до суду із указаним позовом ОСОБА_1 просила стягнути із відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 5 381,00 грн.

Відомостей про заявлення позивачем уточнених позовних вимог чи збільшення таких вимог матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 17 074,50
грн, апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач просила стягнути пеню у меншому розмірі.

Отже, апеляційний суд помилково визначив пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 17 074,50 грн, а не 5 381,00 грн.

Таким чином, постанова апеляційного суду у частині визначення суми стягнутої неустойки (пені) та суми стягнутого судового збору підлягає зміні, оскільки позивачем заявлено позовні вимоги у меншому розмірі ніж установив апеляційний суд.

Згідно з частиною 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За подання позовної заяви і апеляційної скарги апеляційний суд стягнув з відповідача на користь держави судові витрати у розмірі 1 762,00 грн. Оскільки суд касаційної інстанції змінює постанову апеляційного суду шляхом зменшення стягнутої неустойки до 5 381,00 грн (на 68,5%), тому і судові витрати слід зменшити до 555,03 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Таким чином, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова апеляційного суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 17 074,50 грн та розподілу судових витрат підлягає зміні, оскільки ухвалена з порушенням норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм процесуального права, судове рішення підлягає зміні у цій частині шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 5 381,00 грн та стягнення з ОСОБА_2 на користь держави судових витрат за подання позовної заяви і апеляційної скарги у розмірі 555,03 грн.

У решті оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною 1 статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Установлено, що за подачу касаційної скарги відповідач сплатив 1 409,60 грн судового збору.

Таким чином, відповідачу слід компенсувати за рахунок держави судовий збір за подачу касаційної скарги пропорційно до задоволених вимог (68,5 %), що становить 967,57 грн.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 07 серпня 2019 року у частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 17 074,50 грн та вирішення питання про розподіл судових витрат змінити. Викласти резолютивну частину постанови апеляційного суду у такій редакції: "Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 5 381,00 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 555,03 грн".

У решті постанову Чернівецького апеляційного суду від 07 серпня 2019 року залишити без змін.

Компенсувати ОСОБА_2 за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 967,57
грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді: В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук

М. Ю. Тітов