ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року

м. Київ

справа № 522/6588/17

адміністративне провадження № К/9901/20681/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів: Смоковича М.І., Шевцової Н.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року (головуючий суддя - Коваль М.П., судді - Домусчі С.Д., Кравець О.О.) у справі № 522/6588/17.

І. Суть спору

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

В квітні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради (далі - відповідач, скаржник, Департамент, ДНАП Одеської міської ради), в якому просив: зобов`язати Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 01 червня 2017 року, адміністративний позов в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії, - відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що будинок № 5, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є садовим будинком, тобто не являється жилим приміщенням.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 01 червня 2017 року - задоволено.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 01 червня 2017 року - скасовано.

Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спорту: ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Зобов`язано Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 1344 гривень.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що, згідно звіту сертифікованого експерта з технічного обстеження будівель і споруд, садовий будинок відповідає вимогам будівельних норм. Відтак, суд дійшов висновку, що встановлені обставини справи свідчать про те, що будинок № 5, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , пристосований та придатний для проживання, а позивач постійно проживає у вказаному будинку та в силу Закону має бути зареєстрований за місцем проживання. В свою чергу, доводи відповідача та суду першої інстанції про те, що вказаний будинок згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно зазначений як садовий будинок, не позбавляє такий будинок ознак, притаманних житлу, тому підтверджує право позивача зареєструвати своє місце проживання в ньому.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

05 жовтня 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року, в якій Департамент просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування поданої касаційної скарги Департамент вказує на те, що садовий будинок, у відповідності до п. 2.4. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127, є будинком для літнього (сезонного використання), а відтак не може бути віднесений до категорії житла , в якому може бути здійснено реєстрацію місця проживання позивача. Скаржник зауважив, що власник садового будинку має можливість оформити його як житловий і лише після отримання рішення органів місцевого самоврядування про переведення садового будинку у жилий будинок може здійснювати в ньому реєстрацію місця проживання. Крім того, судом апеляційної інстанції досліджено звіт про проведення технічного огляду садового будинку від 21.07.2017, який не існував на момент, як виникнення спірних правовідносин, так і постановлення судом першої інстанції рішення у даній справі, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 195 КАС України. Крім того, даним звітом лише підтверджується відповідність будинку будівельним нормам, але не змінюється статус цього будинку з садового на житловий, а відтак, не створюються підстави для здійснення реєстрації місця проживання ОСОБА_1 у садовому будинку. Також відповідач вказує на акт обстеження житлової будови, виданий органом самоорганізації населення комітетом мікрорайону «10-та станція Великого Фонтану» в м. Одесі є неналежним доказом у справі, оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідачем не був створений. Крім того, скаржник зазначає, що у відповідності до приписів Закону України «Про органи самоорганізації населення», до повноважень даних органів не належить проведення обстеження житлового приміщення/

31 жовтня 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшли заперечення ОСОБА_1 на дану касаційну скаргу, в яких позивач вважає доводи, викладеній в ній необґрунтованими та просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 жовтня 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2020 року касаційну скаргу Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , з 13 жовтня 1989 року, про що свідчить актовий запис № 2332.

Згідно з договором купівлі-продажу від 14 липня 2014 року, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки №5, площею 0506 га, яка розташована за АДРЕСА_1 зареєстрована державним реєстратором приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Петрушенко Т.А., 14 липня 2014 року № 6318942.

На вказаній земельні ділянці позивач та ОСОБА_2 , побудували садовий будинок №5, що знаходиться по АДРЕСА_1 , який було введено в експлуатацію, згідно декларації про готовність до експлуатації об`єкта, серія та номер якого ОД143162250462 від 11. 08.2016 виданий Департаментом ДАБІ в Одеській області.

З 23 серпня 2016 року за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на садовий будинок №5 , номер запису 16114264 , держаним реєстратором приватним нотаріусом Одеським міським нотаріальним округом Зілковською К.Л.

Судом встановлено, що у садовому будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 , починаючи з 2016 року , постійно проживає позивач зі своєю сім`єю, що підтверджується Актом про проживання від 01 березня 2017 року, який посвідчений Головою ОСН комітету мікрорайону «10 станція Великого Фонтану» у м. Одесі.

