Відмовити у переведенні із садового будинку в житловий можуть навіть через особливості рельєфу, інженерно-геологічних умов або ж через знаходження будинку на землях рекреаційного призначення (ВС КАС, справа №600/2150/21-а від 26.10.2022 р.)

Фабула судового акту: Власник садового будинку позивалась до виконкому міської ради з проханням визнати його рішення протиправним та зобов`язати виконком прийняти рішення про переведення її садового будинку у жилий будинок. Справа в тім, що хоча позивач подала всі необхідні документи до місцевого департаменту містобудування - у переведенні її садового будинку в житловий було відмовлено. Відповідач свою відмову пояснив невідповідністю генеральному плану міста та наявність складних геологічних умов.

Позивачка ж вважала, що нормами Житлового кодексу України (далі - ЖК) та Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 321 (далі - Порядок № 321), серед вичерпного переліку підстав для відмови в переведенні дачного чи садового будинку у жилий будинок, таких підстав не передбачено.

Суди першої та другої інстанції у задоволенні її позову відмовили. Тому вона звернулась до ВС КАС, який - однак - теж не підтримав її позицію. ВС КАС пояснив наступним:

Відповідно до статті 8-1 ЖК України громадяни відповідно до закону мають право на переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Рішення про переведення дачних і садових будинків у жилі будинки приймається відповідними органами місцевого самоврядування. На виконання цих положень було прийнято Порядок №321.

Згідно Порядку №321 - прийняття рішення про відмову в переведенні дачного чи садового будинку у жилий будинок допускається за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) неподання документів, зазначених у пункті 3 цього Порядку; 2) виявлення в поданих документах недостовірних відомостей; 3) встановлення невідповідності дачного чи садового будинку вимогам державних будівельних норм, що зазначені у розділі I (обов`язковий) результатів технічного огляду звіту про проведення технічного огляду дачного чи садового будинку.

Наразі у 2021 році були внесені зміни, якими третю підставу сформульовано так (що особливо не змінює суть висновків ВС):

• встановлення відсутності у дачному чи садовому будинку діючої протягом року системи опалення для забезпечення експлуатації будинку та/або її невідповідність державним будівельним нормам, що встановлюють вимоги до опалення, вентиляції та кондиціонування;
• встановлення наявності у дачному чи садовому будинку деформацій, що можуть призвести до втрати несучої здатності конструкцій та руйнування будинку, за оцінкою механічного опору та стійкості несучих конструкцій.

Отже, обов`язковою умовою переведення дачних і садових будинків в жилі є відповідність таких будинків будівельним стандартам, що висуваються до жилих домоволодінь.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про будівельні норми» передбачено, що об`єктами нормування у будівництві є: 1) планування та забудова території; 2) об`єкт будівництва, містобудування та архітектури і його складові частини; 3) склад і зміст документації об`єктів будівництва, містобудування та архітектури.

Таким чином, оскільки інженерно-технічні вимоги до облаштування жилих будівель з урахуванням особливостей рельєфу та інших інженерно-геологічних умов є складовою державних будівельних норм, то невідповідності дачного чи садового будинку цим вимогам є підставою для прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про відмову в переведенні дачного чи садового будинку у жилий.

Логічно - що у разі активізації зсувних процесів саме на органи місцевої влади буде покладений основний тягар їх усунення, в тому числі вирішення питання щодо житла постраждалих, а тому відповідач оскаржуваним рішенням фактично запобігає ймовірним трагічним наслідкам

Тому вимогу, визначену пунктом 3 Порядку № 321, щодо відповідності садового чи дачного будинку державним будівельним нормам для переведення його у жилий, необхідно тлумачити розширено, а саме - вона включає відповідність будівлі всім санітарно-гігієнічним, інженерно-технічних та іншим вимогам, що є частиною державних будівельних норм, або, якщо такі норми не були дотримані під час будівництва садового чи дачного будинку, то будівля має бути приведена у їх відповідність шляхом улаштування додаткового обладнання, комунікацій, інженерно-технічного укріплення тощо.

Отже у цій справі: Територія де знаходився будинок, була розташована на ерозійно-зсувному правому схилі долини ріки, відносилась до несприятливих для забудови територій через зсувонебезпечність, малосприятливих за ухилом рельєфу та малосприятливих за глибиною залягання рівня підземних вод. Оскільки садовий будинок, не мав інженерного захисту, це не відповідало вимогам будівельних норм, що є підставою для відмови у переведенні із садового в житловий.

