Відсутність згоди заставодержателя на відчуження заставленого майна є підставою для визнання такого правочину недійсним (ОП КГС ВС у справі №910/3425/20 від 21.05.2021, ВІДСТУП ВІД ПОЗИЦІЇ).

Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Фабула судової справи: У відповідності до ЗУ «Про заставу», перехід права власності на предмет застави не припиняє останньої. Правовідносини застави між заставодержателем та новим власником предмета застави виникають з моменту набуття права власності на спірне майно новим власником та регулюються умовами договору застави, укладеного між попереднім власником як заставодавцем та заставодержателем. Однак, чи свідчить це про правомірність відчуження заставного майна, вчиненого без згоди заставодержателя?

ТОВ звернулось із позовом про визнання права власності та зняття арешту з транспортних наступних засобів.

Позивач зазначав, що виконав свої зобов`язання за договором найму-продажу транспортних засобів, а відтак набув право власності на них, однак позбавлений можливості зареєструвати своє право власності у зв`язку з накладенням арешту та вилученням зазначених авто в межах виконавчого провадження, щодо продавця.

Заставодержатель транспортних засобів звернувся із зустрічним позовом про визнання недійсним договору найму-продажу ТЗ, з огляду на його укладення за відсутності згоди заставодержателя.

Суд першої інстанції задовольнив первісний позов і відмовив у зустрічному. Одним із аргументів був той факт, що відсутні правові підстави для визнання договору найму-продажу від недійсним, зважаючи на те, що право застави не припинилося.

Апеляційний суд не погодився із судом першої інстанції, та задовольнив зустрічний позов. Зокрема, суд зазначив, що спірний договір був укладений без згоди заставодержателя транспортних засобів, обов`язковість отримання якої передбачена як нормами чинного законодавства, так і умовами відповідного договору застави.

Дійсно, зміна власника речі не припиняє дію застави, однак сам перехід права власності має здійснюватися відповідно до норм чинного законодавства.

Розгляд справи здійснювався ОП КГС ВС, з огляду на необхідність відступлення від попереднього висновку.

За результатами касаційного перегляду, ОП КГС ВС дійшла до наступних висновків.

Так, положення ч.2 ст. 586 ЦК України та ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про заставу», прямо пов`язують виникнення у заставодавця права на відчуження предмета застави, його передачу в користування іншій особі та розпорядження іншим чином з отриманням на це згоди заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

У справі, що переглядається сторони договору застави окремо передбачили обов’язок отримання згоди заставодержателя на відчуження авто.

Отже, і законом, і договором, передбачена необхідність отримання згоди заставодержателя на відчуження заставленим майном, відтак її відсутність свідчить про відсутність у заставодавця необхідного обсягу повноважень та недотримання сторонами умов чинності правочину, встановлених ст. 203 ЦК України.

З огляду на зазначене, а також враховуючи положення ст. 203, 215 ЦК України, ОП КГС ВС дійшла до висновку про те, що сама по собі обставина відсутності згоди заставодержателя на вчинення правочину з відчуження заставленого майна є достатньою підставою для задоволення позову заставодержателя про визнання такого правочину недійсним.

З цих підстав, ОП КГС ВС відступила від попередніх висновків ВС з аналогічних питань і залишила в силі рішення суду апеляційної інстанції.

Аналізуйте судовий акт: Договір купівлі-продажу, укладений іпотекодержателем на підставі іпотечного застереження про продаж предмета іпотеки, без повідомлення спадкоємців боржника підлягає визнанню недійсним (ВС/КЦС справа № 278/3367/19-ц від 03.02.2021 р.)

Перевіряти обтяження на автомобіль необхідно ПЕРЕД підписанням договору купівлі-продажу, а НЕ під час реєстрації права власності на нього (ВС/КЦС у справі № 643/1735/19 від 09.06.2021).

Підстави для визнання договору недійсним повинні існувати на момент укладення, а не за результатом його виконання (ВС/КГС у справі № 201/8412/18 від 10.03.2021).

