Історія справи

Постанова КЦС ВП від 30.03.2022 року у справі №202/3816/18
Ухвала КЦС ВП від 29.12.2020 року у справі №202/3816/18

УХВАЛА

21 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 202/3816/18

провадження № 61-17534ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В.

В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Мішекін Валерій Вікторович, Шоста дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту та свідоцтв про право на спадщину за заповітом недійсними,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання заповіту та свідоцтв про право на спадщину за заповітом недійсними.

Позов обгрунтований тим, що вона є рідною донькою ОСОБА_3, якому на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 03 грудня 1998 року, виданого виконкомом міської Ради народних депутатів міста Дніпропетровська, згідно з розпорядженням від 03 грудня 1998 року № 3/3808-998, належить квартира АДРЕСА_1, ОСОБА_2 є її племінником, сином її брата ОСОБА_4.

ІНФОРМАЦІЯ_1 її батько ОСОБА_3 помер, на час його смерті вона була зареєстрована у вищезазначеній квартирі та прийняла спадщину на підставі статті 1268 ЦК України.

Через сімейні обставини у період з весни 2008 року до дня смерті ОСОБА_3 проживав у квартирі сина ОСОБА_4. Позивач постійно відвідувала батька, забезпечувала продуктами харчування, надавала іншу допомогу.

Батько обіцяв квартиру їй, але після його смерті, у 2017 році, їй подзвонив ОСОБА_2 та попросив оригінали правовстановлюючих документів на квартиру, запевнивши, що оформить успадковану за заповітом частку квартири на її ім'я, а потім повідомив, що батько склав заповіт, яким все належне йому на день смерті майно заповів йому.

ОСОБА_1 зазначила, що заповіт не відповідав внутрішній волі її батька, відповідач порушив її право на спадкування, а тому просила суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним заповіт від 07 серпня 2008 року, серія ВКР № 298785, складений ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, посвідчений 07 серпня 2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мішекіним В. В., № 3977; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 10 січня 2018 року, видане ОСОБА_2, державним нотаріусом Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Леон І. О., №4-4, на частку у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 10 січня 2018 року, видане ОСОБА_2, Шостою дніпровською державною нотаріальною конторою Леон І. О., №4-5, на земельну ділянку, площа -0,0616 га, яка знаходиться у Дніпропетровській області, Дніпровський район, Балівська сільська рада, Садівниче товариство "Орель-5", ділянка № НОМЕР_1, кадастровий номер 1221486800:01:305:0255.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2020 року позов задоволено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольнивши позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що є підстави для визнання недійсним заповіту від 07 серпня 2008 року, серія ВКР № 298785, оскільки суд встановив, що під час складення оспорюваного заповіту волевиявлення заповідача ОСОБА_3 не було вільним і не відповідало його волі.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Індустріального районного суду м.

Дніпропетровська від 13 березня 2020 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що в оспорюваному заповіті є підпис заповідача та здійснений ним напис: "прочитаний мною особисто вголос", а у тексті заповіту зазначено: місце, дата складання заповіту, число, місяць, рік народження ОСОБА_2, ідентифікаційний код. Заповідачу роз'яснено зміст статей 1234, 1241, 1254, 1307 ЦК України. Заповіт прочитаний вголос заповідачем та власноручно ним підписаний у присутності приватного нотаріуса Мішекіна В. В.

Також у заповіті зазначено, що заповіт записаний нотаріусом зі слів ОСОБА_3 особу заповідача встановлено, дієздатність його перевірено. Клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи позивач не заявляла.

Доказів, що могли б ставити під сумнів дієздатність померлого ОСОБА_3 на час підписання заповіту, позивач не надала.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заповіт відповідає вимогам чинного законодавства, тому відмовив в позові.

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року.

Касаційна скарга подана у передбачений законом строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, судовий збір сплачено.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 8 статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено частини 8 статті 394 ЦПК України.

Як на підставу касаційного оскарження, заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в ухвалі Верховного Суду України від 11 січня 2007 року, провадження № 6-3355ск07.

ОСОБА_1 зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги частини 1 статті 372 ЦПК України, необгрунтовано відмовив у її клопотанні про відкладення розгляду справи.

Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 389, статті 411 ЦПК України, для відкриття провадження.

Касаційну скаргу подано з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог частини 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження.

Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження у справі.

Витребувати із Індустріального районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу № 202/3816/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Мішекін Валерій Вікторович, Шоста дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту та свідоцтв про право на спадщину за заповітом недійсними.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 21 січня 2021 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко