ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 року

м. Київ

справа №814/435/18

адміністративне провадження №К/9901/7273/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я. О., судді Коваленко Н. В., судді Шарапи В. М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування припису, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Бойка А. В., Осіпова Ю. В., Шевчук О. А. від 6 лютого 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (далі - Управління ДАБІ у Миколаївській області, відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати припис від 19 жовтня 2017 року № 192 про зупинення підготовчих та будівельних робіт.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що припис № 192 від 19 жовтня 2017 року про зупинення підготовчих та будівельних робіт є протиправним, необґрунтованим та підлягає скасуванню, оскільки під час проведення перевірки позивачем надано всі необхідні документи відповідачу. Крім того, на час проведення перевірки, реконструкція будинку вже була завершена, отримана декларація про готовність до експлуатації об'єкта будівництва та здійснено реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 8 червня 2018 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що законодавство України про архітектуру та містобудівну діяльність та про відповідальність за порушення у цій сфері може застосовуватися до завершення будівництва та реєстрації права власності. Суд зазначив, що відповідач під час виготовлення позивачем документації, проведення та завершення реконструкції, здійснював передбачений законодавством контроль та не мав до цього зауважень до позивача. Після завершення реконструкції та реєстрації права власності на об'єкт будівництва відповідач всупереч вимогам законодавства провів перевірку та виніс припис.

Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2019 року апеляційну скаргу Управління ДАБІ у Миколаївській області задоволено, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 8 червня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до настаттями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС Україниодавством повноважень органи державного архітектурно-будівельного контролю мають право здійснювати перевірку достовірності інформації, зазначеної у декларації про готовність об'єкта до експлуатації, відповідності заявлених даних вимогам чинного законодавства про містобудівну діяльність, незалежно від факту закінчення будівництва.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити у силі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 8 червня 2018 року.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга надійшла до суду 15 травня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 814/435/18, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1.

Учасники справи письмових клопотань до суду касаційної інстанції не заявляли.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що на об'єкт нерухомого майна вже зареєстровано право власності, а тому перевірка на цьому об'єкті проведена відповідачем неправомірно. Зазначає також, що судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки тому, що судовим рішенням у справі № 483/1934/17, яке набуло законної сили, було визнано протиправною та скасовано постанову про адміністративне правопорушення, винесену за результатом цієї ж перевірки, що й оскаржуваний припис.

Крім того, скаржник зауважує, що судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки тому, що, хоча перевірку було проведено у його присутності, проте складання акта перевірки, припису та протоколу здійснено 19 жовтня 2017 року, тобто через декілька днів після завершення перевірки (10 жовтня 2017 року) у приміщенні Управління та за відсутності позивача, що, на думку скаржника, є порушенням встановленого законодавством порядку проведення перевірки.

Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надходило, що відповідно до частини 4 статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 26 жовтня 2016 року за вх. № 9183-20-16 відповідачем прийнято від позивача декларацію про початок виконання будівельних робіт з реконструкції житлової квартири з добудовою мансардного поверху одноповерхового житлового 4-х квартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, яка зареєстрована відповідачем 27 жовтня 2016 року № МК 082163011335.

18 вересня 2017 року Управлінням ДАБІ у Миколаївській області зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1) № МК 141172611423 з реконструкції житлової квартири з добудовою мансардного поверху одноповерхового житлового 4-х квартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

З 10 по 19 жовтня 2017 року головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Управління ДАБІ у Миколаївській області (направлення № 614 від 5 жовтня 2017 року для проведення планового (позапланового) заходу) здійснено позапланову перевірку на об'єкті "Реконструкція житлової квартири з добудовою мансардного поверху одноповерхового житлового 4-х квартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1" щодо дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, достовірності даних, наведених у декларації про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1) від 18 вересня 2017 року № МК 141172611423.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 19162017011, в якому зафіксовано порушення частини 1 статті 31 та частини 10 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", пункту 5 статті 1, статей 7, 9, пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 27 Закону України "Про архітектурну діяльність" та пункту 9,16 постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, якою затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що виразилось у зазначені позивачем недостовірних даних у пунктах 8,9,10,17 декларації про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1), а саме:

1. Будівельні роботи забудовником виконувались без належним чином затвердженої проектної документації.

2. На об'єкті не завершені будівельні роботи (не виконане оздоблення фасаду та благоустрій прилеглої території).

У зв'язку із виявленими порушеннями законодавства у сфері містобудівної діяльності відповідачем складено відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення від 19 жовтня 2017 року, відповідальність за яке передбачена частинами 1 та 9 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) за надання недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 18 вересня 2017 року № МК 141172611423, виконання будівельних робіт без належним чином розробленої та затвердженої проектної документації, які, крім того, не завершені.

