ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2021 року

м. Київ

справа №1.380.2019.003061

адміністративне провадження №К/9901/1992/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я. О., судді Желєзного І. В., судді Коваленко Н. В.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Колібрі" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області

про визнання протиправним та скасування рішення

за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Колібрі" на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів:

Шевчук С. М., Онишкевича Т. В., Шинкар Т. І. від 17 грудня 2020 року,

УСТАНОВИЛ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Колібрі" (далі - ТОВ "Колібрі", позивач) звернулося до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області (далі - Департамент ДАБІ у Львівській області, відповідач), у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 80-мб/пз від 7 грудня 2018 року "Про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва на будівництво ТОВ "Колібрі" багатоквартирного будинку на вул. Замарстинівській, 162-164 - вул. Міртовій, 7 зі знесенням існуючих гаражів на вул. Міртовій, 7, які затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 20 жовтня 2017 року № 944".

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Колібрі" зазначає, що єдиною підставою, зазначеною в оскаржуваному рішенні, для скасування містобудівних умов і обмежень є їх невідповідність містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам, однак норми Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не містять такої підстави для скасування містобудівних умов і обмежень, а тому вважає, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню. На думку позивача, чинними ДБН допускається відхилення при проектуванні та будівництві на 5 відсотків. Позивач також зазначив, що містобудівним розрахунком передбачено, що потреба у прибудинкових майданчиках та стоянках буде вирішена шляхом розширення, доповнення та розміщення нових майданчиків і стоянок на суміжних ділянках, що не суперечать вимогам нормативних документів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виявлені під час здійснення заходів державного архітектурно-будівельного нагляду недоліки містобудівних умов та обмежень не є підставою для їх скасування, оскільки це є крайнім заходом, а тому оскаржуване рішення ухвалено, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 (особи, яка не була учасником справи, однак, яка вважає, що судове рішення стосується її прав та інтересів) задоволено, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що встановлені обставини справи підтвердили виявлені відповідачем порушення будівельних норм та вимог містобудівної документації на місцевому рівні в частині, яка стосується перевищення максимального відсотку забудови площі земельної ділянки. Унаслідок чого в межах обумовленої земельної ділянки на якій розміщено, як перший багатоповерховий житловий будинок, що на час виникнення спірних правовідносин є збудованим, так і запланований другий багатоповерховий житловий будинок, не передбачено влаштування прибудинкових майданчиків та автостоянок. З огляду на таке, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність винесеного Департаментом ДАБІ у Львівській області рішення про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ТОВ "Колібрі" звернулося з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити у силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано до суду 18 січня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 4 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 1.380.2019.003061, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу ТОВ "Колібрі".

Учасники справи письмових клопотань до суду касаційної інстанції не подавали.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 5, 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ДБН 360-92* "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", затверджених наказом Держкоммістобудування 17 квітня 1992 року № 44 (далі - ДБН 360-92*), Плану зонування території Шевченківського району м. Львова (зонінг), затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 24 травня 2015 року № 4657 (далі - Зонінг м. Львова), порушив норми процесуального права, зокрема положення статті 2 КАС України.

Також скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції під час ухвалення рішення у справі не врахував правову позицію Верховного Суду, що міститься у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 821/3/17, від 29 серпня 2018 року у справі № 826/14181/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 823/1550/17, щодо порядку застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права. Скаржник зазначає, що відповідно до висловленої у вказаних постановах правової позиції Верховний Суд дійшов висновку, що, за загальним правилом, рішення об'єкта нагляду, яке порушує вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, зупиняється, і лише у випадку неможливості усунення виявлених порушень - скасовується. Неврахування можливості зупинення дії містобудівних умов та обмежень відповідачем свідчить про недотримання принципу належного урядування та необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи державного нагляду.

