Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.09.2020 року у справі №295/1505/20

Ухвала

28 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 295/1505/20

провадження № 61-13315ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Яремка В. В.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 05 травня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації "Гаражний кооператив "Світанок Плюс" про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

04 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Міської громадської організації "Гаражний кооператив "Світанок Плюс" (далі - МГО "ГК "Світанок Плюс") про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 24 січня 2020 року він, як член

МГО "ГК "Світанок Плюс", направив на ім'я відповідача запит про надання інформації та документів. Вказаний запит датований 17 січням 2020 року. На момент звернення до суду відповіді на запит він не отримав, чим порушуються його права.

Із урахуванням наведених обставин, позивач просив суд зобов'язати

МГО "ГК "Світанок Плюс" надати йому повну та достовірну інформацію на його заяву від 17 січня 2020 року.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 05 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що відповідач отримав запит про надання інформації, допустив бездіяльність та порушив право на отримання інформації.

04 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Богунського районного суду мю Житомира від 05 травня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховний Суд вважає, що ця справа є малозначною в силу своїх властивостей, при цьому суд врахував предмет позову (визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії) та характер правовідносин, у яких виник спір.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, то вона поширюються й на касаційне провадження.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Касаційна скарга містить посилання на те, що рішення у цій малозначній справі оскаржується до суду касаційної інстанції на підставі підпункту "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Щодо доводів заявника про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення, Верховний Суд зазначає, що поняття значного суспільного інтересу та винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявник не навів переконливих доводів та не надав відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення, а сама по собі вказівка про це у касаційній скарзі не дає підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Оскільки, касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, та касаційна скарга не містить передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, відсутні правові підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 05 травня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації "Гаражний кооператив "Світанок Плюс" про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. А. Воробйова В. В. Яремко