Якщо іпотечна квартира придбана частково за власні кошти, частково за кошти кредиту, банк не має права вимагати виселення її мешканців без надання іншого житла (ОП ВС/КЦС у справі № 310/2950/18 від 12.04.2021).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/3425/20

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Ткаченко Н. Г. - головуючого, Селіваненка В. П., Дроботової Т. Б., Булгакової І. В., Баранця О. М., Васьковського О. В., Уркевича В. Ю.,

за участю секретаря судового засідання- Громак В. О.

за участю представника- ТОВ "Торгово-транспортна компанія "Столиця-Сервіс" - адвоката Павліка О. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "Столиця-Сервіс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020

у справі № 910/3425/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "Столиця-Сервіс"

до: 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Контрактова"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос"; 3)Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька Миколи Миколайовича;

про визнання права власності та зняття арешту

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС"

до:1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "Столиця-Сервіс";2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Контрактова";

про визнання договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "Столиця-Сервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Контрактова", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" та приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька Миколи Миколайовича про визнання права власності та зняття арешту з транспортних наступних засобів:

вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 АБС7ДА; рік випуску 2007, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_1 , видане УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 13.10.2007, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 69361, рік випуску 2007, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , видане УДАІ МВС України в м. Києві від 23.01.2008, реєстраційний номер НОМЕР_4 ;

вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 69361, рік випуску 2007, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 , видане ВРЕР - 8 УДАІ в м. Києві від 20.05.2008, реєстраційний номер НОМЕР_6 ;

вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229, рік випуску 2007, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7 , видане BPEP-3 УДАІ в м. Києві від 20.05.2008, НОМЕР_16;

вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 АБС7ДА, рік випуску 2007, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_8 , видане ВРЕР - 8 УДАІ в м. Києві від 20.05.2008, НОМЕР_15;

вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 69361, св-во про реєстрацію НОМЕР_9 , видане УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 16.02.2008, реєстраційний номер НОМЕР_10 ;

вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 581453 114, св-во про реєстрацію НОМЕР_11 , видане УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 16.02.2008, реєстраційний номер НОМЕР_12 ;

вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 581453-014, рік випуску 2007, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_13 , видане УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 16.02.2008, реєстраційний номер НОМЕР_14 ;

-зняття арешту, накладеного постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солоньком Миколою Миколайовичем про опис та арешт коштів (майна) боржника від 25.02.2020 у виконавчому провадженні № 58041036 в частині транспортних засобів:

вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 АБС7ДА; св-во про реєстрацію НОМЕР_1 , видане УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 13.10.2007, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 69361, св-во про реєстрацію НОМЕР_3 , видане УДАІ МВС України в м. Києві від 23.01.2008, реєстраційний номер НОМЕР_4 ;

вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229, AAC324435, видане BPEP-3 УДАІ в м. Києві від 20.03.2008, НОМЕР_15;

вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 53229 69361, св-во про реєстрацію НОМЕР_9 , видане УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 16.02.2008, реєстраційний номер НОМЕР_10 ;

вантажний бетонорозмішувач КАМАЗ 581453 114, св-во про реєстрацію НОМЕР_11 , видане УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 16.02.2008, реєстраційний номер НОМЕР_12 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що виконав всі зобов`язання за договором найму-продажу транспортних засобів від 24.09.2013 № 001, укладеним із ТОВ "ЛК "Контрактова" , а відтак набув право власності на транспортні засоби, однак позбавлений можливості зареєструвати своє право власності у зв`язку з накладенням арешту та вилученням зазначених транспортних засобів приватним виконавцем Солоньком М. М. на підставі постанови від 25.02.2020 в межах виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі № 910/23377/19 про стягнення солідарно з ТОВ "ЛК "Контрактова" та ТОВ "БУДТРАНС СЕРВІС" на користь ТОВ "ФК "Геліос" 2 000 000 грн.

