Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.07.2021 року у справі №570/1837/19

Ухвала

29 липня 2021 року

м. Київ

справа № 570/1837/19

провадження № 61-10562ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 22 лютого 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 08 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, неповнолітнього ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_1, третя особа - Орган опіки та піклування Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1, неповнолітнього ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_1, третя особа - Орган опіки та піклування Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 22 лютого 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням у будинку АДРЕСА_1.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 08 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 22 лютого 2021 року - без змін.

У червні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 22 лютого 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 08 червня 2021 року.

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 липня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Запропоновано заявнику уточнити касаційну скаргу, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та направити на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

У наданий суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Судустрок заявник направила матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 липня 2021 року.

До суду касаційної інстанції надійшла уточнена редакція касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 22 лютого 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 08 червня 2021 року.

Однак, вимоги ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 липня 2021 року виконано заявником не у повному обсязі, оскільки в уточненій редакції касаційної скарги на порушення пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України заявником не зазначено підстав (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав).

Абзацом першим частини 2 статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Частинами 1 , 3 статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:

1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;

4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;

5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;

6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;

8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених Частинами 1 , 3 статті 411 ЦПК України; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

В уточненій редакції касаційної скарги, поданої на виконання ухвали Касаційного цивільного судуу складі Верховного Суду від 09 липня 2021 року, ОСОБА_1 посилається на пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України (пункт 4 частини 3 статті 411 ЦПК України - суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів). Однак, процитувавши цю норму ЦПК України, заявник не зазначає на підставі яких саме недопустимих доказів, на її думку, суди встановили обставини, що мають суттєве значення. Зазначене унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження.

Саме по собі посилання у касаційній скарзі на підстави касаційного оскарження, визначені частиною 2 статті 389 ЦПК України (частинами 1 , 3 статті 411 ЦПК України) без вказівки на відповідні порушення, допущені судами, не дає підстав для відкриття касаційного провадження у справі.

Згідно із частиною 3 статті 185, частиною 2 статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.

Оскільки у відведений судом строк, станом на 29 липня 2021 року, вимоги ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 липня 2021 року заявником не виконано, що перешкоджає Касаційному цивільному суду у складі Верховного Суду вирішити питання про відкриття касаційного провадження, тому касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 22 лютого 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 08 червня 2021 року слід вважати неподаною та повернути.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення (частина 7 статті 185 ЦПК України).

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 22 лютого 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 08 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, неповнолітнього ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_1, третя особа - Орган опіки та піклування Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Р. А. Лідовець