Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.04.2020 року у справі №140/976/18

УХВАЛА

27 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 140/976/18

провадження № 61-7159 ск 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 08 квітня 2020 року у справі за позовом керівника Немирівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Брацлавської селищної ради Немирівського району до ОСОБА_1 про стягнення збитків заподіяних безоплатним використанням земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року керівник Немирівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Брацлавської селищної ради Немирівського району звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просив суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 88 291,00 грн, завданих безпідставним збереженням коштів орендної плати за використання земельних ділянок комунальної власності розташованих під нерухомим майном за адресами: АДРЕСА_1.

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 27 січня 2020 року позов керівника Немирівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Брацлавської селищної ради Немирівського району задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Брацлавської селищної ради Немирівського району грошові кошти у розмірі 88 291,00 грн в рахунок відшкодування збитків заподіяних безоплатним використання земельних ділянок комунальної власності розташованих під нерухомим майном за адресами: АДРЕСА_1, зарахувавши їх за наступними реквізитами: УК у Немирівському районі ОТГ смт Брацлав/21081100 ЄДРПОУ 37336738, Казначейство України (еап), р/р UA428999980314090542000002820.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, дій спрямованих на оформлення та укладення права користування земельною ділянкою не здійснила, що свідчить про умисні дії, направлені на невиконання передбачених законодавством вимог щодо своєчасного оформлення права користування земельної ділянки, а тому суд дійшов висновку, що відповідач порушила вимоги чинного законодавства, здійснивши безоплатне використання земельних ділянок комунальної власності, завдавши шкоди державі на суму 88 291,00 грн.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 08 квітня 2020 року рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 27 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов керівника Немирівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Брацлавської селищної ради Немирівського району задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Брацлавської селищної ради Немирівського району 88
291,00 грн збитків, завданих безпідставним збереженням коштів орендної плати за використання земельних ділянок комунальної власності розташованих під нерухомим майном за адресами: АДРЕСА_1, зарахувавши їх за наступними реквізитами: УК у Немирівському районі ОТГ смт Брацлав/21081100 ЄДРПОУ 37336738, Казначейство України (еап), р/р UA 428999980314090542000002820.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення мотивовано тим, що відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок. До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Такий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18). Отже, апеляційний суд прийшов до висновку про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в загальній сумі 88 291,00 грн.

22 квітня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 08 квітня 2020 року, в якій просила скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Верховний Суд, вивчивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржуване судове рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 102,00 грн.

Ціна позову у даній справі становить 88 291,00 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн х 100 = 210 200,00 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга містить посилання на випадок, передбачений підпунктом а), в) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, а саме: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та дана справа становить значний суспільний інтерес і має виняткове значення для заявника.

При цьому наведені заявником обставини, передбачені підпунктами а), в) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики або справа становить значний суспільний інтерес і має виняткове значення для заявника. Доводи заявника полягають у його незгоді з оцінкою судами зібраних у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ("Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 08 квітня 2020 року у справі за позовом керівника Немирівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Брацлавської селищної ради Немирівського району до ОСОБА_1 про стягнення збитків заподіяних безоплатним використанням земельних ділянок відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко