Постанова

Іменем України

28 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 610/1213/17

провадження № 61-212св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - Балаклійський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 05 вересня 2017 року у складі судді Тімонової В. М. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 30 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Карімової Л. В., Бурлаки І. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 13 листопада 1999 року між нею та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб, який розірваний рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харків від 07 червня 2004 року.

Від шлюбу у сторін є троє дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харків від 10 листопада 2004 року стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/2 частини заробітку з всіх видів заробітку до повноліття дітей з наступними змінами розміру аліментів на дітей з розрахунку на одну дитину - 1/4 частини заробітку, двох дітей - 1/3 частини заробітку, трьох дітей - 1/2 частини заробітку щомісяця з моменту подання заяви до суду з 08 жовтня 2004 року та до досягнення дітьми повноліття або зміни обставин.

20 грудня 2004 року її представник отримав виконавчий лист та подав до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби (ВДВС) м. Харкова заяву про прийняття до виконання виконавчого листа та відкриття виконавчого провадження.

У подальшому вона зверталась до Орджонікідзевського ВДВС м. Харкова з метою встановлення стадії виконання рішення суду, на що їй в усній формі повідомлено, що виконавчий лист направлено для виконання до Червонозаводського відділу ДВС м.

Харкова. Згодом вона дізналась, що виконавчий лист було втрачено під час його пересилки.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2017 року видано дублікат виконавчого листа у справі № 2-10302/04 про стягнення з відповідача на її користь аліментів, на підставі якого 15 березня 2017 року старшим державним виконавцем Орджонікідзевського ВДВС м. Харків відкрито виконавче провадження № 53568231.

Станом на 15 березня 2017 року ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів на утримання дітей у загальному розмірі 69 652,50 грн.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, за період з 01 квітня 2014 року по 15 березня 2017 року у загальному розмірі 347 603,02 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 05 вересня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 30 листопада 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності вини відповідача у простроченні сплати аліментів, оскільки вона утворилась з незалежних від нього причин, а саме у зв'язку із тим, що відповідач не був обізнаний про хід виконання рішення суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У січні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, не врахували, що відповідач свідомо, без наявності будь-яких об'єктивних причин не сплачував аліменти майже весь час з дня ухвалення судом рішення про стягнення з нього аліментів (крім восьми платежів у 2004 році та у 2005 році на загальну суму 1 376,00 грн). Підставою для стягнення неустойки (пені) є винна поведінка платника аліментів, при цьому форма вини значення не має, а тому суди дійшли помилкового висновку про відсутність вини відповідача у простроченні сплати аліментів.

При цьому суди не врахували обставини, встановлені рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 березня 2013 року та ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 13 липня 2013 року у справі № 2029/26615/12 за позовом ОСОБА_2 до неї про позбавлення батьківських прав. А також не врахували обставини встановлені ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24 листопада 2014 року у справі № 2-10302/2004 та ухвалою Окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року у справі № 820/20250/14.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2018 року у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О. відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 13 квітня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Грушицького А. І.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10 вересня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2004 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання трьох дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1/2 частини заробітку відповідача зі всіх видів заробітку до повноліття дітей із наступною зміною розміру стягуваних аліментів на дітей з розрахунку на одну дитину 1/4 частини заробітку; двох дітей - 1/3 частини заробітку; трьох дітей - 1/2 частини заробітку, щомісячно з моменту подачі заяви до суду, тобто 08 жовтня 2004 року і до досягнення дітьми повноліття, або зміни обставин.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2017 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа відповідно до рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2004 року про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей.

Виконавчий лист № 2-10302/04 від 10 листопада 2004 року про стягнення з відповідача аліментів, на виконанні у відділі Червонозаводського ВДВС та на виконанні у Орджонікідзевському відділі ДВС станом на день звернення позивача до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа не перебував.

15 березня 2017 року на підставі виконавчого листа № 2-10302/04 старшим державним виконавцем Орджонікідзевського ВДВС м. Харків відкрито виконавче провадження № 53568231.

Станом на 15 березня 2017 року ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів на утримання дітей в загальному розмірі 69 652,50 грн.

Згідно з постановою державного виконавця Балаклійського районного відділу ДВС ГТУЮ у Харківській області Марченко О. Ю. від 26 травня 2017 року виконавчий лист № 2-10302/04, виданий 03 березня 2017 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова, прийнятий до провадження.

Також установлено, що у 2010 році ОСОБА_1 разом із дітьми переїхала на постійне місце проживання до Російської Федерації.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Частиною 2 статті 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами 1 -3 статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно із частиною 1 статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.

Передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з висновком про те, що заборгованість зі сплати аліментів утворилась не з вини ОСОБА_2, оскільки відповідач не був обізнаний про хід виконання рішення суду.

Проте таким висновком апеляційного суду погодитись не можна, з огляду на таке.

Так, відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає в усіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками.

Таким чином, під час розгляду справи суд повинен установити обставини, з якими закон пов'язує звільнення від відповідальності платника аліментів за їх прострочення або зменшення розміру неустойки.

Суд апеляційної інстанції не встановив, чи прострочення сплати аліментів стало можливим через несвоєчасну виплату відповідачеві заробітної плати, чи мало місце неправильне перерахування аліментів банківськими установами.

Також суд не врахував, що обов'язок щомісячно сплачувати аліменти покладено на ОСОБА_2 рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2004 року, про яке йому було достовірно відомо, однак яке добровільно ним не виконувалось.

Отже, висновок апеляційного суду щодо відсутності вини відповідача у простроченні сплати аліментів є передчасним.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частин 3 , 4 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За викладених обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 30 листопада 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю.

В. Черняк