ТОВ "ФК "Геліос" звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до ТОВ "ТТК "Столиця-Сервіс" та ТОВ "ЛК "Контрактова" про визнання недійсним договору найму-продажу транспортних засобів від 24.09.2013 № 001, на якому ґрунтуються первісні позовні вимоги, з огляду на його укладення за відсутності згоди заставодержателя вказаних транспортних засобів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2020 справі № 910/3425/20 (суддя Привалов А. І.) первісні позовні вимоги до ТОВ "ЛК "Контрактова" та ТОВ "ФК "Геліос" задоволено повністю. Визнано за ТОВ "ТТК "Столиця-Сервіс" право власності на спірні транспортні засоби та знято з них арешт, накладений постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька М. М. про опис та арешт коштів (майна) боржника від 25.02.2020 у виконавчому провадженні № 58041036; у задоволенні первісних позовних вимог до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька М.М. відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "ТТК "Столиця-Сервіс" суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав свої зобов`язання за договором найму-продажу транспортних засобів від 24.09.2013 № 001 в повному обсязі, однак позбавлений права безперешкодного користування та володіння своїм майном, у зв`язку з чим належним способом поновлення порушених прав ТОВ "Торгово-транспортна компанія "Столиця-Сервіс" є визнання за ним права власності на спірні транспортні засоби та зняття арешту з вказаного майна.

Водночас, відмовляючи у задоволенні позову ТОВ "ТТК "Столиця-Сервіс" до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька М. М., суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ТОВ "ТТК "Столиця-Сервіс" до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька М. М. фактично не заявлені та відсутні твердження про порушення останнім прав ТОВ "ТТК "Столиця-Сервіс" та чинного законодавства.

Крім того, рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову мотивоване відсутністю правових підстав для визнання договору найму-продажу від 24.09.2013 № 001 недійсним, зважаючи на те, що право застави у ТОВ "ФК "Геліос" не припинилося. При цьому місцевий суд посилався на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/9131/16 від 05.02.2019.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 (колегія суддів: Тарасенко К. В. - головуючий, Іоннікова І. А., Разіна Т. І.) рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2020 у справі № 910/3425/20 скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено; визнано недійсним договір найму-продажу транспортних засобів від 24.09.2013 № 001, укладений між ТОВ "ЛК "Контрактова" та ТОВ "ТТК"Столиця-Сервіс".

Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що договір найму-продажу транспортних засобів від 24.09.2013 № 001 був укладений без згоди заставодержателя транспортних засобів, обов`язковість отримання якої передбачена як нормами чинного законодавства, так і умовами відповідного договору застави.

Північний апеляційний господарський суд зазначив, що інформація щодо обтяження транспортних засобів не є інформацією з обмеженим доступом, у зв`язку з чим перед укладенням оспорюваного договору ТОВ "ТТК "Столиця-Сервіс" мало можливість перевірити інформацію щодо наявності прав інших осіб на транспортні засоби, проте цього не зробило.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що зміна власника речі не припиняє дію застави, однак сам перехід права власності має здійснюватися відповідно до норм чинного законодавства.

При цьому апеляційним судом враховано висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 у справі № 6-64цс12, згідно якого відчуження майна усупереч положенням ч. 2 ст. 586 ЦК України, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про заставу" та умовам договору застави майна, яке перебувало в заставі банку й обтяження якого на час відчуження було зареєстровано відповідно до закону, без повідомлення про це заставодержателя та без отримання його згоди , є підставою для визнання такого договору купівлі-продажу недійсним.

Не погодившись з постановою апеляційного суду, ТОВ "ТТК "Столиця-Сервіс" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2020 у справі №910/3425/20 залишити в силі.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, ТОВ "ТТК "Столиця-Сервіс" зазначає, що апеляційним судом неправильно застосовано ст. ст. 203, 215 ЦК України, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про заставу", ст. ст. 9, 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", не враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 910/9131/16 щодо застосування відповідних норм до подібних правовідносин, згідно з якими відсутність згоди заставодержателя на продаж заставленого майна не є достатньою підставою для визнання договору недійсним, оскільки застава зберігає свою силу для нового власника.

