Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 31.01.2019 року у справі №643/16088/17

Ухвала

25 січня 2019 року

м. Київ

справа № 643/16088/17

провадження № 61-1012ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Кузнєцова В. О. розглянув касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради на постанову Харківського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року у справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради до ОСОБА_1 про вилучення технічних засобів реабілітації,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської радизвернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про вилучення технічних засобів реабілітації.

В обґрунтування позову зазначило, що 15 липня 2014 року ОСОБА_1 як законний представник інваліда І групи ОСОБА_2 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради про взяття на облік, а саме: забезпечення його матері технічним засобом реабілітації - ходунками моделі 1ММ.48.01, а 01 березня 2016 року - із заявою про заміну технічного засобу реабілітації після закінчення його строку експлуатації універсальною коляскою моделі BREEZY-300. Відповідно до картки особи, ОСОБА_1 27 липня 2015 року отримав ходунки моделі 1ММ.48.01 та 03 травня 2016 року - універсальну коляску моделі BREEZY-300.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. У разі смерті інваліда виданий безоплатно технічний або інших засіб реабілітації повертається місцевому органу праці та соціального захисту населення членами сім'ї померлого інваліда. Оскільки ОСОБА_1 засоби реабілітації до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради не повернуті, воно звернулося до суду із зазначеним позовом.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17 травня 2018 року позов задоволено. Вилучено у ОСОБА_1 ходунки моделі 1ММ.48.01 та універсальну коляску моделі ВREEZY-300 і передано вказані засоби реабілітації Управлінню праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року рішення Московськогорайонного суду м. Харкова від 17 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У грудні 2018 року Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судом норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 4 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

У відповідності до частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що спрощене позовне провадження застосовується для розгляду малозначних справ, крім справ передбачених частиною 4 статті 274 ЦПК України.

Предметом позову у даній справі євилучення технічних засобів реабілітації.

Зазначена справа не становить значної складності для вирішення судами та не належить до винятків із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд визнає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.

При цьому касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки зазначена касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, тому увідкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтею 19, статтею 260, частиною 4 статті 274, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради на постанову Харківського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року у справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради до ОСОБА_1 про вилучення технічних засобів реабілітації.

Додані до скарги матеріали повернути заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. О. Кузнєцов