Щодо невідповідності розташування будинку цільового призначення землі, ВС КАС вказав:

Статтями 50-52 ЗК України регламентовано, правовий режим земель рекреаційного призначення (серед них земельні ділянки надані для дачного будівництва). При цьому, на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. Так, у постанові від 22 жовтня 2020 року у справі № 818/57/18 ВС сформулював правовий висновок що наявність того чи іншого об`єкта нерухомості повинен відповідати цільовому призначенні земельної ділянки та їй відповідати. Оскільки садовий будинок, належний позивачці, знаходиться на землях рекреаційного призначення, на яких переважними та супутніми видами забудови не передбачено розміщення жилих будинків, то відмова в переведенні його із садового в жилий правомірна.

З висновків у цій справі виходить що перевести садовий будинок у жилий майже неможливо, адже земельні ділянки надані для дачного будівництва входять у склад землі рекреаційного призначення, а більшість садівничих товариств, кооперативів якраз на таких землях і будуються…

Аналізуйте судовий акт: Починаючи з дати державної реєстрації ОСББ у колишнього балансоутримувача виникає обов'язок у тримісячний строк передати ОСББ примірника технічної та іншої передбаченої законодавством документації на будинок (Справа № 916/3484/16, 26.10.17);

Законом не передбачено можливості передачі у власність/користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований такий будинок, або її частини (ВС/КЦС № 263/68/17 від 18.03.2019);

Оскільки будинок закінчений будівництвом, введений в експлуатацію, замовник повністю сплатив вартість об`єкта до підвищення його вартості, є підстави для визнання його майнових прав на об`єкт інвестування (ВС/КЦС, № 344/11163/16-ц,10.10.19);

Звернення стягнення на нерухоме майно - будинок, в якому проживає боржник, може бути застосоване в останню чергу (ВС/КЦС у справі N 199/4891/19-ц від 17 лютого 2021).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 600/2150/21-а

адміністративне провадження № К/990/13330/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Стрелець Т.Г.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

довиконавчого комітету Чернівецької міської ради

провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргоюОСОБА_1

на рішенняЧернівецького окружного адміністративного суду у складі судді Анісімова О.В. від 28 жовтня 2021 року тапостановуСьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Сушка О.О., Залімського І.Г., Мацького Є.М. від 5 травня 2022 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Чернівецької міської ради (далі - виконком Чернівецької МР, відповідач), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 26 січня 2021 року № 36/2 виконкому Чернівецької МР про відмову ОСОБА_1 в переведенні садового будинку у жилий будинок в садівничому товаристві «Кварц-1» ділянка АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати виконком Чернівецької МР прийняти рішення про переведення садового будинку у жилий будинок в садівничому товаристві «Кварц-1» ділянка АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_1 .

2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення відповідача є протиправним, оскільки відмова у переведені садового будинку у жилий будинок за наведених підстав, а саме - у зв`язку з невідповідністю генеральному плану міста та наявності складних геологічних умов, не відповідає вимогам чинного законодавства. Позивач вказала, що згідно з нормами Житлового кодексу України та Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 321 (далі - Порядок № 321), якими визначено вичерпний перелік підстав для відмови в переведенні дачного чи садового будинку у жилий будинок, не передбачено такої підстави як невідповідність генеральному плану міста та наявність складних геологічних умов.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.

4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що згідно з Коригуванням генерального плану міста Чернівців, затвердженим рішенням 48 сесії міської ради VI скликання від 27 березня 2014 року № 1171, земельна ділянка, на якій розташований належний позивачці садовий будинок, знаходиться в зоні Р-4 - рекреаційні зони обмеженого користування, які призначаються для розміщення дач, колективних садів, а тому виконком Чернівецької МР, ухвалюючи спірне рішення, діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

5. Суди попередніх інстанцій також врахували правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 712/387/17-а та від 22 жовтня 2020 року у справі № 818/57/18, про те, що питання будівництва, обслуговування того чи іншого об`єкту нерухомого майна, нерозривно пов`язані з земельною ділянкою, на якій такий об`єкт розташований. Наявність того чи іншого об`єкта нерухомості повинен відповідати цільовому призначенню земельної ділянки та їй відповідати.