Крім того, заявник касаційної скарги посилається на неврахування висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 13.02.2018 у справі №910/11266/17, від 06.06.2018 у справі №904/12348/16 - щодо підстав визнання права власності на спірні транспортні засоби; постановах від 04.06.2020 у справі № 916/1411/19, від 19.02.2020 у справі №916/1408/19, від 09.04.2019 у справі №908/1194/18, від 03.09.2019 у справі №910/14255/18, від 23.12.2020 у справі №910/7579/16 - щодо того, що визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав та інтересів позивача, який не є стороною цього правочину.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ФК "Геліос" просить відмовити ТОВ "ТТК "Столиця-Сервіс" у задоволенні касаційної скарги, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі №910/3425/20 - залишити в силі, оскільки вважає обґрунтованими висновки апеляційного суду про наявність підстав для визнання недійсним договору найму-продажу транспортних засобів від 24.09.2013 № 001 у зв`язку із відсутністю згоди заставодержателя транспортних засобів на їх відчуження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 28.01.2021 касаційну скаргу ТОВ "ТТК "Столиця-Сервіс" передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С. К.- головуючий (доповідач), Случ О. В., Уркевич В.Ю.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ТТК "Столиця-Сервіс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 .

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2021 касаційну скаргу ТОВ "ТТК "Столиця-Сервіс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі №910/3425/20 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі ч. 2 ст. 302 ГПК України у зв`язку з тим, що колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у складі : Могила С.К.- головуючий (доповідач), Случа О.В., Уркевича В.Ю., вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові від 05.02.2019 у справі № 910/9131/16, яка розглядалася колегією суддів Касаційного господарського суду, що входить до складу іншої палати (судової палати для розгляду справ про банкрутство).

Так, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №910/9131/16 касаційний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного правочину з відчуження заставодавцем на користь третьої особи предмета застави, оскільки його вчинення за відсутності згоди заставодержателя, не позбавило останнього права вимоги за договором застави, укладеним з первісним власником майна, так як застава зберегла свою силу для нового власника згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про заставу".

Підставою для передачі справи № 910/3425/20 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду , колегія суддів зазначила необхідність відступити від вказаного вище висновку щодо застосування наведених положень Закону України "Про заставу" у подібних правовідносинах, оскільки вважає, що сама по собі обставина відсутності згоди заставодержателя на вчинення правочину з відчуження заставленого майна є достатньою підставою для задоволення позову заставодержателя про визнання такого правочину недійсним.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/3425/20 визначено суддю-доповідача: Ткаченко Н.Г. та суддів об`єднаної палати: Ткаченко Н.Г. - головуючий, Селіваненко В.П., Дроботова Т.Б., Булгакова І.В., Баранець О.М., Львов Б.Ю., Васьковський О.В., Кібенко О.Р., Уркевич В.Ю., що підтверджується витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 22.03.2021.

У зв`язку відпусткою судді Львова Б.Ю., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/3425/20 визначено суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Ткаченко Н. Г. - головуючий, Селіваненко В.П., Дроботова Т.Б., Булгакова І.В., Баранець О.М., Васьковський О.В., Кібенко О.Р., Уркевич В. Ю., що підтверджується витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 12.04.2021.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 20.05.2021, у зв`язку відпусткою судді Кібенко О. Р., для розгляду справи № 910/3425/20 визначено суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Ткаченко Н. Г. - головуючий, Селіваненко В.П., Дроботова Т.Б., Булгакова І.В., Баранець О.М., Васьковський О.В., Уркевич В. Ю.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н. Г., пояснення представника ТОВ "ТТК "Столиця-Сервіс", перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, доводи відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 24.09.2013 ТОВ "ЛК "Контрактова" (наймодавець) та ТОВ "ТТК "Столиця-Сервіс" (наймач) уклали договір найму-продажу транспортних засобів № 001 (договір №001), відповідно до п. 1.1 якого наймодавець в порядку та на умовах, визначених договором, передав наймачу у тимчасове користування транспортні засоби, вказані в п. 1.2 договору, з подальшим набуттям наймачем права власності на них у порядку, встановленому договором.

В розділі 1 договору № 001 сторони визначили, що строк найму транспортних засобів становить 60 місяців з дати передачі наймодавцем наймачу транспортних засобів за актом приймання-передачі. Розмір щомісячної плати за тимчасове користування наймачем транспортним засобами становить 100 грн. Вартість, за якою наймодавець передає у власність наймача транспортний засіб після закінчення строку найму становить 3 544 027,19 грн. Право власності на транспортний засіб переходить від наймодавця до наймача після закінчення строку найму та виключно після сплати наймачем на користь наймодавця повної вартості транспортного засобу та плати за тимчасове користування транспортними засобами.

Порядок (графік, строки) розрахунків за договором № 001 його сторони погодили в розділі 2 цього договору.

Відповідно пп. 3.2.2 договору № 001, наймодавець зобов`язаний передати транспортні засоби у власність наймача за актом про передачу права власності на транспортні засоби наймачу після закінчення строку найму, але не раніше сплати наймачем повної вартості транспортних засобів та сплати наймачем плати за тимчасове користування транспортними засобами .

На виконання умов договору № 001 наймодавець передав, а наймач прийняв у тимчасове користування транспортні засоби, визначені в п. 1.2. договору № 001, що підтверджується актом приймання-передачі транспортних засобів від 24.09.2013.

В свою чергу, наймач здійснив передбачені розділом 2 договору № 001 платежі на загальну суму 7 150 454,38 грн.

ТОВ "ТТК "Столиця-Сервіс" звернулось до ТОВ "ЛК "Контрактова" з листом №02-03 від 02.03.2020 з вимогою оформити належним чином передачу права власності на транспортні засоби у зв`язку з повною оплатою вартості транспортних засобів та вартості тимчасового користування ними.

В своєму листі-відповіді № 24 від 03.03.2020 ТОВ "ЛК "Контрактова" підтвердило повне виконання позивачем грошових зобов`язань за договором найму-продажу №001 від 24.09.2013, а також те, що вищезазначений договір є чинним, ним не оспорювався та не був розірваний в односторонньому порядку.

Проте, у позовній заяві ТОВ "Торгово-транспортна компанія "Столиця-Сервіс" стверджує, що не має можливості зареєструвати у встановленому законом порядку право власності на спірні транспортні засоби через арешт та вилучення вищезазначених транспортних засобів приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Солоньком М. М. на підставі постанови від 25.02.2020 в межах виконавчого провадження № 58041036 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва, виданого на примусове виконання рішення від 18.04.2018 № 910/23377/17 про стягнення солідарно з ТОВ "Лізингова компанія "Контрактова" та ТОВ "БУДТРАНС СЕРВІС" на користь ПАТ "Діамантбанк" 2 000 000,00 грн.

Позовні вимоги у справі № 910/23377/17 ґрунтувались на невиконаних зобов`язаннях позичальника ТОВ "Лізингова компанія "Контрактова" за договором кредитної лінії від 29.09.2010 № 116, в забезпечення виконання яких сторонами кредитного договору було укладено договір застави транспортних засобів від 26.12.2011 № 116-3 та договір про внесення змін № 2 від 28.03.2013 до договору застави транспортних засобів № 116-3 від 26.12.2011, предметом

забезпечення за яким є транспортні засоби, надалі передані ТОВ "Торгово-транспортна компанія "Столиця-Сервіс" за договором № 001.

Згідно п.п. 2.6 та 3.3 договору застави від 26.12.2011 № 116-3, з урахуванням договору про внесення змін № 2 від 28.03.2013 до договору застави транспортних засобів № 116-3 від 26.12.2011передбачено, що заставодавець протягом дії цього договору, без попередньої письмової згоди заставодержателя, не має права відчужувати предмет застави. Заставодавець зобов`язаний отримати письмову згоду заставодержателя на вчинення дій, що пов`язані із зміною права власності на предмет застави, а також на передачу предмету застави в оренду, лізинг, суборенду.

Відповідно п. 8.4 договору застави № 116-3, даний договір діє до остаточного виконання зобов`язання за договором кредитної лінії № 116 від 29.09.2010 (а.с.225 т.1).

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 у справі №910/23377/17 замінено позивача ПАТ "Діамантбанк" на його процесуального правонаступника - ТОВ "ФК "Геліос", замінено стягувача ПАТ "Діамантбанк" на його правонаступника ТОВ "ФК "Геліос" з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/23377/17 про стягнення заборгованості з ТОВ "ЛК "Контрактова".