Також за результатами перевірки складено припис від 19 жовтня 2017 року № 192, відповідно до якого Управління ДАБІ у Миколаївській області вимагало:

- негайно зупинити виконання будівельних робіт на об'єкті "Реконструкція житлової квартири з добудовою мансардного поверху одноповерхового 4-х квартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1";

- у термін до 19 листопада 2017 року усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності шляхом оформлення відповідних документів, що надають право виконувати будівельні роботи на об'єкті "Реконструкція житлової квартири з добудовою мансардного поверху одноповерхового 4-х квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1";

- виконувати роботи на об'єкті "Реконструкція житлової квартири з добудовою мансардного поверху одноповерхового 4-х квартирного житлового будинку АДРЕСА_1" у відповідності до вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил у термін - до введення в експлуатацію.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2019 року відповідає, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з'ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Повноваження Управління ДАБІ у Миколаївській області у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, КУпАП, Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Предметом оскарження у цій справі є припис від 19 жовтня 2017 року № 192 про зупинення підготовчих та будівельних робіт, винесений щодо ОСОБА_1 за результатом проведеної перевірки.

Згідно з положеннями частин 1 та 2 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт; забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію (частина 4 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Відповідно до пункту 2 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок № 553), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням, зокрема, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції.

Згідно з положеннями пункту 5 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 553 підставами для проведення позапланової перевірки, крім іншого, є, зокрема, необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів.

Пунктами 16-22 Порядку № 553 визначено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в інспекції, а інший надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

Припис підписується посадовою особою інспекції, яка провела перевірку.

У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припис, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис.

У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що однією з підстав проведення позапланової перевірки є необхідність перевірки достовірності даних, наведених у декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня її подання. Під час проведення перевірки посадові особи ДАБІ України мають право, зокрема, видавати обов'язковий до виконання припис, який містить вимоги про усунення порушення містобудівного законодавства та про зупинення та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що у період з 10 по 19 жовтня 2017 року головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Управління ДАБІ у Миколаївській області на підставі направлення № 614 від 5 жовтня 2017 року здійснено позапланову перевірку на об'єкті "Реконструкція житлової квартири з добудовою мансардного поверху одноповерхового житлового 4-х квартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1". У зв'язку із виявленими порушеннями посадовими особами відповідача, крім іншого, винесено припис від 19 жовтня 2017 року № 192 з вимогами: негайно зупинити виконання будівельних робіт, у термін до 19 листопада 2017 року усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності шляхом оформлення відповідних документів, що надають право виконувати будівельні роботи та виконувати роботи на об'єкті "Реконструкція житлової квартири з добудовою мансардного поверху одноповерхового 4-х квартирного житлового будинку АДРЕСА_1" у відповідності до вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

Судами попередніх інстанцій також встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що декларація про готовність об'єкта до експлуатації була зареєстрована 18 вересня 2017 року, а позаплановий захід був проведений відповідачем у період з 10 по 19 жовтня 2017 року, тобто в межах тримісячного строку, передбаченого статтею 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядком № 553, для проведення позапланової перевірки достовірності даних, наведених у декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що Управління ДАБІ у Миколаївській області мало повноваження щодо проведення позапланової перевірки достовірності даних, наведених у декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

При цьому суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що позивачем було зареєстровано право власності на реконструйований об'єкт, оскільки, як свідчить наявний у матеріалах справи витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10 жовтня 2017 року № ~organization0~, на який посилається скаржник, право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за позивачем 25 червня 2014 року на підставі договору купівлі-продажу від 25 червня 2014 року, а не декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 18 вересня 2017 року № МК 141172611423.

Тому судом апеляційної інстанції надано правильну оцінку встановленим обставинам та відхилено довід позивача про реєстрацію права власності.

Стосовно наявності підстав для винесення оскаржуваного припису колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій було встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що посадовою особою Управління ДАБІ у Миколаївській області виявлено порушення позивачем вимог містобудівного законодавства, що виразилось у здійсненні будівельних робіт забудовником без належним чином затвердженої проектної документації та у незавершені будівельних робіт (не виконане оздоблення фасаду та благоустрій прилеглої території).

Відповідно до статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно з положеннями статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Частиною 1 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Частиною десятою зазначеної статті визначено, що замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що у декларації про готовність об'єкта до експлуатації позивачем вказано, що генеральним проектувальником є ТОВ "Експерт Буд" (код ЄДРПОУ 35722408), у графі 10 "Інформація про проектну документацію" вказано - проект "Реконструкція житлової квартири з добудовою мансардного поверху одноповерхового 4-х квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1", затверджений замовником ОСОБА_1 2 червня 2016 року.

У спростування тверджень відповідача про відсутність належним чином затвердженої проектної документації позивач посилався на те, що під час проведення перевірки ним було надано контролюючому органу необхідні документи: містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкту будівництва від 24 лютого 2015 року, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, проект "Реконструкція житлової квартири з добудовою мансардного поверху одноповерхового 4-х квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1", виготовлений ТОВ "Екcперт Буд" та ін.