Крім того, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не спростував висновки суду першої інстанції, що ґрунтуються на встановлених обставинах справи, зокрема, про те, що містобудівним розрахунком передбачено, що потреба у прибудинкових майданчиках та стоянках буде вирішена шляхом розширення, доповнення та розміщення нових майданчиків і стоянок на ділянках, що не суперечить вимогам нормативних документів. Додатково зазначає, що рішення № 944 "Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва ТОВ "Колібрі" повністю відповідає раніше затвердженій містобудівній документації, а саме Генеральному плану та Зонінгу міста Львова.

Від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ "Колібрі", у якому зазначається, що постанова суду апеляційної інстанції у цій справі є законною та обґрунтованою, оскільки суд дійшов правильного висновку про те, що, установивши вчинені об'єктами нагляду порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, відповідач правомірно скасував містобудівні умови та обмеження; просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що 20 жовтня 2017 року виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення № 944 "Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва на будівництво ТОВ "Колібрі" багатоквартирного житлового будинку на вул. Замарстинівській, 162-164 - вул. Міртовій, 7 зі знесенням існуючих гаражів на вул. Міртовій, 7".

2 квітня 2018 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м.

Львові на підставі вказаних містобудівних умов та обмежень і затвердженої у проектній документації видано ТОВ "Колібрі" дозвіл на виконання будівельних робіт № ЛВ112180920651.

17 липня 2018 року головними інспекторами будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури і містобудування Департаменту ДАБІ у Львівській області Федів Р. М. та Хар М. І. видано начальнику управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради ОСОБА_2 припис № 57-мб/пз про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

30 жовтня 2018 року головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури і містобудування Департаменту ДАБІ у Львівській області Федів Р. М., відповідно до наказу від 4 жовтня 2018 року № 1263 на підставі необхідності перевірки виконання вимог припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 17 липня 2018 року № 57-мб/пз та направлення на проведення позапланової перевірки від 10 жовтня 2018 року № 80-мб/пз, проведено позапланову перевірку дотримання Управлінням архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, за результатами якої складено акт від 30 жовтня 2018 року № 80-мб/пз.

7 грудня 2018 року головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури і містобудування Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області Федів Р. М. прийнято рішення № 80-мб/пз про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва на будівництво ТОВ "Колібрі" багатоквартирного будинку на вул. Замарстинівській, 162-164 - вул. Міртовій, 7 зі знесенням існуючих гаражів на вул. Міртовій, 7, які затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 20 жовтня 2017 року № 944.

Як установлено судами попередніх інстанцій зі змісту цього рішення, підставами для його ухвалення слугували висновки акта перевірки від 17 липня 2018 року № 57-мб, у якому зафіксовано наступні порушення:

- у містобудівному розрахунку зазначено, що для можливості розташування нового багатоповерхового житлового будинку заплановано ліквідацію прибудинкових майданчиків та автостоянки існуючого будинку.

Можливості для розташування в межах ділянки всіх необхідних для двох багатоквартирних житлових будинків прибудинкових майданчиків та автостоянок (відповідно до вимог ДБН 360-92*) - немає.

- згідно з розробленим ДП "ДІПМ "Містопроект" містобудівним розрахунком заплановано будівництво 10-ти поверхового багатоквартирного житлового будинку висотою 33,22 м.

У пункті 2.1 містобудівних умов та обмежень № 944 встановлено гранично допустиму висоту - 35,00 м. Додатково в пункті 2.1 містобудівних умов та обмежень вписано протокол містобудівної ради від 30 серпня 2017 року № 12, однак даний протокол не містить жодної інформації про погодження містобудівною радою перевищення допустимої поверховості.

Порушено вимоги чинної містобудівної документації - Зонінгу в частині висотності будівлі.

- також пунктом 7.1.5 Зонінгу встановлено максимальний відсоток забудови в Зоні Ж-5, згідно з яким максимальний відсоток забудови складає: 3 поверхи - 44%, 9 поверхів - 28%.