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.02.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Солоньком М.М. було здійснено фактичне вилучення з орендованого позивачем майданчику в м. Києві транспортних засобів, що були предметом договору № 001 в межах виконавчого провадження № 58041036 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва, виданого на примусове виконання рішення від 18.04.2018 № 910/23377/17 про стягнення солідарно з ТОВ "Лізингова компанія "Контрактова" та ТОВ "БУДТРАНС СЕРВІС" на користь ПАТ "Діамантбанк" 2 000 000,00 грн.

Враховуючи, що доказів виконання рішення Господарського суду м. Києва від 18.04.2018 № 910/23377/17 та остаточного виконання зобов`язання за договором кредитної лінії від 29.09.2010 № 116 матеріали справи не містять, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договір застави діє на момент вирішення даного спору.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно даних витягів № 12017600 та № 16153710 із Державного реєстру обтяжень рухомого майна, обтяження щодо спірних транспортних засобів ПАТ "Діамантбанк" було внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна раніше, ніж було укладено договір № 001.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно відомостей, викладених у листі Головного сервісного центру МВС від 29.05.2020, спірні транспортні засоби станом на 27.05.2020 зареєстровані за ТОВ "ЛК "Контрактова".

Як також вбачається із матеріалів справи і було встановлено судами попередніх інстанцій , ПАТ "Діамантбанк" не надавав згоду ТОВ "ЛК "Контрактова" на відчуження заставного майна шляхом укладення спірного договору найму-продажу транспортних засобів від 24.09.2013 № 001.

Разом з тим, вирішуючи питання наявності або відсутності підстав для визнання недійсним договору № 001 у зв`язку із його укладенням без згоди заставодавця суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків.

Так, за висновками господарського суду першої інстанції, відчуження заставодавцем заставленого майна без згоди заставодержателя не є достатньою підставою для визнання договору відчуження заставленого майна недійсним, оскільки не має наслідком припинення права застави як права заставодержателя на звернення стягнення на заставлене майно, оскільки така підстава для припинення застави відсутня в переліку підстав припинення застави, передбачених ч. 1 ст. 28 Закону України "Про заставу". При цьому, правовідносини застави між заставодержателем та новим власником предмета застави виникають з моменту набуття права власності на спірне майно новим власником та регулюються умовами договору застави, укладеного між попереднім власником як заставодавцем заставленого майна та заставодержателем.

Обґрунтовуючи такий висновок, місцевий господарський суд керувався, в тому числі, висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 05.02.2019 у справі №910/9131/16, в якій Верховний Суд погодився з висновками судів "про відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного правочину з відчуження ПрАТ "Креатив" на користь ТОВ "Протеїн-Продакшн" предмета застави, оскільки його вчинення за відсутності згоди ПАТ "Укрексімбанк", як заставодержателя, не позбавило його права вимоги за договором застави, укладеним з первісним власником майна ПрАТ "Креатив", так як застава зберегла свою силу для нового власника ТОВ "Протеїн-Продакшн" згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про заставу" і позивач-заставодержатель не втратив можливості для звернення у справу про банкрутство ТОВ "Протеїн-Продакшн"."

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору найму-продажу транспортних засобів від 24.09.2013 № 001, враховуючи, що згаданий договір був укладений без згоди заставодержателя спірних транспортних засобів, обов`язковість отримання якої передбачена як нормами чинного законодавства, так і умовами відповідного договору застави.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 572 ЦК України та ст. 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 2 ст. 586 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору) заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Норма аналогічного змісту містилась у ч. 2 ст. 17 Закону України «Про заставу», у редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору.

Відтак, приписи ч. 2 ст. 17 Закону України "Про заставу" та ч. 2 ст. 586 ЦК України прямо пов`язують виникнення у заставодавця права на відчуження предмета застави, його передачу в користування іншій особі та розпорядження іншим чином з отриманням на це згоди заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, п. 3.3 договору застави від 26.12.2011 № 116-3 передбачений обов`язок заставодавця отримати письмову згоду заставодержателя на вчинення дій, що пов`язані із зміною права власності на предмет застави, а також на передачу предмету застави в оренду, лізинг, суборенду (а.с.224 т.1).