6. Суди першої та апеляційної інстанцій також врахували, що територія садівничого товариства «Кварц-1» розташована на ерозійно-зсувному правому схилі долини р. Клокучка з загальним ухилом рельєфу до 13%, а тому земельна ділянка № 36 відноситься до несприятливих для забудови територій через зсувонебезпечність, малосприятливих за ухилом рельєфу та малосприятливих за глибиною залягання рівня підземних вод, отже садовий будинок, що не має інженерного захисту, не відповідає вимогам будівельних норм.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2022 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статей 17, 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 321 (далі - Порядок № 321), у зв`язку з чим дійшли помилкового та необґрунтованого висновку про відсутність у позивачки права на переведення садового будинку у жилий.

9. Крім того, ОСОБА_1 наголошує на тому, що суди першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень не врахували, що у розумінні Порядку № 321 пристосований до житла садовий будинок не вважається житловим за юридичним статусом і в разі переведення його до житлової категорії, позивачка має лише право зареєструвати у ньому своє місце проживання.

10. Скаржник також зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 30 березня 2020 року у справі № 363/541/16-а та від 29 липня 2020 року у справі № 522/6588/17, про те, що статус нерухомості, вказаний у витязі про реєстрацію права власності на нерухоме майно як садовий будинок, не позбавляє такий будинок ознак, притаманних житлу, а тому підтверджує право позивача зареєструвати своє місце проживання в ньому.

11. Від виконкому Чернівецької МР надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій прийняли законні та обґрунтовані рішення, оскільки дійшли правильних висновків про правомірність відмови відповідача у переведенні садового будинку у жилий, зокрема, у зв`язку з невідповідністю садового будинку будівельним нормам та стандартам та його розташування на земельній ділянці, непризначеній згідно з Генеральним планом міста Чернівці для розміщення жилих будинків; просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

12. Касаційну скаргу до суду подано 26 травня 2022 року.

13. Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 600/2150/21-а, витребувано матеріали адміністративної справи та встановлено строк для надання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 .

14. Учасники справи письмових клопотань до суду касаційної інстанції не подавали.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Судами попередніх інстанцій на підставі зібраних у матеріалах справи доказів встановлено, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 28552751 від 24 жовтня 2014 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка за адресою: по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, кадастровий номер 7310136300:20:001:1194.

16. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових право на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 169706901 від 7 червня 2019 року позивачка володіє на праві приватної власності садовим будинком, що розташований по АДРЕСА_1 .

17. 15 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради щодо переведення дачного (садового) будинку у жилий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 , в садівничому товаристві «Кварц-1».

18. Згідно зі Звітом про проведення технічного огляду дачного (садового) будинку від 13 жовтня 2021 року садовий будинок за адресою: по АДРЕСА_1 , відповідає вимогам державних будівельних норм, зазначених у розділі І цього Звіту.

19. Рішенням виконкому Чернівецької МР від 26 жовтня 2021 року № 36/2 «Про розгляд звернення громадянки ОСОБА_1 щодо переведення дачного (садового) будинку у жилий будинок в м. Чернівцях» відмовлено громадянці ОСОБА_1 у переведенні садового будинку у жилий будинок в садівничому товаристві «Кварц-1» ділянка АДРЕСА_1 , у зв`язку з невідповідністю генеральному плану міста та наявністю складних геологічних умов (зсув).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

21. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

22. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

23. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

24. Зазначеним вимогам процесуального закону рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2022 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятними, з огляду на наступне.

25. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

27. У касаційній скарзі зазначається про неправильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень статей 17 та 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку № 321, у зв`язку із неврахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 30 березня 2020 року у справі № 363/541/16-а та від 29 липня 2020 року у справі № 522/6588/17.

28. На думку скаржника, неправильність застосування судами попередніх інстанцій вищезазначених норм матеріального права полягає в тому, що суди до спірних правовідносин, які стосуються переведення садового будинку у жилий, безпідставно застосували положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», який урегульовує правові та організаційні основи містобудівної діяльності.