У пункті 2.2 містобудівних умов та обмежень № 944 зазначено максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки - 55,0% відповідно до протоколу містобудівної ради від 6 жовтня 2017 року № 14. Однак протокол не містить жодної інформації про погодження містобудівною радою містобудівного розрахунку запланованого об'єкту будівництва.

Порушено вимоги чинної містобудівної документації - Зонінгу в частині допустимого відсотку забудови.

Отже, наміри забудови земельної ділянки не відповідали положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, чим було порушено вимоги частини 1 статті 25, частини 4 статті 26 та частини 4 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

У пунктах 2.4 та 2.6 містобудівних умов та обмежень не вказано мінімально допустимі відстані від об'єкта, що проектується, до існуючих будинків, споруд та інженерних мереж, чим порушено частини 1 статті 25, частини 4 статті 26 та частини 4 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

З метою усунення вищезазначених порушень, керуючись статтею 41-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", начальнику управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради ОСОБА_2 видано припис від 17 липня 2018 року № 57-мб/пз про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

На виконання вимог припису управлінням, згідно з уточненнями від 14 вересня 2018 року № 2401-вих-6238, внесені зміни до пунктів 2.4 і 2.6 містобудівних умов та обмежень шляхом зазначення конкретних цифрових показників.

Для можливості усунення інших порушень, які зазначені у приписі від 17 липня 2018 року № 57-мб/пз, управлінням надіслано лист-повідомлення від 23 липня 2018 року № 2401-вих-6211 на адресу ТОВ "Колібрі" та повідомлено замовника про виявлені ході під час перевірки порушення та необхідність їх усунення.

За інформацією управління, від ТОВ "Колібрі" не надходило жодних документів, які б надали можливість здійснити дії по усуненню інших виявлених порушень.

Отже, вимоги припису від 17 липня 2018 року № 57-мб/пз про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності - не виконано.

Враховуючи зазначене, прийнято рішення про скасування містобудівних умов та обмежень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження Департаменту ДАБІ у Львівській області у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з положеннями частини 1 статті 41-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об'єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Частиною 2 статті 41-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями частини 3 статті 41-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" з метою здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду головні інспектори будівельного нагляду: 1) перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об'єктами нагляду; 2) витребовують від органів державної влади, фізичних та юридичних осіб документи і матеріали щодо предмета нагляду, одержують інформацію з автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз даних, створених органами державної влади; 3) мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів, приміщень, документів та матеріалів, необхідних для здійснення нагляду; 4) вимагають від органів державного архітектурно-будівельного контролю проведення перевірок у разі наявності ознак порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; 5) залучають у разі потреби до здійснення нагляду фахівців підприємств, установ, організацій, контрольних і фінансових органів.

Механізм здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду визначений Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 698 (далі - Порядок № 698).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 698 нагляд здійснюється ДАБІ через головних інспекторів будівельного нагляду шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок. Перевірки проводяться головним інспектором будівельного нагляду або кількома головними інспекторами будівельного нагляду.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 698 основними завданнями нагляду є: 1) виявлення, припинення та запобігання порушенню уповноваженими органами містобудування та архітектури, визначеними відповідно до статті 13 Закону України "Про архітектурну діяльність", органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними відповідно до статті 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності; 2) скасування чи зупинення дії рішень, прийнятих з порушенням вимог містобудівного законодавства об'єктами нагляду, зокрема щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування або анулювання зазначених документів; 3) притягнення посадових осіб об'єктів нагляду до відповідальності відповідно до закону.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється посадовими особами ДАБІ України (суб'єкт нагляду) з метою перевірки дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, іншими органами (об'єкт нагляду), що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 813/2243/17, від 9 квітня 2020 року у справі № 810/899/17, від 11 грудня 2020 року у справі №
1.380.2019.002260.