Однак, з наданих позивачем документів судами попередніх інстанцій встановлено наявність у позивача проекту креслення, розробленого ТОВ "Експерт Буд", але не технічної документації, що відповідає вимогам законодавства.

Крім того, судом апеляційної інстанції прийнято до уваги копію листа ОСОБА_2 від 19 жовтня 2017 року, який є директором ТОВ "Експерт Буд". У цьому листі останній повідомив органи ДАБІ про те, що проект "Реконструкція житлової квартири з добудовою мансардного поверху одноповерхового 4-х квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1" для замовника ОСОБА_1 у відповідності до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 16 травня 2011 року № 45 та ДБН А.2.2-3-2014 не розроблявся та не передавався, договір на здійснення авторського нагляду на вказаному об'єкті з ОСОБА_1 не укладався.

На цій підставі суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що позивачем не було спростовано факту відсутності у нього робочого проекту будівництва, а відповідачем доведено, що будівельні роботи проводились без належно розробленої технічної документації та, крім того, на час проведення перевірки будівельні роботи не завершені, оскільки не виконано оздоблення фасаду та благоустрій прилеглої території. Зазначене підтверджено, зокрема, матеріалами позапланової перевірки, матеріалами фотофіксації, листом ОСОБА_2 від 19 жовтня 2017 року.

Стосовно юридичного значення обставин, встановлених у рішеннях судів у справі № 483/1934/17, що набули законної сили 27 червня 2018 року, колегія суддів зазначає наступне.

Преюдиція - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною 4 статті 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Тобто, за змістом частини 4 статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас, передбачене частиною 4 статті 78 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС України.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року № 6-327цс15, а також у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2018 року у справі № 825/705/17, від 06 березня 2019 року у справі № 813/4924/13-а.

Так, рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2018 року у справі № 483/1934/17, було задоволено позов ОСОБА_1 до Управління ДАБІ у Миколаївській області, визнано протиправною та скасовано постанову № 129 від 2 листопада 2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Таке рішення мотивоване неповідомленням позивача про час та місце складання протоколу про адміністративне правопорушення, на підставі якого винесено оскаржувану постанову.

При цьому суди не встановили обставин справи, які підтверджують або спростовують, викладені у приписі обставини, зокрема, здійснення будівельних робіт без належно розробленої проектної документації та незавершення виконання будівельних робіт на момент реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Отже, у судових рішеннях у справі № 483/1934/17 не встановлено обставин, які мають преюдиційне значення для вирішення справи, що розглядається.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до статті частини 7 статті 41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Зазначені конституційні положення деталізовані, зокрема у статті 319 Цивільного кодексу України, яка гарантує, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону та відповідають моральним засадам суспільства; держава не втручається у здійснення власником права власності, але діяльність власника може бути обмежена чи припинена у випадках і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, власність не тільки надає переваги власнику, а й покладає на нього низку обов'язків перед суспільством та державою. Поняття "власність зобов'язує" пов'язане з принципом поєднання інтересів власника та інших осіб, обов'язком використовувати власність у своїх інтересах з неухильним обов'язком поважати інтереси всього суспільства.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 826/2966/16, від 15 листопада 2019 року у справі № 826/198/16, від 26 лютого 2020 року у справі № 826/13788/15.

Отже, враховуючи, що проведення реконструкції квартири без дотримання встановленого порядку становить небезпеку для інших мешканців будинку, порушує їх право на безпечні умови життя, створює загрозу життю та здоров'ю таких осіб, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 19 жовтня 2017 року № 192.

Колегія суддів відповідно до статті 341 КАС України розглядає справу у касаційному порядку у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Оскільки колегія суддів не вбачає неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції під час прийняття рішення, то відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, у пункті 80 рішення у справі "Перес проти Франції" ("Perez v.

France", заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (див. рішення у справі "Артіко проти Італії" (Artico v. Italy), заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно "заслухані", тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов'язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (див. рішення у справі "Ван де Хурк проти Нідерландів" (Van de Hurk v. Netherlands) заява № 16034/90, пункт 59).

Також у пункті 71 рішення у справі "Пелекі проти Греції" (Peleki v. Greece, заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що внутрішнє рішення суду може бути визначене як "довільне" з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене міркувань або якщо це міркування ґрунтується на явній помилці факту чи закону, допущеної національним судом, що призводить до "заперечення справедливості" (Moreira Ferreira v. Portugal (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов'язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судовому рішенні повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки суд касаційної інстанції залишає без змін рішення суду апеляційної інстанції, то у силу статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я. О. Берназюк

Судді: Н. В. Коваленко

В. М. Шарапа