29. З огляду на це, скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли неправильного висновку про те, що знаходження земельної ділянки, на якій розміщено садовий будинок, поза землями житлової забудови є підставою для відмови у переведені садового будинку у жилий. Скаржник зазначає, що такий висновок не узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30 березня 2020 року у справі № 363/541/16-а, відповідно до якої Житловий кодекс України та Порядок № 321 не містять будь-яких вимог до земельних ділянок, на яких розташовані садові або дачні будинки, для переведення їх у жилі.

30. Перевіряючи доводи касаційної скарги та надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів виходить з наступного.

31. Відповідно до статті 8-1 Житлового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни відповідно до закону мають право на переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Рішення про переведення дачних і садових будинків у жилі будинки приймається відповідними органами місцевого самоврядування.

32. На виконання положень частини першої статті 8-1 Житлового кодексу України прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 321, якою затверджено Порядок переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки.

33. Цей Порядок визначає механізм переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки.

34. Згідно з пунктом 2 Порядку № 321 переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки здійснюється безоплатно органами місцевого самоврядування села, селища, міста, з якими відповідні дачні поселення та садівничі товариства пов`язані адміністративно або територіально.

35. Відповідно до пункту 3 Порядку № 321 для переведення дачного чи садового будинку у жилий будинок громадянин, який є його власником, або уповноважена ним особа (далі - власник) подає до виконавчого органу сільської (селищної, міської) ради, а у разі, коли в сільській раді виконавчий орган не утворено, - сільському голові (далі - уповноважений орган) заяву за формою згідно з додатком 1, до якої додаються: копія документа про право власності на дачний чи садовий будинок, засвідчена в установленому порядку; письмова згода співвласників (за наявності) на переведення такого будинку в жилий; звіт про проведення технічного огляду дачного чи садового будинку з висновком про його відповідність державним будівельним нормам за формою згідно з додатком 2.

36. За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів уповноважений орган протягом місяця з дня їх надходження приймає рішення про переведення дачного чи садового будинку у жилий будинок або про відмову в такому переведенні (пункт 4 Порядку № 321).

Прийняття рішення про відмову в переведенні дачного чи садового будинку у жилий будинок допускається за наявності хоча б однієї з таких підстав: неподання документів, зазначених у пункті 3 цього Порядку; виявлення в поданих документах недостовірних відомостей; встановлення невідповідності дачного чи садового будинку вимогам державних будівельних норм, що зазначені у розділі I (обов`язковий) результатів технічного огляду звіту про проведення технічного огляду дачного чи садового будинку (додаток 2).

У разі відмови в переведенні дачного чи садового будинку у жилий будинок власник має право повторно подати документи, зазначені у пункті 3 цього Порядку, після усунення причин, що стали підставою для прийняття такого рішення.

37. Зі змісту наведених норм права вбачається, що законодавством передбачено вичерпний перелік підстав для відмови в переведенні дачного чи садового будинку у жилий будинок. Зокрема, обов`язковою умовою переведення дачних і садових будинків в жилі є відповідність таких будинків будівельним стандартам, що висуваються до жилих домоволодінь.

38. Відповідно до статті 1 Закону України «Про будівельні норми» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) будівельні норми - затверджений суб`єктом нормування підзаконний нормативний акт технічного характеру, що містить обов`язкові вимоги у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

39. Частиною другою статті 5 цього ж Закону передбачено, що об`єктами нормування у будівництві є: 1) планування та забудова території; 2) об`єкт будівництва, містобудування та архітектури і його складові частини; 3) склад і зміст документації об`єктів будівництва, містобудування та архітектури.

40. Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23 квітня 2018 року № 100 затверджено ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» (чинні на момент виникнення спірних правовідносин).

41. Відповідно до пункту 12.1 ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» заходи з інженерної підготовки слід передбачати з урахуванням інженерно-будівельної оцінки території, забезпечення захисту від несприятливих природних і антропогенних явищ та прогнозу змін інженерно-геологічних та гідрологічних умов при різних видах техногенного навантаження.

42. Відповідно до таблиці 12.1 ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» схил рельєфу 8-15% вважається малосприятливим для будівництва та вимагає улаштування штучних основ і фундаментів.