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, 30 жовтня 2018 року головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури і містобудування Департаменту ДАБІ у Львівській області відповідно до наказу від 4 жовтня 2018 року № 1263 з метою перевірки виконання вимог припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 17 липня 2018 року № 57-мб/пз та направлення на проведення позапланової перевірки від 10 жовтня 2018 року № 80-мб/пз проведено позапланову перевірку дотримання Управлінням архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, за результатами якої складено акт від 30 жовтня 2018 року № 80-мб/пз.

За результатами заходу державного архітектурно-будівельного нагляду, проведеного з метою перевірки виконання вимог припису від 17 липня 2018 року № 57-мб/пз, встановлено, що вимоги припису Управлінням архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради від 17 липня 2018 року не виконані у повному обсязі. Зокрема, встановлено, що на виконання вимог припису Управлінням внесено зміни до пунктів 2.4 і 2.6 містобудівних умов та обмежень та вказано конкретні цифрові показники. Для можливості усунення інших порушень Управлінням надіслано лист-повідомлення від 23 липня 2018 року № 2401-вих-6211 на адресу ТОВ "Колібрі" та повідомлено замовника про виявлені ході під час перевірки порушення та необхідність їх усунення. За інформацією управління, від ТОВ "Колібрі" не надходило жодних документів, які б надали можливість здійснити дії з усунення інших виявлених порушень.

У зв'язку з невиконанням вимог припису відповідачем прийнято рішення № 80-мб/пз від 7 грудня 2018 року, яким скасовано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, видані ТОВ "Колібрі".

Одним із доводів касаційної скарги є те, що суд апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови не врахував, що скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є крайнім заходом, який застосовується у разі неможливості усунення виявлених порушень, а тому вважає, що відповідачем не дотримано принципу належного урядування та необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи державного нагляду. Скаржник зазначає, що аналогічний підхід застосовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 821/3/17, від 29 серпня 2018 року у справі № 826/14181/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 823/1550/17.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абзацу третього частини 8 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється: 1) за заявою замовника; 2) головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам; 3) за рішенням суду.

Згідно з положеннями частини 4 статті 41-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об'єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право, зокрема, скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об'єктами нагляду відповідно до визначених частини 4 статті 41-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства, з одночасним складанням протоколу відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Отже, зі змісту вищенаведених правових норм убачається, що головні інспектори будівельного нагляду уповноважені скасовувати чи зупиняти дію рішень, ухвалених об'єктами нагляду відповідно до їх повноважень, лише у випадку виявлення порушень зі сторони об'єкта нагляду вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, допущених під час ухвалення таких рішень.

Цей висновок узгоджується із правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2020 року у справі № 1.380.2019.002260.

При цьому, з висловленої Верховним Судом у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 821/3/17, від 29 серпня 2018 року у справі № 826/14181/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 823/1550/17 правової позиції, на яку посилається скаржник, убачається, що неврахування суб'єктом нагляду при скасуванні містобудівних умов та обмежень можливості зупинення їх дії або видачі головним інспектором припису про усунення виявлених під час перевірки порушень може свідчити про недотримання принципу належного урядування та необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи результатів державного нагляду. Крім того, Верховним Судом зауважено, що скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є крайнім заходом, який застосовується відповідно до загальних правил, у разі відсутності можливості усунути виявлені порушення містобудівного законодавства.

Наведений підхід також підтримано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 березня 2019 року у справі №№823/1159/17, від 17 травня 2019 року у справі № 806/1576/18 та від 2 червня 2020 року у справі № 500/2308/18.

Водночас, судами попередніх інстанцій установлено та не заперечується сторонами, що рішення Департаменту ДАБІ у Львівській області від № 80-мб/пз від 7 грудня 2018 року мотивовано невідповідністю містобудівних умов та обмежень вимогам містобудівного законодавства, а саме:

-містобудівного законодавства - ДБН 360-92* (таблиці 3.2 та 7.4 а) та вимог містобудівної документації - пункту 7.5 Плану зонування території м. Львова, суть порушення яких полягає у невизначені можливості для розташування в межах даної ділянки всіх необхідних для двох багатоквартирних житлових будинків прибудинкових майданчиків та автостоянок;