Таким чином, як законом, так і за умовами відповідного договору застави передбачено необхідність отримання згоди заставодержателя на відчуження заставленим майном, відтак її відсутність свідчить про відсутність у заставодавця необхідного обсягу повноважень та недотримання сторонами умов чинності правочину, встановлених ст. 203 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 10 "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Оскільки внаслідок укладення спірного договору майно, яке перебувало в заставі і обтяження якого, на час відчуження було зареєстровано відповідно до закону, було спочатку передано в користування, а надалі відчужено без згоди заставодержателя, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вважає правильним висновок апеляційного суду про наявність підстав для задоволення позову заставодержателя, який в порядку ч. 3 ст. 215 ЦК України заперечив дійсність договору № 001 на підставах, встановлених законом.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вважає безпідставними доводи заявника касаційної скарги про те, що оскільки позивач за зустрічним позовом не був стороною спірного договору, тому не може вимагати визнання його недійсним, оскільки закон прямо покладає на заставодавця обов`язок отримати згоду заставодержателя на відчуження обтяженого майна; цей обов`язок презюмується і йому кореспондує право заставодержателя на захист шляхом визнання правочину недійсним у разі відчуження майна без його згоди.

У зв`язку з тим, що сторонами було порушено порядок відчуження предмета застави, передбачений ч.2 ст. 17 Закону України « Про заставу» , помилковими є твердження ТОВ "ТТК "Столиця-Сервіс" про те, що права заставодержателя у даному випадку не порушені, зважаючи на збереження застави для нового власника спірного майна і її чинність у відносинах із третіми особами, оскільки в силу ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором. Якщо законом або договором передбачена згода обтяжувача на відчуження боржником рухомого майна, яке є предметом обтяження, така згода не вимагається в разі переходу права власності на рухоме майно в порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки у спільному майні.

Відтак, безпідставними є доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 916/1411/19, від 19.02.2020 у справі №916/1408/19, від 09.04.2019 у справі № 908/1194/18, від 03.09.2019 у справі №910/14255/18, від 23.12.2020 у справі № 910/7579/16 про те, що визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав та інтересів позивача, який не є стороною цього правочину.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду відхиляє доводи ТОВ "ТТК "Столиця-Сервіс" про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків щодо підстав визнання права власності на транспортні засоби, викладених Верховним Судом у постановах від 13.02.2018 у справі №910/11266/17 та від 06.06.2018 у справі № 904/12348/16, оскільки у справі №910/11266/17 судами не було встановлено обставин наявності обтяжень відчужених транспортних засобів, а у справі № 904/12348/16 - судами було встановлено, що договір лізингу транспортних засобів ніким не оспорювався та не визнавався недійсним, що свідчить про неподібність правовідносин у наведених справах із справою № 910/3425/20, що розглядається.

Суд касаційної інстанції погоджується із висновками апеляційного суду про задоволення зустрічного позову ТОВ "ФК "Геліос" про визнання недійсним договору найму-продажу № 001, у зв`язку із недотриманням його сторонами вимог ч. 2 ст. 17 Закону України "Про заставу" та ч. 2 ст. 586 ЦК України та про відмову у задоволенні позову ТОВ "ТТК "Столиця-Сервіс" до ТОВ "ЛК "Контрактова", ТОВ "ФК "Геліос" і приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька М. М. про визнання права власності та зняття арешту з транспортних засобів.

Відтак, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2019 у справі № 910/9131/16, оскільки сама по собі обставина відсутності згоди заставодержателя на вчинення правочину з відчуження заставленого майна є достатньою підставою для задоволення позову заставодержателя про визнання такого правочину недійсним.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), які з огляду на положення статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Доводи касаційної скарги ТОВ "ТТК "Столиця-Сервіс" не є підставами для скасування оскаржуваної постанови, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень, допущених судом апеляційної інстанції при вирішенні спору у цій справі.

У зв`язку із наведеним, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі № 910/3425/20 ухвалена судом відповідно до фактичних обставин, вимог матеріального та процесуального права і підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 314, 315, 317 ГПК України, Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "Столиця-Сервіс" - залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі № 910/3425/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя- Ткаченко Н. Г.

Судді- Селіваненко В. П.

Дроботова Т. Б.

Булгакова І. В.

Баранець О. М.

Васьковський О. В.

Уркевич В. Ю.

1543
Переглядів
0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
ЕСПЧ
1