43. Таким чином, оскільки інженерно-технічні вимоги до облаштування жилих будівель з урахуванням особливостей рельєфу та інших інженерно-геологічних умов є складовою державних будівельних норм, то невідповідності дачного чи садового будинку цим вимогам є підставою для прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про відмову в переведенні дачного чи садового будинку у жилий.

44. Подібний правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 712/387/17-а.

45. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, відповідно до довідки Чернівецької філії ПрАТ «Геотехнічний інститут» від 18 листопада 2020 року № 64 про інженерно-геологічні умови та зсувонебезпечність ділянки № 36 в с/т «Кварц-1», належній громадянці ОСОБА_1 по вул. Кронштадська-Степового Якова, м. Чернівці, територія садівничого товариства «Кварц-1» розташована на ерозійно-зсувному правому схилі долини р. Клокучка з загальним ухилом рельєфу до 13%.

46. Це свідчить про те, що обстежувана земельна ділянка № 36 відноситься до несприятливих для забудови територій через зсувонебезпечність, малосприятливих за ухилом рельєфу та за глибиною залягання рівня підземних вод, а отже розміщення на ній капітальної споруди, якою є жилий будинок, без улаштування додаткового інженерно-технічного захисту, створює передумови для зсуву, внаслідок якого можуть постраждати як особи, які проживають у такому будинку, так і інші, в межах поширення ймовірного зсуву.

47. Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів, садовий будинок, розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1 , не облаштований додатковим інженерно-технічним захистом.

48. З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що у разі активізації зсувних процесів саме на органи місцевої влади буде покладений основний тягар їх усунення, в тому числі вирішення питання щодо житла постраждалих, а тому відповідач оскаржуваним рішенням фактично запобігає ймовірним трагічним наслідкам, що відповідає статті 3 Конституції України, згідно якої життя і здоров`я людини визнаються найвищою соціальною цінністю.

49. Колегія суддів враховує, що у постанові у постанові від 9 вересня 2020 року у справі № 712/387/17-а Верховний Суд дійшов аналогічних висновків у зв`язку з невідповідністю садового будинку санітарно-гігієнічним вимогам, зазначивши, що такі вимоги є частиною державних будівельних норм.

50. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність спірного рішення відповідача, яким відмовлено у переведені садового будинку у житлий, також на підставі того, що садовий будинок, належний позивачці, знаходиться в зоні Р-4 - рекреаційна зона обмеженого користування, яка призначена для розміщення дач, колективних садів.

51. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

52. Відповідно до частини першої статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на дев`ять категорій, серед яких виділяють землі рекреаційного призначення та землі житлової та громадської забудови.

53. Відносно кожної із зазначеної категорії земель, іншими положеннями Земельного кодексу України визначено порядок їх використання. Категорії земель України мають особливий правовий режим (частина друга статті 18 Земельного кодексу України).

54. Статтями 50-52 Земельного кодексу України регламентовано, що до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. Земельні ділянки надані для дачного будівництва входять до складу земель рекреаційного призначення. При цьому, на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

55. Згідно зі статтею 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування, а не на земельній ділянці в рекреаційній зоні.

56. У постанові від 22 жовтня 2020 року у справі № 818/57/18 Верховний Суд сформулював правовий висновок стосовно застосування вищезазначених норм матеріального права, відповідно до якого питання будівництва, обслуговування того чи іншого об`єкту нерухомого майна нерозривно пов`язаний з земельною ділянкою, на якій такий об`єкт розташований. Наявність того чи іншого об`єкта нерухомості повинен відповідати цільовому призначенні земельної ділянки та їй відповідати.

Крім того, у цій постанові Верховний Суд дійшов висновку, що розміщення садового чи дачного будинку на земельній ділянці, що відноситься до земель рекреаційного призначення, виключає можливість його переведення у жилий будинок.

57. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що згідно з містобудівною документацією, а саме - положеннями Коригування генерального плану міста Чернівців, затвердженого рішенням 48 сесії міської ради VI скликання від 27 березня 2014 року № 1171, земельна ділянка, на якій розташований належний позивачці садовий будинок, знаходиться в зоні Р-4 - рекреаційна зона обмеженого користування, яка призначена для розміщення дач, колективних садів.

58. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до викопіювання Генерального плану м. Чернівці та викопіювання схеми зонування території м. Чернівці, а також пояснювальної записки до містобудівної (проектної) документації Коригування Генерального плану м. Чернівців (План зонування території міста) земельна ділянка, на якій розташований належний позивачці садовий будинок, знаходиться в зоні Р-4. Переважні види забудови та іншого використання земельних ділянок у таких зонах: садові будинки; сади, городи; вирощування сільськогосподарських культур: овочів, фруктів, квітів. Супутні види забудови та іншого використання: господарські будівлі для зберігання садового інвентарю, городньої продукції та інше, надвірні вбиральні, приміщення для охорони колективних садів, майданчики для сміттєзбірників, громадські резервуари для зберігання води, протипожежні водоймища, парковки (в межах особистих земельних ділянок без порушення принципів добросусідства), відкриті тимчасові автостоянки.

59. З огляду на таке, правильними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що садовий будинок, належний позивачці, знаходиться на землях рекреаційного призначення, на яких переважними та супутніми видами забудови не передбачено розміщення жилих будинків.

60. Стосовно доводів скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень правових висновків Верховного Суду, що викладені у постановах від 30 березня 2020 року у справі № 363/541/16-а та від 29 липня 2020 року у справі № 522/6588/17, колегія суддів зазначає наступне.

61. Зокрема, у постанові від 30 березня 2020 року у справі № 363/541/16-а Верховний Суд дійшов висновку, що будь-яких вимог до земельних ділянок, на яких розташовані садові чи дачні будинки, щодо яких надійшло звернення про їх переведення у жилі Житловий кодекс України та Порядок № 321 не містить, а тому погодився із судами першої та апеляційної інстанцій про те, що відмова відповідача у переведені садового будинку у жилий на підставі його розміщення на земельній ділянці, що не відповідає цільовому призначенню громадської та житлової забудови, є неправомірною.

62. Водночас, у справі № 363/541/16-а судами було встановлено, що позивачем подані всі необхідні документи, визначені пунктом 3 Порядку № 321, однак відповідачем рішення за результатами розгляду заяви позивача про переведення садового будинку у жилий або про відмову в такому переведенні не прийнято.

63. З огляду на вищезазначене, обставини у справі № 363/541/16-а та у справі, що розглядається, не є релевантними, оскільки у цій справі виконком Чернівецької МР спірним рішенням від 26 січня 2021 року № 36/2 відмовив позивачці у переведені садового будинку у жилий з підстави, зокрема, невідповідності будинку будівельним нормам, у зв`язку із знаходженням земельної ділянки № 36 на зсувонебезпечній ділянці на території земель рекреаційного призначення.

64. Відтак, доводи скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень правового висновку Верховного Суду, що міститься у постанові від 30 березня 2020 року у справі № 363/541/16-а, колегія суддів не приймає до уваги.

65. Стосовно посилання позивачки на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 522/6588/17, колегія суддів зазначає наступне.

66. У справі № 522/6588/17 спірні правовідносини виникли стосовно відмови центру надання адміністративних послуг у реєстрації місця проживання позивача у садовому будинку. У постанові від 25 червня 2020 року у цій справі Верховний Суд дійшов висновку про те, що статус нерухомості, вказаний у витязі про реєстрацію права власності на нерухоме майно, як садовий будинок, не позбавляє такий будинок ознак, притаманних житлу, а тому підтверджує право позивача зареєструвати своє місце проживання в ньому.

Крім того, Суд зауважив, що відмінність будівельних норм у частині вимог до окремих конструктивних рішень, що застосовуються під час будівництва жилих будинків у порівнянні зі садовими будинками, не позбавляє останніх ознак, притаманних житлу, і не спростовує їхньої придатності для постійного проживання, за умови, що власник садового будинку з власної ініціативи пристосував його для цього, встановивши додаткове обладнання чи комунікації.

67. Разом з тим, встановлені судами попередніх інстанцій обставини у справі, що розглядається, на відміну від обставин, встановлених у справі № 522/6588/17, свідчать про те, що садовий будинок, належний позивачці, не приведено у відповідність з вимогами, встановленими будівельними нормами для жилого будинку, зокрема, у частині встановлення додаткового інженерно-технічного укріплення, а тому такий будинок не може вважатися таким, що відповідає будівельним нормам.

68. З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає доводи скаржника про безпідставне неврахування судами попередніх інстанцій правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 522/6588/17, безпідставним, оскільки обставини у зазначеній справі та у справі, що розглядається, не є релевантними.