-вимог містобудівної документації, зокрема, пункту 1.3.3 пояснювальної записки до Плану зонування території м. Львова, яким установлено допустимі види забудови та іншого використання земельних ділянок, а саме - визначено, що параметри для допустимих видів забудови приймаються згідно з погодженим містобудівною радою містобудівним розрахунком в рамках дозволених для цієї зони значень. Суть виявленого порушення полягає у тому, що відповідно до містобудівного розрахунку, розробленого ДП "ДІПМ "Містопроект", заплановане будівництво 10-ти поверхового багатоквартирного житлового будинку висотою 33,22 м, натомість, надані позивачу містобудівні умови встановлюють висоту вказаної будівлі - 35,00 м;

- вимог містобудівної документації, а зокрема пункту 7.1.5 Плану зонування території м. Львова. Суть виявленого порушення полягає в тому, що виданими позивачу містобудівними умовами передбачено забудову земельної ділянки в обсязі 55%, в той час як максимально допустимий відсоток забудови площі земельної ділянки в зоні Ж-5 складає: 3 поверхи - 44%, 9 поверхів - 28% (для забудови різної поверховості в межах ділянки максимальний відсоток забудови визначається шляхом інтерполяції, пропорційно процентному співвідношенню частин ділянки з різною поверховістю забудови).

Також, відповідач вказував на порушення пункту 7 частини 5 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо невідображення в пунктах
2.4 та 2.6 містобудівних умов та обмежень мінімально допустимих відстаней від об'єкта будівництва.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій зі змісту оскаржуваного рішення, Управлінням архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради уточненнями від 14 вересня 2018 року № 2401-вих-6238 внесено зміни у пункти 2.4 та 2.6 вказаних містобудівних умов щодо конкретних цифрових показників.

Зазначені порушення за висновками суду апеляційної інстанції є суттєвими та очевидно створюють загрозу суспільним (загальним) інтересам, оскільки це може завдати шкоди інтересам значної (необмеженої) кількості осіб, які будуть позбавлені (обмежені) умов відпочинку, занять фізкультурою з метою оздоровлення, дитячих ігор та розваг в межах прибудинкової території під наглядом її мешканців, створить перешкоди у сфері паркування та, відповідно, підвищить небезпеку виникнення дорожньо-транспортних пригод та може призвести до несприятливих наслідків завдання непоправної шкоди здоров'ю та життю людини.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки за таких умов щільної забудови приватний інтерес забудовника - позивача у цій справі, не може переважати над суспільним інтересом.

Стосовно доводів скаржника про недотримання балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача у цій справі та цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення, колегія суддів зазначає наступне.

У спорі, що розглядається, індивідуальне право (інтерес), яке виражається у гарантованому частиною 1 статті 42 Конституції України права на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, протиставляється публічному інтересу, який виражається у дотриманні правил благоустрою населеного пункту, спрямованих на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, виходячи зі змісту частини 1 статті 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. Одним із проявів верховенства права, як підкреслюється у підпункті 4.1 цього рішення, є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Усі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Отже, забезпечення справедливого балансу приватного та публічного інтересів у цій справі полягає у необхідності дотримання суб'єктом господарської діяльності правил благоустрою, визначених, зокрема, Законом України "Про благоустрій населених пунктів".

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі № 823/687/18.

Крім того, суд ураховує, що статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Власність зобов'язує та не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (частина 3 статті 13 Конституції України).

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства (частина 7 статті 41 Конституції України).

Зазначені конституційні положення деталізовані, зокрема у статті 319 Цивільного кодексу України, яка гарантує, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону та відповідають моральним засадам суспільства; держава не втручається у здійснення власником права власності, але діяльність власника може бути обмежена чи припинена у випадках і в порядку, установлених законом.