Відповідно до даних єдиної електронної системи обліку адміністративних послуг, Центру надання адміністративних послуг, Одеської міської ради, 27.10.2016 позивач звернувся до відділу державних адміністративних послуг у Київському районі управління державних адміністративних послуг Департаменту , для отримання реєстрації із місця проживання за адресою АДРЕСА_1.

Після дослідження документів які були надані позивачем, Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради відмовив у реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1, у зв`язку з тим, що садовий будинок не відноситься до об`єктів житлової нерухомості.

Також, садовий будинок № 5 по АДРЕСА_1 має присвоєну поштову адресу, знаходиться в межах відповідної адміністративно- територіальної одиниці (м. Одеси), зареєстрований як об`єкт нерухомого майна, призначений та придатний для постійного проживання у ньому, відповідає встановленим технічним вимогам, а саме - обладнаний внутрішніми системами інженерного обладнання - системами гарячого водопостачання, холодного водопостачання, каналізації і водовідведення, вентиляції, тип опалення - автономне, газовий котел.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року № 1382-IV (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону свобода пересування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом; вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; особа - фізична особа; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Статтею 6 цього ж Закону визначено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Вказаним Законом визначено вичерпний перелік необхідних документів для реєстрації місця проживання та заборонено вимагати для реєстрації подання особою інших документів.

Відповідно до ст. 4 Житлового кодексу УРСР жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об`єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об`єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду.

До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Згідно зі ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до ст. 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Аналіз норм Цивільного та Житлового кодексів дають підстави для висновку, що реєстрація місця проживання фізичної особи здійснюється за наявності в особи житла.

Житлом, у розумінні наведених вимог законодавства, є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Отже, для цілей реєстрації місця проживання будинок або інше приміщення мають відповідати таким ознакам житла як пристосування та придатність для постійного проживання в них.

Як вбачається з матеріалів справи підставою відмови Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради позивачу у реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , є те, що садовий будинок не відноситься до об`єктів житлової нерухомості.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , обладнаний внутрішніми системами інженерного обладнання - системами гарячого водопостачання, холодного водопостачання, каналізації і водовідведення, вентиляції, тип опалення - автономне, газовий котел. Крім того, відповідність садового будинку будівельним нормам підтверджується звітом сертифікованого експерта з технічного обстеження будівель і споруд.

Відтак, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції , що статус нерухомості, вказаний у витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно як садовий будинок, не позбавляє такий будинок ознак, притаманних житлу, а тому підтверджує право позивача зареєструвати своє місце проживання в ньому.

Крім того, Суд вважає за доцільне зауважити, що відмінність будівельних норм у частині вимог до окремих конструктивних рішень, що застосовуються під час будівництва житлових будинків у порівнянні зі садовими будинками, не позбавляє останніх ознак, притаманних житлу, і не спростовує їхньої придатності для постійного проживання, за умови, що власник садового будинку з власної ініціативи пристосував його для цього, встановивши додаткове обладнання чи комунікації.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення у постановах Верховного Суду у справах № 183/4661/16 від 21.08.2019, №815/4517/16 від 18.06.2019, № 2340/4673/18 від 10.10.2019.

Доводи скаржника щодо порушення судом апеляційної інстанції вимог ч. 2 ст. 195 КАС України в частині дослідження та надання оцінки звіту сертифікованого експерта з технічного обстеження будівель і споруд, то Суд зауважує наступне.

Приписами частини 3 статті 195 КАС України ( в редакції на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) визначено, що суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв`язку із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Крім того, нормами пункту 4 частини 1 статті 7 КАС офіційне з`ясування всіх обставин у справі є одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах.

Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Відтак, покликання відповідача на порушення судом апеляційної інстанції вимог ч. 2 ст. 195 КАС України не спростовує обов`язку суду апеляційної інстанції, визначеного частиною 4 статті 11 КАС України вживати передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені в касаційній скарзі доводи Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради безпідставними, а висновки суду апеляційної інстанції - обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судового рішення відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349-356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року у справі № 522/6588/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН.А. Данилевич М.І. Смокович Н.В. Шевцова