69. Крім того, колегія суддів враховує, що у постанові від 22 жовтня 2020 року у справі № 818/57/18, Верховний Суд дійшов висновку про те, що застосування Порядку № 321 при прийнятті рішення щодо переведення садових будинків у жилі не звільняє орган місцевого самоврядування від обов`язку дотримання інших нормативно-правових актів, що регулюють дані правовідносини, зокрема Земельного кодексу України та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

70. Таким чином, доводи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин положень Земельного кодексу України та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є необґрунтованими.

71. Суд також вважає за необхідне зазначити, що вимогу, визначену пунктом 3 Порядку № 321, щодо відповідності садового чи дачного будинку державним будівельним нормам для переведення його у жилий, необхідно тлумачити розширено, а саме - вона включає відповідність будівлі всім санітарно-гігієнічним, інженерно-технічних та іншим вимогам, що є частиною державних будівельних норм, або, якщо такі норми не були дотримані під час будівництва садового чи дачного будинку, то будівля має бути приведена у їх відповідність шляхом улаштування додаткового обладнання, комунікацій, інженерно-технічного укріплення тощо.

72. Суд також звертає увагу, що відповідно до сталої правової позиції, сформульованої у низці постанов Верховного Суду, адміністративні суди, у випадку необхідності перевірки дотримання суб`єктами владних повноважень гарантованих особі прав, зокрема, наданих статтями 13 23 50 54 Конституції України у правовідносинах, пов`язаних із благоустроєм населених пунктів, плануванням та забудовою території, повинен застосовувати широке тлумачення поняття «охоронюваний інтерес». За загальним правилом, такий інтерес включає у тому числі захист права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, створення умов для комфортного та безпечного проживання на території відповідного населеного пункту.

Значення конституційних положень у сфері захисту права власності у сфері будівництва полягає в обов`язку суб`єктів містобудівної діяльності під час здійснення підготовчих та будівельних робіт неухильно дотримуватися вимог законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність», «Про благоустрій населених пунктів», вимог державних будівельних норм та стандартів, містобудівної документації на місцевому рівні з тим, щоб створення нових об`єктів будівництва (реконструкція існуючих об`єктів) здійснювалось з урахуванням прав та інтересів особи, включаючи необхідність створення сприятливих умов для життя та здоров`я людини.

73. Такі висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2019 року у справі № 826/198/16, від 26 лютого 2020 року у справах № 464/5088/15-а та № 826/13788/15, від 12 жовтня 2020 року у справі № 814/435/18, від 21 жовтня 2020 року у справі № 814/435/18, від 26 січня 2021 року у справі № 826/10130/18, від 17 лютого 2021 року у справі № 640/21784/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 1.380.2019.003061 та від 18 травня 2022 року у справі № 826/12131/17

74. На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що рішення від 26 січня 2021 року № 36/2 виконкому Чернівецької МР про відмову у переведенні садового будинку у жилий ґрунтується на нормах права, прийнятий на підставі, у межах та у спосіб передбачений чинним законодавством України.

75. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо такі рішення ухвалені без порушень норм матеріального і процесуального права.

76. Оскільки при ухваленні судових рішень суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального або порушень норм процесуального права, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

77. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

78. Крім того, у пункті 80 рішення у справі «Перес проти Франції» («Perez v. France», заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (див. рішення у справі «Артіко проти Італії» (Artico v. Italy) серія A. 37, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно «заслухані», тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (див. рішення у справі «Ван де Хурк проти Нідерландів» (Van de Hurk v. Netherlands) серія A. 288, заява № 16034/90, пункт 59).

79. Також у пункті 71 рішення у справі «Пелекі проти Греції» (Peleki v. Greece, заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що внутрішнє рішення суду може бути визначене як «довільне» з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене міркувань або якщо це міркування ґрунтується на явній помилці факту чи закону, допущеної національним судом, що призводить до «заперечення справедливості» (Moreira Ferreira v. Portugal (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

80. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

81. Оскільки суд касаційної інстанції залишає без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то у силу статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3 341 344 349 350 355 356 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: Я.О. Берназюк

Судді: Н.В. Коваленко

Т.Г. Стрелець