Таким чином, власність не тільки надає перевагу власнику, а й покладає на нього низку обов'язків перед суспільством та державою. Поняття "власність зобов'язує" пов'язане з принципом поєднання інтересів власника та інших осіб, обов'язком використовувати власність у своїх інтересах з неухильним обов'язком поважати інтереси всього суспільства.

Значення цих конституційних положень, зокрема, у сфері будівництва полягає в обов'язку суб'єктів містобудівної діяльності під час здійснення підготовчих та будівельних робіт неухильно дотримуватися вимог законів України "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про архітектурну діяльність", "Про благоустрій населених пунктів", вимог державних будівельних норм та стандартів, містобудівної документації на місцевому рівні з тим, щоб створення нових об'єктів будівництва (реконструкція існуючих об'єктів) здійснювалось з урахуванням прав та інтересів мешканців відповідного населеного пункту, включаючи необхідність створення (збереження) умов для відпочинку, занять фізкультурою та спортом, дитячих ігор та розваг, паркування транспортних засобів в межах прибудинкової території, тобто створення сприятливих умов для життя та здоров'я людини.

Цей висновок узгоджується із правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2019 року у справі № 826/198/16, від 26 лютого 2020 року у справах № 464/5088/15-а та № 826/13788/15, від 12 жовтня 2020 року у справі № 814/435/18, від 21 жовтня 2020 року у справі № 814/435/18, від 26 січня 2021 року у справі № 826/10130/18, від 17 лютого 2021 року у справі № 640/21784/19.

Крім того, колегія суддів враховує, що ухваленню оскаржуваного рішення відповідача передувало винесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 17 липня 2018 року № 57-мб/пз. Однак вимоги цього припису, як показали результати перевірки, не були виконані у повному обсязі, а від ТОВ "Колібрі", на адресу якого направлено лист-повідомлення від 23 липня 2018 року № 2401-вих-6211 про виявлені під час перевірки порушення та необхідність їх усунення, не надходило жодних пропозицій або документів, які б надали можливість здійснити дії по усуненню інших виявлених порушень.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем було дотримано необхідного балансу між застосованими заходами та несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи, оскільки Департаментом ДАБІ у Львівській області було надано можливість усунути виявлені порушення, а тому доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції правової позиції, висловленої Верховним Судом у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 821/3/17, від 29 серпня 2018 року у справі № 826/14181/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 823/1550/17, є необґрунтованими.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що підставою для скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки може бути порушення містобудівного законодавства під час їх видачі, а тому, враховуючи, що ухваленню оскаржуваного рішення про скасування містобудівних умов та обмежень передувало винесення припису, яким надавалась змога усунути виявлені порушення, рішення № 80-мб/пз від 7 грудня 2018 року винесено відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що визначений Законом, з використанням повноважень та з метою, з якою це повноваження надано та, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілям на які спрямовано вказане рішення.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду апеляційної інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій та щодо яких не наведено мотивів відхилення відповідного аргументу.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому у зазначеному Висновку також акцентовано увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, у пункті 80 рішення у справі "Перес проти Франції" ("Perez v.

France", заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (див. рішення у справі "Артіко проти Італії" (Artico v. Italy) серія A. 37, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно "заслухані", тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов'язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (див. рішення у справі "Ван де Хурк проти Нідерландів" (Van de Hurk v. Netherlands) серія A. 288, заява № 16034/90, пункт 59).

Також у пункті 71 рішення у справі "Пелекі проти Греції" (Peleki v. Greece, заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що внутрішнє рішення суду може бути визначене як "довільне" з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене міркувань або якщо це міркування ґрунтується на явній помилці факту чи закону, допущеної національним судом, що призводить до "заперечення справедливості" (Moreira Ferreira v. Portugal (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). Із цього також випливає, що зобов'язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у постанові суду апеляційної інстанції повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає без змін постанову суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають розподілу, а понесені позивачем судові витрати не повертаються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Колібрі" залишити без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідачЯ. О. БерназюкСуддіІ. В. Желєзний Н. В. Коваленко